Рішення

від 15.05.2020 по справі 439/229/20

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/229/20

Провадження № 2/439/228/20

15 травня 2020 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Бернацький П.В.,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області,

представник відповідача - Сачук В.М.

відповідач - Відділ освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області,

третя особа, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача - Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, про стягнення компенсаціїза невикористану відпустку, ухвалив таке рішення.

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідачів,у якій просить суд стягнути в свою користь невиплачену їй при звільненні компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 15424 грн. 10коп., кошти на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу 7 236 грн. 17 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку (період невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника) за період з 31.12.2019 по день ухвалення судового рішення, шляхом звернення стягнення на кошти рахунків Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, у тому числі на кошти рахунків, із яких фінансується Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області. Також просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в свою користь витрати на професійну правничу допомогу згідно остаточного розрахунку.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , відповідно до наказу відділу освіти Радивилівської районної

державної адміністрації Рівненської області №76-К від 31 серпня 2011 року прийнята на роботу в

порядку переведення з посади вихователя Бугаївського НВК школа І-го ст. - садка на посаду

завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу (ДНЗ) Дивосвіт з 01 вересня 2011

року з оплатою праці згідно штатного розпису.

Засновником (власником) ДНЗ Дивосвіт є Бугаївська сільська рада Радивилівського

району Рівненської області (35561, Рівненська область, Радивилівський район, с.Бугаївка, вул. Шевченка,36. Код ЄДРПОУ - 04387817).

27.12.2019року, за домовленістю між Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області та відділом освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_1 подала до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області заяву про звільнення із займаної посади шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївського ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області з 31.12.2019 року.

Відповідно до п. 5 Наказу від 27 грудня 2019 року №61-к в.о. начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_1., завідуючу Бугаївським ДНЗ Дивосвіт , звільнено шляхом преведення на посаду завідуючої Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради.

Як зазначає позивачка, копію даного наказу про звільнення із займаної посади, належним чином оформленої трудової книжки їй у день звільнення не вручено, розрахунку при звільненні не проведено, із наказом її також не було ознайомлено.

10.01.2020 ОСОБА_3 звернулася до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області із письмовою заявою (вх. №3/01-17 від 2020 року), у якій просила повідомити про наслідки розгляду її заяви про звільнення шляхом переведення від 27.12.2019 та про видачу, при наявності, наказу про звільнення , належним чином оформленої трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні.

У той же день, 10.01.2020, ОСОБА_1 отримала копію наказу №61-к від 27 грудня 2019 року я, але належним чином оформленої трудової книжки їй не було видано та розрахунку не проведено.

Разом із тим, у своєму супровідному листі від 10.01.2019 №01-17/28 відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної у адміністрації Рівненської області її повідомив, що відповідно до ст.8 Закону України Про у добровільне об`єднання територіальних громад , рішення Радивилівської районної ради від 08 жовтня 2019 року №501 Про передачу із спільної власності територіальних громад з Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна , подання Бугаївської сільської у ради від 26 грудня 2019 №02-26/628, заяви ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року наказом в.о. начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації від 27 грудня 2019 року №61-к Про звільнення , ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючої ДНЗ Дивосвіт шляхом переведення на посаду завідуючої ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради 31 грудня 2019 року. Відповідні документи, у тому числі наказ про звільнення від 27 грудня 2019 року №61-к Про звільнення , були передані в Бугаївську сільську раду.

Таким чином, як вважає ОСОБА_1 , Бугаївська сільська рада зобов`язана була прийняти її на роботу на посаду завідуючої ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради (з 09.01.2020 року - Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, код ЄДРПОУ - 25320243) шляхом укладення трудового договору, як з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи.

Разом із тим, 10.01.2020 року, у день отримання копії наказу від 27 грудня 2019 року №61 -к Про звільнення , ОСОБА_1 звернулася до Бугаївської сільської ради із відповідною заявою про прийняття її на роботу в порядку переведення та долучила копію повідомлення співвідповідача, із якої вбачається, що відповідні документи, у тому числі наказ про її звільнення від 27 грудня 2019 року №61-к Про звільнення , були передані в Бугаївську сільську раду.

Дану заяву вона скерувала відповідачу поштою, рекомендованим листом з описом вкладення. Бугаївська сільська рада дану заяву отримала, однак на роботу її не приймає, відповідного рішення (розпорядження) про прийняття її на роботу в порядку переведення не видає.

09 січня 2020 року голова Бугаївської сільської ради видав розпорядження №2-к від 09.01.2020 про призначення виконуючою обов`язки завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (Бугаївського дошкільного навчального закладу Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, код ЄДРПОУ -25320243) іншу особу - ОСОБА_4 .

Розпорядженням голови Бугаївської сільської ради від 13.01.2020 №6-к ОСОБА_4 призначена вже на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, код ЄДРПОУ -25320243 .

Тим самим, як вважає позивачка, Бугаївська сільська рада ще раз підтвердила, що фактично не мала та не має наміру вчиняти дії на виконання вимог закону щодо прийняття її на роботу в порядку переведення у добровільному порядку. У той час як відповідно до ст.24 КЗпП особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Тобто, надіславши лист-кпопотання або іншим чином засвідчивши прохання перевести працівника з іншого підприємства, роботодавець бере на себе зобов`язання, позбутися якого в односторонньому порядку вже не зможе.

Позивачка вважає, що вона фактично є такою особою, що звільнена із роботи з ініціативи Бугаївської сільської ради із посиланням на Закон України Про добровільне обєднання територіальних громад , рішення Радивилівської районної ради від 08.10.2019 року №501 Про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна , але компенсацію за невикористану щорічну відпустку при звільненні їй не виплачено, чим порушено її законні права, які захищенні законом.

Стягненню з відповідача підлягає сума компенсації за невикористану щорічну відпустку, в розмірі 13 628 грн., виходячи із наступного розрахунку: сума заробітної плати за останні перед звільненням 12 місяців поділена на суму робочих днів за ці 12 місяців (98177,24 грн. : 353 роб. дн. = 278,122 грн.), яка множиться на 49 днів невикористаної відпустки за 2019 рік, із них: 42 дні щорічної відпустки згідно КЗпП, ст.6 Закону України Про відпустку та 7 днів щорічної додаткової відпустки керівнику закладу згідно п.2.1.27 та Додатку №2 колективного договору. Вказана сума підлягає коригуванню у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати (13628*1,132=15424,10).

Також позивачка вважає, що стягненню з відповідача на її користь підлягають кошти на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу, що становить 7236,174 грн.

Так як повний розрахунок із позивачкою до цього часу не проведено, оскільки мала місце невиплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, яка входить до заробітної плати та до таких правовідносин застосовується ст.117 КзПП України.

Таким чином, як вважає позивачка, з відповідача на її користь необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 31 грудня 2019 року по день ухвалення рішення у справі (включно).

Станом на 14.05.2020 року, час затримки розрахунку складає 92 робочих дні.

Так, середньоденна заробітна плата позивачки становить 278,122 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 39206,536грн. = (278,122 грн. /середньоденна заробітна плата позивача/ х 92 дні /кількість робочих днів затримки розрахунку/). Вказана сума підлягає коригуванню у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати (39206,436*1,132=44381,798).

Позивачка вважає, що саме така сума - 44381,798грн., має бути стягнута з відповідача на її користь станом на 14.05.2020 року.

Стислий виклад позиції відповідача - Бугаївської сільської ради Равдивилівського району Рівненської області.

Відповідачем подано суду відзив, у якому зазначено, що Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області не була роботодавцем ОСОБА_1 , жодних трудових договорів між ОСОБА_1 і сільською радою не укладалось. А тому, Бугаївська сільська рада не може бути відповідачем за цим позовом.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

26.02.2020 року відкрито провадження у справі.

05.03.2020 - заява позивача про уточнення і зміну позовних вимог.

06.03.2020 - Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області подано відзив.

30.03.2020 - Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області подано відзив з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог від 05.03.2020.

26.03.2020 - заява позивача про уточнення і зміну позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить суд розглянути справу з участю її представників.

Представник позивачки - Бернацький П.В. , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Представник позивачки - ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області - Сачук В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає, що відповідач - Бугаївська сільська рада не повинна відповідати за цим позовом ОСОБА_1 .

Відповідач - Відділ освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Від нього не надходило ні заяв по суті справи, ні заяв з процесуальних питань.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Від третьої особи не надходило ні заяв по суті справи, ні заяв з процесуальних питань.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №76-К від 31 серпня 2011 року прийнята на роботу в порядку переведення з посади вихователя Бугаївського НВК школа 1 - го ст. - садка на посаду завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу (ДНЗ) Дивосвіт з 01 вересня 2011 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с. 7).

26.12.2019 Бугаївською сільською радою на ім`я начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р. скеровано лист за вих. №02-26/628, у якому сільська рада просила звільнити з займаних посад до кінця поточного року за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на посади в Бугаївську сільську раду слідуючих працівників: ОСОБА_1 - завідувачку Бугаївським ДНЗ Дивосвіт (а.с. 18).

27.12.2019 ОСОБА_1 подала заяву на ім`я в.о. начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р., у якій просила звільнити її із займаної посади, шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївського ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради з 31.12.2019 (а.с. 8).

Відповідно до п. 5 Наказу від 27 грудня 2019 року №61-к в.о начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р., ОСОБА_1., завідуючу Бугаївським ДНЗ Дивосвіт , звільнено шляхом переведення на посаду завідуючої Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради (а.с. 9).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Як встановлено судом, трудовий договір із ОСОБА_1 припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - у зв`язку із переведенням працівника, за його згодою, в іншу установу.

Саме така підстава припинення трудового договору (звільнення з посади) сформульована у Наказі №61-к від 27 грудня 2019 року.

Такий наказ є чинним і в межах даної цивільної справи ОСОБА_1 не оскаржується, як і не оскаржується підстава припинення трудового договору з ОСОБА_1 - п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Більше того, як повідомили сторони в судовому засіданні, у суді перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області щодо прийняття на роботу в порядку переведення та зобов`зання укласти трудовий договір.

Отже, у зв`якзу із припиненням з ОСОБА_1 трудового договору з на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний був виплатити їй компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки.

В той же час, законодавець передбачив можливість перерахунку такої компенсації за бажанням працівника на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Як встановлено судом, при звільненні з роботи ОСОБА_1 їй не було виплачено компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки, також таку компенсацію не було перераховано на рахунок установи, куди перейшла працівниця (Бугаївський ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради).

Таким чином, суд вважає, що право ОСОБА_1 на отримання компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки, порушене та підлягає відновленню.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначалась на посаду завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу Наказом начальника відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 31 статті 31 Закону України Про дошкільну освіту ( в редакції, яка діяла на цей час - 31.08.2011).

З цього часу і по день звільнення - 31.12.2019, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме із відділом освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області.

Тому, саме на відповідача - відділ освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, як роботодавця ОСОБА_1 , був покладений обов`язок по виплаті усіх належних звільненому працівникові сум, в тому числі грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Тому, право ОСОБА_1 щодо одержання при звільненні грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки порушено саме роботодавцем, яким був відділ освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, а не головним розпорядником коштів - Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області.

Розмір грошової компенсації за всі не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки становить 13 628 гривень, яка розрахована у порядку, передбаченому п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України №100 від 08.02.1995.

Так, середньоденна заробітна плата позивачки становить: 98 177,24грн. : 353дн = 278,12 грн., де 98177,24грн - сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців, 353 дні - відповідна кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку становить: 278,12грн. х 49дн = 13628грн., де 278,12 - середньоденна заробітна плата, 49дн - число календарних днів відпустки (42 дні щорічної основної відпустки та 7 днів щорічної додаткової відпустки керівнику закладу, відповідно до п.2.1.27 Колективного договору та Додатку №2 ).

Саме така сума - 13628грн. підлягає стягненню в користь ОСОБА_1 з відповідача - відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області.

Відповідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, у день звільнення ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй повинні були бути виплачені усі суми, що належали від установи, в тому числі і грошова компенсація за всі не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки.

Така виплата не була здійснена з вини саме відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області.

Тому, на підставі ст. 117 КЗпП України, на користь працівника - ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Враховуючи, що розрахунок із нею не було проведено до розгляду справи, і роботодавець не довів відсутності у цьому своєї вини, середній заробіток необхідно стягнути по день постановлення рішення.

Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 31.12.2019 по 14.05.2020 становить 39 206,536грн., який розрахований у порядку, передбаченому п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України №100 від 08.02.1995.

Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 31.12.2019 по 14.05.2020 становить 39 206,536грн.=426,158грн. х 92дн, де 426,158грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_9 , 92 дн - кількість робочих днів затримки розрахунку.

Саме така сума - 39206,54 грн. підлягає стягненню в користь ОСОБА_1 з відповідача - відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області.

Позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення грошової компенсації за всі не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки та середній заробіток за весь період затримки розрахунку із врахуванням коригуючого коефіцієнту, в порядку, передбаченому п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України №100 від 08.02.1995.

Така позовна вимога є безпідставною та не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України №100 від 08.02.1995, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Як вбачається із наданого позивачем пояснення та розрахунку суми позовних вимог, ним визначено коригуючий коефіцієнт шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений з 01.01.2020 на мінімальний розмір заробітної плати у 2019 році.

Такий розрахунок суперечить п. 10 вищевказаного порядку, який передбачає обчислення середньої заробітної плати із врахуванням коефіцієнту підвищення саме посадового окладу у розрахунковому періоді, а не розміру мінімальної заробітної плати.

Як встановлено судом, посадовий оклад ОСОБА_1 у 2019 році становив 6392 грн. 38коп., відповідно до тарифікаційного списку працівників дитячих дошкільних закладів на вересень 2019р. (а.с.24-25). Такий оклад у розрахунковому періоді не змінювався. Жодних доказів щодо цього суду не надано.

Тому, грошова компенсація за всі не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки та середній заробіток за весь період затримки розрахунку підлягають стягненню без урахування коригуючого коефіцієнта.

Також, позивачкою заявлено вимогу про стягнення коштів на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу 7 236 грн. 17 коп., виплата якої передбачена п.6.1.2 Колективного договору.

Стаття 57 Закону України Про освіту передбачає, що держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

На основі системного аналізу ст. 57 Закону України Про освіту , ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про відпустки , суд приходить до переконання, що допомога на оздоровлення надається при реалізації працівником права на щорічну відпустку. Допомога на оздоровлення у випадку виплати компенсації за невикористану відпустку не виплачується.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 своє право на щорічну відпустку не реалізувала, а заявила про надання їй грошової компенсації за усі дні невикористаної щорічної відпустки, така позовна вимога ОСОБА_1 є безпідставною, та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачкою подано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги №26-01/20-02 від 26.02.2020 із додатком №1, та акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №26-01/20-02 від 26.02.2020.

Відповідно до наданого суду розрахунку, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу становлять 20 000 гривень.

Суд, дослідивши надані суду вищевказані документи, приходить до переконання, що перед судом підтверджені витрати на професійну правничу допомогу на суму 15 500 гривень.

В той же час, такі послуги, як: складення заяви від 14.05.22020 про документальне підтвердження здійснених витрат - 500грн.; підготовка та складення детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом Бернацьким П.В. від 07.05.2020р. - 1500грн.; тривалість судового процесу від дати порушення провадження у справі - 2500грн., суд знаходить такими, що не можуть вважатися послугами, які відповідають змісту поняття професійної правничої допомоги.

Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та складення відповідного письмового розрахунку таких витрат - це не професійна правнича послуга, яку надає адвокат клієнту, у зв`язку із розглядом його цивільної справи в суді. Тому така послуга на підлягає зарахуванню до витрат на професійну правничу допомогу, в розумінні ст. 137 ЦПК України..

Зазначена у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, така послуга, як тривалість судового процесу від дати порушення провадження у справі , взагалі не може вважатися наданою послугою, а тим більше професійною правничою допомогою.

Відтак, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 гривень підлягають стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області.

Керуючись статтями 4, 10, 11, 12, 48, 81, 89, 137, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області в користь ОСОБА_1 13 628 (тринадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень - компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області в користь ОСОБА_1 39 206 (тридцять дев`ять тисяч двісті шість) гривень 54 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку (за період з 31.12.2019 по день ухвалення рішення - 15.05.2020).

Стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області в користь ОСОБА_1 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Бугаївська сільська рада Радивилівського району рівненської області, знаходиться за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, с. Бугаївка, вул. Шевченка, 36, ЄДРПОУ 04387817.

Відповідач Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, знаходиться за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, м. Радивилів, вул. Ів.Франка, 11, ЄДРПОУ 25320243.

Повне рішення складено 19.05.2020.

Суддя Б.М. Петейчук