Постанова

від 14.05.2020 по справі 910/8730/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа№ 910/8730/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання - Нікітенко А.В.

за участю представників:

від позивача: адвокат Драчова М.С., довіреність № 429 від 23.01.2020;

від відповідача: не з`явились

розглянувши апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 (повний текст рішення складено 21.12.2019)

у справі № 910/8730/18 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2"

про стягнення 277 142,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/8730/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/8730/18 змінено шляхом викладення мотивувальної частини у редакції даної постанови.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 910/8730/18 скасовані і справа направлена до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 910/8730/18 позов був задоволений частково.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 вказане рішення залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 910/8730/18 скасовані і справа № 910/8730/18 направлена до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішення місцевого господарського суду Приватне акціонерне товариство "Київводоканал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 910/8730/18, задовольнити апеляційну скаргу ПрАТ "АТ "Київводоканал", скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ "АТ "Київводоканал" та стягнути з ЖБК "Зварювальник-2" суму основного боргу в розмірі 190 304,06 грн., 3% річних в розмірі 1 975,73 грн., пені в розмірі 17 700,02 грн. та штрафу в розмірі 19 030,41 грн., стягнути з ЖБК "Зварювальник-2" на користь ПрАТ "АТ "Київводоканал" судові витрати.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що до банківської установи відповідача в електронному вигляді платіжні документи не відправлялись, у зв`язку із невірними банківськими реквізитами відповідача та були повернуті позивачу, а за весь час дії договору відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений підпунктом є) п. 2.2 договору та жодного разу не повідомляв позивача про зміну банківських реквізитів, однак, незважаючи на те, що реквізити відповідача не вірні, у спірний період - з 01.05.2015 по 31.12.2015, позивач щомісячно, з допомогою електронних обчислювальних машин надсилав до банківської установи позивача платіжні документи на оплату наданих відповідачу послуг, тим самим виконував умови п. 3.6 договору.

Скаржник зазначає, що обсяг водопостачання, тарифи та строки оплати за отримані послуги були відомі відповідачу, а тому відсутність самих лише платіжних документів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від встановленого законодавчо та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасної сплати фактично спожитих ним послуг.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 справу № 910/8730/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8730/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у визначеному складі. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 27.02.2020.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Житлово-будівельний кооператив "Зварювальник-2" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати мотивовану частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18, змінити мотивовану частину рішення Господарського суду міста Києва та відмовити в задоволенні позовної заяви Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" до ЖБК "Зварювальник-2".

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 01.01.2006. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність. Натомість, в матеріалах справи є договір № 9399/4-13 від 15.05.2001 в редакції 15.05.2001, до теперішнього часу ніяких змін та доповнень до нього не підписувались сторонами, таким чином договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення не приведений до вимог Закону на 01.01.2006 та втратив чинність, отже, правовідносини між сторонами з 01.01.2006 до 26.04.2014 відносно водопостачання та водовідведення ґрунтувались виключно до вимог діючого законодавства України та оплачувались відповідачем.

На думку скаржника, обов`язок відповідача оплачувати обсяг питної води, поставленої мешканцям ОСББ та послуг з приймання каналізаційних стоків, з 01.07.2014 відсутній відповідно до Закону, оскільки відповідно до договору № 147/1198АД09 про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з ЖБК/ОСББ під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньобудинкових мереж) від 01.07.2014, укладеного між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як управителем, останній втратив статус абонента - споживача, натомість доводи позивача про те, що у спірний період типові договори з централізованого постачання холодної води та водовідведення з фізичними особами (мешканцями будинку) не укладались та не свідчить про відсутність договірних відносин між ним та споживачем.

Скаржник вказує на те, що відсутність письмової форми договору між позивачем та споживачами (власниками квартир відповідача) з 26.04.2014 не звільняє споживачів сплачувати отримані послуги з холодного водопостачання та водовідведення, а відповідач з початку укладення договору і по теперішній час не отримував та не мав наміру отримувати на свої потреби житлово-комунальну послугу з водопостачання та водовідведення.

Також скаржник вказує на те, що відповідач не має ліцензії господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 справу № 910/8730/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Оскільки в провадженні Північного апеляційного господарського суду знаходилась апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 (прийнята до провадження ухвалою від 27.01.2020), апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" прийнята до спільного розгляду з вищевказаною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8730/18 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у визначеному складі. Об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/8730/18. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи, що апеляційні скарги розглядатимуться у судовому засіданні 27.02.2020.

На підставі ст.ст. 270, 281 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/8730/18 до 05.03.2020.

У судовому засіданні 05.03.2020 представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви у розгляді апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 до 26.03.2020.

Рада суддів Україна рішенням від 17.03.2020 № 19 затвердила Рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України.

Крім того, Рада суддів України рекомендує громадянам та іншим особам:

- всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку;

- рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами;

- утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

Відповідно до вказаного рішення, з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, Рада суддів України рекомендує, на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановити особливий режим роботи судів України, зокрема, зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/8730/18 що розгляд апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 не відбудеться 26.03.2020, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та призначено наступне судове засідання із розгляду апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 на 13.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, зі змінами від 25.03.2020 №239, "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України.

Відповідно підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Оскільки, призначення справи до розгляду на період карантину є неможливим, враховуючи п. 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення", колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 до розгляду, після офіційної дати закінчення карантину.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 повідомлено учасників справи № 910/8730/18 що розгляд апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 не відбудеться 13.04.2020. Наступне судове засідання із розгляду апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 призначено 14.05.2020. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання буде заявлено усіма учасниками справи, розгляд судової справи може бути здійснено за наявними у справі матеріалами. Запропоновано учасникам справи подати клопотання про розгляд справи за їх відсутності до 30.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 послаблені карантинні обмеження.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 скасувати, вимоги апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" задовольнити. Також позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та просив дану скаргу залишити без задоволення.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.05.2001 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 9399/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359 Державне комунальне об`єднання "Київводоканал" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 768385 вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" ідентифікаційний код 03327664 було перетворене на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" ідентифікаційний код 03327664, яке в подальшому, перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Відповідно до п.1 договору позивач, за договором постачальник, зобов`язався постачати відповідачу, за договором абоненту, питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача або їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Якщо водолічильники відсутні, позивач визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

Кількість стічних вод, згідно п. 3.4 договору, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п`ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи (п.3.6 договору).

За змістом п. 3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконання цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

07.08.2014 між позивачем та ПАТ "Київенерго" (в подальшому Приватне акціонерне товариство "Київводоканал" укладено договір № 12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води.

Пунктом 1.3 договору №12477/5-01 передбачено, що для здійснення позивачем нарахувань за стоки гарячої води споживачу гарячої води, ПАТ "Київенерго" зобов`язане надавати позивачу щомісячно, данні щодо обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" споживачам.

Відповідно до п. 8.1 договору № 12477/5-01, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 15.04.2015р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Позивач вказує на те, що у період з 01.05.2015 по 31.12.2015 ним надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за кодами № 3-514 та № 3-50514 на загальну суму 258 969,06 грн., на підтвердження чого надано розгорнутий розрахунок (т. І, а.с. 195), розшифровки рахунків абонента (відповідача) за кодом 3-514 (т. І, а.с. 86-90) та за кодом 3-50514 (т.І, а.с.91-94) та підписані від позивача та представника відповідача акти про зняття показань з приладу обліку, за період травень 2015 року по грудень 2015 року (т. І, а.с. 23-30).

У матеріалах справи також наявні розшифровки рахунків абонента за кодом 3-514 та 3-514 (т. І, а.с. 86-89, 90-95).

Крім того, в матеріалах справи наявні складені позивачем платіжні вимоги-доручення за період з 22.05.2015 по 21.12.2015 на загальну суму 258 969,06 грн., а саме: за кодом 3-514 на суму 197 648,2 грн. (т. І, а.с. 96-103) та за період з 22.05.2015 по 21.12.2015 за кодом 3-50514 на суму 61 320,86 грн. (т. І, а.с. 104-111).

Зведеними відомостями розщеплення сплат, за загальний період з 5.01-31.03.2017 водовідведення гарячої води та за загальний період 05.05.-30.12.2015 (т. І, а.с. 31-45, 46-53) та витягами з реєстрів наданих пільг (реєстрів розподілу сум на відшкодування пільг по оплаті водопостачання та водовідведення), витягів з відомостей фінансування (т. І, а.с. 54, 55-80, 81-85) підтверджується здійснення розрахунку за надані позивачем послуги у розмірі 33 378,63 грн.

Так, 01.07.2014 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як управителем, укладено договір № 147/1198АД09 про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових мереж) з ЖБК/ОСББ під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо-будинкових мереж), відповідно до умов якого управитель зобов`язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) питної води через внутрішньо-будинкові мережі, що знаходяться у нього в управлінні та обслуговувані при наданні послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва їх виконавцем.

Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що зобов`язання сторін за цим договором виконуються сторонами на безоплатній основі.

Інші зобов`язання сторін, що виконуються на оплатній основі регулюються окремим договором (п. 4.5 договору №147/1198АД-09).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Таким чином, укладений між сторонами Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9399/4-13 від 15.05.2001р. за правовою природою є договором про надання послуг за плату.

Водночас, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення відносяться до житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627; далі - Правила користування) встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 2.2 Правил).

Пунктом 1.4 Правил користування визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємством у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п.1.2 Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Пунктом 1.4 Правил № 37 встановлено, що абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації. Згідно цього ж пункту стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно Закону України від 10.04.2014 № 1198-VII, за яким ПрАТ "АК "Київводоканал" визнано виконавцем послуг з центрального постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для об`єктів всіх форм власності, а ПАТ "Київенерго" - виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності, ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснювало нарахування вартості послуг з постачання питної холодної води, для виготовлення гарячої ПАТ "Київенерго" на підставі Договору про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з центрального постачання гарячої води.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі Правила.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Як вбачається з п.п.5.1, 5.2 договору № 9399/4-13 від 15.05.2001р., цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Матеріали справи не містять доказів припинення або розірвання договору в установленому законом порядку.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявність укладених фізичними особами та власниками (наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир, як споживачами, у період з 01.10.2015 по 31.12.2015 договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, не нівелюють обов`язку відповідача сплати вартість наданих позивачем послуг, у період щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.

Також апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про те, що договір припинив свою дію, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки зазначений закон надає право позивачу укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим законом передбачено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), при цьому прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 договору № 9399/4-13 сторони погодили умову про те, що відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п`ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Згідно із п. 2.2 договору № 9399/4-13 відповідач зобов`язаний при зміні своїх реквізитів повідомити про це позивача у 7-ми денний строк.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначає позивач, відповідачем при укладенні договору зазначено свої банківські реквізити: "р/р 26001301380209 в Ватутін. ПІБ, МФО 322283".

З початку дії договору та у спірний період відповідач не повідомляв позивача про зміну своїх банківських реквізитів, у зв`язку із чим, позивач при формуванні платіжних вимог-доручень зазначав банківські реквізити відповідача, які зазначені останнім у договорі на послуги водопостачання та водовідведення від 15.05.2001 № 9399/4-13.

Позивач зазначає, що у спірний період, щомісячно формував платіжні вимоги-доручення, які долучені до позовної заяви, та в подальшому за допомогою електронних обчислювальних машин надсилав відповідні платіжні вимоги-доручення у вигляді дебетових повідомлено по системі електронних платежів Національного банку України до банківської установи позивача, що підтверджується витягами з реєстру дебетових повідомлень (відповідні витяги додані до пояснень позивача від 17.05.2019 № 474/12, які долучені до матеріалів справи 20.05.2019 через канцелярію суду першої інстанції), в свою чергу, банківська установа позивача за допомогою системи електронних платежів НБУ повинна направити в електронному вигляді вказані дебетові повідомлення (платіжні документи) до банківської установи відповідача на вказані відповідачем реквізити: "р/р НОМЕР_1 в Ватутін. ПІБ, МФО 322283".

Однак, до банківської установи відповідача в електронному вигляді платіжні документи не відправлялись, у зв`язку з невірними банківськими реквізитами відповідача та були повернуті позивачу.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем п. 2.2 договору № 9399/4-13, та не було повідомлено позивача про зміну банківських реквізитів відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позивачем належним чином виконано умови п. 3.6 договору та направлено до банківської установи відповідача у спірний період платіжні документи на оплату послуг з водопостачання та водовідведення, які не відправлялись на зазначені відповідачем реквізити, в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення п. 2.2 договору № 9399/4-13 не повідомлено позивача про зміну реквізитів.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що посилання на відсутність у відповідача обов`язку зі сплати спожитих послуг у зв`язку із неотриманням останнім платіжних документів позивача є необґрунтованим. Адже обсяг водопостачання, тарифи та строки оплати за отримані послуги були відомі відповідачу, тому відсутність самих лише платіжних документів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від встановленого законодавчо та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасної сплати фактично спожитих ним послуг. Більше того, відповідачем протягом спірного періоду було змінено банківські реквізити, проте не повідомлено про це позивача у встановленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі № 910/22129/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 3.7 Правил № 190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Отже, враховуючи норму ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, п. 3.7 Правил № 190, у відповідача, як споживача послуг за договором № 9399/4-13, був обов`язок оплачувати послуги щомісячно, тобто, за спожиті послуги у поточному місяці - не пізніше кінця місяця, наступного за звітним.

Відповідачем доказів оплати послуг з водопостачання та водовідведення суду не надано, наявність заборгованості в розмірі 225 590,43 грн. не спростовано, в зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 9399/4-13 у розмірі 225 590,43 грн. є доведеною матеріалами справи та є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 193 ГК України, 526 ЦК України та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із п. 4.2 договору № 9399/4-13 за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором № 9399/4-13, враховуючи норму ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, п. 3.7 Правил № 190, у відповідача, як споживача послуг за договором № 9399/4-13, був обов`язок оплачувати послуги щомісячно, тобто, за спожиті послуги у поточному місяці - не пізніше кінця місяця, наступного за звітним, прострочення відповідача за травень 2015р., червень 2015р., липень 2015р., серпень 2015р., вересень 2015р., жовтень 2015р., листопад 2015р., грудень 2015р., виникло з 01.07.2015, 01.08.2015, 01.09.2015, 01.10.2015, 01.11.2015, 01.12.2015, 01.01.2016 та 01.02.2016, відповідно, те, що позивачем заявлено період для стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та пені по 31.12.2015, апеляційний господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 19 866,58 грн., 1 540,00 грн. та 3 839,53 грн., відповідно, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно із п. 4.1 договору № 9399/4-13 за безпідставну відмову від оплатити наданих послуг, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Однак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 22 559,04 грн., у зв`язку із недоведеністю факту безпідставної відмови відповідача від сплати наданих послуг, враховуючи, зокрема, здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та, частково, із доводами апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал", враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами, зокрема, є комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Взявши на себе зобов`язання згідно договору № 9399/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення та визначивши на власний розсуд умови цього договору, сторони зобов`язані їх виконувати.

Згідно із зазначеними нормами права споживачі зобов`язані оплачувати отримані ними житлово-комунальні послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з частинами другою та шостою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Споживачем у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Правовий статус ЖБК визначається Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями та Законом України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" із змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1087 кооператив створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Втім, відповідач, як юридична особа не потребує житлово-комунальних послуг - їх потребують члени об`єднання.

Колегія суддів відзначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України "Про житлово-комунальні послуги", терміну "постачальник" комунальних послуг відповідають терміни "виконавець" та "виробник", а терміну "замовник (абонент)" - термін "споживач".

Тобто, з визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги" переліку учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник) відповідач може виступати у ролі споживача - як колективний замовник (абонент), що і мало місце у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 904/5702/16.

Доводи відповідача про укладення договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення з власниками квартир, як споживачами послуги, жодним чином не впливають на необхідність виконання відповідачем зобов`язань за наданими послугами відповідно до діючого договору, який недійсним не визнавався і дія якого не припинялася.

Також слід зазначити, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2016 № 16 переоформлено ліцензію АГ № 500008 на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, видану АТ "АК "Київводоканал", на безстрокову ліцензію.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Крім того, відповідачем не вказані які саме підстави для скасування та зміни мотивувальної частини рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, відповідач не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, натомість, враховуючи матеріали та обставини справи, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі ст.ст. 275, 277 ГПК України, дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" та про часткове задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях (судовий збір), пропорційно до задоволених вимог, покладається на відповідача у справі, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 - задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/8730/18 скасувати, з ухваленням нового рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" (02097, м. Київ вул. Радунська, 36, ідентифікаційний код 22885281) на користь Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 225 590,43 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 3 839,53 грн. інфляційних втрат, 1 540,00 грн. 3% річних, 19 866,58 грн. пені, 3 762,55 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" (02097, м. Київ вул. Радунська, 36, ідентифікаційний код 22885281) на користь Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 5 643,82 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги від 08.11.2018, 5 643,82 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги від 10.01.2020 № 123/12/36/02-20 та 7 525,09 грн. за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/8730/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 18.05.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім