Рішення

від 19.05.2020 по справі 924/45/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2020 р. Справа № 924/45/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши в залі судових засідань № 205 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена", м. Пустомити Львівської області

до фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 408986,55 грн., з яких 268500,00 грн. основна заборгованість, 22920,04 грн. пеня, 1522,72 грн. 3% річних, 116043,79 грн. збитки,

представники сторін:

позивача: Лабай А.М. - представник згідно ордеру;

відповідача: Підлісний О.В. - представник згідно ордеру серія ХМ №032506.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

06.02.2020р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.04.2020р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена" звернулось із позовом до суду про стягнення із фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни 268500,00 грн. основної заборгованості, 22920,04 грн. пені, 1522,72 грн. 3% річних на підставі договору купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019р. В обґрунтування позову зазначає, що позивач здійснив попередню оплату в сумі 750000,00 грн., що становить більше ніж 80% загальної вартості товару, як це передбачено договором, за поставку відповідачем сухої рослинної сировини. Однак, 08.11.2019р. на підставі накладної відповідач (продавець) здійснив відвантаження товару не в повній кількості, а саме 5350,00 кг на загальну суму 481000,00 грн., мотивуючи тим, що він не має товару відповідної якості в повній кількості згідно специфікації. Тобто продавець, як вказує позивач у позовній заяві, недопоставив товар в кількості 4650,00 кг на загальну суму 418500,00 грн. За таких обставин позивач не доплачував решти 20% попередньої оплати в день відвантаження товару. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар становить 268500,00 грн. На вимогу повернути суму залишку попередньої оплати за недопоставлений товар відповідач не реагує. Крім того, на суму основного боргу згідно умов договору позивачем нараховано 22920,04 грн. пені та 1522,72 грн. 3% річних.

Також, у позові позивачем зазначено, що, поставивши товар в неповній кількості, відповідач завдав покупцю збитки, оскільки не отримав запланований дохід, зважаючи на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена" із компанією Herbona sro (Чехія) укладено зовнішній економічний контракт № 11/10/2019-Е від 11.10.2019р. на поставку замовленого у відповідача товару в повній кількості 10000,00 кг в терміни до 30.11.2019р. Даний контакт, як відмічено позивачем, товариство не змогло виконати з вини відповідача в повному обсязі через поставку ним не повної кількості замовленого товару. Крім того, клієнт позивача (Herbona sro (Чехія)) по зовнішньоекономічному контракту виявив, що значна частина товару була не очищена і не відповідала якості попередньо узгодженому взірцю. За твердженнями позивача в 60% отриманого товару була велика кількість гілок та інших рослинних домішків, тому такий товар клієнт позивача не міг використовувати в подальшому. Вартість відходів згідно акта Herbona sro склала 600,00 євро. На прохання позивача Львівська митниця ДФС, як стверджує позивач, здійснила коригування вартості відвантаженого зовнішньоекономічного контракту від 11.10.2019р. згідно митної декларації на суму 600,00 євро. Тобто, із зазначеного, позивач поніс додаткові збитки в розмірі 600,00 євро з вини відповідача. Таким чином, загальні понесені покупцем збитки становлять 116043,79 грн., в тому числі неодержаний дохід, збитки у вигляді пені за несвоєчасну поставку по зовнішньоекономічному контракту та вартість відходів при додатковій очистці товару клієнтом згідно акта.

У наданій суду відповіді на відзив від 10.03.2020р. представником товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" зазначено, зокрема, що оскільки відповідачем було поставлено неякісний товар і він не відреагував на вимогу позивача стосовно якості отриманого товару, то позивач в односторонньому порядку відповідно до п. 10.3. договору розірвав укладений між сторонами договір. Заяву про розірвання такого договору позивач направив відповідачу 17.01.2020р. (отримана відповідачем 21.01.2020р.) Фізична особа-підприємець Мартинюк В.А. заперечень проти такої заяви позивачу не надсилала. Таким чином, як вважає позивач, з моменту отримання відповідачем заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" про розірвання укладеного договору, такий договір є розірваний, а отже подальша поставка відповідачем недопоставленого товару на підставі вже не діючого договору є неможливою.

Також позивач відзначає, що жодних доказів на підтвердження передання відповідачем позивачу товару в кількості 1700 кг відповідно до накладної № 2 не надано. Позивач стверджує, що зазначена відповідачем адреса електронної пошти (seltd@ukr.net) не належить відповідачу.

У клопотанні від 11.03.2020р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" на підтвердження позовних вимог в частині стягнення збитків просить суд долучити до матеріалів справи копію листа компанії Herbona sro (Чехія).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

27.02.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, зокрема, що специфікацією не передбачалось вимог щодо строків поставки (передання) товару, умов поставки, якісних показників товару. А тому, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо повернення сум сплачених за товар згідно договору купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019р. передчасними, оскільки договір є діючим та буде виконаним відповідно до умов даного договору.

Крім того, на заяву позивача від 17.01.2020р. № 5 про розірвання договору купівлі-продажу від 24.10.2019р. в зв`язку з істотним порушенням умов договору відповідачем надано відповідь про те, що останнім не порушено жодних істотних умов договору, тому підстав для розірвання даного договору, керуючись п. 10.3 договору, немає. Відповідач вважає договір від 24.10.2019р. діючим, термін якого завершується 31.12.2021р. згідно п. 10.1. договору.

Також відповідач стверджує, що ним було поставлено товар в кількості 7050 кг на суму 634500,00 грн. по накладній № 1 від 08.11.2019р. в кількості 5350,00 кг на суму 481500,00 грн. та накладній № 2 від 10.12.2019р. в кількості 1700,00 кг на суму 153000,00 грн. Таким чином, залишок коштів, на які планується поставка товару становить 115500,00 грн.

Разом з тим, відповідач заперечує щодо стягнення пені, 3% річних, упущеної вигоди та збитків, вважаючи, що ним не порушено п. 7.4. договору та ст. 625 ЦК України за відсутності у договорі чітких строків на поставку товару та відповідно відсутності прострочення грошового зобов`язання. Також вказує, що вимоги, які ставить чеська сторона по зовнішньоекономічному контракту стосуються виключно позивача.

19.05.2020р. представником відповідача надано суду клопотання про виклик та допит свідка, а саме ОСОБА_1 , оскільки в період з 07.12.2019р. по 10.12.2019р. при завантаженні автомобіля перевізника ФОП Тичка І . І., завантаження автомобіля здійснював гр.. ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_1 безпосередньо займався електронною перепискою з комерційним директором ТОВ "Торговий дім "Селена". Також представником відповідача долучено до клопотання письмову заяву свідка.

Суд, розглянувши вказане клопотання представника відповідача, вважає за необхідне долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 , однак не знаходить підстав для виклику та допиту свідка з огляду на наступне.

Статтею 89 ГПК України передбачено можливість виклику свідка в судове засідання для з`ясування повідомлених ним обставин. Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Водночас, частиною 2 ст. 87 ГПК України визначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватись обставини, які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах .

З зазначеного, оскільки завантаження товару не може підтверджуватись показами свідків, а лише відповідними первинними документами, суд не вважає за необхідне викликати в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_1 .

Враховуючи, що у суду відсутні сумніви щодо змісту, достовірності чи повноти обставин викладених свідком у поданій ним заяві, а обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України), суд приходить до висновку про відмову в клопотанні відповідача про виклик в судове засідання для допиту ОСОБА_1 .

Представник відповідача в судове засідання з`явився проти позову заперечив.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2020р. № 1006356737 місцем проживання фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни є: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 . між фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 24-10, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупцю суху рослинну сировину (товар) згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно п. 1.3. договору кількість, асортимент, ціна, якісні характеристики та термін поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору і можуть бути переглянуті лише за взаємною згодою сторін.

У відповідності до п.п. 2.1. - 2.3. договору продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в упаковці у спосіб, який забезпечує схоронність товару за звичайних умов зберігання і транспортування. Приймання-передача товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін у 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - продавцю. Покупець у разі виявлення недоліків поставленого товару за якістю та/або кількістю має право пред`явити вимоги до продавця не пізніше 30 днів з дати поставки товару. Датою поставки вважається дата отримання товару і підписання товарної накладної обома сторонами.

Як передбачено п. 3.1. договору, продавець зобов`язаний, зокрема, передати покупцю відповідний товар та всі відповідні документи на нього (пп. 3.1.1.); передати товар покупцю по кількості, якісних характеристиках товару, асортименту та в термін поставки згідно умов даного договору та специфікацій, відповідно до накладної (пп. 3.1.3.).

Пунктом 3.2. договору визначено, що продавець має право вимагати від покупця виконання своїх зобов`язань, згідно з умовами даного договору та специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного договору.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець зобов`язаний, зокрема, оплатити товар згідно з умовами визначеними в п. 5 даного договору (пп. 3.2.2. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору ціна товару визначається сторонами в прядку, визначеному в специфікаціях. Загальна сума договору визначається шляхом підсумовування вартості фактично поставленого товару.

Оплата здійснюється наступним чином: 80% передоплата та 20% оплата при відвантажені товару (п. 5.1. договору).

Форма оплати: безготівковий розрахунок (п. 5.2. договору).

Як передбачено у п.п. 6.1., 6.2. договору, товар за своєю якістю повинен відповідати встановленим в специфікаціях якісним характеристикам товару. У випадку виявлення невідповідності товару встановленим у специфікаціях якісним характеристикам товару, товар повністю або частково може бути повернутий продавцеві. У цьому випадку товар вважається не поставленим продавцем.

У відповідності до п. 7.2. договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує збитки нанесені іншій стороні своїми діями або бездіяльністю у тому числі неотриманий прибуток у порядку передбаченим чинним законодавством, незалежно від сплати неустойки.

У пункті 7.4. договору сторони домовились, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем або продавцем своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного виконання зобов`язань за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021р.

Як передбачено п. 10.3. договору, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 10.5. договору всі документи, які стосуються виконання умов цього договору (додаткові угоди, специфікації, доповнення, акти, накладні, листи, тощо), є його складовими та невід`ємними частинами.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

24.10.2019р. між позивачем та відповідачем була підписана специфікація № 1 до договору купівлі-продажу від 24.10.2019р., у п. 1 якої сторони домовились, що продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити такий товар відповідної якості, а саме: ягоди бузини сушеної в кількості 10000 кг на суму 900000,00 грн.

Згідно платіжних доручень № 1003 від 28.10.2019р. на суму 400000,00 грн., № 1009 від 31.10.2019р. на суму 150000,00 грн., № 1011 від 01.11.2019р. на суму 200000,00 грн. товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (платник) перераховано фізичній особі-підприємцю Мартинюк В.А. передоплату за ягоди бузини згідно рахунка № 1 від 24.10.2019р. (всього на суму 750000,00 грн.).

Відповідно до накладної № 1 від 08.11.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (одержувач) отримано на підставі договору № 24-10 від 24.10.2019р. від фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни (постачальник) товар (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) в кількості 5350 кг на суму 481500,00 грн.

Як вбачається із акта звіряння взаємних розрахунків за період з 24.10.2019р. по 16.01.2020р. (одностороннього), заборгованість фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. перед товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" складає 268500,00 грн.

Позивач згідно вимоги № 120 від 19.12.2019р. звернувся до фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. та просив повернути решту попередньої оплати за непоставлений товар на суму 268500,00 грн. та 9143,72 грн. пені, 904,81 грн. 3% річних, 268,50 грн. інфляційних втрат, 116043,80 грн. збитків. Факт надіслання вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.12.2019р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" звернулося із вимогою (стосовно якості отриманого товару) № 116 від 03.12.2019р. до фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А., у якій вимагало компенсувати покупцю витрати в сумі 600,00 євро за постачання неякісної продукції, оскільки повернути експортований товар для усунення недоліків не має можливості, а також сплатити штраф в розмірі 57780,00 грн. Факт надіслання даної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3230202282110.

11.10.2019р. між компанією "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка) (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (продавець) укладено контракт № 11/10/2019-Е, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сушені ягоди бузини (товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар належної якості, на умовах та в порядку, передбаченому даним контрактом.

Згідно п. 2.1. контракту загальна кількість товару, що поставляється по даному контракту складає 10000 кг.

Відповідно до п. 3.2. контракту продавець зобов`язується поставити товар покупцю в кількості 10000 кг в період з 28.10.2019р. по 30.11.2019р. включно.

За умовами п.п. 4.1. та 4.3. контракту ціна товару, що поставляється за даним контрактом на умовах DAP (Хеб 35002, Чеська Республіка) становить 4,10 євро/кг. Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом і, відповідно, загальна сума контракту становить 41000 євро.

Пунктами 5.1. та 5.2. контракту визначено, що якість товару, що поставляється за цим контрактом, має відповідати установленим в Україні стандартам, в тому числі Державній Фармакопеї України (ДФУ) та іншим аналітично-нормативним документам на лікарсько-сировинну сировину. Якість товару, що поставляється за цим контрактом, повинна підтверджуватися наступними документами, виданими на кожну партію товару: специфікація; інші документи, передбачені діючим законодавством України.

Кінцевий прийом товару по кількості та якості здійснюється на складі продавця (п. 7.1. контракту).

Як передбачено п. 12.1 контракту, жодна зі сторін не має права передавати свої права та зобов`язання за контрактом третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до митної декларації ЕК/10/АА (форма МД-2) від 08.11.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (відправник/експортер) поставлено "HERBONA" S.R.O. (одержувач) товар (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) на суму 21935,00 євро.

Державним інспектором Львівської митниці ДФС 20.12.2019р. складено аркуш коригування митної декларації від 08.11.2019р. № UA209140/2019/200696 із зазначенням таких відомостей: повинні бути зазначені у митній декларації у графі 42 - 21335,0000, у графі 46 - 579,37687, у графі 22 - 21335,0000.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 257161 від 08.11.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (відправник) поставлено "HERBONA" S.R.O. (одержувач) товар (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) вагою 5371,4 кг.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" виставлено "HERBONA" S.R.O. рахунок-фактуру (Invoice) № 1 від 08.11.2019р. до контракту № 11/10/2019-Е від 11.10.2019р. на оплату товару (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) за ціною 4,10 євро/кг у кількості 5350 кг на суму 21935,00 євро.

Відповідно до заяви від 17.01.2020р. № 5 товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена", що адресована фізичній особі-підприємцю Мартинюк В.А., позивачем повідомлено про розірвання договору купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019р. у зв`язку з істотним порушенням умов договору, керуючись п. 10.3. договору. Дана заява надіслана 17.01.2020р. та отримана відповідачем 21.01.2020р. про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7902401220878.

Листом від 22.11.2019р. Herbona sro (Чехія) повідомлено, що кількість товару 5350 кг не відповідала якості згідно контракту. У продукції була велика кількість гілок та сміття, тому компанії довелося провести додаткове очищення 60% сушеної бузини, а саме 3210 кг. Крім того, зазначено про необхідність змінити суми вказаної у документації на 600 євро і знизити ціну товару, що був поставлений компанії.

На підтвердження поставки товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" сушених ягід бузини в мішках по 25 кг в кількості 1700 кг на загальну суму 153000,00 грн. відповідно до договору № 24-10 від 24.10.2019р. відповідачем надано накладну № 2 від 10.12.2019р., яка підписана лише представником постачальника (фізичної особи підприємця Мартинюк В.А.).

Представником відповідача в підтвердження надіслання накладної № 1 від 08.11.2019р. та накладної № 2 від 10.12.2019р. надано опис вкладення від 28.02.2020р., поштову накладну № 3230202537509 від 28.02.2020р. та фіскальний чек від 28.02.2020р.

Відповідно до довідки акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 30.09.2019р. приватному підприємцю Мартинюк В.А. 01.04.2005р. відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно адвокатського запиту № 04/05 від 04.05.2020р. адвокат Підлісний О.В. звернувся до фізичної особи-підприємця Тички І.І. про надання останнім інформації, зокрема, чи був доставлений товар - сушені ягоди бузини в мішках до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена".

Також представником відповідача надано суду скріншоти переписки з електронної пошти та CD-диск з записами телефонних розмов між директором ТОВ "Торговий дім "Селена" ОСОБА_4 та ФОП Мартинюк В.А., які за свідченням відповідача можуть підтвердити факти щодо укладеного договору та подальшого його виконання.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 24.10.2019р., позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, за умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю суху рослинну сировину (товар) згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи слідує, що у специфікації № 1 до договору купівлі-продажу від 24.10.2019р. сторони домовились, що продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити такий товар відповідної якості, а саме: ягоди бузини сушеної в кількості 10000 кг на суму 900000,00 грн.

Крім того, сторони у п. 5.1. договору погодили, що оплата здійснюється наступним чином: 80% передоплата та 20% оплата при відвантажені товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, первинні документи містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Наявними доказами, зокрема, платіжними дорученнями № 1003 від 28.10.2019р. на суму 400000,00 грн., № 1009 від 31.10.2019р. на суму 150000,00 грн., № 1011 від 01.11.2019р. на суму 200000,00 грн. підтверджується, що попередня оплата в розмірі 750000,00 грн. позивачем відповідачу здійснена відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства.

Однак, як встановлено судом, фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. частково поставлено товар на суму 481500,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи та підписаною сторонами накладною № 1 від 08.11.2019р.

Зі змісту ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою застосування вказаної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому, доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Судом встановлено, що позивач, звернувся до фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни з вимогою № 120 від 19.12.2019р. та просив повернути попередню оплату за непоставлений товар в сумі 268500,00 грн., а також 9143,72 грн. пені, 904,81 грн. 3% річних, 268,50 грн. інфляційних втрат, 116043,80 грн. збитків. Дана вимога отримана відповідачем 23.12.2019р. особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказане свідчить, що позивач скористався своїм правом в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України у формі звернення до відповідача з вимогою повернення решти суми попередньої оплати, при цьому таке волевиявлення покупця було доведено до відома продавця. Однак, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товарів за договором, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар у розмірі 268500,00 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що вимоги позивача щодо повернення сум сплачених за товар по договору від 24.10.2019р. є передчасними, оскільки договір є діючим, не заслуговують на увагу, зважаючи на частину 2 статті 693 ЦК України, яка наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем в межах даної справи внаслідок подання відповідної вимоги від 19.12.2019р. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2019р. у справі № 909/524/18 та у постанові від 27.08.2019р. у справі № 911/1958/18. Разом з тим, відповідачем на підтвердження своїх доводів, що договір є діючим, не надано суду відповіді відповідача на заяву позивача від 17.01.2020р. № 5 про розірвання договору купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019р.

Щодо позиції відповідача по кількості поставленого товару, зокрема, по накладній № 2 від 10.12.2019р. в кількості 1700,00 кг на суму 153000,00 грн., судом зауважується, що відповідачем надано до матеріалів справи вказану накладну, яка містить підпис лише особи, що відвантажила товар.

При цьому судом зауважується, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016р. у справі № 21-4985а15.

Отже, накладна № 2 від 10.12.2019р. не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами, оскільки не містить підпису одержувача вантажу та не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (постачальника).

Разом з тим, судом зазначається, що відтиски печаток на накладній є свідченням участі сторін, як юридичних осіб, у здійсненні господарської операції за вказаною накладною (постанова Верховного Суду від 20.12.2018р. по справі № 910/19702/17). Однак, означена накладна не містить відтисків печаток ні позивача, ні відповідача. Крім того, у справі відсутні інші первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару за накладною № 2 від 10.12.2019р.

Не свідчить про здійснення господарської операції за накладною № 2 від 10.12.2019р. також наданий відповідачем CD-диск із записами розмов директора позивача та відповідача, зважаючи на те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, зі аналізу скріншотів електронної переписки в якості належного доказу виконання сторонами договору, також не вбачається факту поставки відповідачем позивачу товару на суму 153000 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Скріншоти електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Тобто надані відповідачем скріншоти електронної переписки не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.06.2019р. у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019р. у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019р. у справі № 922/788/19.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Окрім того, позивач, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.4. договору, просить стягнути з відповідача 22920,04 грн. пені за період з 08.11.2019р. по 17.01.2020р. та 1522,72 грн. 3% річних за період з 08.11.2019р. по 23.12.2019р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2017 року № 3-537гс15).

Крім того, судом взято до уваги положення п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013р. № 14, де роз`яснено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання . Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України, вимога позивача про стягнення 3% річних за період з 08.11.2019р. по 23.12.2019р. не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, відповідно до діючого законодавства, пеня нараховується за порушення саме грошового зобов`язання, а не будь-якого іншого, зокрема, несвоєчасна поставка товару або не повернення передплати (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2017р. № 3-537гс15 та Верховний Суд у постанові від 20.11.2018р. у справі № 916/75/18), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, при дослідженні питання стосовно стягнення з відповідача сум 3% річних та пені, нарахованих на суму попередньої оплати, судом також було взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 923/1151/17 від 17.10.2018р., по справі № 916/75/18 від 20.11.2018р.

Також судом враховано правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.10.2018р. у справі № 923/1151/17, де зазначено, що положеннями ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з цим, договором розмір таких процентів встановлено не було.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 116043,79 грн., з яких 99232,36 грн. неодержаний дохід (упущена вигода) за поставку товару в неповній кількості, 16293,70 грн. зменшення вартості відвантаженого товару, 517,73 грн. компенсація договірної санкції в розмірі 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, судом відзначається наступне.

Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.ст. 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У вигляді упущеної вигоди, відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. У вигляді ж упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

В обґрунтування понесених збитків товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена" посилається на невиконання ним в строк до 30.11.2019р. перед компанією Herbona sro (Чехія) зовнішньоекономічного контракту № 11/10/2019-Е від 11.10.2019р., оскільки відповідачем не поставлено позивачу в повній кількості товар (4650,00 кг), який в подальшому мав бути реалізований позивачем компанії Herbona sro на суму 99232,36 грн. (4650,00 кг * (4,10 євро * 27,156169 (курс НБУ станом на дату відвантаження товару 08.11.2019р.) - 90,00 грн.). Також позивач посилається на поставку відповідачем неякісного товару, при цьому вартість відходів з його очищення склала 600 євро (16293,70 грн. (600,00 євро * 27,156169 (курс НБУ станом на дату відвантаження товару 08.11.2019р.)), що було скориговано у митній декларації від 20.12.2019р. Крім того, позивачем відповідно до п. 10.1 контракту від 11.10.2019р. нараховано договірну санкцію в розмірі 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, яка склала 517,73 грн. (4650,00 кг * 0,1% (4,10 євро * 27,156169 (курс НБУ станом на дату відвантаження товару 08.11.2019р.)).

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2019р. між компанією "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка) (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (продавець) укладено контракт № 11/10/2019-Е, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сушені ягоди бузини (товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар належної якості, на умовах та в порядку, передбаченому даним контрактом.

Суд, проаналізувавши зміст даного контракту, зокрема, п. 12.1. контракту, встановив, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та зобов`язання за контрактом третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони. Тобто, виходячи із умов контракту, свої зобов`язання щодо поставки товару в кількості 10000 кг в період з 28.10.2019р. по 30.11.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (продавець) не має права передавати фізичній особі-підприємцю Мартинюк В.А. без письмової згоди останньої. Доказів такої письмової згоди відповідача матеріали справи не містять та сторонами не долучено. При цьому, умовами контракту, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" та "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка), не передбачено відповідальність відповідача у даній справі стосовно поставки товару позивачу в неналежній кількості та якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Крім того, судом звертається увага, що у п. 7.1. контракту визначено, що кінцевий прийом товару по кількості та якості здійснюється на складі продавця (товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена"). Тобто, як слідує з даного пункту, позивач, приймаючи товар, не позбавлений був права перед поставкою даного товару "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка) перевірити якісні характеристики товару (сушені ягоди бузини) щодо наявності відходів. Як і не був позбавлений права пред`явити вимогу до відповідача у разі виявлення недоліків поставленого товару за якістю, що слідує з п. 2.3. договору від 24.10.2019р.

Судом також відмічається, що за результатами прийняття продукції по якості та комплектності за участю представників, що вказані у п.п. 19, 20 даної інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення тримання продукції по якості та комплектності та містити зокрема, висновок про характер виявлених дефектів (п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі - Інструкція № П-7)).

Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем не складались будь-які акти щодо недоліків чи асортименту отриманого товару, всупереч вимогам даної інструкції, а навпаки товар було прийнято без зауважень стосовно його якості.

Водночас, позивач мав право повернути товар у відповідності до п. 6.2. договору від 24.10.2019р. у разі виявлення невідповідності його якісним характеристикам.

Звертається увага позивача, що ч. 1 ст. 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як слідує з матеріалів справи, позивач не звертався із зазначеними вимогами до відповідача, як того вимагає цивільне законодавство.

Окрім того, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин які існували до цього моменту (п. 1 ст. 679 ЦК України).

Доказів на підтвердження того, що позивачем поставлено "Хербона" ТОВ саме неякісний товар відповідача у даній справі (а не будь-якого іншого постачальника, з котрим у позивача могли бути договірні відносини з купівлі-продажу (поставки) товару (сушені ягоди бузини)) суду не надано.

Із зазначеного, судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між виконанням своїх обов`язків фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. за договором купівлі-продажу від 24.10.2019р. та контрактом від 11.10.2019р.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, матеріалами справи не підтверджують понесення товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" збитків (упущеної вигоди, зменшення вартості відвантаженого товару та компенсації договірної санкції) внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019р., як і не доведено протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок цієї поведінки із заподіяними збитками та наявність вини в діях фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А., у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри цивільної відповідальності як відшкодування збитків.

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. збитків у розмірі 116043,79 грн. суд також відмовляє.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 268500,00 грн. основної заборгованості. В стягненні 22920,04 грн. пені, 1522,72 грн. 3% річних, 116043,79 грн. збитків суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 33500,00 грн., судом враховується, що представником позивача заявлено усну заяву про те, що ним в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані відповідні докази понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена", м. Пустомити Львівської області до фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 408986,55 грн., з яких 268500,00 грн. основна заборгованість, 22920,04 грн. пеня, 1522,72 грн. 3% річних, 116043,79 грн. збитки задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена" (Львівська область, м. Пустомити, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 36874349) 268500,00 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) основної заборгованості, 4027,50 грн. (чотири тисячі двадцять сім гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 22920,04 грн. пені, 1522,72 грн. 3% річних, 116043,79 грн. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.05.2020р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (811, м. Пустомити, Львівська обл., вул. Промислова,б. 2; 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, офіс 718);

4 - відповідачу (32300, м. Кам`янець - Подільський, вул. Коріатовичів, 76/32).

Всім рекомендованим з повідомленням.