Постанова

від 20.05.2020 по справі 420/920/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/920/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем.» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, постановлену в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем.» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби митний пост Одеса-центральний`про коригування митної вартості товарів, а саме: № UA500010/2019/000146/2 від 02.11.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00563 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/031128 від 01.11.2019 р.;

№ UA500010/2019/000150/2 від 13.11.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00586 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/032334 від 13.11.2019 р.;

№ UA500010/2019/000153/2 від 21.11.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00604 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/033118 від 20.11.2019 р.;

№ UA500010/2019/000161/2 від 05.12.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00637 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/034975 від 05.12.2019 р.;

- № UA500010/2019/000003/2 від 12.12.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2019/00262 за результатами перевірки митної декларації UA500020/2019/200590 від 12.12.2019 р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джем.» надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивач заявив вимоги до одного й того ж відповідача про визнання протиправними його дій як суб`єкта владних повноважень. Усі позовні вимоги пов`язані підставою їх виникнення та поданими доказами і предметно підсудні Одеському окружному адміністративному суду. Оскільки об`єднані позовні вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства і законодавством не встановлено їх виключну підсудність різним судам, це, на думку апелянта, виключає можливість повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст. 169 КАС України. Якщо ж суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спільний розгляд поєднаних позовних вимог ускладнить чи сповільнить вирішення справи, він на підставі ч. 6 ст. 172 КАС України міг роз`єднати позовні вимоги у самостійні провадження, а не повертати позовну заяву позивачу. Повертаючи позовну заяву, на думку апелянта, суд першої інстанції порушив принципи адміністративного судочинства та фактично позбавив позивача можливості захистити його порушені права, оскільки трьохмісячний строк звернення до суду встановлений абз. 2 ч.2 ст. 122 КАС щодо оскарження рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.11.2019 року № UA500010/2019/000146/2, від 13.11.2019 року № UA500010/2019/000150/2, від 21.11.2019 року № UA500010/2019/000153/2, від 21.11.2019 року № UA500010/2019/000153/2 сплив відповідно 31.01.2020 р., 11.02.2020 р. та 19.02.2020 р.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Джем. просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби митний пост ОДЕСА - центральний про коригування митної вартості товарів, а саме: № UA500010/2019/000146/2 від 02.11.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00563 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/031128 від 01/11/2019; № UA500010/2019/000150/2 від 13.11.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00586 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/032334 від 13/11/2019; № UA500010/2019/000153/2 від 21.11.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00604 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/033118 від 20/11/2019; № UA500010/2019/000161/2 від 05.12.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00637 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/034975 від 05/12/2019; № UA500010/2019/000003/2 від 12.12.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2019/00262 за результатами перевірки митної декларації UA500020/2019/200590 від 12/12/2019.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить жодного обґрунтування про доцільність розгляду вказаних вимог в одному провадженні, у зв`язку з чим дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Джем. порушило правила об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Колегія суддів звертає увагу, що пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Слід звернути увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Частинами 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства та за правилами виключної підсудності різним судам.

Згідно із ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обовязковою умовою повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України є порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та неможливість їх роз`єднання судом у порядку, передбаченому ст. 172 КАС України.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач вважає, що оскаржувані рішення та відповідні картки підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки умови поставки товарів, що підлягали митному оформленню ідентичні, а саме FOB порт NINGBO, China (Інкотермс 2010). Виключення складає лише рішення № UA500010/2019/000153/2 від 21.11.2019 р., яким відкореговано митну вартість товару, що поставлявся на умовах CFR Одеса (Інкотермс 2010).

Зі змісту ухвали про повернення позовної заяви вбачається, що суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем позовні вимоги не можуть бути розглянуті в одному провадженні, оскільки за п`ятьма митними деклараціями було поставлено окремі товари на підставі різних договорів за кожною окремою процедурою митного оформлення, у відповідності до п`яти митних декларацій з відповідним пакетом документів було прийнято п`ять окремих карток відмови та п`ять окремих рішень про коригування митної вартості, підстави для коригування митної вартості не є ідентичними.

З приводу висновку суду першої інстанції стосовно того, що позивачем заявлено вимоги, повязаність яких не обґрунтована та недоведена, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не є підставою для повернення позовної заяви ТОВ Джем. на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки вказане питання підлягає з`ясуванню судом та у разі необхідності суд вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, як за клопотанням учасника справи так і з власної ініціативи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та зміст позовних вимог, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, 26, а також у рішенні від 18 лютого 2011 року по справі Мушта проти України, заява № 8863/06, пункти 37, 38, 47, розкриваючи зміст принципу юридичної визначеності в контексті передбаченого у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ права на доступ до суду зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання та порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем.» - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик