Постанова

від 20.05.2020 по справі 825/2305/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №825/2305/18

провадження №К/9901/68048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Ткаченко О. Є., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Коротких А. Ю., Ганечко О. М., Сорочка Є. О.

І. Суть спору

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі також відповідач, Прилуцька РДА), в якій просив:

1.1. визнати незаконним звільнення та поновити на посаді начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області;

1.2. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2018 року по день остаточного розгляду справи (прийняття рішення) в суді;

1.3. стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.

2. Позов обґрунтований протиправністю звільнення позивача із займаної посади як такого, що відбулося з грубим порушенням норм законодавства про державну службу та трудового законодавства.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову відповідач наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 6 квітня 2016 року працював на посаді начальника Управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА.

5. Розпорядженням в. о. голови Прилуцької РДА від 27 лютого 2018 року № 51-ос Про припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації прийнято рішення про припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00733628) шляхом ліквідації та створено комісію з припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

6. Розпорядженням в. о. голови Прилуцької РДА від 25 квітня 2018 року № 67-ос Про структурні підрозділи райдержадміністрації з 28 квітня 2018 року ліквідовано управління агропромислового розвитку (підпункт 1.2) та визнано новоутворені структурні підрозділи райдержадміністрації, затверджені розпорядженням голови райдержадміністрації від 23 лютого 2018 року № 48-ос Про структуру районної державної адміністрації правонаступниками зобов`язань, прав та обов`язків структурних підрозділів райдержадміністрації відповідно: 2.2.1. відділ економіки та агропромислового розвитку - відділу економічного розвитку та інвестиційної діяльності і управління агропромислового розвитку (шляхом злиття).

7. 4 липня 2018 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА.

8. Поряд із наведеним, 22 лютого 2018 року відповідач звернувся до голови профспілкового комітету працівників управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА з повідомленням про можливе вивільнення позивача у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників Прилуцької РДА відповідно до пункту 1 частини першої статті 40.

9. 26 лютого 2018 року в. о. голови Прилуцької РДА під розписку попередив ОСОБА_1 про можливе наступне вивільнення 27 квітня 2018 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП.

10. Позивачу запропоновано посаду головного спеціаліста відділу економіки та агропромислового розвитку Прилуцької РДА, на яку останній погодився 14 березня 2018 року за умови надання йому посадової інструкції і розміру заробітної плати.

11. 11 квітня 2018 року позивач подав на ім`я в.о. голови Прилуцької РДА заяву про звільнення його з посади начальника Управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

12. Однак 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я в. о. голови Прилуцької РДА та в. о. керівника апарату Прилуцької РДА про його переведення на рівнозначну посаду керівника апарату Прилуцької РДА у зв`язку з скороченням посади начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації.

13. На вказані заяви надано відповіді від 26 квітня 2018 року №№ 2.1-20/1581, 2.1-20/1582 про те, що відповідно до розпорядження в. о. голови Прилуцької РДА від 29 березня 2018 року № 60-ос Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби 29 березня 2018 року оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії Б - керівник апарату Прилуцької РДА; у термін подання документів для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби категорії Б заяви про участь у конкурсі від позивача не надійшло, тому прохання задовольнити не має можливості.

14. 26 квітня 2018 року, за погодженням Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації від 13 квітня 2018 року № 10-13/982 та Чернігівської обласної державної адміністрації від 16 квітня 2018 року № 08-05/2426 розпорядженням в. о. голови Прилуцької РДА від 26 квітня 2018 року № 71-ос відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу та згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА.

15. Вважаючи протиправним звільнення з посади, позивач звернувся до суду.

16. В аспекті предмету доказування суд першої інстанції також установив, що штатним розписом управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА на 2018 рік було передбачено 8 посад, а саме: начальник управління - 1 штатна, начальників відділів - 2 штатні одиниці, головних спеціалістів - 5 штатних одиниць.

17. Відповідно до штатного розпису відділу економіки та агропромислового розвитку Прилуцької РДА на 2018 рік, уведеного в дію з 1 березня 2018 року, у складі відділу передбачено 7 посад, а саме начальник відділу - 1 штатна одиниця, головні спеціалісти - 6 штатних одиниць, у тому числі 4 посади агропромислового напрямку.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

18. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, в позові відмовив повністю.

19. Такі свої рішення суди мотивували тим, що відповідачем дотримано процедуру звільнення з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

21. З-поміж іншого, позивач наполягає на тому, що в порушення вимог трудового законодавства відповідач не запропонував йому усіх вакантних посад як на час попередження про наступне вивільнення, так і протягом часу від такого попередження до звільнення.

22. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення й ухвалити рішення про задоволення позову.

23. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

26. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

30. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).

31. Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

32. Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

33. Пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

34. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

35. Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

37. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

38. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

39. Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

40. Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

41. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

42. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

43. Передусім Верховний Суд наголошує на тому, що як пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, так і пункт 1 статті 40 КЗпП, передбачають звільнення працівника саме з ініціативи роботодавця (суб`єкта призначення).

44. Тобто, подання працівником заяви про звільнення з указаних підстав не може мати правових наслідків.

45. Відтак, звільнення позивача з названих підстав за поданою ним заявою є безпідставним, а висновки судів у цій частині - помилковими.

46. Надалі суд касаційної інстанції зауважує на такому.

47. З установлених судами фактичних обставин убачається, що у Прилуцькій РДА відбулася реорганізація.

48. На момент попередження позивача про наступне вивільнення у складі відділу, який створено замість ліквідованого Управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА, було передбачено 7 посад, а саме: начальник відділу - 1 штатна одиниця, головні спеціалісти - 6 штатних одиниць, у тому числі 4 посади агропромислового напрямку.

49. Однак, позивачеві запропоновано лише одну посаду головного спеціаліста.

50. До того ж, пропозиція зайняття вакантної посади головного спеціаліста надана 14 березня 2018 року, тоді як указане попередження вручено позивачеві 26 лютого 2018 року. Тобто, пропозиція надана не одночасно із попередженням про наступне вивільнення, що суперечить вимогам статті 49-2 КЗпП.

51. Наведене свідчить про очевидне порушення вимог трудового законодавства під час звільнення позивача з посади.

52. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

53. Зважаючи на констатацію судом касаційної інстанції протиправності звільнення з посади, останній має бути поновлений на раніше займаній посаді, а саме на посаді начальника Управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА.

54. При цьому Верховний Суд, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, уважає за належний спосіб захисту порушених прав позивача скасування розпорядження про його звільнення та поновлення на посаді.

55. Отже, суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог у порядку частини другої статті 9 КАС України.

56. Між тим, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

57. Однак, суди не вирішували питання щодо періоду вимушеного прогулу та суми середнього заробітку за такий прогул у визначеному законом порядку, а суд касаційної інстанції обмежений у додатковій перевірці доказів і їх оцінці.

58. Так само суди не надавали оцінки позовним вимогам про стягнення моральної шкоди.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

59. Верховний Суд констатує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів дотримання ним установленої законом процедури звільнення позивача.

60. Відтак, рішення судів першої й апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог про визнання протиправним звільнення позивача і поновлення його на роботі слід скасувати з ухваленням у цій частині нового судового рішення із виходом за межі заявлених позовних вимог.

61. У частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди рішення судів першої й апеляційної інстанції підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку статті 353 КАС України.

62. Отже, касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 260, 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 825/2305/18 скасувати.

3. У частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді ухвалити нове рішення.

4. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді задовольнити частково. Вийти за межі заявлених позовних вимог.

5. Визнати протиправним і скасувати розпорядження в. о. голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 квітня 2018 року № 71-ос Про звільнення ОСОБА_1 .

6. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області.

7. Справу № 825/2305/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова