Рішення

від 12.05.2020 по справі 761/35082/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35082/19

Провадження №2/755/2046/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю - представника позивача Калініч О.О.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГОДІМ до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ ЛОГОДІМ , звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з громадянина України ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 44 709,58 грн у відшкодування завданої матеріальної шкоди та суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 грудня 2018 року о 08 годині 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Toyota , державний номер НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Грінченка, 7, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду - вхід до будівлі закладу та сезонного майданчику, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив п. 12.1 ПДР України. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/2313/19 від 10.07.2019 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по справі було закрито, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач є власником закладу, вхід до якого був пошкоджений неправомірними діями відповідача, відповідно до Договору оперативної оренди нежитлових приміщень № А 806 від 17.10.2018. Пошкоджений сезонний майданчик належить позивачу на підставі Паспорту прив`язки тимчасової споруди № ШЧ .10388.04880-17 від 13.01.2017. Згідно із Звітом про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, нанесених нерухомому майну внаслідок ДТП, що підготовлений ТОВ ЛЮКС-ЕКСПЕТ , вартість нанесених збитків складає 40 209,58 грн. Позивач поніс витрати на оплату проведення незалежної оцінки в сумі 4 500,00 грн, що підтверджується рахунками № 10/01 від 01.01.2019 та № 19/03 від 19.03.2019 та платіжними дорученнями № 2808 від 11.01.2019 та № 2927 від 25.03.2019.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у цій цивільній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подачі заяв по суті справи, та встановлено відповідні процесуальні строки.

10 жовтня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Цього ж дня до Шевченківського районного суду м. Києва від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки вважає позов безпідставним та необґрунтованим. В обґрунтування такої позиції зазначає про те, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди майну позивача та з урахуванням того, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність в страховій компанії, то вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки розмір заподіяної матеріальної шкоди не перевищує встановленого Полісом страхового ліміту за шкоду, заподіяну майну. Отже звернення відбулося до неналежного відповідача.

26 листопада 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва від представника позивача ТОВ ЛОГОДІМ - Калініч О.О. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що після ДТП відповідач відмовився надати дані щодо себе та свого страхового полісу, що стало перешкодою для можливості звернення позивача до страхової компанії з вимогою про відшкодування шкоди. Позивач докладав зусиль, щоб знайти інформацію щодо даних страхового полісу відповідача, однак такої інформації не отримав. Вважає, що відповідач, порушуючи вимоги ст. 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо можливості відшкодування нанесеної ним шкоди за рахунок страховик виплат, адже п. 5 ст. 991 ЦК України закріплене право страховика відмовитися від здійснення виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створенні перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Згоду щодо самостійного відшкодування шкоди відповідач не надавав, письмового повідомлення до страховика про настання страхового випадку не надсилав, таким чином, позивач вирішив звернутися за відшкодуванням шкоди у судовому порядку до самого відповідача. Потерпілий як кредитор у зобов`язанні на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 про передачу справи за підсудністю задоволено та цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГОДІМ до ОСОБА_2 передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГОДІМ до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, прийнято до провадження, розгляд якої визначено проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ ЛОГОДІМ - Калініч О.О. заявлений позов підтримала, з підстав викладених у ньому, та просила задовольнити повністю. Зазначила, що після ДТП відповідач не повідомив позивачу про свою страхову компанію. Позивачу самостійно вдалося з`ясувати, що відповідач нібито застрахований у СК Інго Україна , однак останні у телефонній розмові повідомили, що стосовно транспортного засобу відповідача - автомобіля марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 , страхового випадку не зафіксовано, жодної інформації від страхувальника (відповідача) не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що на місці ДТП був представник позивача та відповідач повідомив дані про свою страхову компанію, яка є діючою. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення є копія страхового полісу відповідача. Позивач не звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши позиції представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 22 грудня 2018 року о 08 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки Toyota , д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Б. Грінченка, 7 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду - вхід до будівлі закладу, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив п.12.1 ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року (а.с.4-7).

Станом на день розгляду справи вказана постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року набрала законної сили.

За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Убачається, що внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено вхід до будівлі закладу по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору оперативної оренди № А 806 нежитлових приміщень від 17 жовтня 2018 року, що був укладений між Національною спілкою архітекторів України, орендодавцем, та ТОВ ЛОГОДІМ , орендодавцем, орендодавець передає нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 396 кв.м, балансовою вартістю 52 035 000,00 грн, що складає 29/100 частин нежилого приміщення корисною площею 1 361,50 кв.м, а орендар приймає нежилі приміщення строкове платне користування на правах оренди (а.с. 39-42).

Сезонний майданчик належить ТОВ ЛОГОДІМ на підставі Паспорту прив`язки тимчасової споруди № ШЧ.10388.04880-17 від 13.01.2017 (а.с. 55-58).

13 січня 2017 року між ТОВ ЛОГОДІМ та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено Договір № 04880-17/2 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, за умовами якого позивач зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування АДРЕСА_1 ), на території якого розташована тимчасова споруда (сезонний майданчик, площею 186 кв.м), функціональне використання якої майданчики для харчування біля закладів ресторанного господарства, власником якої є ТОВ ЛОГОДІМ (а.с. 59-60).

На замовлення позивача 19 лютого 2019 року ТОВ ЛЮКС-ЕКСПЕТ підготовано Звіт про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, нанесених нерухомому майну внаслідок ДТП; нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (заг. пл. 396,00 кв.м), знаходиться в оренді ТОВ ЛОГОДІМ . Згідно із Звітом вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню оздоблювальних робіт, які були пошкоджені внаслідок зіткнення транспортного засобу Toyota Camry з нерухомим майном, а саме - скляним тамбуром, станом на 31 грудня 2018 року становить 40 209,58 грн, з врахуванням ДТП (а.с.8-66).

За проведення незалежної оцінки позивачем було сплачено 4 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2808 від 11.01.2019, № 2927 від 25.03.2019 (а.с. 37, 38).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із вимогами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 № 4 роз`яснюється про те, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача було завдано шкоду майну позивача.

Розглядаючи заперечення сторони відповідача проти позову, що обґрунтовуються наявністю у ОСОБА_2 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить наступного.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Вказані вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-176цс18.

У відповідності до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 № 4 Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За вимог ч.ч. 3, 4, 10 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

В той же час, відповідачем ні до відзиву, ні в подальшому, до початку розгляду справи по суті, не подано доказів на підтвердження наявності у відповідача на час ДТП діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також виконання ним вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що було б підставою для виникнення у страховика обов`язку по виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого. Відповідачем також і не надано доказів того, що позивач був обізнаний про наявність чинного на момент ДТП діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За вимог ч.ч. 6, 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), приймаючи до уваги вимоги ст. 1187 ЦК України, із врахуванням встановлених обставин, зокрема даних Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, нанесених нерухомому майну внаслідок ДТП, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо обов`язку страховика виплатити позивачу страхове відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГОДІМ до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, що є підставою для задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44 709,58 грн.

У порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 № 4, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 137, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГОДІМ (код ЄДРПОУ: 32983147, 01001, м. Київ вул. Грінченка, 7) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГОДІМ в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44 709 гривень 58 копійок та судовий збір в сумі 1 921 гривня, а всього 46 630 (сорок шість тисяч шістсот тридцять) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення суду складено 15 травня 2020 року.

Суддя: