Постанова

від 19.05.2020 по справі 567/862/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року

м. Рівне

Справа № 567/862/19

Провадження № 22-ц/4815/650/20

Головуючий в Острозькому районному суді

Рівненської області: суддя Венгерчук А.О.

Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції:

о 09 год. 17 хв. 11.02.2020 в м. Острог

Повний текст складено: 20.02.2020

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.,

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Українська сільська рада Острозького району Рівненської області;

представники учасників справи:

позивача - адвокати Титечко Олександр Павлович і ОСОБА_2 Валентин ОСОБА_3 ;

відповідача - адвокат Голуб Валентин Анатолійович;

за участі: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Української сільської ради Острозького району Рівненської області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Української сільської ради Острозького району Рівненської області (далі - Українська сільська рада) про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП "Здобуток" - СГПП "Здобуток", с. Українка Острозького району Рівненської області, на сумарну номінальну вартість подарованих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 майнових паїв часткою, визначеною у розмірі 10 743 гривні, що складає 0, 23 відсотка від загальної вартості майна пайового фонду КСП "Здобуток" - СГПП "Здобуток" на ім`я позивача.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Української сільської ради про зобов`язання вчинити дії.

У поданій апеляційній скарзі позивач покликався на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення, які полягали у невідповідності висновків обставинам справи, неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування покликався на помилковість висновків суду про те, що вимоги позивача є передчасними, а також про відсутність факту порушення права ОСОБА_1 . Вважав, що закон не передбачає і жодним чином не зобов`язує набувача майна для отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай КСП попередньо мати статус члена такого підприємства. Також необов`язковим є для отримання нового свідоцтва долучення договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. Так само хибно обов`язково вирішувати перед зверненням до суду питання про виділ у натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства, оскільки ця вимога не ставиться і не є предметом спірних відносин.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 362 ЦК України вбачається, що обмеження щодо розпорядження часткою у праві спільної часткової власності застосовуються лише у випадку продажу частки співвласником. Між тим, така вимога щодо переважного права не стосується інших видів цивільно-правових договорів, в т.ч. і договору дарування, а тому правила цієї статті не поширюються на права і обов`язки сторін. При цьому ст. 361 ЦК України вказує про право співвласника самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Тобто висновки суду спростовуються зазначеними нормами закону.

На думку заявника, невідповідність висновків суду обставинам справи полягає у хибності тверджень щодо розгляду органом місцевого самоврядування питання видачі нового свідоцтва, вимога про що пред`явлена позивачем не була. Крім того, суд не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, а також втручатися в діяльність органу місцевого самоврядування з приводу вирішення правовідносин, які входять до його виключної компетенції, що також вважає неправильним.

При розгляді справи та ухваленні рішення судом не додержано положень ст. ст. 19, 143 Конституції України, ст.ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, Указу Президента України від 29 січня 2001 року №62 (62/2001) щодо повноважень органів місцевого самоврядування з приводу видачі нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі відповідних правочинів та в порядку спадкування.

Щодо порушення норм процесуального права, то заявник посилався на нехтування судом ст. 263 ЦПК України відносно законності та обґрунтованості судового рішення, а також ст.ст. 2, 4, 5 ЦПК України відносно необхідності ефективного судового захисту порушеного права особи навіть у разі, коли закон або договір не визначають такого способу захисту.

З викладених міркувань просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Голуб В.А., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому посилається на те, що позивач не звертався до Української сільської ради з вимогою про видачу йому свідоцтва про право на майновий пай, що передбачено ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177. Оскільки така вимога у передбаченому законодавством порядку позивачем не заявлялася, тому переконаний, що суд не вийшов за межі пред`явленого позову, щоби зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву. В судовому засіданні встановлено відсутність даних про уточнену структуру пайового фонду КСП "Здобуток" та не з`ясовано вартість загального пайового фонду, що процесуальним законом покладається на позивача.

Вважав, що решта доводів апеляційної скарги не ґрунтується на обставинах справи, оскільки Українська сільська рада не є тим органом, що уповноважений проводити перевірки, експертні дослідження тощо щодо справжності договорів. Матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено жодних відомостей, які вказували б про сумніви у тому, що зазначені договори укладені з порушенням закону. Тобто правильними є висновки про передчасність заявлення позову, адже його право порушене не було.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що рішення про дарування майнових сертифікатів на користь ОСОБА_1 на частку в пайовому фонді КСП "Здобуток" - СГПП "Здобуток", що перебуває у спільній частковій власності, не було погоджено із іншими співвласниками на не було виділено належні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 часток у натурі, а до матеріалів справи не долучено договір про спільне володіння, користування і розпоряджання майном, що знаходиться у спільній частковій власності.

Крім того, позивачем не надано даних про уточнену структуру пайового фонду КСП "Здобуток", не з`ясовано вартість загального пайового фонду, а також доказів про звернення саме до Української сільської ради як компетентного органу, а не сільського голови.

Також судом враховано компетенцію органу місцевого самоврядування приймати рішення та давати вказівки щодо вирішення питань, які належать до його виключних повноважень.

Як з`ясовано, 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 було укладено договір дарування, за умовами якого позивач набув право власності на частку на майно у пайовому фонді КСП "Здобуток" - СГПП "Здобуток" в с. Українка Острозького району Рівненської області на частку в розмірі 1 891 гривню, що складає 0, 07 відсотків пайового фонду. Цей дар сторони оцінили у 3 241 гривню. Того ж числа складено акт приймання-передачі майнового сертифікату, яким зафіксовано факт передачі на користь позивача свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП "Здобуток" СГПП "Здобуток" серії РВ №0182627, виданим Українською сільською радою 20 липня 2001 року.

Тоді було укладено договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка подарувала на його користь майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства розміром 4 377 гривень, або 0, 16 відсотків, що оцінено ними у 7 502 гривні. На підтвердження укладення договору складено акт приймання-передачі, яким передано позивачу свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат" КСП "Здобуток" СГПП "Здобуток" серії РВ №0182337, виданий Українською сільською радою 11 червня 2001 року.

Вважаючи, що відмова відповідача у видачі свідоцтв про право власності на окремі майнові паї КСП "Здобуток" на підставі договорів дарування порушує його права, у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Української сільської ради про зобов`язання видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП "Здобуток" СГПП "Здобуток" на сумарну номінальну вартість подарованих майнових паїв часткою, визначеною у розмірі 3 782 гривень, що складає 0, 14 відсотків від загальної вартості майна пайового фонду КСП "Здобуток" СГПП "Здобуток" с. Українка.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на чому наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову до Української сільської ради.

Згідно зі ст.ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Норми статей 358, 364 ЦК України вказують про здійснення співвласниками права спільної часткової власності за їхньою згодою.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування а інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються в книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.

Пунктами 9, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62, передбачено, що виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Щодо доводів апеляційної скарги про хибність висновків суду стосовно передчасності заявлених вимог позивача та про наявність переважного права інших співвласників майнових паїв, то з ними не можна погодитися через їх необґрунтованість. Так, як правильно зазначено судом, за заявою особи - набувача майнового паю на підставі цивільно-правової угоди орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути питання з додержанням встановленої законом процедури, здійснити перевірку наявності правових підстав для видачі нових свідоцтв та прийняти відповідне рішення. Оскільки такої вимоги позивачем не заявлялося, суд вимушений обмежитися принципом диспозитивності цивільного судочинства, що унеможливлює вихід з межі позову, зобов`язавши Українську сільську раду повторно розглянути заяву позивача про видачу свідоцтв про право власності на набуті майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів).

Не заслуговують на увагу і аргументи заявника про недодержання судом ст. ст. 19, 143 Конституції України, ст.ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, Указу Президента України від 29 січня 2001 року №62 (62/2001), адже спростовуються правильністю висновків суду.

Твердження ОСОБА_1 на недодержання судом норм процесуального права спростовуються таким чином.

Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, позивач не надав, матеріали справи не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

Решта покликань автора апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення є необґрунтованими і до уваги взяті бути не можуть.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 19.05.2020

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

Н.М. Ковальчук