Постанова

від 10.02.2021 по справі 567/862/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 567/862/19

провадження № 61-9138св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Українська сільська рада Острозького району Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року у складі судді Венгерчук А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Української сільської ради Острозького району Рівненської області (далі - Українська сільська рада) про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_2 11 січня 2019 року було укладено договір дарування майнового паю (майнового сертифікату). На підставі вказаного договору йому було передано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182627, яке видано Українською сільською радою 20 липня 2001 року. Частка паю визначена у розмірі 3 241 грн або 0,07 %.

Також між ним та ОСОБА_3 11 січня 2019 року було укладено договір дарування майнового паю (майнового сертифікату). На підставі вказаного договору йому було передано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182337, яке видано Українською сільською радою 11 червня 2001 року. Частка паю визначена у розмірі 7 502 грн або 0,16 %.

В подальшому у зв`язку із набуттям права власності на майнові паї він неодноразово звертався до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.

Так, 17 січня 2019 року він листом за вх. № 10/02-21 звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів.

22 січня 2019 року Українська сільська рада повідомила його про те, що пакет документів, поданий ним для видачі свідоцтва про право власності на майновий пай, не дає можливості розглянути дане звернення. Вказано, що додатки до його листа не відповідають вимогам належного оформлення переходу права на частку в спільній власності пайовиків.

11 лютого 2019 року він повторно звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів. У листі він також зазначив, що оригінали документів будуть ним передані під час отримання ним майнового сертифікату на руки.

25 лютого 2019 року Українська сільська рада листом повідомила його про те, що до його звернень не було додано належним чином посвідчених у встановленому порядку копій договорів дарування від 11 січня 2019 року, чим порушено пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177. Зазначено, що з цих підстав, а також враховуючи те, що наявні непоодинокі факти підроблення офіційних документів, подане ним звернення про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай не може бути розглянуто у встановленому законом порядку.

30 травня 2019 року він знову звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів. До вказаного листа ним було додано оригінали усіх документів, що підтверджують правомірність його вимог щодо отримання нового свідоцтва.

06 червня 2019 року Українська сільська рада повідомила його, що у наданих ним оригіналах документів відсутні документи, які б свідчили про наявність згоди інших співвласників майнових паїв КСП Здобуток на відчуження будь-яких паїв особисто йому. У листі, посилаючись на статті 358, 364 ЦК України, також вказано, що особами, які уклали з вами договори дарування, не було здійснено виділення належних їм часток в натурі, а тому вони продовжують перебувати у спільній частковій власності з вищенаведеними умовами для розпорядження ними, тобто отримання згоди на відчуження від усіх інших співвласників. Таким чином, за відсутності згоди інших співвласників паїв на їх відчуження, укладені ним договори є нікчемними і не можуть бути законною підставою для видачі йому свідоцтв про право власності на ці майнові паї.

Вважав, що відповідач порушив його права та безпідставно відмовляв із оформленням нових свідоцтв про право власності на майнові паї.

Враховуючи наведене просив суд зобов`язати відповідача видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП Здобуток СГПП Здобуток , с. Українка Острозького району Рівненської області на сумарну номінальну вартість подарованих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 майнових паїв часткою, визначеною у розмірі 10 743 грн, що становить 0,23 % від загальної вартості майна пайового фонду КСП Здобуток СГПП Здобуток на його ім`я.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що рішення про дарування майнових сертифікатів на користь позивача на частку в пайовому фонді КСП Здобуток СГПП Здобуток , що перебуває у спільній частковій власності, не було погоджено із іншими співвласниками та не було виділено дарувальникам часток у натурі, а до матеріалів справи не долучено договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. Крім того, позивачем не надано даних про уточнену структуру пайового фонду КСП Здобуток , не з`ясовано вартість загального пайового фонду, а також доказів звернення саме до Української сільської ради як компетентного органу, а не сільського голови.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначає, що суди під час розгляду справи не врахували висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 692/965/18.

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обмеження щодо розпорядження часткою у праві спільної часткової власності застосовується лише у випадках продажу частки співвласником. Проте, така вимога щодо переважного права не стосується інших видів цивільно-правових договорів, зокрема, договору дарування.

Вказує, що для отримання нового свідоцтва про право власності на пай не потрібно вирішувати питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства, оскільки така вимога у позові не ставиться та не є предметом спору та вчинених правочинів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Української сільської ради, у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 січня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір дарування, за умовами якого позивач набув право власності на частку на майно у пайовому фонді КСП Здобуток - СГПП Здобуток у с. Українка Острозького району Рівненської області на частку в розмірі 1 891 грн, що складає 0,07 % пайового фонду. Цей дарунок сторони оцінили у 3 241 грн. Того ж числа складено акт приймання-передачі майнового сертифікату, яким зафіксовано факт передачі на користь позивача свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182627, виданого Українською сільською радою 20 липня 2001 року.

Тоді ж було укладено договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка подарувала на його користь майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства розміром 4 377 грн або 0,16 %, що оцінено ними у 7 502 грн. На підтвердження укладення договору складено акт приймання-передачі, яким передано позивачу свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182337, виданий Українською сільською радою 11 червня 2001 року.

17 січня 2019 року ОСОБА_1 листом за вх. № 10/02-21 звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів.

22 січня 2019 року Українська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що пакет документів, поданий ним для видачі свідоцтва про право власності на майновий пай, не дає можливості розглянути дане звернення. Вказано, що додатки до його листа не відповідають вимогам належного оформлення переходу права на частку в спільній власності пайовиків.

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів. У листі він також зазначив, що оригінали документів будуть ним передані під час отримання ним майнового сертифікату на руки.

25 лютого 2019 року Українська сільська рада листом повідомила позивача про те, що до його звернень не було додано належним чином посвідчених у встановленому порядку копій договорів дарування від 11 січня 2019 року, чим порушено пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177. Зазначено, що з цих підстав, а також враховуючи те, що наявні непоодинокі факти підроблення офіційних документів, подане ним звернення про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай не може бути розглянуто у встановленому законом порядку.

Вважаючи, що відмова відповідача у видачі свідоцтва про право власності на окремі майнові паї КСП Здобуток на підставі договорів дарування порушує його права, у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що рішення про дарування майнових сертифікатів на користь позивача на частку в пайовому фонді КСП Здобуток СГПП Здобуток , що перебуває у спільній частковій власності, не було погоджено із іншими співвласниками та не було виділено дарувальникам часток у натурі

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодись не можна з огляду на таке.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 (62/2001) Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки забезпечено вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування , міни, передачі у спадщину.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Частиною другою статті 718 ЦК України передбачено, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Судами встановлено, що 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено договори дарування майнового паю (майнового сертифікату).

Згідно актів приймання-передачі від 11 січня 2019 року позивач отримав: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182627, яке видано Українською сільською радою 20 липня 2011 року; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182337, яке видано Українською сільською радою 11 червня 2001 року.

У зв`язку із відмовою Української сільської ради видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі, що передбачено пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України.

Частиною першою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У пункті 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (пункт 14 Порядку).

Отже, вищевказані норми передбачають можливість укладати договори дарування майнового паю й, відповідно, за поданням особою відповідних документів орган місцевого самоврядування після їх отримання має видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (частини перта та друга статті 362 ЦК України).

У статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

За змістом статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Порядок прийняття співвласниками рішень про виділення майна в натурі врегульовано Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року (далі - Рекомендації).

Пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій передбачено, що управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву (пункт 4.1 Рекомендацій).

Таким чином, підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Разом із тим, вказані норми, так і норми ЦК України, на які послались суди попередніх інстанцій, не вимагають згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договору дарування майнового паю , оскільки до виділення майна в натурі особі на наявні у нього свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у передбаченому законом порядку конкретного майна він та інші члени колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна.

Крім того, суди не врахували того, що ОСОБА_1 , звертаючись із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай, не ставив питання щодо виділення в натурі частки майна в спільній частковій власності.

Також суди не надали належної оцінки тому, що, звертаючись до Української сільської ради листом від 27 травня 2019 року із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів, позивачем було додано оригінали: договорів дарування майнових паїв (майнових сертифікатів), свідоцтв про право власності на майновий пай від 20 липня 2001 року і 11 червня 2001 року та актів прийому-передачі майнових сертифікатів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обраний ОСОБА_1 спосіб судового захисту відповідає положенням частини другої статті 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України, оскільки положеннями вказаних норм не передбачено обов`язкової відмови органу місцевого самоврядування для звернення до суду, порушені права можуть виражатися у тривалому невирішенні законних вимог.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 692/965/18 (провадження № 61-20804св19).

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович