Постанова

від 18.05.2021 по справі 567/862/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 567/862/19 Головуючий у 1 інстанції: Венгерчук А. О. Провадження № 22-ц/802/544/21 Категорія: 18 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Здрилюк О. І. Осіпука В. В.,

з участю :

секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

представника позивача- Лавренюка В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української сільської ради Острозького району Рівненської області, правонаступником якої є Острозька міська рада, про зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ним та ОСОБА_2 11 січня 2019 року було укладено договір дарування майнового паю (майнового сертифікату). На підставі вказаного договору йому було передано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182627, яке видано Українською сільською радою 20 липня 2001 року. Частка паю визначена у розмірі 3 241 грн або 0,07 %.

Також вказує, що між ним та ОСОБА_3 11 січня 2019 року було укладено договір дарування майнового паю (майнового сертифікату). На підставі вказаного договору йому було передано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182337, яке видано Українською сільською радою 11 червня 2001 року. Частка паю визначена у розмірі 7 502 грн або 0,16 %.

ОСОБА_1 зазначав, що у подальшому у зв`язку із набуттям права власності на майнові паї він неодноразово звертався до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів, однак сільська рада повідомляла його про те, що пакет документів, поданий ним для видачі свідоцтва про право власності на майновий пай, не дає можливості розглянути дане звернення. Вказано, що додатки до його листа не відповідають вимогам належного оформлення переходу права на частку в спільній власності пайовиків. Згодом сільська рада листом повідомила його про те, що до його звернень не було додано належним чином посвідчених у встановленому порядку копій договорів дарування від 11 січня 2019 року. Зазначено, що враховуючи те, що наявні непоодинокі факти підроблення офіційних документів, подане ним звернення про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай не може бути розглянуто у встановленому законом порядку.

Зазначає, що 30 травня 2019 року він знову звернувся до відповідача та додав оригінали усіх документів, що підтверджують правомірність його вимог щодо отримання нового свідоцтва. 06 червня 2019 року Українська сільська рада відмовила йому у видачі свідоцтва, повідомивши, що відсутні документи, які б свідчили про наявність згоди інших співвласників майнових паїв КСП Здобуток на відчуження будь-яких паїв особисто йому.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що його права порушені та відповідачем безпідставно відмовлено йому в оформленні нового свідоцтва про право власності на майнові паї, тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд зобов`язати відповідача видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП Здобуток СГПП Здобуток , с. Українка Острозького району Рівненської області на сумарну номінальну вартість подарованих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 майнових паїв часткою, визначеною у розмірі 10 743 грн, що становить 0,23 % від загальної вартості майна пайового фонду КСП Здобуток СГПП Здобуток , на його ім`я.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 березня 2021 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду у зв"язку з передачею справи до іншого суду за розпорядженням № 10 від 15.03.2021 року голови Рівненського апеляційного суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року Острозьку міську раду Рівненського району Рівненської області залучено до участі у справі в якості відповідача, як правонаступника Української сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В судове засідання апеляційного суду, яке проводилося в режимі відеоконференції, з"явився лише представник позивача, інші учасники справи, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явилися, тому суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про дарування майнових сертифікатів на користь позивача на частку в пайовому фонді КСП Здобуток СГПП Здобуток , що перебуває у спільній частковій власності, не було погоджено із іншими співвласниками та не було виділено дарувальникам часток у натурі, а також позивачем не додано договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності. Та крім того, судом вказано, що позивачем не надано даних про уточнену структуру пайового фонду КСП, не з"ясовано вартість загального пайового фонду.

Однак із такими висновками колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14 зроблено висновок, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір дарування, за умовами якого позивач набув право власності на частку у майні в пайовому фонді КСП Здобуток - СГПП Здобуток у с. Українка Острозького району Рівненської області в розмірі 1 891 грн, що складає 0,07 % пайового фонду. Цей дарунок сторони оцінили у 3241 грн. Того ж числа складено акт приймання-передачі майнового сертифікату, яким зафіксовано факт передачі на користь позивача свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182627, виданого Українською сільською радою 20 липня 2001 року.

Тоді ж було укладено договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка подарувала на його користь майновий пай члена КСП розміром 4 377 грн або 0,16 %, що оцінено ними у 7 502 грн. На підтвердження укладення договору складено акт приймання-передачі, яким передано позивачу свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат КСП Здобуток СГПП Здобуток серії РВ № 0182337, виданий Українською сільською радою 11 червня 2001 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 січня 2019 року ОСОБА_1 листом за вх. № 10/02-21 звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) члена КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів.

22 січня 2019 року Українська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що пакет документів, поданий ним для видачі свідоцтва про право власності на майновий пай, не дає можливості розглянути дане звернення. Вказано, що додатки до його листа не відповідають вимогам належного оформлення переходу права на частку в спільній власності пайовиків.

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай . У листі він також зазначив, що оригінали документів будуть ним передані під час отримання ним майнового сертифікату на руки.

25 лютого 2019 року Українська сільська рада листом повідомила позивача про те, що до його звернень не було додано належним чином посвідчених у встановленому порядку копій договорів дарування від 11 січня 2019 року, чим порушено пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177. Зазначено, що з цих підстав, а також враховуючи те, що наявні непоодинокі факти підроблення офіційних документів, подане ним звернення про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай не може бути розглянуто у встановленому законом порядку.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 (62/2001) Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки забезпечено вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Частиною другою статті 718 ЦК України передбачено, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Частиною першою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У пункті 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (пункт 14 Порядку).

Отже, вищевказані норми передбачають можливість укладати договори дарування майнового паю й, відповідно, за поданням особою відповідних документів орган місцевого самоврядування після їх отримання має видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.

Разом з тим, доводи відповідача на заперечення позовних вимог ОСОБА_1 , які поклав суд першої інстанції в основу оскаржуваного рішення при відмові у позові, щодо необхідності згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договорів дарування та надання договору про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не грунтуються на нормах закону, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (частини перта та друга статті 362 ЦК України).

У статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

За змістом статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Порядок прийняття співвласниками рішень про виділення майна в натурі врегульовано Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року (далі - Рекомендації).

Пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій передбачено, що управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву (пункт 4.1 Рекомендацій).

Таким чином, підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Разом із тим, у даному випадку ОСОБА_1 придбав у попередніх власників не майно, яке виділено в натурі, а лише майновий пай (майновий сертифікат). А тому як вказані норми, так і норми ЦК України, на які помилково послався суд першої інстанції, не вимагають згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договору дарування майнового паю, оскільки до виділення особі майна в натурі у передбаченому законом порядку на підставі наявного у неї свідоцтва про право власності на пай члена КСП (майновий сертифікат) ця особа та інші члени колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 29 січня 2020 року у справі № 692/965/18, а також на вказані обставини було звернуто увагу Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2021 року при перегляді в касаційному порядку рішень у даній справі.

Однак, судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі не було взято до уваги вищенаведене, суд не врахував того, що ОСОБА_1 , звертаючись із проханням видати йому нове свідоцтво про право власності на майновий пай, не ставив питання щодо виділення в натурі частки майна в спільній частковій власності.

Також судом не надано належної оцінки тому, що, звертаючись до Української сільської ради, правонаступником якої є Острозька міська рада Рівненського району Рівненської області, листом від 27 травня 2019 року із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП Здобуток СГПП Здобуток на підставі договорів дарування, укладених із власниками майнових сертифікатів, позивачем було додано оригінали: договорів дарування майнових паїв (майнових сертифікатів), свідоцтв про право власності на майновий пай від 20 липня 2001 року і 11 червня 2001 року та актів прийому-передачі майнових сертифікатів.

Тому такий висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.

З цих підстав доводи апеляційної скарги з посиланням на порушення права апелянта є обґрунтованими, районний суд не надавав оцінку всім обставинам та доказам у справі, не додержався норм матеріального та процесуального права, а тому в силу ст.376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового - про задоволення заяви.

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у судах усіх інстанцій, слід зазначити, що, звертаючись за захистом своїх прав, ОСОБА_1 поніс витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3457, 80 грн, а оскільки апеляційна скарга судом апеляційної інстанції задоволена, то понесені ним судові витрати слід стягнути в його користь із залученого до справи правонаступника відповідача.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Зобов"язати Острозьку міську раду, яка є правонаступником Української сільської ради Острозького району Рівненської області, видати ОСОБА_1 нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП "Здобуток" СГПП "Здобуток", с.Українка Острозького району Рівненської області, на сумарну номінальну вартість подарованих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 майнових паїв часткою, визначеною у розмірі 10743 грн, що становить 0,23 % від загальної вартості майна пайового фонду КСП "Здобуток "СГПП" Здобуток" с.Українка Острозького району Рівненської області.

Стягнути з Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 3457 (три тисячі чотириста п"ятдесят сім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді