Постанова

від 21.05.2020 по справі 906/963/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року Cправа № 906/963/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020 р. у справі № 906/963/19 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 29.01.2020 р.)

за позовом приватного підприємства "Злагода-Агро" (с. Будо-Бобриця Ємільчинського району Житомирської області)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" (с. Усолуси Ємільчинського району Житомирської області)

про стягнення 70 959, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Злагода-Агро звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" 70 959, 60 грн. шкоди (збитків).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 2016 р. по 2018 р. самовільно обробляв та використовував земельні ділянки, які належать позивачу, внаслідок чого завдав позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 70 959, 60 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020 р. у справі №906/963/19 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, беручи до уваги положення ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. ст. 152, 156 ЗК України, а також обставини, встановлені судом при розгляді справ № 906/320/18, № 906/963/19, приймаючи до уваги протиправність поведінки відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок та наявність вини у його діях, з урахуванням здійсненого розрахунку розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що він взагалі мав намір обробляти дані земельні ділянки. Крім того, позивач не вказує, що земельні ділянки, які перебували у нього в оренді, до передачі їх в оренду тривалий час не оброблялися, поросли чагарниками та лісом. В свою чергу, відповідач за власні кошти обробив дані земельні ділянки, усунув заліснення, провів необхідні польові роботи для подальшого вирощування сільськогосподарських культур. Таким чином, позивач повинен був витратити значний час на усунення заліснення земельних ділянок, доказів того, що він мав намір це зробити позивачем до суду надано не було.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на той факт, що в той час, коли відповідач проводив підготовку земельних ділянок, від позивача не надійшло жодного заперечення щодо того, що відповідач зайняв земельні ділянки, так як усунувши заліснення відповідач фактично зекономив позивачу значну суму коштів.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 91 ГПК України, зокрема, взяті до уваги в якості доказів долучені до позовної заяви копії документів, які належним чином не завірені, містять відмітку "згідно з оригіналом 10.09.19 директор ПП "Злагода Плюс" Джала Г .Ю. ". Разом з тим, ПП "Злагода Плюс" не є учасником даної справи, до позовної заяви не долучено документів, які підтверджують повноваження директора ПП "Злагода Плюс" діяти від імені ПП "Злагода-Агро".

Окрім того, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, місцевим господарським судом взято до уваги розрахунок збитків, завданих самовільним зайняття земельних ділянок, зроблений Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, яке не є органом уповноваженим на надання розрахунків збитків у вигляді упущеної вигоди.

Місцевий господарський суд приймає до уваги розрахунок збитків, який був зроблений ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 р. і в той же час, в рішенні зазначає, що розрахунок збитків повинен здійснюватися за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №284 від 19.04.1993 р., яка не надає таких повноважень органам Держгегокадастру, а визначає, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.).

В даному випадку місцевим господарським судом було застосовано нормативний акт, який не підлягав до застосування, так як визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок територіальними органами Держгеокадастру потрібно проводити на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 р. № 1619, а не на підставі звернень щодо нарахування збитків, як це було зроблено у даному випадку.

Скаржник вказує, що обґрунтовуючи наявність в діях відповідача вини у самовільному зайнятті земельних ділянок, місцевий господарський суд посилається на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.09.2018 р. у справі № 906/320/18, в якому лише встановлюється факт зайняття земельних ділянок відповідачем, але не міститься жодного висновку про те, що ці дії носили умисний характер.

Місцевий господарський суд не врахував, що у липні 2018 р. позивачем було зібрано врожай озимої пшениці із земельних ділянок, які перебували в нього в суборенді, але були засіяні відповідачем. Тобто, позивачу було в повному обсязі відшкодовано збитки у вигляді упущеної вигоди за рахунок зібраної пшениці. Факт збору врожаю пшениці позивачем на земельних ділянках, які оброблялися відповідачем підтверджується показами свідків, зверненнями до правоохоронних органів щодо неправомірних дій працівників ПП "Злагода-Агро", які підтверджують той факт, що позивач зібрав врожай, посіяний відповідачем, так як збором врожаю займалися працівники позивача, які знайомі свідкам, зокрема, серед даних осіб був присутній агроном ПП "Злагода-Агро" ОСОБА_2 , який безпосередньо керував процесом збору врожаю.

Місцевий господарський суд формально підійшов до дослідження даної обставини, не взявши до уваги покази свідків, зазначивши лише, що вони не доводять факту збору врожаю саме позивачем, хоча свідки в своїх показах чітко зазначають, що врожай збирався позивачем. Позивач, на спростування цих показів жодних доказів не надав, місцевим господарським судом свідки для допиту в судовому засіданні не викликалися, хоча відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України, якщо обставини, викладені свідком у заяві суперечать іншим доказам або викликають у суду сумніви щодо їх змісту, достовірності чи повноти свідок викликається судом для допиту.

Таким чином, враховуючи, що місцевим господарським судом свідки до суду не викликались, їх покази у суду не викликали сумнівів. В своїх показах свідки вказують на обставини, за яких позивач зібрав врожай у липні 2018 року з земельних ділянок, які є предметом спору, тому не зрозуміло чому суд не взяв дані покази до уваги та зазначив, що вони не доводять факт збору врожаю саме позивачем.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 25.03.2020 р. та отримана позивачем - 01.04.2020 р., а відповідачем - 31.03.2020 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Приватне підприємство "Злагода-Агро" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що на період здійснення самовільного обробітку землі у нього було легітимне право оренди та суборенди спірних земельних ділянок, що підтверджується доказами у даній справі. Окрім того, у справах № 906/320/18 та № 906/963/19 встановлено факт самовільного використання земельних ділянок відповідачем, які перебували у використанні відповідача згідно договорів оренди та суборенди землі.

Позивач звертає увагу суду, що ним було укладено договори оренди та суборенди земельних ділянок, що і є наміром займатися обробітком землі та отримувати прибуток. Саме самовільний захват землі відповідачем з 2016 року унеможливив обробіток земельних ділянок, що знову ж таки доведено рішенням Господарського суду Житомирської області № 906/320/18 від 18.09.2018р.

Позивач вказує, що в період з 2016- 2017 років він намагався вирішити спір в досудовому порядку з відповідачем, шляхом проведення переговорів та усних домовленостей. Проте відповідач не дотримався обіцянок та не звільнив займані земельні ділянки, не відшкодував позивачу витрати, понесені внаслідок сплати орендної плати.

Також позивач звертає увагу суду, що відповідач сам вказував про те, що у 2018 році ним збирався врожай озимої пшениці, відтак сіялась пшениця у 2017 році. Технологія вирощування озимої пшениці, передбачає здійснення обробітку землі протягом двох календарних років, що в свою чергу підтверджує факт обробітку спірних земельних ділянок відповідачем. Слід зазначити, що посилання відповідача на докази збору врожаю пшениці, позивачем у липні 2018 року (показів свідків, зверненням до правоохоронних органів, відеозапису від 07.07.2019 р.) не встановлюють факту здійснення збору врожаю, його подальшої реалізації та отримання будь-якого прибутку саме позивачем.

Позивач заперечує доводи відповідача про необґрунтованість нарахованих збитків, а також те, що Головне управління Держгеокадастру не є органом уповноваженим на проведення розрахунку збитків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020 р. у даній справі без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.09.2018 р. у справі № 906/320/18 зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" повернути приватному підприємству "Злагода-Агро" самовільно зайняті земельні ділянки 1821788400:07:000:0100, 1821788400:07:000:0087, 1821788400:01:000:0106,1821788400:01:000:0100,1821788400:01:000:0028,1821788400:02:000:0200,1821788400:02:000:0218,1821788400:07:000:0050,1821788400:07:000:0051,1821788400:02:000:0208,1821788400:07:000:0030,1821788400:07:000:0085,1821788400:07:000:0088,1821788400:02:000:0217,1821788400:07:000:0095,1821788400:07:000:0028,1821788400:07:000:0015,1821788400:07:000:0083,1821788400:02:000:0212,1821788400:02:000:0213,1821788400:07:000:0071,1821788400:07:000:0045,1821788400:07:000:0027,1821788400:07:000:0105,1821788400:07:000:0107,1821788400:07:000:0089,1821788400:07:000:0090,1821788400:07:000:0060,1821788400:07:000:0069,1821788400:02:000:0224,1821788400:07:000:0092,1821788400:01:000:0101,1821788400:07:000:0031,1821788400:07:000:0086,1821788400:07:000:0076, 1821788400:02:000:0219, які розташовані на території Усолусівського старостинського округу Барашівської об`єднаної територіальної громади Ємільчинського району Житомирської області.

Суд за результатом розгляду вказаної справи дійшов висновку, що ТОВ "Біовена ЛТД" без достатніх на те правових підстав використовує земельні ділянки, чим порушує права приватного підприємства "Злагода-Агро", як їх користувача на підставі договору оренди (т.1, а. с. 31-35).

Згідно акта обстеження земельних ділянок по їх використанню під урожай 2018 року від 17.04.2018 р., складеного комісією Барашівської сільської ради, встановлено факт посіву ТОВ "Біовена ЛТД" сільськогосподарської зернової культури озимої пшениці на земельних ділянках, які перебувають на теперішній час в платному строковому користуванні згідно договорів оренди та суборенди у сільськогосподарському підприємстві ПП "Злагода-Агро" (т.1, а. с. 53).

Листом № 28-6-0.41-8117/2-18 від 20.11.2018 р., Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, розглянувши звернення ПП "Злагода Агро", повідомило останнє, що на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі Методика), затвердженої постановою КМУ № 963 від 25.07.2007 р., здійснено розрахунок розміру шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 67,4367 га, яка становить 70 959, 60 грн. (т.1, а.с.18).

Приватне підприємство "Злагода-Агро", посилаючись на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.09.2018 р. у справі № 906/320/18, яким доведена протиправна поведінка товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" та його вина, звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 70 959, 60 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за самовільне користування земельними ділянками за період 2016-2018 р. р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК України) так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведе до збитків.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМУ №284 від 19.04.1993 р.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи щодо визначення поняття збитків та їх складу закріплені в статтях 224, 225 ГК України.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред`явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Стаття 74 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов`язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Звернення з вимогою про відшкодування збитків як неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Обґрунтовуючи підстави стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач вказує, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, позивач був позбавлений можливості здійснювати обробіток вказаних земель та отримувати в подальшому дохід від їх використання

Цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними чи заборонені законом. Протиправною поведінкою визнається така поведінка, яка порушує приписи правової норми, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки (протиправна дія або бездіяльність особи).

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.09.2018 р. у справі № 906/320/18 встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, з огляду на що суд визнав обґрунтованим позов в частині зобов`язання повернути земельні ділянки ПП "Злагода-Агро".

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи, що у справах № 906/320/18 та № 906/963/19 беруть участь ті самі особи, тому не підлягає доказуванню факт самовільного використання земельних ділянок ТОВ "Біовена ЛТД", які перебували у користуванні ПП "Злагода-Агро" згідно договорів оренди та суборенди.

В підтвердження заявленої суми збитків (упущеної вигоди) позивач надав розрахунок, здійснений Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до Методики, згідно з яким розмір шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 67,4367 га становить 70 959,60 грн.

Надаючи вказаному розрахунку оцінку у відповідності до ст. 76-79 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок передбачено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМ України № 963 від 25.07.2007 р.

Пунктом 4 зазначеної Методики передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783.

Відповідно до п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 р. №1619.

З врахуванням положень Методики, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області проведено розрахунок розміру завданої відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та встановлено, що її розмір становить 70959,60 грн.

Як вбачається з розрахунку, здійсненого станом на час обстеження земельної ділянки, державним інспектором застосовано середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням - 560,00 грн. з гектара, встановлений у додатку №1 до постанови КМУ №963 від 25.07.2007 р. (т. 1, а. с. 19).

Тобто, розрахунок був здійснений у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, згідно з п. 1 якої Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що здійснений Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області розрахунок є належним та допустимим доказом розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, оскільки дії суб`єкта владних повноважень при проведенні перевірки та оформленні її результатів в судовому порядку не оскаржувались та на момент розгляду даної справи є чинними.

При цьому, розмір земельної ділянки підтверджено сукупністю належних та допустимих письмових доказів у справі, достовірність яких не спростовано відповідачем. Контррозрахунку розміру збитків відповідачем не надано.

В свою чергу, доводи скаржника, що Головне управління Держгеокадастру не є органом уповноваженим на проведення розрахунку збитків, судом не приймаються до уваги, оскільки ст. 5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" чітко встановлює органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів.

Тобто, в даному випадку ГУ Держгеокадастру в Житомирській області є тим органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та уповноважене на проведення розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Окрім того, розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки визначається на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, про що вказано в оскаржуваному рішенні суду, та вказане спростовує доводи скаржника про те, що розрахунок збитків здійснений на підставі інших правових актів.

Отже, приймаючи до уваги протиправність поведінки відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок та наявність вини у його діях, що встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 18.09.2018 р. у справі № 906/320/18, з урахуванням здійсненого Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на підставі Методики розрахунку розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення збитків у сумі 70 959, 60 грн.

Доводи відповідача про відсутність реальних намірів позивача на обробіток земельних ділянок спростовуються неодноразовими зверненнями ПП "Злагода Плюс" протягом 2018 р. до правоохоронних органів, ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, а також зверненням з позовом до суду у справі № 906/321/18, тобто позивач вчиняв активні дії щодо повернення земельних ділянок та відновлення своїх прав на них, що свідчить про його бажання здійснювати обробіток вказаних земель.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача, що місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 91 ГПК України, оскільки взяті до уваги в якості доказів долучені до позовної заяви копії документів, які належним чином не завірені, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Так, позивачем до позовної заяви долучені копії документів, які містять відмітку "згідно з оригіналом 10.09.19 директор ПП "Злагода Плюс" Джала Г.Ю. " та місять підпис даної особи.

Апеляційним господарським судом із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 16.10.2019 р. (т. 1, а. с. 197), встановлено, що Джала Г.Ю. є керівником ПП "Злагода -Агро" та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи.

Відтак, зважаючи на наявність підпису Джала Г.Ю. , дати та печатки "згідно з оригіналом" на долучених до позовної заяви документах, колегія суддів вважає, що зазначення на них "директор ПП "Злагода Плюс" не спростовує того факту, що дані документи були завірені саме Джала Г.Ю. , тобто особою яка є керівником позивача.

Відповідачем не доведено суду, що дані документи підписані не Джала Г.Ю. , а іншою особою. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що підпис Джала Г.Ю. візуально відповідає підпису на позовній заяві, яка підписана Джала Г.Ю. , як керівником ПП "Злагода -Агро".

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем додержано вимоги, встановлені ст. 91 ГПК України щодо належного засвідчення копій документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Доводи скаржника про те, що позивачем зібрано у 2018 році врожай озимої пшениці, засіяної відповідачем із земельних ділянок, які перебували у позивача в оренді, а тому останньому в повному обсязі відшкодовано збитки у вигляді упущеної вигоди за рахунок зібраної пшениці, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення у даній справі, оскільки відповідачем, на час слухання даної справи, не доведено суду належними та допустимими доказами факту збирання позивачем вказаного врожаю, так як саме по собі звернення до правоохоронних органів не доводить того, що останнім даний врожай збирався.

В свою чергу, щодо показів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що врожай озимої пшениці у 2018 році було зібрано особами, якими керував агроном ПП "Злагода Плюс", та доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не викликано їх для допиту до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Згідно ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Правовий аналіз наведених положень ГПК України свідчить про те, що передумовою для виклика свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

При цьому, згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову у даній справі, колегія суддів апеляційного суду вважає, що надані відповідачем до матеріалів даної справи заяви свідків та викладені в них відомості не впливають на спірні правовідносини, оскільки не спростовують доводи позивача щодо самовільного використання відповідачем земельних ділянок та завдання таким користуванням збитків позивачу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020 р. у справі № 906/963/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020 р. у справі № 906/963/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.