Ухвала

від 19.05.2020 по справі 5024/693/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

19 травня 2020 року м. Херсон Справа № 5024/693/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. , за участю секретаря судового засідання Горголь О.М., розглянувши скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краса" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краса", с.Роздольне Каховського району Херсонської області

про стягнення 6 207 702грн. 91коп.

представники сторін та органу ДВС не прибули

в с т а н о в и в:

Позивач ( публічне акціонерне товариство "Кредобанк", м.Львів, код ЄДРПОУ 09807862) звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ( сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Краса", Каховський район, с. Роздольне, код ЄДРПОУ 32126147) 6207702грн. 91коп. (3165755грн. 61коп. - кредит, 1207248грн. 38коп. - проценти, 3300грн. - комісія за управління кредитом, 1831398грн. 20коп. пеня) кредитного боргу за кредитом, виданим на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №63 від 28.09.2007р. та додаткових угод до нього від 09.10.2007р., 26.11.2007р., від 05.03.2008р.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.05.2011 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 165 755грн. 61коп. основного боргу по кредиту, 1 207 248грн. 38коп. боргу по процентах, 3000грн. по комісії за управління кредитом, 344 816грн. 29коп. пені за прострочку повернення кредиту, процентів та комісії, 19404грн. 50коп. державного мита та 179грн. 59коп. судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 рішення залишено без змін.

29.06.2011 судом видано наказ.

Ухвалою від 13.03.2014 здійснено процесуальне правонаступництво, а саме - замінено позивача на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції ".

16.03.2020 до суду надійшла скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краса" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заявник просить зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти обтяження у вигляді арешту на рахунки СТОВ "Краса", накладеного постановою про арешт коштів боржника від 12.05.2015 року, виданою державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Третьяковим С.Ю. у виконавчому провадженні №47266250, при примусовому виконанні наказу №5024/693/2011р., виданого 29.06.2011р. Господарським судом Херсонської області.

Заявник посилається на те, що постановою відділу ДВС від 02.11.2015 стягувачу повернуто виконавчий документ за його заявою.

У зв"язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та надходженням скарги, розпорядженням керівника апарату від 16.03.2020 № 15 призначено повторний авторозподіл, за результатами якого справу передано судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 18.03.2020 скаргу призначено до розгляду в засіданні суду 07.04.2020.

Ухвалою від 07.04.2020 розгляд скарги відкладено на 19.05.2020 та постановлено розглядати скаргу поза межами строку, встановленого ст. 342 ГПК України.

Представники сторін та органу ДВС, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали від 07.04.2020, в засідання не прибули.

Неявка сторін та органу ДВС не є перешкодою для розгляду скарги згідно з ст. 342 ГПК України.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до відзиву, поданого до суду 13.04.2020 разом з доказами надсилання іншим учасникам справи, просить відмовити в задоволенні скарги у зв"язку з її необґрунтованістю. Крім того, відділ повідомив, що не може надати документи виконавчого провадження, оскільки відповідно до ст. 3 п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки.

Відповідач подав до суду відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні скарги та просить розглянути її без його участі.

Розглянувши скаргу відповідача на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 339 - 341ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідач у своїй скарзі посилається на те, що між сторонами було укладено мирову угоду, яку було передано на затвердження суду, у зв"язку з чим стягувач - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" подала заяву про повернення виконавчого документа без виконання.

Відповідачем надано до матеріалів справи копію заяви про затвердження мирової угоди, яка була подана до Господарського суду Херсонської області 28.10.2015 відповідно до відмітки канцелярії суду.

Відповідно до ст. 121 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на 28.10.2015) мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Суд зазначає, що судом не приймалось ухвали про затвердження укладеної між сторонами мирової угоди.

Так, справу № 5024/693/2011 було знищено у зв`язку із закінченням 5-річного строку її зберігання, встановленого Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 7 грудня 2017 року N 1087, що підтверджується копією акту суду "Про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню". Для постійного зберігання залишено лише оригінали судових рішень у справі: рішення від 10.05.2011, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 та ухвали від 13.03.2014 про заміну позивача у справі. Копії зазначених судових рішень залучено до матеріалів справи.

Відповідно до відомостей програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", яка функціонує в Господарському суді Херсонської області, листом від 30.10.2015 суд повернув ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" без розгляду вищезазначену заяву про затвердження мирової угоди.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, який був чинним на час здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу у даній справі.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наданого Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до матеріалів справи, вбачається, що постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.04.2015 було відкрито виконавче провадження № 47266250 щодо примусового виконання наказу від 29.06.2011 у справі № 5024/693/2011.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наданого Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до матеріалів справи, постановою від 12.05.2015 накладено арешт на кошти відповідача.

Згідно з витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наданого Відділом, вбачається, що постановою від 02.11.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві без виконання за його письмовою заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник зазначає, що у вересні 2019 року він звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з заявою про зняття арештів з рахунків, накладених у виконавчому провадженні №47266250, але відповіді так і не отримало.

За посиланнями відповідача, 02 вересня 2019 року він звернувся до AT КБ "ПРИВАТБАНК" з запитами на отримання інформації, а саме чи є чинні обтяження рахунків СТОВ "Краса", якщо є то повідомити на підставі яких постанов державних виконавців було накладено арешти із зазначенням номеру постанови, дати її прийняття та державного виконавця який її виніс.

На запит відповідача, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав відповідь відповідачу від 07.10.2019, копію якої додано до скарги, в якій зазначено, що банк наклав арешт на кошти відповідача, зокрема, на підставі постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області постанови про арешт коштів від 12.05.2015 ВП № 47266250 щодо виконання наказу від 29.06.2011 у справі № 5024/693/2011.

СТОВ Краса звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) з заявою від 30.01.2020 № 11, якою просив зняти арешт з рахунків.

Листом від 12.02.2020 (а.с. 21) зазначене Управління надало відповідь, що ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає зняття арешту у зв"язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Відповідач отримав вищезазначену відповідь органу ДВС 28.02.2020, що підтверджується копією конверту та роздруківкою з сайту "Укрпошти" про дату вручення відповідачу зазначеного поштового відправлення (а.с. 22 і на звороті).

Відповідач звернувся зі скаргою на бездіяльність органу ДВС 11.03.2020, що підтверджується відміткою на конверті, в якому було надіслано скаргу поштою, тобто з дотримання строку, передбаченого ст. 341 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, яка діяла станом на 02.11.2015) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу якщо є його письмова заява.

Частиною 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення) було визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно статті 22 ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Повернення виконавчого документа на вимогу стягувача не передбачає звільнення майна чи коштів боржника з-під арешту.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI до підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій ), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 ).

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

До того ж, суд враховує, що виконавче провадження № №47266250 знищено у зв"язку з закінченням строків зберігання.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення від 02.11.2015) у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що 02.11.2015 державним виконавцем відділу було відкрито виконавче провадження №49193644 за постановою про стягнення з відповідача 473830,21 грн виконавчого збору. Стягувачем зазначено - Державу, а боржником - СТОВ "Краса".

Виконавче провадження №49193644 було завершено 28.12.2015, а саме виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV у зв"язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, строк повторного пред"явлення - 28.12.2016.

Вказана стаття також не передбачає звільнення майна чи коштів боржника з-під арешту.

Суд враховує, що на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 02.11.2015 не було стягнуто виконавчий збір. З огляду на викладене, а також враховуючи, що повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI не тягне за собою обов"язкового зняття арешту, орган Державної виконавчої служби станом на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу - 02.11.2015 не зняв арешт з майна та коштів боржника.

Відповідач посилається на ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" , якою передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав передбачених п. 1 , 3, 11 ч. 1 цієї статті арешт знімається.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача на ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки даний Закон № 1404 VIII від 02.06.2016 набрав чинності 05.10.2016, тобто вже після повернення виконавчого документу стягувачу постановою державного виконавця від 02.11.2015.

Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 і вважає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки реальне стягнення боргу з відповідача не відбулося.

Так, в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду визнала вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Суд не приймає зазначені посилання відповідача, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що він оспорював постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору. До того ж, правомірність прийняття постанови про стягнення виконавчого збору не є предметом розгляду даної скарги.

Також відповідач посилається на те, що з моменту повернення виконавчого документа - 02.11.2015 і до цього часу, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" так і не пред"явило до виконання наказ від 29.06.2011 у справі № 5024/693/2011, тому арешт має бути знятий органом ДВС.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 VIII від 02.06.2016, який чинний на час розгляду скарги, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

9) підстави, передбачені п. 1 2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Посилання відповідача на те, що з листопада 2015 року та до 2020 року стягувач не передав на виконання наказ суду, як на підставу для зняття арешту, не передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, відповідач не надав рішення суду про зняття арешту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 339-342 ГПК України, суд -

постановив:

1. В задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краса" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.

2. Копію ухвали надіслати ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", СТОВ "Краса", Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Повний текст ухвали складено і підписано 21.05.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Литвинова