Рішення

від 18.05.2020 по справі 280/6111/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Справа № 280/6111/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання незаконними та скасування рішення, вимоги та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати незаконними та скасувати:

- рішення №0020241305 від 27.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 17316,15 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 136772,27 грн. від 27.08.2019 № Ф-0020251305;

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020221305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 1875,00 грн., у тому числі: 1500,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 375,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020231305, яким нараховано штрафні (фінансові) санкцій за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 1190,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020211305, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 2381,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0020191305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності" на суму 1418837,87 грн., у тому числі: 945891,91 грн. за податковими зобов`язаннями та 472945,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0020201305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 118236,50 грн., у тому числі: 78824,33 грн. за податковими зобов`язаннями та 39412,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6111/19, в процесі підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження призначене підготовче засідання по справі на 09.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням сторін про примирення до 20.02.2020.

Ухвалою суду від 20.02.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 20.02.2020 підготовче засідання відкладене до 05.03.2020.

Ухвалою суду від 05.03.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.03.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2020 розгляд справи відкладено до 14.04.2020.

Ухвалою суду від 14.04.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням сторін про примирення до 18.05.2020.

18.05.2020 провадження у справі поновлено.

18.05.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх.№22746).

Відповідач у судове засідання не прибув, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позовні вимоги викладені у позовній заяві (вх.№51926 від 10.12.2019). Позивачем зазначено про свою незгоду з висновками акту перевірки від 01.08.2019 та винесеними за його результатами рішеннями з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Вказано, що посилання відповідача на відсутність у позивача калькуляції на виготовлену продукцію, що унеможливлює підтвердити кількість та вартість використаних у виробничій діяльності матеріалів є припущенням та не відповідають вимогам Закону, з огляду як на фактичні обставини, так і застосування норм права. Позивач стверджує, що ним неодноразово надавались калькуляції, в тому числі і на заперечення, і під час повторної перевірки. При цьому, калькуляція не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку. Крім того, згідно з чинним законодавством у суб`єкта господарювання відсутній обов`язок здійснювати будь-які додаткові розрахунки чи калькулювання для обчислення рентабельності виробництва чи визначення його економічної ефективності. Податкові органи здійснюють контроль саме за додержанням податкового законодавства та належним виконанням суб`єктом господарювання своїх податкових зобов`язань, а не за рентабельністю виробництва чи економічною ефективністю діяльності такого суб`єкта. Також ціна на матеріали, які були використані в процесі виробничої діяльності, у різних постачальників є різною та постійно змінюється, що унеможливлює розробку постійної калькуляції. Однак, в процесі перевірки позивачем були надані розрахунки на вироблену продукцію, які кардинально відрізняються від табличних даних інспекторів. Більш того інспектори лише частково прийняли розрахунки позивача, що підтверджуються первинними документами. Таким чином такий формальний підхід інспекторів до визначення показників, в тому числі калькуляції, ставить під сумнів правильність інформації та підлягає перегляду шляхом проведення додаткової позапланової перевірки. Щодо витрат на відрядження зазначає, що участь підприємця у виставках є різновидом реклами, тож витрати на проведення цих заходів класифікуються як витрати на рекламу в складі витрат на збут і відображаються у бухгалтерському обліку. Також вказує, що до перевірки та до заперечень надавались документи, що підтверджують участь позивача у виставках, документи, що підтверджують створення сайту та наповнення рекламною інформацією. Також передчасними називає висновки перевірки з приводу правильності визначення розміру єдиного соціального внеску, як і визначення суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є похідними від інших встановлених порушень та спростовуються наведеними висновками позивача. З приводу порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України щодо не включення позивачем до податкового зобов`язання суми ПДВ по придбаним послугам з організації та участі у виставках, проживанню, які не пов`язані з господарською діяльністю зазначає, що актом перевірки не встановлено документальне підтвердження та необхідність використання ФОП ОСОБА_1 в господарській діяльності послуг з організації та участі в виставках та проживання. З позиції позивача, це є втручанням в господарську діяльність, оскільки Конституція України гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. З позиції позивача, право перевіряючого в межах його повноважень могло стосуватись в цій частині лише в з`ясуванні чи пов`язанні ці виставки з господарською діяльністю чи ні. Обов`язок перевіряючого довести, що ці виставки не стосуються діяльності позивача, чи це розважальні заходи. Наголошує, що і в цій частині перевірка не посилається на первинні документи, а її висновки є голослівними. Також позивач не визнає порушень п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. Такі висновки розцінює необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не досліджено, а тому безпідставно зроблено висновок про відсутність у позивача економічної мети для надання та отримання послуг; не досліджено факту надання рекламних послуг. Висновок акту базується на припущеннях, які зроблені ГУ ДФС у Запорізькій області. Правомірність формування витрат та податкового кредиту, на думку позивача, засвідчують саме фактичні обставини, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов досліджених договірних відносин. Щодо порушень п. 49.1, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233 (далі - Порядок №1233) у вигляді не надання звіту про суми податкових пільг позивачем зазначено, що подання звіту Податковим кодексом не передбачено, а механізм розрахунку суми пільг по податкам (окрім податку на додану вартість), на даний час відсутній. Узагальнюючи, позивач вказує, що висновки акту перевірки є необ`єктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Твердження перевіряючих позивач називає оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв`язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків. З наведених підстав просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 02.01.2020 (вх.№669 від 08.01.2020). Зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення норм податкового законодавства, що зумовило винесення оскаржуваних рішень, правомірність яких підтверджена висновками рішення ДПС України про результати скарги від 20.11.2019 №10159/6/99-00-08-05-04. На думку відповідача, позивачем не надано документів, які б підтверджували понесення витрат на виготовлення виробів у 2017-2018 роках, по яким в ході проведення документальної планової перевірки не надавалися специфікації витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції, тому завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2017-2018 роки. Також вказано про включення позивачем до складу документально підтверджених інших витрат (додаток Ф2 до розділу III податкової декларації), не підтверджені суми витрат на організаційно-методичне та інформаційне забезпечення участі у виставці у 2017 році, а також за проживання в готельних комплексах у 2017-2018 роках, на інформативно-консультативні послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації, а також консультаційні послуги у 2018 році. Крім того, перевіркою встановлено порушення, що полягає у ненаданні звіту про суми податкових пільг за І півріччя 2017 р., три квартали 2017 р., 2017р., 1 квартал 2018р., І півріччя 2018р., три квартали 20І8р, 2018 рік. Враховуючи вищенаведене, висновки акту № 620/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 01.08.2019, з позиції відповідача, є вірними. Таким чином, з урахуванням вищевказаного та наявними матеріалами доказової бази, які були досліджені при проведенні документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відповідач не згоден з адміністративним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Головним управління ДФС у Запорізькій області з 06.03.2019 по 27.03.2019 проводилася документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 03.04.2019 № 229/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення позивачем:

- п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 5910052,11 грн., в т.ч. за 2017 р. - 4699422,77 грн., за 2018 р. - 1210629,34 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 965313,76 грн., у тому числі за 2017 р. - 785894,16 грн., за 2018 р.-179419,60 грн.

- пп. 1.2, 1.3, 1.4. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 5910052,11 грн., в т.ч. за 2017 р. - 4699422,77 грн., за 2018 р. - 1210629,34 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 80442,81 грн., в т.ч. за 2017 р. - 65491,18 грн., за 2018 р. - 14951,63 грн.

- ч.1 ст.7, ч.2 ст. 9 Закону України № 2464-VI, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, у розмірі - 136772,27 грн., у т.ч. по періодах: за 2017 р. на суму - 36389,27 грн., за 2018 р. на суму - 100383,00 грн.

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 8154 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2017 р. на 3029 грн. та за травень 2017 р. на суму 5125 грн., а також завищення суми від`ємного значення, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 12556 грн., в т.ч. за червень 2017 р. на суму 500 грн., за жовтень 2017 р. на суму 955 грн., за грудень 2017 р. на суму 3342 грн., за травень 2018 р. на суму 2381 грн., за липень 2018 р. на суму 381 грн., за жовтень 2018 р. на суму 2709 грн., за листопад 2018 р. на суму 2288 грн.

- п. 49.1, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку №1233, не надано звіт про суми податкових пільг за І півріччя 2017 р. по строку 09.08.2017, три квартали 2017 р. по строку 09.11.2017, 2017 рік по строку 09.02.2018, 1 квартал 2018 р. по строку 10.05.2018, І півріччя 2018 р. по строку 09.08.2018, 9 місяців 2018 р. по строку 11.11.2018, 2018 р. по строку 09.02.2019.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 03.04.2019 №229/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 були надані до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення № б/н від 10.05.2019 з додатковими документами, які не були надані ним в ході проведення документальної планової виїзної перевірки (а.с.21-36 т.1).

За результатами розгляду заперечень позивача, контролюючим органом прийнято рішення про проведення позапланової документальної перевірки, у відповідності до вимог пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_1 листом №8806/14/08-01-13-05-09 від 21.05.2019 надано відповідь про результати розгляду заперечень.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 ст.75, п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.07.2019 №2516 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 в межах обставин, зазначених в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 03.04.2019 № 229/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.08.2019 №620/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.73-115 т.1).

Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення позивачем:

- п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 5254955,06 грн., в т.ч. за 2017 р. - 4308821,70 грн., за 2018р. - 946133,36 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 945891,91 грн., у тому числі за 2017р. - 775587,90 грн., за 2018р. - 170304,01 грн.

- пп. 1,2, 1.3, 1.4. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 5254955,06 грн., в т.ч. за 2017 р. - 4308821,70 грн., за 2018 р. - 946133,36 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 78824,33 грн., в т.ч. за 2017 р. - 64632,33 грн., за 2018 р. - 14192,00 грн.

- ч.1 ст.7, ч.2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2020 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI), внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, у розмірі - 136772,27 грн., у т.ч. по періодах: за 2017 р. на суму - 36389,27 грн., за 2018 р. на суму - 100383,00 грн.

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 1500 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2017 р. на суму 1500 грн., а також завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2381 грн., в т.ч. за травень 2018 р. на суму 2381 грн.

- п. 49.1, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, п.3 Порядку №1233 щодо не надання звіту про суми податкових пільг за І півріччя 2017 р. по строку 09.08.2017, три квартали 2017 р. по строку 09.11.2017, 2017 р. по строку 09.02.2018, 1 квартал 2018 р. по строку 10.05.2018, І півріччя 2018 р. по строку 09.08.2018, 9 місяців 2018 р. по строку 11.11.2018, 2018 р. по строку 09.02.2019.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2019 №Ф-0020251305 на загальну суму 136772, 27 грн. (а.с.37 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020221305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1875 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 1500 грн., за штрафними санкціями (штрафами) 375 грн. (а.с.38-39 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020211305, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 2381,00 грн. (а.с.40-41 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020231305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість у розмірі 1190 грн. (а.с.42-43 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020191305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 1418837,87 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 945891,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 472945,96 грн. (а.с.44-45 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020201305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 118236,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 78824,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 39412,17 грн. (а.с.46-47 т.1);

- рішення від 27.08.2019 №0020241305 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17316,15 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.48-49 т.1).

ФОП ОСОБА_1 подано до ДПС України скаргу від 17.09.2019 на вищезазначені рішення (а.с.50-63 т.1).

Рішенням ДПС України від 20.11.2019 №10159/6/99-00-08-05-04 податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0020221305, № 0020211305, № 0020231305, № 0020191305, № 0020201305 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.64-71 т.1).

Не погодившись із рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

1) Як свідчать матеріали перевірки, ФОП ОСОБА_1 у періоді, що підлягав перевірці, здійснював, у тому числі, виробництво запасних частин до сільськогосподарської техніки, котлів довготривалого горіння та обладнання і устаткування до них. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді проводився продаж, у тому числі, виготовленої продукції в асортименті у 2017 р. в кількості 397 найменувань виробів та у 2018 р. в кількості 313 найменувань виробів.

Як свідчать матеріали перевірки, листами №3038/14/08-01-13-05-09 від 22.02.2019 та №4895/14/08-01-13-05-05 від 22.03.2019 ФОП ОСОБА_1 було запропоновано надати, у тому числі перелік, кількість та калькуляція (технологічні картки або будь-який інші документ (ти), що надають можливість здійснити розрахунок витрачених ТМЦ (робіт, послуг) виробів, які були виготовлені ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 рр., у тому числі по найбільш утворюючим у складі продажу.

ФОП ОСОБА_1 в ході проведення документальної планової перевірки надав специфікації витрат сировини та матеріалів для виготовлення (калькуляції щодо структури складових ТМЦ для проведення виробництва запасних частин до сільськогосподарської техніки, котлів довготривалого горіння та обладнання і устаткування до них) продаж, яких проводився у 2017-2018 роках.

Всього в ході проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 надав специфікації витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції за 2017 р. в кількості 73 найменувань виробів та за 2018 р. в кількості 96 найменувань виробів.

Контролюючим органом зазначено, що документи про проведення заміни сировини, у разі відсутності основних матеріалів для виготовлення продукції за 2017 р. в кількості 73 найменувань виробів та за 2018 р. в кількості 96 найменувань виробів ні в ході проведення планової документальної перевірки та ні в ході позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 не надавалися.

Щодо решти специфікацій витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції, ФОП ОСОБА_1 листом від 27.03.2019р. № 1/3-2019 (вх. ГУ ДФС у Запорізькій області № 21Ю8/ФОП від 27.03.2019р.), тобто в останній день проведення документальної планової перевірки, повідомлено, що внаслідок обмеження в часі перевірки та великої кількості матеріалів для обробки для надання потрібної інформації (бухгалтерський облік на підприємстві не ведеться, що дозволено згідно чинного законодавства) відсутня можливість надати детальні пояснення на всі запитання, а відсутня інформація буде надана пізніше, після обробки всіх потрібних документів.

До заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 03.04.2019, позивачем надано інформацію щодо вартості ТМЦ, що використанні у виробництві продукції у 2017 р. по 397 виробам, у 2018 р. по 313 виробам (в електронному виді на СD диску).

За результатом аналізу наданих до перевірки специфікації витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції за 2017 р. в кількості 73 найменувань виробів, за 2018 р. в кількості 96 найменувань виробів перевіркою встановлено, що вартість ТМЦ для виготовлення виробів на реалізовану продукцію у 2017 році склала - 6325567,24 грн., у 2018 році - 11325372,44 грн. (106-110 т.1).

Контролюючим органом зауважено, що надана специфікація витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції ні ким не підписана, не має даних, які б ідентифікували її до конкретного платника, також в наданій інформації відсутні дані щодо кількості витрат сировини на одиницю виготовлення продукції.

З наведених підстав відповідач вказує на відсутність документів, які б підтверджували понесення витрат на виготовлення решти виробів, по яким в ході проведення документальної планової перевірки не надавалися специфікації витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції, що в свою чергу не дає змоги провести розрахунок понесених витрат на виробництво решти виробів.

З наведеного, перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено їх завищення на загальну суму 5254955,06 грн., у тому числі за 2017 р. на 4308821,70 грн. та за 2018 р. на 946133,36 грн.

З позиції позивача, підхід інспекторів до визначення показників є формальним та ставить під сумнів правильність інформації.

Позивачем зазначено про неодноразове надання калькуляцій. При цьому, з посиланням на ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), вказує, що калькуляція не є первинним документом, які є підставою для бухгалтерського обліку.

Ще одним аргументом позивача є постійне коливання цін матеріалів, що були використані в процесі виробничої діяльності, що унеможливлює розробку постійної калькуляції.

В якості доказів наявності у позивача всіх необхідних калькуляцій витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції, а також документів, які б підтверджували понесення витрат на виготовлення виробів, до матеріалів справи додано документи, що, на думку позивача, надають можливість здійснити розрахунок витрачених ТМЦ (робіт, послуг) виробів, які були виготовлені ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 рр. (а.с.138-247 т.1; т.2-8, а.с.1-105 т.9): платіжні доручення, видаткові накладні, акти прийму-здачі робіт тощо.

В матеріалах справи міститься узагальнений реєстр первинних документів за період з 2017-2018, що підтверджує придбання позивачем у різних контрагентів ТМЦ: круг, дріт, стрічкову пилу, коробочки, оливу, мішки, плівку, тощо.. (а.с.82-105 т.9).

Пояснень з приводу наданої первинної документації суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити, чи були зазначені в них ТМЦ витрачені для виготовлення позивачем виробів, в тому числі виробництві запасних частин до сільськогосподарської техніки, котлів довготривалого горіння та обладнання і устаткування до них протягом 2017-2018 років, а також розрахувати вказані витрати.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Слід зазначити, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони, фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.

З наведених вище законодавчих приписів, наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів, призначених для використання в господарських операціях за наявності договору, прибуткових та податкових накладних, є визначальною, але не безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування витрат та податкового кредиту. Адже наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом ТМЦ, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Тобто, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат.

Суд зазначає, що надані суду первинні документи не дають можливості ідентифікувати кількість сировини та комплектуючих, які були витрачені у здійсненні досліджуваних перевіркою господарських операцій, дані щодо кількості витрат сировини на одиницю виготовлення продукції відсутні.

Матеріали перевірки свідчать про те, що позивачем надавалась специфікація витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції, однак вказаний документ не відповідав вимогам Положенню №88, оскільки подано без підпису та даних, які б ідентифікували її до конкретного платника, тощо.

Позивачем не спростовано відсутність у нього належним чином оформленої первинної документації, що підтверджує витрачення кількості сировини та комплектуючих при виробництві продукції під реалізацію у 2017-2018 роках. Інформація з наданого пакету документів в цілому не дає можливості встановити її причетність до спірного питання.

Крім того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З наведеного вбачається, що зафіксовані в акті перевірки порушення ФОП ОСОБА_1 пп. 177.4.1 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу (у редакції, яка діяла у періоді, що перевіряється), які призвели до завищення вартості придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2017 рік на суму 4301321,70 грн., за 2018 р. на суму 765864,61 грн., здійснені податковим органом правомірно. Доказів зворотного суду не надано.

2) Також, плановою документальною виїзною перевіркою встановлено включення позивачем до складу документально підтверджених інших витрат (додаток Ф2 до розділу III податкової декларації), суму витрат на організаційно-методичне та інформаційне забезпечення участі у виставці у 2017 році на суму 57257,00 грн., у 2018 році на суму 42818,00 грн. від ДП Прем`єр Експо (код ЄДРПОУ 30856806) та на суму 7825,00 грн. від Запорізької торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ 2944840), а також за проживання у 2017 р. на суму 7500,00 грн. від TOB Панська Втіха (код ЄДРПОУ 36146539) та у 2018 р. на суму 11904,82 грн. від ДП Готельний комплекс Турист ПрАТ Укрпрофтур (код ЄДРПОУ 14353417).

Відповідачем зазначено, що позивачем, в процесі перевірки та під час адміністративного оскарження її результатів, не надано документального підтвердження щодо понесених витрат на проживання, що унеможливлює визначити хто саме проживав, з якою метою та за кого саме проведена оплата за проживання у 2017 р. в сумі 7500,00 грн., у 2018 р. в сумі 11904,82 грн.

Позивач, в свою чергу, з посиланням на практику Верховного Суду, вказує на правомірне віднесення до складу витрат вартості відряджень, які здійснені суб`єктом господарювання у межах його господарської діяльності та документально підтверджені.

При цьому документальне підтвердження таких витрат суду не надає.

Серед переліку документів в реєстрі первинної документації за 2018 рік, позивач зазначає оплату послуг за участь у виставці від ДП Прем`єр Експо (код ЄДРПОУ 30856806) на загальну суму 20602,90 грн. (а.с.103-104 т.9). Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних записів. В свою чергу, власне реєстр первинної документації не несе доказової сили, оскільки є лише переліком наявних документів.

Також реєстр містить записи про оплату послуг за участь у виставці від Запорізької торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ 2944840) на загальну суму 12900 грн. (а.с.101, 103 т.9).

Судом досліджено платіжне доручення №2765 від 29.08.2018 на суму 3510 грн., призначення платежу - оплата за участь у виставці (а.с.34 т.7). Акт прийому-передачі вказаних послуг суду не надано.

Також досліджено виписку по рахунку № НОМЕР_2 , в якому датою операції від 04.10.2018 підтверджено оплату за участь у виставці на загальну суму 1200 грн. Виписка підтверджена актом №РН-009660 прийому-передачі наданих послуг (а.с.78,80 т.8). Як вбачається з акту №РН-009660, послуги надані згідно договору №Т/05 від 17.08.2018 та рахунку №СФ-0001725 від 17.08.2018. Однак, вказані документи до матеріалів справи позивач не надав.

З цих самих підстав, суд не може прийняти в якості доказів документального підтвердження понесених витрат на організаційно-методичне та інформаційне забезпечення участі у виставці у 2018 році від Запорізької торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ 2944840) виписку по рахунку № НОМЕР_2 , в якому датою операції від 09.10.2018 сплачено 8190 грн. за участь у виставці; акт №РН-009631 прийому-передачі наданих послуг про надання послуги участь у виставці Будівництво та енергозбереження 2018 (а.с.83- 84 т.8).

З наведеного слідує, що в порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу (у редакції, яка діяла у періоді, що перевіряється) ФОП ОСОБА_1 документально не підтверджено інші витрати на проживання у 2017 році на суму 7500,00 грн, у 2018 році на суму 11904,82 грн., а також витрати на організаційно-методичне та інформаційне забезпечення участі у виставці у 2017 році на суму 57257 грн., у 2018 році на суму 50643 грн.

Вказані порушення стали також підставою для констатації порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2,.198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суму податку на додану вартість на загальну суму 1500 грн, в тому числі по періодах: за травень 2017 року на суму 1500 грн., а також завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 2381 грн., в тому числі за травень 2018 року на суму 2381 грн.,

Вказані порушення обґрунтовані відсутністю підтвердження використання позивачем у господарській діяльності зазначених послуг з проживання на загальну суму 19404,82 грн., а також витрат на організаційно-методичне та інформаційне забезпечення у виставці у 2017 році на суму 57257 грн., у 2018 році на суму 50643 грн.

З позиції позивача, жодним Законом не передбачено надання повноважень перевіряючому визначати необхідність використання в господарській діяльності послуг з організації та участі в виставках, що є втручанням в господарську діяльність.

При цьому, позивачем не надається жодних доказів на спростування висновку перевірки. Не надано до перевірки будь-яких первинних документів щодо підтвердження використання у господарській діяльності придбаних послуг.

З наведених підстав, суд не вбачає підстав для скасування висновків акту від 01.08.2019, встановлених при перевірці правильності визначення податку на додану вартість, а також щодо збільшення податкового зобов`язання з ПДВ.

Серед іншого, перевіркою встановлено включення до складу документально підтверджених інших витрат (додаток Ф2 до розділу III податкової декларації), суму витрат на інформативно-консультативні послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації, а також консультаційні послуги у 2018 році на суму 168363,93 грн., у тому числі: на суму 26177,26 грн. від TOB Мірітек Україна (код ЄДРПОУ 40618936), на суму 44291,67 грн. від TOB Перформія Україна (код ЄДРПОУ 36675134), на суму 97895,00 грн. від ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ).

Як свідчить акт перевірки від 01.08.2019, в ході планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не було надано первинних документів щодо понесення витрат на інформативно-консультативні послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації, а також консультаційні послуги у 2018 році на суму 168363,93 грн.

Суд зазначає, що в матеріалах справи немає жодного документу на спростування висновків перевірки з цього питання.

Серед реєстру первинної документації за 2018 рік відсутні документи, що могли б підтвердити оплату послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації, а також консультаційні послуги у 2018 році на суму 168363,93 грн., у тому числі: на суму 26177,26 грн. від TOB Мірітек Україна (код ЄДРПОУ 40618936), на суму 44291,67 грн. від TOB Перформія Україна (код ЄДРПОУ 36675134), на суму 97895,00 грн. від ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) (а.с.94-97 т.9).

Долучений позивачем до матеріалів справи рахунок TOB Перформія Україна (код ЄДРПОУ 36675134) на суму 53150 грн. не підписано, отже не може бути доказом понесення витрат на інформативно-консультативні послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації, а також консультаційні послуги у 2018 році (а.с.232 т.8).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

До зазначених витрат, зокрема, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп.177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права віднести до складу витрат на інформативно-консультативні послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації та консультаційні послуги, надані на його користь іншим суб`єктом господарювання.

Таким чином в порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу (у редакції, яка діяла у періоді, що перевіряється) ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу документально підтверджених інших витрат (додаток Ф2 до розділу III податкової декларації), суму витрат на інформативно-консультативні послуги по розробці систем планування, посадових папок та письмової комунікації, а також консультаційні послуги у 2018 році на суму 168363,93 грн.

Виявлені порушення щодо визначення доходу та витрат стали підставою для висновків перевірки про проведення ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді не вірного визначення суми доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%. В результаті чого занижена сума, на яку нараховується єдиний внесок на 621692,11 грн., у тому числі по періодам: за 2017 р. на 165405,91 грн., за 2018 р. на 456286,20 грн.

В результаті заниження суми, на яку нараховується єдиний внесок на 621692,11 грн. ФОП ОСОБА_1 занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у розмірі - 136772,27 грн., у т.ч. по періодах: за 2017 р. на суму - 36389,27 грн., за 2018 р. на суму - 100383,00 грн.

Також, перевіркою правильності визначення суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності встановлено, що в результаті заниження чистого оподатковуваного доходу та завищення витрат, було встановлено його заниження на загальну суму 78824,33 грн., у тому числі за 2017 р. на суму 64632,33 грн., за 2018 р. на суму 14192,00 грн.

Враховуючи попередні висновки, суд погоджується з правильністю застосування до позивача вказаних порушень та правомірністю винесених за результатом проведеної перевірки вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2019 №Ф-0020251305 на загальну суму 136772, 27 грн., податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020221305, податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020211305, податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020191305; податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020201305; рішення про застосування штрафних санкцій від 27.08.2019 №0020241305.

3) Щодо порушень позивачем п. 49.1 пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктами господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2010 №1233 (далі - Порядок №1233).

Перевіркою розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював експортні операції з постачання запчастин для сільськогосподарської техніки.

Перевіркою встановлені розбіжності між вартістю продукції, зазначеній в вантажно-митній декларації (далі - ВМД) №1548 від 27.06.2017 та №214 від 30.01.2018 по контрагенту ІП Вітязь ОСОБА_3 та сумою коштів, що надійшли на валютні рахунки ФОП ОСОБА_1 , за контрактом №4 від 15.06.2017 на загальну суму 97,50 доларів США.

Згідно умов укладеного контракту, за надходження валюти по ВМД №1548 від 27.06.2017 утримано комісійне винагородження в сумі 36,5 дол. США, по ВМД №214 від 30.01.2018 42,3 дол. США.

У зв`язку з цим, з позиції відповідача, позивач повинен був подати звіт про суми податкових пільг за умовами Порядку №1233.

З позиції позивача, подання такого роду звіту Податковим кодексом України або іншим законом не передбачено. Крім того вказує на відсутність законодавчо закріпленого механізму розрахунку пільг по податкам, у тому числі податку на прибуток.

За визначенням, наведеним у п.30.1 ст.30 Податкового кодексу України, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно п. 30.2, 30.6 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пункт 30.9 цієї статті визначає, що податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1233 суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком до Порядку №1233.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Відповідно до п. 8 Порядку №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Отже, суб`єкти господарювання, які користуються пільгами і не сплачують до бюджету суми податків/зборів, повинні вести облік податкових пільг. Такий облік ведуть відповідно до Порядку №1233. Крім того, на суб`єктів господарювання покладений обов`язок звітувати про це перед контролюючими органами, подаючи звіт про суми податкових пільг. Форму Звіту наведено в додатку до Порядку № 1233. На підставі такої звітності податкові органи, у свою чергу, ведуть облік-контроль податкових пільг.

При цьому, даним Порядком визначено, що звіт про суми податкових пільг подається суб`єктом господарювання за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість та які звільнені від оподаткування, або оподатковуються за нульовою ставкою.

Крім того, відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України у редакції до 01.01.2017 передбачалось, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Після 01.01.2017 зазначена правова норма викладена у новій редакції, а саме: "Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку."

Отже, звіт про суми податкових пільг починаючи з 2017 року у відповідності до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України набув статусу податкової декларації, а згідно п.3 Порядку №1233 звіт про суми податкових пільг подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В контексті наведеного суд зазначає, оскільки з 01.01.2017 звіт про пільгові операції - податкова декларація, отже, за неподання звіту про пільгові операції передбачена відповідальність згідно Податкового кодексу України.

Позивачем не заперечується факт неподання звіту про суми податкових пільг за І півріччя 2017 року, три квартали 2017 року, 2017 рік, і квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, три квартали 2018 року, 2018 рік.

З наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0020231305.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1). Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 01.08.2019, підтверджені доказами, отриманими в ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання незаконними та скасування рішення, вимоги та податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строки оскарження рішення суду застосовуються з урахуванням норм Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.05.2020.

Суддя І.В.Садовий