Постанова

від 21.05.2020 по справі 400/2723/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2723/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача -Стас Л.В.,

суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Вознесенського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0013801-5206-1425, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з оскаржуваного рішення відповідача неможливо встановити за який об`єкт чи об`єкти позивачу нарахований податок, а тому неможливо встановити наявність пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, згідно п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України (далі-ПК України). Зазначав також, що контролюючим органом в порушення вимог податкового законодавства до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкових зобов`язань.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року залучено другого відповідача до участі у справі - Головне управління ДФС у Миколаївській області.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області, звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: неповне з`ясування обставин справи, що призвело до винесення незаконного рішення, просить рішення суду від 19 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що на 01 січня 2019 року позивач, згідно даних податкової інспекції, є власником об`єкту нежитлової нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2269,80 кв.м.

У визначений законодавством строк, ОСОБА_1 не сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно прийнятих рішенням Новопетрівської сільської ради №1 від 17 лютого 2017 року ставок за вказаний об`єкт нежитлової нерухомості.

Таким чином, податковий орган вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення про податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Позивач, ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам позовної заяви та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та просить в задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області - відмовити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року - залишити без змін.

Відповідач, Вознесенське управління ГУ ДФС у Миколаївській області не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу судом першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а тому відповідно до приписів ст.311 КАС України апеляційний перегляд справи відбувається у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення - будинок побуту за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2269,8 кв.м.

Рішенням Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 17 лютого 2017 року №01 встановлено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у залежності від типів таких об`єктів нерухомості, у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування (для об`єктів нежитлової нерухомості, що є у власності громадян та фізичних осіб - підприємців - 1%).

14 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0013801-5206-1425, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 84 504,65 грн.

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу таким, що суперечать податковому законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваного рішення, не можливо встановити за які саме об`єкти нерухомого майна позивачу нарахований відповідний податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому неможливо встановити наявність підстав та пільг щодо сплати такого податку згідно вимог ст.266 Податкового кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ.

За приписами Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Таким чином, посилання позивача на те, що з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не можливо встановити за який об`єкт чи об`єкти йому нараховано податок є безпідставним, оскільки базою оподаткування є загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості, яка належить позивачу на праві власності, та наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Більш того, колегія суддів вважає також безпідставним посилання позивача на те, що вказані обставини позбавили позивача можливості встановити наявність пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, згідно п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, з огляду на таке.

Так, положеннями п.266.4 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп.266.4.1 п.266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп.266.4.2. п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одним із видів податку на майно, особливістю якого, є встановлення його ставок та пільг на місцевостях відповідними повноважними органами місцевого самоврядування.

За приписами п. 30.1 ста. 30ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що селищні ради наділені правом встановлювати пільги для окремих категорій осіб зі сплати місцевих податків, яким є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відтак, для правильного вирішення даних правовідносин, є встановлення обставини, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.2.1 Додатку №01 до рішення Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 17 лютого 2017 року №01 звільняються від сплати податку:

а) з об`єктів житлової нерухомості - фізичні особи, середньомісячні доходи яких за рік, що передує звітному (податковому періоду), не перевищують прожиткового мінімуму, законодавчо встановлений на 1 січня звітного періоду;

б) господарські (присадибні; будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні. трансформаторні підстанції тощо;

в) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховуються п`ять та більше дітей;

г) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості , що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку , та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями);

Втім, відповідно п.2.2 вказаного Додатку №01 та пп. 266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

а) об`єкта / об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності);

б) об`єкт/об`єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановлені підпунктом 266.4.1 цього пункту. (а.с.17)

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 О. ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення - будинок побуту за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2269,8 кв.м. (а.с.36).

При цьому, з наведених норм чинного законодавства та рішення Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 17 лютого 2017 року №01, пільги не можуть бути застосовані до об`єкта оподаткування, в разі використання його з метою одержання доходів або якщо площа такого об`єкта/об`єктів перевищує:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - 300 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - 600 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 900 кв. метрів.

Враховуючи, що у власності позивача перебуває нежитлове приміщення загальною площею 2269,8 кв.м., то ОСОБА_1 підпадає під категорію фізичних осіб, до яких не застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, посилання позивача на те, що контролюючий орган в порушення вимог податкового законодавства разом з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не додав розрахунок податкового зобов`язання, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28 грудня 2015 року №1204 розрахунок податкових зобов`язань надсилається платникам податків за наявності, тобто не має постійних характер.

Одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, зміст якого зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно п.2 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати докази.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ч.2 ст.74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 3 ст. 242 КАС України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Втім, судом першої інстанції при розгляді даної справи не досліджено матеріали та не встановлено вищевказані обставини.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0013801-5206-1425, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та не надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього спростовують неправильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти у справі постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вознесенського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 21.05.2020 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.