Постанова

від 18.05.2020 по справі 1340/5740/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/5740/18 пров. № 857/13016/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка Р.Й., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Заяць Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1340/5470/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування постанови про накладення штрафу,-

суддя в 1-й інстанції - Крутько О.В.,

час ухвалення рішення - 11 год. 29 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 28.10.2019,-

В С Т А Н О В И В:

28.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла (далі ТзОВ ОСББ Русла , позивач) звернулася з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі ДАБІ у м. Львові, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №0006-вих-1876/39 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесену 30.05.2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено встановлений законом порядок проведення перевірки та притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла до відповідальності, оскільки всупереч норм вказаних вище нормативно-правових актів, керівнику позивача не було вручено (пред`явлено) будь-яке направлення та/або наказ на проведення перевірки чи іншого заходу контролю (нагляду). Також, у акті перевірки, складеному за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю), не вказано дати його складання, а також форми проведеного заходу. Більше того, у порушення зазначеної норми один примірник акта не був вручений керівнику позивача, до акта внесено неправдиві відомості щодо відмови директора Лабаз Ю.І. від підписання та отримання акта. Позивач вказує, що йому не було відомо про проведення відповідачем будь-яких заходів контролю (нагляду) щодо нього, керівника позивача не було залучено до участі у проведенні заходу. Крім того, позивач зазначає, що на виконання вимог ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на час подання декларації про початок виконання будівельних робіт), позивач, 06.08.2015 року подав до Департаменту ДАБІ у Львівській області декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкті Будівництво шести зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1 . Ф.Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку . Жодної відповіді щодо реєстрації цієї декларації або відмови у її реєстрації позивачу не надходило, і тому позивач, відповідно до норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які надають йому право в такому випадку розпочати будівельні роботи, розпочав будівництво шести зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1 . Ф.Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові №0006-вих-1876/39 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.05.2018 року.

Стягнуто з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові за рахунок бюджетних асигнувань 1762,00 грн. сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 15.05.2018 року по 23.05.2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на підставі наказу від 15.05.2018 року №250-П та направлення на проведення позапланового заходу від 15.05.2018 року №250-пп, проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил на об`єкті: Будівництво шести зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1 . Ф. Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку . За результатами перевірки відповідач склав акт № 250-пп.

23.05.2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові винесла припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким встановлено: що на об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 . Львів, вул. Ф.Вовка, 11 здійснюються будівельні роботи по будівництву шести зблокованих житлових будинків. З візуального огляду, будівельні роботи фактично завершені, об`єкт готовий до введення в експлуатацію. Наявні ознаки фактичного проживання людей в житлових будинках. Проведеною перевіркою Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, встановлено, що жодних дозвільних документів, які дають право на здійснення підготовчих чи будівельних робіт за вищенаведеною адресою не зареєстровано, що є порушенням п.1 ч.1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

23.05.2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким зобов`язано з моменту отримання цього припису зупинити виконання будівельних робіт на об`єкті Будівництво шести зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1 . Ф. Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку .

23.05.2018 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на підставі якого 30.05.2018 року винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 0006-вих-1876/39. Застосовано санкції, передбачені п.2 ч.2 ст. 2 Закону України Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у розмірі 63432,00 грн..

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Судом першої інстанції зокрема встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №813/2549/18 визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий 23 травня 2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові товариству з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті Будівництво шести зблокованих житлових будинків на вул. Ф.Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку . Визнано протиправним та скасовано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданий 23 травня 2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові виданий товариству з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті Будівництво шести зблокованих житлових будинків на вул. Ф.Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у вищевказаній постанові апеляційним судом встановлені обставини щодо правомірності проведення відповідачем щодо позивача планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (прийнятий за результатами перевірки акт) та дотримання позивачем вимог ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Вважаючи, що вищевказані обставини відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-1876/39 від 30.05.2018 року, діяв всупереч вимог чинного законодавства, а тому таке рішення є протиправним, та підлягає скасуванню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до норм статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність , для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що винесенню оскаржуваної постанови передувало: складання акту за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №290; винесення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та винесення припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданих 23 травня 2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Товариству з обмеженою відповідальністю ОСББ Русла за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті Будівництво шести зблокованих житлових будинків на вул. Ф.Вовка, 11 із знесенням існуючого житлового будинку складання протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.05.2018 №б/н.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що оскільки рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі 813/2549/18 припис про усунення порушень законодавства виявлених під час перевірки та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які винесені на підставі акта перевірки скасовано з підстав того, що такий акт позапланової перевірки є недопустимим доказом у справі, застосування приписів п.1 ч.1 ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та абз.2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 року №466 в оскаржуваній постанові та накладення штрафу на підставі п.2 ч.2 ст.2 Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є безпідставним.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 810/1438/17.

Що стосується твердження апелянта про те, що висновки суду, які викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі 813/2549/18 гуртуються на припущеннях, слід зазначити, що даним рішенням встановлено преюдиційні факти щодо позивача, зокрема щодо відсутності у його діях порушень, передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Про регулювання містобудівної діяльності та абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, і правомірності дій позивача та їх відповідності вимогам ч. 5 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Дана постанова апеляційної інстанції набрала законної сили.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що положеннями абз. абз. 3-4 п. 3 Порядку накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244 (далі - Порядок № 244) визначено, що у разі відмови суб`єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб`єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.

Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

Зі змісту наявного у матеріалах справи протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності вбачається, що позивач відмовився від отримання його примірника, відомості про те, що такий було скеровано поштою відсутні.

Відповідно до п. 16 Порядку №244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

При цьому згідно п. 17 Порядку №244 справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

З наведеного випливає, що належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є суб`єкт містобудування, якому така інформація надійшла не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Попри це, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачем отримано протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.05.2018 року, в якому зафіксовано, що розгляд справи відбудеться 30.05.2018 року о 15 год. 00 хв.

Приписи п. 18 Порядку №244 визначають, що справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.

При цьому положеннями пп. 3 п. 20 Порядку №244 закріплено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з`ясовує чи сповіщено суб`єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.

Разом з тим, Департаментом держархбудконтролю не було забезпечено своєчасного та належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування, що, на переконання судової колегії, є порушенням правил рівності всіх її учасників та позбавленням позивача права на подання додаткових документів, пояснень тощо.

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про передчасність прийняття Відповідачем оскаржуваної постанови.

Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, Європейський суд у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office , принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (п. 128), та Беєлер проти Італії (п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі Лелас проти Хорватії ).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта щодо обґрунтованості зафіксованих в акті перевірки відомостей, не підлягають оцінці у межах розгляду даної справи, оскільки, як вже було неодноразово підкреслено вище, отримані з порушенням вимог закону докази, до яких належить згаданий акт перевірки, не можуть вважатися належним документом фіксації її результатів та враховуючи те, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності проведений за відсутності належних і допустимих доказів повідомлення суб`єкта містобудування про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1340/5470/18 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 21 травня 2020 року.