Рішення

від 15.05.2020 по справі 387/543/19

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/543/19

Номер провадження по справі 2/387/29/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І. П.

при секретарі судового засідання Поляруш С.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Оніщука В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про розірвання договору оренди землі та стягнення боргу по договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі та стягнення боргу по договору оренди землі , в якому зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 7,7499 га, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 17.01.2012, який укладено між сторонами та зареєстровано у Добровеличківському відділі земельних ресурсів 17.09.2012 за №352178354004454, перебуває в оренді у ТОВ "Згода". Відповідно до п.9 договору за оренду належної позивачеві земельної ділянки відповідач зобов`язався щорічно сплачувати ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 4,5% від грошової оцінки землі, що становить 8077 гривень 40 копійок. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017 зареєстровано право оренди на підставі додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012 , якою продовжено термін дії договору оренди до 25.12.2031 та збільшено розмір орендної плати до 12084 гривні 70 копійок. Згідно п. 4.4 додаткової угоди до договору оренди - орендар сплачує орендну плату орендодавцеві не пізніше 30 грудня поточного року. Відповідно до п. 9.1 додаткової угоди до договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору. Згідно п.9.3 додаткової угоди до договору оренди у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Позивач взяті на себе зобов`язання виконала. Проте, відповідач, ухиляється від виплати орендної плати за 2016-2018 роки. За таких обставин, ОСОБА_2 вважає, що має право вимагати розірвання договору оренди землі, стягнення з відповідача суми боргу та пені, а також, на підставі ст. 625 ЦПК України, 3% річних від простроченої суми та інфляційних, що загалом становить 58893 гривень 84 копійки.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та обґрунтував їх обставинами, викладеними у позовній заяві. Доповнив, що надана відповідачем довідка Марківської сільської ради від 07.05.2020 не є належними доказом та не може підтверджувати цих обставин справи. Наданий податковий розрахунок також є неналежним доказом так як неможливо ідентифікувати ОСОБА_2 , а ідентифікаційний номер де зазначена відмітка не відповідає дійсному номеру відповідача, а тому не може підтверджувати факт нарахування та сплати відповідачем за 2017 рік земельного податку. Щодо наданого розрахунку починаючи з 30 грудня, пояснив, що не здійснював розрахунок з 31 грудня так як цей день є вихідним і в цей день розрахунки за оренду землі не здійснюються. Щодо розрахунку подвійної ставки НБУ пояснив, що в електронному виглді був відсутній відповідний калькулятор за ставкою НБУ, тому проведені такі розрахунки, а відповідач інших розрахунків не надав та не спростував. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлених вимог не визнав, надав відзив на позовну заяву зі змісту якого орендна плата позивчу сплачувалася за період 2016-2017 роки на рахунок позивача. Натомість, орендодавець без відповідних на те підстав, починаючи з 2018 року, почав самовільне використання спільної земельної ділянки недопускаючи позивача до обробітку. Також позивач не зверталася за захистом своїх прав щодо стягнення орендної плати протягом 2016-2018 років.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що доводи сторони позивача не відповідають фактичним обставинам справи. На обґрунтування своїх доводів надав суду податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку ТОВ "Згода" за звітний період 3 квартал 2017 року та довідку, видану Марківською сільською радою від 07.05.2020. Пояснив, що вказаний документ підтверджують факт виплати позивачеві орендної плати за 2017 рік. Стверджував, що позивач починаючи з 2018 року почала самовільно використовувати спірну земельну ділянку та не допускає орендаря до її обробітку, що підтверджується довідкою, виданою головою Марківської сільської ради від 07.05.2020. Також невірно позивач провів розрахунки орендної плати, так як прострочену заборгованість визначив починаючи з 30 грудня поточного року. Водночас згідно з умовами договору оренди землі від 17.01.2012 передбачений розрахунок не пізніше 30 грудня поточного року, тобто прострочення орендної плати починається з 31 грудня поточного року. Також відсоткова ставка НБУ розрахована позивачем у подвійному розмірі, водночас умовами договору оренди землі передбачене нарахування відсоткової ставки НБУ за прострочення сплати орендної плати. У п.14 умов договору оренди землі передбачено, що не внесення орендної плати у строки визначені цим договором, пеня не справляється.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши зміст позовної заяви по суті спору та письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,7499 гектара, з кадастровим номером 3521783500:02:000:0197, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та уклала договір оренди землі від 17.01.2012, укладеного між ОСОБА_2 ( орендодавець ) та ТОВ "Згода" ( орендар ), який зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 17.09.2012 року за №352178354004454. Зі змісту умов договору оренди землі з`ясовано, що ОСОБА_2 надала ТОВ "Згода" в строкове платне користування терміном на 5 років зазначену земельну ділянку. Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178387,70 гривень. Згідно з п. 9-11 договору, за користування об`єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від грошової оцінки землі, що становить 8077 гривень 40 копійок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки з 01 серпня по 31 грудня. Відповідно до п. 14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначенні цим договором, пеня не сплачується (а.с.16).

В подальшому сторони уклали додаткову угоду від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода", право оренди, на підставі якого зареєстроване у в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017.Зі змісту умов додаткової угоди з`ясовано, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном до 25.12.2031. Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 268548,1 гривень. Згідно з п.4.1, 4.4 додаткової угоди, розмір орендної плати за цим договором становить 12084,70 гривень, що відповідає 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначеної в п.2.3. договору. Орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування орендарем грошових коштів на картковий чи інший рахунок оренда орендодавця відкритий у банку або готівкою в касі орендаря. Орендар сплачує орендну плату орендодавцеві не пізніше 30 грудня поточного року. Відповідно до п. 9.3, 9.4 додаткової угоди, у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Орендар звільняється від відповідальності за прострочення здійснення розрахунків по орендній платі у випадку якщо орендодавець не надав реквізити для перерахунку орендної плати (а.с. 17).

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЗК України, Законом України Про оренду землі , нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 93 ЗК України, відносини пов`язані з орендою землі регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України " Про оренду землі " від 06.10.1998 року № 161-ХІV, із змінами та доповненнями ( далі по тексту Закон ) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельної ділянкою . Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції , якщо інше не передбачено договором оренди .

Відповідно до ст. 22 Закону орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Відповідно до ч.2 ст. 23 Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін .

Відповідно до ч.1.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом . Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України " Про оренду землі ", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України .

Відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати .

Разом з тим, згідно з положеннями ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року справі № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року справа № 6-1449цс17 .

Суд зазначає, що сторона відповідача в судовому засіданні не заперечувала що орендар ТОВ "Згода" обробляв цю земельну ділянку у 2016 та у 2017 роках у відповідності до договору оренди землі від 17.01.2012, який укладено між сторонами та зареєстровано у Добровеличківському відділі земельних ресурсів 17.09.2012 за №352178354004454 та до укладеної додаткової угоди від 15.09.2016 року до договору оренди землі від 17.01.2012, якою продовжено термін дії договору оренди до 25.12.2031 та збільшено розмір орендної плати до 12084 гривні 70 копійок.

Суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Цивільний кодекс встановлює презумпцію свободи договірних зв`язків, яка закріплена в статті 627 ЦК України, у сенсі положень якої сторони самі визначають зміст договору, вибирають контрагентів; правовою основою договірних зв`язків є акти цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Разом з тим відповідачем, на обґрунтування своїх заперечень, подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ "Згода" за звітний період 3 квартал 2017 року, згідно якого було нараховано дохід на користь фізичної особи податковий номер НОМЕР_1 у розмірі 12031,28 грн та довідку видану Марківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 07.05.2020 № 5, про те що у 2018 та 2019 роках земельною часткою (пай) площею 7,7484 га кадастровий номер 3521783500:02:000:0197 користувалася ОСОБА_2 . Інших доказів сторона відповідача не надала та не заявляла клопотання про їх витребування.

Однак надану представником відповідача довідку Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 07.05.2020 № 5, суд не приймає до уваги як належний доказ, оскільки із зазначеної довідки не підтверджено обґрунтування висновку сільського голови, що ОСОБА_2 користувалася спірною земельною ділянкою у 2018-2019 роках, також в судовому засіданні з`ясовано що відповідач у зв`язку із зазначеними перешкодами до суду та в правоохоронні органи не звертався.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці.

Відповідно до частин другої, третьої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Отже зазначена довідка Марківського сільського голови від 07.05.2020 не доводить вчинення перешкод ТОВ "Згода" або факту порушення умов договору. Крім того, наданий представником відповідача податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ "Згода" за звітний період 3 квартал 2017 року, згідно з яким було нараховано дохід на користь фізичної особи податковий номер1558206614 у розмірі 12031,28, суд також не приймає до уваги як належний доказ, що підтверджує виплату орендної плати ОСОБА_2 , оскільки згідно з ксерокопії картки фізичної особи-платників податків ідентифікаційний номер ОСОБА_2 інший, а саме - НОМЕР_2 . Також вказаний розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ "Згода" за звітний період 3 квартал 2017 року не доводить факту оплати орендної плати позивачу за зазначений 2017 рік. Інших доказів, які доводять факт оплати орендної плати за землю за 2016-2018 роки відповідач суду не надав та вказані обставини не довів.

Згідно з ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, відповідач, в період 2016-2018 роки систематично на виконує взятих на себе зобов`язань з виплати позивачеві орендної плати по земельній ділянці, що відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України, є вичерпною підставою для розірвання такого договору, про що також свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Щодо стягнення заборгованості за умовами договору оренди землі від 17.01.2012, який укладено між сторонами та зареєстровано у Добровеличківському відділі земельних ресурсів 17.09.2012 за №352178354004454 та укладеної додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже умови договору були змінені сторонами на підставі укладеної додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012.

Частиною першою, другою статті 21 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини другої статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно з пунктом в частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України Про оренду землі , у цій конкретній справі не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування земельною ділянкою за 2016-2018 роки, у зв`язку із чим доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення орендної плати виходячи із умов додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012. Суд зазначає, що відповідно до п.4.1 додаткової угоди до договору оренди землі від 15.09.2016, розмір орендної плати за цим договором становить 12084,7 грн, що відповідає 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по орендній платі за 2016, 2017, 2018 року в розмірі 36254 гривні 10 копійок (12084,7 * 3), в сумі 36254 гривень 10 копійок.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат суд наводить такі мотиви.

Згідно з ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд не приймає до уваги доводи сторони позивача, що пеню не можливо розрахувати за ставкою НБУ у зв`язку із простроченням сплати орендної плати. Також суд не приймає доводи відповідача, що за умовами 14 договору оренди землі від 17.01.2012 пеня не сплачується, оскільки зміненими умовами п.9.3 додаткової угоди від 15.09.2016 передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а не двох ставок НБУ, згідно яких було проведено розрахунок пені.

Згідно з ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п.п. 9.3 додаткової угоди до договору оренди землі, у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Враховуючи зазначене суд вважає, що позивач має право вимагати сплати відповідачем пені за невнесення орендної плати у строки, визначені у договорі оренди землі.

Виходячи з розміру невнесеної орендної плати за 2016-2018 роки, а також враховуючи період прострочення, в межах позовних вимог, розраховуючи за формулою згідно положень Податкового кодексу та Інструкції № 1350/18645 заборгованість за пенею становить : за період з 31.12.2016 по 21.05.2019 на суму 12084, 7 грн за 872 днів прострочення сума пені становить 4506 гривень 34 копійки; за період з 31.12.2017 по 21.05.2019 на суму 12084, 7 грн за 507 днів прострочення сума пені становить 2910 гривень 42 копійки; за період з 31.12.2018 по 21.05.2019 на суму 12084, 7 грн за 142 днів прострочення сума пені становить 841 гривня 91 копійка, а всього на загальну суму 8258 гривень 67 копійок

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з розміру невнесеної орендної плати за 2016-2018 роки, а також враховуючи період прострочення, в межах позовних вимог, заборгованість за інфляційними збитками становить: за період з 31.12.2016 по 21.05.2019 на суму 12084,7 грн інфляційні збитки становлять 3343 гривні 84 копійки (12084,7х127,67%/100%) - 12084,7); за період з 31.12.2017 по 21.05.2019 на суму 12084,7 грн за 507 днів прострочення інфляційні збитки становлять 1624 гривні 18 копійок (12084,7х113,44%/100%) - 12084,7); за період з 31.12.2018 по 21.05.2019 на суму 12084,7 грн інфляційні збитки становлять 503 гривні 90 копійок (12084,7х104,17%/100%) - 12084,7); а всього на загальну суму 5471 гривень 92 копійки.

Виходячи з розміру своєчасно невнесеної орендної плати за 2016-2018 роки, а також враховуючи період прострочення, в межах позовних вимог, суд визначив заборгованість 3% річних, яка становить: за період з 31.12.2016 по 21.05.2019 на суму 12084,7 грн за 827 днів прострочення становить 866 гривень 13 копійок (12084,7х3%:100%/365)=0,99х872); за період з 31.12.2017 по 21.05.2019 на суму 12084,7 грн за 507 днів прострочення становить 503 гривні 58 копійок (12084,7х3%:100%/365)=0,99х507); за період з 31.12.2018 по 21.05.2019 на суму 12084,7 грн за 142 дні прострочення становить 140 гривень 58 копійок (12084,7х3%:100%/365)=0,99х142); а всього на загальну суму 1510 гривень 29 копійки .

Отже загальна сума заборгованості визначена виходячи з такого розрахунку: 36254,1+ 8258,67+5471,92+1510,29= 51494,98. Отже кошти в загальному розмірі 51494,98 гривень підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900 грн суд дійшов до таких висновків.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Правовий аналіз договірним правовідносинам, які стосуються надання правової допомоги та сплати в порядку компенсації гонорару адвоката, детально викладено постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, в якій вказується, зокрема таке.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 900,00 грн, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Крім того, суду крім ордеру серії ЧК №111667 не надавався договір про надання правової допомоги.

Отже така вимога позову є необґрунтованою, стороною позивача не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1343,73 гривні.

На підставі ст.ст. 21,22,23,32 Закону України " Про оренду землі " від 06.10.1998 року № 161-ХІV, із змінами та доповненнями, п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України, ст.ст. 625, 651 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про розірвання договору оренди землі та стягнення боргу по договору оренди землі - задовольнити частково.

Розірвати договіроренди землі від 17.01.2012, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Згода", зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 17.09.2012 року за №352178354004454.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди землі від 17.01.2012 у розмірі 51494 (п`ятдесят одну тисячу чотириста дев`яносто чотири) гривні 98 копійок у зв`язку із несплатою орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" ( 27000, Кіровоградська область смт. Добровеличківка, вулиці Центральна,84, код ЄДРПОУ 23100419) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1343 ( одна тисяча триста сорок три) гривень 21 копійку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" (27000 , смт.Добровеличківка Кіровоградської області вулиця Центральна,84, код ЄДРПОУ 23100419).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 20.05.2020.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І. П.