Постанова

від 29.09.2020 по справі 387/543/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 387/543/19

провадження № 22-ц/4809/1116/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2020 року у складі судді Майстер І.П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода про розірвання договору оренди землі та стягнення боргу за договором оренди землі.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 7,7499 га, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. 17.01.2012 між нею та ТОВ Згода було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років з орендною платою в розмірі 4,5% від грошової оцінки землі, що станом на 2012 рік становила 8077,40 грн.

Вказує, що в подальшому орендарем в односторонньому порядку було підписано від її імені та зареєстровано додаткову угоду, на якій проставлена дата укладення 15.09.2016, якою продовжено термін дії договору оренди до 25.12.2031 та збільшено розмір орендної плати до 12084 гривні 70 копійок.

Дізнавшись про факт підробки її підпису позивач зверталася до правоохоронних органів, а в подальшому подала позовну заяву про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною, однак рішенням суду їй було відмовлено в задоволенні позову в зв?язку з неможливістю підтвердити справжність підпису.

Зазначає, що починаючи з 2016 року орендар ТОВ Згода орендну плату згідно договору оренди їй не було виплачено, що підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Згідно п. 4.4 додаткової угоди до договору оренди - орендар сплачує орендну плату орендодавцеві не пізніше 30 грудня поточного року. Відповідно до п. 9.1 додаткової угоди до договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору. Згідно п.9.3 додаткової угоди до договору оренди у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач, ухиляється від виплати орендної плати, просила розірвати договору оренди землі, стягнути з відповідача суму боргу та пеню, а також на підставі ст. 625 ЦПК України 3% річних від простроченої суми та інфляційних, що загалом становить 58893 гривень 84 копійки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2020 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 17.01.2012, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 17.09.2012 за №352178354004454. Стягнуто з ТОВ Згода на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 17.01.2012 у розмірі 51494 гривні 98 копійок у зв`язку із несплатою орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки. Стягнуто з ТОВ Згода на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1343 гривень 21 копійку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з того, що відповідач не виконав обов`язки визначені статтею 24 Закону України Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору щодо оплати позивачу коштів за користування земельною ділянкою за 2016-2018 роки у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому воно підлягає зміні.

На думку представника ТОВ Згода , суд здійснив неправильний розрахунок по заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором оренди землі за період 2016 та 2017 роки, та розрахунки пені, інфляційних збитків та 3 процентів річних, за вказаний період, які було стягнуто з відповідача.

Зокрема, суд повинен був провести розрахунки вищевказаних сум по спірному договору, у розмірі передбаченому додатковою угодою до нього, лише після її державної реєстрації, тобто з 17.02.2017.

Вважає, що довідка Марківського сільського голови від 07.05.2020 за № 59 повністю доводить факт користування ОСОБА_1 протягом 2018 та 2019 років земельною ділянкою за кадастровим номером: 3521783500:02:000:0197. За вказаних обставин, користування вказаною земельною ділянкою відповідачем стало неможливе та фактично припинено.

Тому, через невиконання умов спірного договору оренди землі позивачем, орендна плата за 2018 рік не виплачувалася.

Пунктом 9.2 додаткової угоди до спірного договору оренди землі визначено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідач вважає, що суд не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, та перевірки їх доказами, визнавши ту обставину, що ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зазначений у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ Згода за звітний період 3 квартал 2017 року, не належить позивачу.

Як з`ясувалося в судовому засіданні, у наданій копії податкового розрахунку міститься технічна помилка (описка), яка полягала у тому, що передостання цифра ідентифікаційного номеру позивача, записана - 1, замість - 4.

Вказану технічну помилку після розгляду справи було виправлено шляхом внесення уточнення до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ Згода за звітний період 3 квартал 2017 року, який було доставлено до районного рівня 1105 ГУ ДПС У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ Р. 15.05.2020).

Також, відповідач не погоджується з тим, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ Згода за звітний період 3 квартал 2017 року не доводить факту оплати орендної плати позивачу за зазначений 2017 рік.

Відповідач, визнає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт сплати відповідачем на користь позивача, орендної плати за спірним договором за 2016 рік, на суму - 8077 гривень 40 копійок, які мають бути сплачені без урахування суми пені, оскільки у п.14 оспорюваного договору оренди землі зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, пеня не справляється.

З огляду на вищевикладене вважає, що факту систематичної несплати орендної плати по спірному договору за 2016 - 2018 року не було доведено, а тому просив змінити рішення суду і стягнути з ТОВ Згода на користь ОСОБА_1 заборгованість орендної плати за 2016 рік у розмірі 8077 гривень 40 копійок, а у в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду законне обґрунтоване та таке, що повністю відповідає чинному законодавству.

Зокрема вказує, що бажання відповідача зменшити суму орендної плати за 2016 рік, є лише формальним посиланням на час реєстрації договору. Вважає, що всі зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки діють саме з моменту їх погодження та підписання, а саме додаткова угода укладена 15.09.2016, а фактично зареєстрована 17.02.2017 і відповідно до умов додаткової угоди було збільшено орендну плату з 8077 гривень 40 коп. до 12084 гривень. Отже фактично всі домовленості між сторонами було досягнуто саме в 2016 році.

На думку позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок з приводу того, що довідка з Марківської сільської ради, відповідно до змісту якої він особисто обробляв з 2018 року земельну ділянку, не може слугувати доказом, так як носить загальний характер та немає посилання на будь-які проведені обстеження полів, складання актів, протоколів. Відсутні звернення до правоохоронних органів чи суду з приводу перешкод у користуванні земельною ділянкою, а тому вважає, що вказані дії зі сторони відповідача, є нічим іншим, як намагання уникнути виплати орендної плати та інших штрафних санкцій.

Також вважає, що наданий відповідачем податковий розрахунок та його уточнення не можуть слугувати підтвердженням нарахування та виплати орендної плати в 2017 році.

Просить залишити без змін рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 . 05.2020, а апеляційну скаргу ТОВ Згода - без задоволення, а також стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,7499 гектара, з кадастровим номером 3521783500:02:000:0197, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. 17.01.2012 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Згода (орендар), укладено договір оренди землі який зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 17.09.2012 за № 352178354004454. Зі змісту умов договору оренди землі з`ясовано, що ОСОБА_1 надала ТОВ Згода в строкове платне користування терміном на 5 років зазначену земельну ділянку.

Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178387,70 гривень. Згідно з п. 9-11 договору, за користування об`єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від грошової оцінки землі, що становить 8077 гривень 40 копійок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки з 01 серпня по 31 грудня. Відповідно до п. 14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначенні цим договором, пеня не сплачується (а.с.16).

В подальшому сторони уклали додаткову угоду від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди, на підставі якого зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017. Зі змісту умов додаткової угоди з`ясовано, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном до 25.12.2031.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 268548,1 гривень. Згідно з п.4.1, 4.4 додаткової угоди, розмір орендної плати за цим договором становить 12084,70 гривень, що відповідає 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначеної в п.2.3. договору.

Орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування орендарем грошових коштів на картковий чи інший рахунок оренда орендодавця відкритий у банку або готівкою в касі орендаря. Орендар сплачує орендну плату орендодавцеві не пізніше 30 грудня поточного року. Відповідно до п. 9.3, 9.4 додаткової угоди, у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Орендар звільняється від відповідальності за прострочення здійснення розрахунків по орендній платі у випадку якщо орендодавець не надав реквізити для перерахунку орендної плати (а.с. 17).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В судове засідання представник відповідача ТОВ Згода , який був належним чином повідомленим про місце, час та дату розгляду справи належним чином, не з`явився.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У даній справі між сторонами виник спір з приводу виконання/невиконання відповідачем зобов`язання сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою на умовах, визначених договором впродовж 2016 - 2018 років.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,7499 гектара, з кадастровим номером 3521783500:02:000:0197, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17 січня 2012 року вона уклала з ТОВ Згода договір оренди належної їй земельної ділянки, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 17.09.2012 року за №352178354004454.

За умовами договору, орендар набув право на особисте використання об`єкта оренди за призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), строком на 5 років, та зобов`язався щорічно в строк 01 серпня до 31 грудня сплачувати орендну плату в грошовій та натуральній формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки ділянки, розмір якої, на момент укладення договору, становила 8077,40 гривень на рік, з можливістю проведення індексації, а після закінчення строку дії договору - повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду (а.с. - 16).

В подальшому сторони уклали додаткову угоду від 15.09.2016 до договору оренди землі від 17.01.2012, зареєстровану у в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017. Згідно умов додаткової угоди сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном до 25.12.2031. Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 268548,1 гривень. Згідно з п.4.1, 4.4 додаткової угоди, розмір орендної плати за цим договором становить 12084,70 гривень, що відповідає 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначеної в п.2.3. договору. Орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування орендарем грошових коштів на картковий чи інший рахунок оренда орендодавця відкритий у банку або готівкою в касі орендаря. Орендар сплачує орендну плату орендодавцеві не пізніше 30 грудня поточного року. Відповідно до п. 9.3, 9.4 додаткової угоди, у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Орендар звільняється від відповідальності за прострочення здійснення розрахунків по орендній платі у випадку якщо орендодавець не надав реквізити для перерахунку орендної плати (а.с. 17).

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право, крім іншого, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вищевказаних норм, є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, така обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт д частини першої статті 141 ЗК України ).

Судом першої інстанції з поданих сторонами доказів встановлено, що відповідачем за період 2016 - 2018 років орендна плата позивачу за договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього від 15.09.2016 сплачена не була.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що орендна плати за спірним договором за 2016 рік, має бути сплачена в розмірі 8077 грн.40 коп. та без урахування пені, оскільки згідно п.14 оспорюваного договору оренди землі зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, пеня не справляється.

Втім, зазначені доводи не ґрунтуються на обставинах справи, оскільки згідно п.4.1 та п 9.3 додаткової угоди від 15.09.2016 визначено збільшений розмір орендної плати до 12084,70 грн та сплату пені у разі прострочення здійснення розрахунків по орендній платі в розмірі облікової ставки НБУ, а згідно п. 3.2, умови передбачені цим договір набирають чинності з моменту його підписання, тобто з 2016 року. Тому реєстрація речового права за згаданим правочином у 2017 році не скасовує обов`язку орендаря щодо виплати орендної плати за 2016 році у новому розмірі та сплату пені у разі невнесення орендної плати.

Причиною несплати орендної плати в 2018 році відповідач зазначив те, що починаючи з 2018 року позивач почала самовільне використання спірної земельної ділянки, не допускаючи орендаря до її обробітку.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, відомості зазначені в довідці Марківського сільського голови від 07.05.2020 не доводять вчинення ОСОБА_1 перешкод ТОВ Згода у використанні земельної ділянки або факту порушення умов договору та не можуть вважатися доказом в розумінні ст.ст. 77, 95 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту сплати орендної плати за 2017 рік належними доказами, оскільки вказаний розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку ТОВ Згода за звітний період 3 квартал 2017 року не доводить факту оплати орендної плати позивачу.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка банку, оскільки виплата орендної плати (її частини) у грошовій формі здійснюється через касу підприємства або на банківську картку чи інший банківський рахунок (п.4.1 додаткової угоди).

Сплата ТОВ Згода податку в дохід держави за оренду належної позивачу землі, виходячи з узгоджених в договорі оренди нормативної грошової оцінки ділянки та орендної плати, не є доказом того, є що він також сплачував орендну плату позивачу, оскільки відповідачем не надано жодних відомостей, які б містили дані про отримання ОСОБА_1 оплати за договором оренди, в грошовій або в натуральній формах, як передбачено п. 12 Договору оренди та п.п. 4.1., 4.2 Додаткової угоди до договору оренди, що узгоджується з нормами законодавства.

Отже, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати у спосіб передбачений договором.

Встановивши, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України Про оренду землі і статті 141 ЗК України та обґрунтовано вказав на наявність правових підстав для розірвання договору оренди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача надав квитанцію RGM group про отримання від ОСОБА_1 3000 грн за відзив на апеляційну скаргу та розрахунок судових витрат понесених у суду апеляційної інстанції в загальному розмірі 4000 грн.

З урахуванням критеріїв співмірності та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості його дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в написанні відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 3000 грн є завищеними, а понесення витрат в розмірі 1000 грн взагалі не підтверджено фіскальними документами.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2020 року залишити без змін .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на користь ОСОБА_1 1000 грн в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко