Рішення

від 19.05.2020 по справі 902/94/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Cправа № 902/94/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали по справі

за позовом : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" (вул. 50-річчя Перемоги - проспект Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 629 799 грн 50 коп.

без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Господарського суду Вінницької області Яремчука Ю.О. перебувала справа № 902/94/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" про стягнення 629 799 грн 50 коп.

Рішенням суду від 13.05.2020 року задоволено частково позов у даній справі та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" на користь ОСОБА_1 246 279,32 грн суми вартості частини майна; 3 694,19 грн витрат пов`язаних із сплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

18.05.2020 року від представника Позивача до суду надійшло клопотання б/н від 18.05.2020 року (вх. № 01-34/4435/20) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 902/94/19.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду № 01-28/16/2020 від 19.05.2020 року та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 року, зазначену вище заяву передано для розгляд судді Тісецькому С.С., в зв`язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. у відпустці.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, оглянувши зазначене вище клопотання, подані докази та матеріали справи, дійшов висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання сторін цієї справи.

При цьому, суд, розглянувши подане клопотання та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається із змісту клопотання та поданих доказів, 28.08.2017 року між адвокатом Дудчиком Олегом Михайловичем (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, на таких умовах :

Строк надання послуг починається з "28" серпня 2017 року та закінчується після надання Адвокатом обумовленої цим договором правової допомоги (п. 2.2).

За надання послуги з правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові плату у формі гонорару. Розмір плати, її сума умови та порядок внесення визначаються в додатку № 1 до цього Договору (п. 4.1).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 7.1).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується після надання Виконавцем обумовлених цим договором послуг (п.7.2).

Відповідно до п. 1 додатку № 1 від 13.05.2020 року до договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року, за надання послуг з правової допомоги щодо звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" про стягнення на користь ОСОБА_1 вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі та представництво Клієнта у справі № 902/94/19, Клієнт сплачує Адвокату плату у формі гонорару у погодженому Сторонами розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень шляхом розрахунку готівкою.

У розрахунку від 13.05.2020 року суми гонорару за договором про надання правової допомоги від 28.08.2017 року, вказано характер (перелік наданих послуг) правової допомоги, та ціну наданих послуг, яка складає 12 000,00 грн.

За змістом довідки № 13-05/20 від 13.05.2020 року, ОСОБА_1 , 13.05.2020 року сплатила адвокату плату (гонорар) у розмірі 12 000,00 грн за надання правничої допомоги по договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року та додатку № 1 від 13.05.2020 року згідно розрахунку адвоката від 13.05.2020 року.

Враховуючи викладене, представник Позивача просить суд ухвалити у справі №902/94/19 додаткове рішення про стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" на користь ОСОБА_1 , судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень.

На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, до останнього додано відповідні письмові докази, а саме : договір про надання правової допомоги від 28.08.2017 року; додаток № 1 від 13.05.2020 року до договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року; розрахунок суми гонорару від 13.05.2020 року; довідку № 13-05/20 від 13.05.2020 року щодо сплати гонорару.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених Позивачем витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що згідно протоколу судового засідання від 13.05.2020 року по справі № 902/94/19, представником позивача у судовому засіданні було заявлено про стягнення судових витрат на правничу допомогу та вказав, що докази на їх підтвердження будуть надані в подальшому.

Поряд з цим, зазначене вище клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надійшло до суду 18.05.2020 року, тобто у межах строків, передбачених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що відповідне клопотання відповідає наведеним вище вимогам, а тому відсутні підстави для його залишення без розгляду.

Слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 16.04.2020 року по справі №727/4597/19 вказав, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон № 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення № 13 та Положення № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка , тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Слід також зазначити, що приписами ст. ст. 126, 129 ГПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, судом встановлено, що умовами договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року, укладено між адвокатом Дудчиком О.М. та Позивачем, розмір плати, її сума умови та порядок внесення визначаються в додатку №1 до цього договору.

У додатку № 1 від 13.05.2020 року до договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року, сторонами погоджено, що Клієнт сплачує Адвокату плату у формі гонорару у погодженому Сторонами розмірі 12 000,00 грн шляхом розрахунку готівкою.

На підтвердження надання адвокатом Дудчиком О.М. правової допомоги Позивачу на суму 12 000,00 грн, представником Позивача надано розрахунок суми гонорару від 13.05.2020 року за договором про надання правової допомоги від 28.08.2017 року.

Також, сплата Позивачем адвокату коштів в сумі 12 000,00 грн за надану правову допомогу, підтверджується довідкою № 13-05/20 від 13.05.2020 року.

Отже, надавши оцінку усім наданим представником Позивача доказам, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 12 000,00 грн, які витрачені Позивачем, є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно матеріалів № 902/94/19, Позивачем було заявлено до стягнення з Відповідача суму вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі в розмірі 629 799,50 грн.

Як вказувалося вище та встановлено судом, рішенням суду від 13.05.2020 року у даній справі, задоволено частково позов та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" на користь ОСОБА_1 246 279,32 грн суми вартості частини майна.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що вказаним вище рішенням суду позов задоволено частково, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають пропорційному розподілу, у зв`язку з чим, відповідні витрати складають 4 692,52 грн (246 279,32 грн / 629 799,50 грн * 12 000,00 грн).

Із таким висновком погодився Верховний Суд у своїй постанові від 03.04.2020 року по справі № 910/17626/18.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

За змістом п. 3 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи викладене та встановленні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника Позивача б/н від 18.05.2020 року (вх. № 01-34/4435/20) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат, пов`язаних зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу по справі № 902/94/19 у розмірі 4 692,52 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 241, 242, 244, 326, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити клопотання представника Позивача б/н від 18.05.2020 року (вх. № 01-34/4435/20) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 902/94/19 частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Світоч-А" (вул. 50-річчя Перемоги - проспект Коцюбинського, 26/58, м.Вінниця, 21009, ідент. код 13321102) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу по справі № 902/94/19 у розмірі 4 692,52 грн.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. Копію додаткового рішення направити рекомендованим листом згідно переліку із повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне додаткове рішення складено 21 травня 2020 року.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - Позивачу ( АДРЕСА_1 );

3 - Відповідачу ( вул . 50-річчя Перемоги - пр-т Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009).