Постанова

від 22.05.2020 по справі 1.380.2019.005662

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

22 травня 2020 року

справа №1.380.2019.005662

адміністративне провадження №К/9901/11078/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Тахо-2

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у складі судді Сидор Н. Т.,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 у складі колегії суддів Макарика В. Я., Бруновської Н. В., Матковської З. М.,

у справі № 1.380.2019.005662

за позовом Приватного підприємства Тахо-2

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

31.10.2019 Приватне підприємство Тахо-2 (далі - Підприємство, позивач у справі, скаржник) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області, далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2017 №8/13-01/12-04.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку, задоволено клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, позовну заяву Підприємства залишено без розгляду.

19.02.2020 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, встановили, що позивач скористався процедурою досудового вирішення спору та 14.08.2017 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2017 № 8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ПП Тахо-2 . Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували прийняття Державною фіскальною службою України рішення, за результатами розгляду скарги Підприємства.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та висновки Верховного Суду в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, та дійшли висновку, що строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу становить шість місяців, який слід обчислювати з дня звернення скаржника до контролюючого органу з відповідною скаргою на його рішення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 1.380.2019.005662, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач не спростовує того факту, що ним пропущений строк звернення до суду, проте вважає, що Підприємство має право на поновлення цього строку з підстав, викладених у поданій ним заяві про поновлення строку (в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України). Позивач керується пунктами 56.8, 56.9 статті 56 та положеннями Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, які передбачають, що відсутність рішення контролюючого органу за скаргою платника податків трактується як її задоволення. Оскільки на адресу Підприємства протягом 20 календарних днів не надійшло вмотивоване рішення за його скаргою, позивач вважав, що скарга повністю задоволена на його користь, а відтак не було відстав звертатися до суду. В подальшому позивач протягом 2017-2019 років продовжував подавати звітність як платник єдиного податку, відповідачем звітність приймалась, жодних претензій чи штрафних санкцій за неподання звітності як платника податку на загальній системі оподаткування не було. Позивач наголошує на тому, що дізнався про те, що рішення від 30.06.2017 № 8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку не скасовано - 10.10.2019, після отримання листа Стрийського управління Головного управління ДФС у Львівській області №41206/10/54.12-15-12 від 22.08.2019 про те, що Підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування, а податкова декларація платника єдиного податку за перше півріччя 2019 року отримує статус не визнано як податкова звітність .

23.04.2020 Верховний Суд відкрив провадження за касаційною скаргою Підприємства, справу витребував з Львівського окружного адміністративного суду.

30.04.2020 справа № 1.380.2019.005662 надійшла до Верховного Суду.

05.05.2020 податковим органом подано відзив на касаційну скаргу Підприємства, який обґрунтовує висновками, до яких дійшли й суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18. Відповідач вважає, що не відповідають дійсності доводи Підприємства про те, що протягом 2017-2019 років позивач не знав, що оскаржене рішення не скасоване, оскільки в матеріалах справи наявні листи податкового органу щодо подання звітності яка не відповідає обраному режиму оподаткування з доказами належного вручення.

18.02.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява Підприємства, в якій зазначено, що контролюючим органом у відзиві надано неправдиву інформацію, наголошує, що від Головного управління ДФС у Львівській області жодного листа такого змісту подання звітності яка не відповідає обраному режиму оподаткування Підприємство не отримувало.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду послались на висновки Верховного Суду, здійснені в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18.

У цій постанові Суд дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до правовідносин, що склались між учасниками цієї справи, при зверненні Підприємства до суду з цим позовом на рішення контролюючого органу, яке оскаржене в досудовому порядку, а рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків, має застосовуватися шестимісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Позивач не спростовує такий висновок судів, проте вважає наявними підстави для поновлення строку звернення до суду.

Суд звертає увагу на положення частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже учасник справи має право за власною заявою на поновлення пропущеного процесуального строку судом за наявності поважних причин його пропуску.

Відповідно до пунктів 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Враховуючи особливості правового регулювання досудового оскарження рішення контролюючого органу, наслідки неприйняття рішення/не продовження строку розгляду скарги, встановлені наведеними нормами Податкового кодексу України, а також відсутність доказів прийняття та направлення контролюючим органом рішення за результатом розгляду скарги Підприємства, останнє з огляду на неотримання такого рішення мало законні очікування (сподівання), що його скарга задоволена в силу прямої норми Закону, тобто, що права позивача як платника податків не порушені, а тому не підлягають судовому захисту.

Позивач в касаційній скарзі зазначає, що дізнався про те, що рішення від 30.06.2017 №8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку не скасовано - 10.10.2019, після отримання листа Стрийського управління Головного управління ДФС у Львівській області №41206/10/54.12-15-12 від 22.08.2019. Відповідач у відзиві посилається на інші листи контролюючого органу, які направлялись на адресу Підприємства протягом 2018-2019 років та вважає, що платник податків був обізнаний про свій статус платника податків, який перебуває на загальній системі оподаткування. Позивач у відповідь на відзив доводить, що жодного листа від відповідача не отримував, належні докази протилежного відповідачем не надані.

Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції до матеріалів справи долучив копії листів податкових органів Щодо подання звітності, яка не відповідає обраному режиму оподаткування та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (низької якості, а. с. 60 - 64), проте суди попередніх інстанцій оцінку цим документам не надали, причини невручення позивачу та повернення листів на адресу відповідача, а також день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, не встановили.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У пункті 36 рішення "Беллет проти Франції" (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).

Суд касаційної інстанції визнає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позовної заяви Підприємства, а оскаржені рішення судів такими, що не відповідають критерію обґрунтованості, тобто ухвалені без повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, без наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства Тахо-2 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 скасувати, справу №1.380.2019.005662 направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер