Рішення

від 05.08.2020 по справі 1.380.2019.005662

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005662

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Бойка Т.В.,

представника відповідача Козоріс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства Тахо-2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

приватне підприємство Тахо-2 (далі - ПП Тахо-2 ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2017 № 8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ПП Тахо-2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою анулювання реєстрації платника податку вказано наявність податкового боргу за кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів згідно абз. 8 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме наявність боргу по сплаті ПДВ. Позивач не погоджується із наявністю такого податкового боргу, який став підставою до прийняття оскаржуваного рішення з таких причин. За результатами діяльності 2015 року позивач повинен був сплатити суму ПДВ в розмірі 2 998,81 грн. 26.01.2016 позивачем сплачено ПДВ в сумі 1770,00 грн та ПДВ в сумі 1583,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 та № 2 від 26.01.2016, а також скрінштом з інтернет сторінки ДФС України, де чітко видно сплату зазначеного вище податку. На переконання позивача, працівники податкової з невідомих причин не здійснили зарахування суми 1583,00 грн до ІКП, чим штучно створили позивачу недоїмку, а в подальшому нарахували на цю суму недоїмку.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач 14.08.2017 надіслав скаргу на неправомірні дії та рішення ГУ ДФС у Львівській області до контролюючого органу вищого рівня. Зважаючи на те, що на адресу позивача протягом 20 календарних днів не надійшло вмотивоване рішення за його скаргою, позивач вважав, що його скарга повністю задоволена на його користь. Такого висновку позивач дійшов враховуючи те, що відповідно до розділу VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.102015 № 916, передбачено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

10.10.2019 позивачем отримано лист Стрийського управління ГУ ДФС у Львівській області № 41206/10/54.12-15-12 від 22.08.2019 про те, що ПП Тахо-2 знаходиться на загальній системі оподаткування, а податкова декларація платника єдиного податку за перше півріччя 2019 року отримує статус не визнано як податкова звітність . Таким чином позивач дізнався, що рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2017 № 8/13-01/12-04 анульовано реєстрацію платника єдиного податку ПП Тахо-2 , що в свою чергу стало підставою до звернення позивача з цим позовом до суду.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх. №18553 від 75.12.2019), де на спростування аргументів позивача, зазначено, що оскаржуваним рішенням виключено з реєстру платника єдиного податку ПП Тахо-2 , оскільки встановлено, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів згідно абз. 8 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Сума податкової заборгованості у позивача по коду класифікації доходів бюджету 14010100 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на 01.06.2017 становить 1674,50 грн, що підтверджено інтегрованою карткою платника податку. Тому керуючись п. 299.10 ст. 299 ПК України, у випадку, визначеному п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, є підстава для виключення з реєстру платника податку з 30.06.2017. Відтак, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 05.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 22.11.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку, задовольнив клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, позовну заяву підприємства залишив без розгляду.

Верховний Суд постановою від 22.05.2020 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 скасував, а справу №1.380.2019.005662 направив до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, адміністративну справу №1.380.2019.005662 передано для продовження розгляду судді Сидор Н.Т. 29.05.2020.

Ухвалою від 22.06.2020 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючої судді у цій адміністративній справі.

Ухвалою суду від 20.07.2020 задоволено клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду у справі за позовом приватного підприємства Тахо-2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та поновити строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Ухвалою суду від 22.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство Тахо-2 (код ЄДРПОУ 37043076) зареєстроване 07.05.2010 номер запису 1 417 102 0000 000869 та взяте на облік як платник єдиного податку Стрийською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 11.05.2010. Основним видом економічної діяльності підприємства є холодне волочіння дроту (код КВЕД 24.34). Також з матеріалів справи встановлено, що ПП Тахо-2 є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5%.

30.06.2017 ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ПП Тахо-2 , відповідно до якого комісією, створеною відповідно до розпорядження від 31.03.2017 № 9-Р, встановлено: у платника наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що підтверджено ІКП платника податку (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів); розмір податкової заборгованості на дату складання рішення 1674,50 гривень.

Висновок комісії: перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку, реквізити якого вказані вище, у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України та відповідно до абз. 8 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з вимогами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з вимогами пункту 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з вимогами абзацу восьмого підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач стверджує, що ним здійснено сплату єдиного податку, а саме 26.01.2016 позивачем сплачено ПДВ в сумі 1770,00 грн та ПДВ в сумі 1583,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 та № 2 від 26.01.2016.

На підтвердження цього позивачем надано податкові декларації платника єдиного податку та платіжні доручення, проведені банком, а також скіншот інтернет сторінки ДФС України, з якого вбачається наступне: дата трансакції 26.01.2015 , ознака трансакції зарахування , залишок на рахунку 1583,00 , сума заборгованості 0,00 .

Представник відповідача в судовому засіданні не змогла пояснити причини не зарахування сплачених позивачем сум ПДВ 26.01.2016. Аналогічно причини зарахування сплачених позивачем сум ПДВ 26.01.2016 лише 02.02.2018 також представник відповідача не аргументувала.

Відтак, в судовому засіданні підтверджено, що не зарахування сплачених позивачем сум ПДВ 26.01.2016 відбулось не з вини платника податку. Тому дії, які не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Суд бере до уваги те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС Податковий блок в інтегрованій картці платника.

Водночас, із досліджених в судовому засіданні податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи, платіжних доручень № 1 та № 2 від 26.01.2016, проведених банком та скіншоту інтернет сторінки ДФС України в підтвердження проведеної платником податку сплати сум ПДВ 26.01.2016 судом встановлено, що в таких відсутні відомості на підтвердження факту наявності у позивача протягом двох послідовних кварталів податкового боргу по сплаті єдиного податку на суму 1674,50 грн.

Суд також бере до уваги те, що згідно картки обліку особистого прийому громадян в.о. начальником ГУ ДПС у Львівській області Кресяком В. 10.02.2020 з питання незаконності спірного рішення, згідно інформації відображеної про прийняте рішення зазначено наступне: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 здійснити заходи щодо включення ПП Тахо-2 до Реєстру платників єдиного податку.

Отже, аналізуючи обставини справи та оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку та прийняття з цих підстав оскаржуваного рішення від 30.06.2017 № 8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ПП Тахо-2 , оскільки воно не ґрунтується на належних і достовірних доказах.

У свою чергу, податковим органом не надано суду доказів того, що спірне рішення прийняте на підставі акта перевірки в силу положень пункту 299.11 статті 299 ПК України.

Натомість як вбачається із змісту самого спірного рішення порушення виявлені комісією, створеною відповідно до розпорядження від 31.03.2017 № 9-Р.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 стаття 2 КАС України).

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оскаржуваного рішення не довів, а відтак таке підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн згідно квитанції № 922373РК від 22.10.2019, такі судові витрати відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення , п. 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов приватного підприємства Тахо-2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2017 № 8/13-01/12-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ПП Тахо-2 .

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Тахо-2 судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Процесуальні строки, встановлені цим рішенням, можуть бути продовжені судом за заявою особи відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-IX.

Повне найменування сторін:

Позивач: приватне підприємство Тахо-2 (ЄДРПОУ 37043076, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Нижанківського, 57).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35).

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2020.

Суддя Сидор Н.Т.