Постанова

від 20.05.2020 по справі 132/1947/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 132/1947/18

провадження № 61-16734св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Н ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Марчук В. С., від 30 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н (далі - ТОВ Альфа-Н ) про розірвання договору оренди землі .

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0314 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521684000:07:000:0332, що розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи у Вінницькому окружному адміністративному суді їй стало відомо, що між нею та ТОВ Альфа-Н було укладено договір оренди землі б/н від 22 лютого 2016 року.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123967179 від 15 травня 2018 року між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та ТОВ Альфа-Н існує договір оренди землі № б/н від 22 лютого 2016 року, право оренди якого зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28842894 від 21 березня 2016 року.

У порушення умов договору ТОВ Альфа-Н протягом 2016 та 2017 років орендну плату не сплачує та не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, що призводить до зниження якісних показників ґрунту, зокрема родючості.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати вказаний договір оренди землі .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області, у складі судді Аліменко Ю. О., від 28 серпня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Розірвано договір оренди землі б/н від 22 лютого 2016 року, який укладений між ТОВ Альфа-Н та ОСОБА_1 площею 3,0314 га кадастровий номер 0521684000:07:000:0332. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ Альфа-Н допущено порушення умов укладеного договору оренди землі у частині сплати орендної плати за період 2016 та 2017 років, що є підставою для його розірвання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року скасовано заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на порушення відповідачем умов договору. Однак ні оригінал, ні належним чином завірену копію цього договору до позовної заяви вона не надала, хоча повинна була це зробити відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України. У позовній заяві позивач вказала, що примірник договору, який вона просить розірвати, у неї відсутній. На це суд першої інстанції належної уваги не звернув, не вирішив це питання в порядку, визначеному частинами четвертою та п`ятою статті 83 ЦПК України.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, неповно з`ясував обставини справи, не дав їм належну правову оцінку, оскільки розглянув справу без предмета спору та відповідно не досліджував умови договору оренди землі, обмежившись посиланнями на інформацію, що міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом постановлене рішення про розірвання договору оренди без дослідження його істотних умов, зокрема, щодо індексації орендної плати, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду, а відтак і розміру можливої заборгованості, а також наявності підстав, які можуть потягнути за собою правові наслідки у вигляді розірвання договору.

У зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів, зокрема оригіналу договору або належним чином завіреної його копії, а також відсутні докази на підтвердження порушення його умов відповідачем, а саме систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою та нецільового її використання, що потягло зниження якості показників ґрунту, позовні вимоги позивача є безпідставними та недоведеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на отримання її примірника договору оренди землі, у період з березня по травень 2018 року позивач особисто зверталася до ТОВ Альфа-Н за місцем його знаходження з заявами про надання відповідних відомостей та отримання орендної плати.

Єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд зазначив відсутність у матеріалах справи оригіналу чи належним чином засвідченої копії договору оренди землі.

Апеляційний суд витребував у сторін договір оренди землі, проте оригінал цього договору у неї відсутній, а відповідач, надавши незасвідчену його копію, послався, що оригінал цього договору в нього також відсутній.

Апеляційний суд не надав оцінки розміру та строку сплати орендної плати, а відповідач не навів доказів на підтвердження своїх доводів і заперечень проти позову, не довів виконання ним умов договору оренди землі належним чином.

Посилання відповідача на те, що він не має можливості користуватися земельною ділянкою, не спростовують той факт, що відповідач не виконує умови договору про сплату орендної плати.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

23 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 667129, виданого 07 липня 2006 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2005 року № 531, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010684000359, ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0314 га, розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0521684000:07:000:0332.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123967179 від 15 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі № б/н від 22 лютого 2016 року. Строк дії договору 7 (сім) років. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8 % від вартості землі, що складає 6 800,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на порушення ТОВ Альфа-Н умов існуючого між ними договору.

Оригінал вказаного договору, його посвідчену у встановленому законом порядку копію сторонами до суду не подано.

ОСОБА_1 зазначала, що примірник договору, який вона просить розірвати, у неї відсутній.

Під час апеляційного провадження, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2019 року було витребувано у ТОВ Альфа-Н та у ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки № б/н від 22 лютого 2016 року, укладеного між ТОВ Альфа-Н та ОСОБА_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0314 га, розташованої на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0521684000:07:000:0332.

Вказана ухвала суду була отримана сторонами, однак її вимоги не виконано.

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 підписала договір, в якому була відсутня дата укладення. Оригінал договору у неї відсутній.

Відповідач надав фотокопію договору, яка належним чином не посвідчена. При цьому повідомив про те, що оригінал договору у нього відсутній, а ксерокопію договору ним було отримано із матеріалів адміністративної справи, яка розглядалася, а також надав ряд документів на підтвердження неможливості використання земельної ділянки з 2016 року, у зв`язку з чиненням перешкод з боку іншого орендаря.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором.

За положеннями частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6?977цс16.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд мотивував постанову відсутністю в матеріалах справи оригіналу або належним чином засвідченої копії договору оренди землі, щодо розірвання якого заявлено позовні вимоги, натомість сторони надали незасвідчені копії цього договору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2017 роки та використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням.

Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням , однак у матеріалах справи такі докази відсутні.

У частині першій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В апеляційній скарзі відповідач, не заперечуючи факт укладення договору оренди землі з позивачем, зазначив, що суд не досліджував питання фактичного користування земельною ділянкою відповідачем, а також не досліджував умови договору оренди землі.

Відповідачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 12 липня 2019 року про витребування у нього договору оренди землі, укладеного з позивачем, не надано оригінал або належним чином засвідчена копія цього договору. Натомість, до письмових пояснень відповідач надав незасвідчену копію спірного договору оренди землі.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не врахувавши наведені вище норми матеріального та процесуального права, а також, незважаючи на те, що факт укладення договору оренди землі сторонами визнаний та не оспорюється і підтверджений інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відповідачем визнавався факт несплати орендної плати з посиланням на невикористання цієї земельною ділянкою. Доказів сплати орендної плати на користь позивача суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт укладення договору оренди землі між сторонами підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123967179 від 15 травня 2018 року, відповідно до якої між ОСОБА_1 та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі № б/н від 22 лютого 2016 року. Строк дії договору 7 (сім) років. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8 % від вартості землі, що складає 6 800,00 грн (т.1, а.с. 12).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Оскільки відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за період 2016-2017 років, то місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правової підстави для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати, що відповідало частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д частини першої статті 141 ЗК України та статтям 526, 651 ЦК України.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19).

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин постанова апеляційного суду не може вважатись такою, що відповідає наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року скасувати, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська