Постанова

від 21.05.2020 по справі 912/2369/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року м.Дніпро Справа № 912/2369/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. - доповідач,

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від ОСОБА_1 : Березовська І.А., ордер серії КР №134602 від 04.11.2019 р., адвокат;

третя особа: ОСОБА_1, паспор НОМЕР_2 від 04.03.2020 р., особисто;

від позивача: ОСОБА_9, паспорт серії НОМЕР_1 від 30.09.1995 р., голова фермерського господарства;

інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Чередніченко і К"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020р. ( суддя Бестаченко О.Л.) у справі № 912/2369/19

за позовом Фермерського господарства "Чередніченко і К", 27167, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н., с. Шишкіне,

до Новоукраїнської районної державної адміністрації, 27101, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Соборна, 59,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_1 , 27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Шишкино,

ОСОБА_6 , 27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Шишкино,

ОСОБА_7 , 27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Шишкино,

про визнання незаконним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Чередніченко і К" звернувся до Новоукраїнської районної державної адміністрації із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р "Про припинення права користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування гр. ОСОБА_9 (Шишкінська сільська рада)".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020р. у справі № 912/2369/19 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Фермерське господарство "Чередніченко і К", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2020 року скасувати та задовольнити позовні вимоги фермерського господарства "Чередніченко і К".

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють питання строку позовної давності.

Зокрема, апелянт вважає, що суд неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, нічим не підтвердивши свої висновки про обов`язок позивача бути обізнаним про порушення свого права з моменту передачі та погодження меж земельної ділянки в натурі, тобто, з 05.02.2010 року.

На думку апелянта, передача йому у власність земельної ділянки площею 5,7582 га за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування, відбувалась в межах реалізації його прав, наданих законом, на переважне право на придбання(викуп) земельних ділянок у власність, та не означало порушення ані його прав, ані прав фермерського господарства на користування земельною ділянкою площею 50 га.

З огляду на вищезазначене, а також те, що він користувався земельною ділянкою належним чином, сплачував податки за землю, і тільки у вересні 2013 року був обізнаний про існування оспорюваного розпорядження, яке не було доведено до його відома до зазначеного часу, а відповідач не надав жодного доказу повідомлення позивача про існування оспорюваного розпорядження, у суду не було підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, дійшовши висновку про те, що фермерське господарство знало або повинно було знати про порушення свого права або про особу, яка його порушила на підставі актів про передачу та погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків від 5.02.2010 року, з яких вбачається, що голові господарства ОСОБА_9 було передано та погоджено межі земельної ділянки площею 5,7582 га в натурі, суд не дослідив ані оригінал, ані копію цих актів, а тому ці акти не є належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки вони не досліджувались в судових засіданнях.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Чередніченко і К", розгляд справи призначено у судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро , пр. Дмитра Яворницького,65, зал засідань № 207 на 23.03.2020 року на 10:00 год.

У зв`язку з встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 року та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020 року розгляд справи №912/2369/19 призначений на 23.03.2020, не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року розгляд справи №912/2369/19 призначено в судовому засіданні на 21.05.2020 року об 09 :30 год.

Відповідачем - Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).Також подано клопотання про розгляд справи № 912/2369/19 без участі представника відповідача Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.1995 розпорядженням Новоукраїнської районної державної адміністрації № 496 надано ОСОБА_9 в постійне користування земельну ділянку площею 50 га на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 09.01.1996 № 60 (а.с. 12 т. 1).

13.03.1996 відбулась державна реєстрація Фермерського господарства "Чередніченко і К" (а.с.13 т.1).

Згідно п. 5.1.-5.2. статуту Фермерського господарства "Чередніченко і К" керівником фермерського господарства є ОСОБА_9 , членами - члени сім`ї керівника господарства і їхньої родини (а.с. 11-21 т. 1).

Пунктом 1.6. Статуту Фермерського господарства "Чередніченко і К" в редакції від 19.09.2006 встановлено, що члени фермерського господарства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (а.с. 216-221 т. 1).

У статуті Фермерського господарства "Чередніченко і К" в редакції від 05.05.2008 членами фермерського господарства зазначено: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а.с. 222-227 т.1).

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р (а.с. 11 т. 1) припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га ріллі, що була надана гр. ОСОБА_9 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 11.12.2009 № 1336-р (а.с. 95-96 т. 1) затверджено акт визначення збитків власника землі та землекористувачів та проекти землеустрою відведення земель, передано у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки голові та членам Фермерського господарства "Чередніченко і К" із земель, наданих голові фермерського господарства ОСОБА_9 у постійне користування для ведення (селянського) фермерського господарства на території Шишкинської сільської ради згідно додатку.

05.02.2010 складено акт про передачу та погодження меж земельної ділянки в натурі, яким засвідчено передачу земельної ділянки у розмірі 5.7582 га громадянину ОСОБА_9 .

Звертаючись до Новоукраїнської районної державної адміністрації із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р "Про припинення права користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування гр. ОСОБА_9 (Шишкінська сільська рада)", позивач - Фермерське господарство Чередніченко і К посилався на те, що спірним розпорядженням право ОСОБА_9 на постійне користування вказаною земельною ділянкою, яку було надано йому Шишкинською сільською радою було припинено у зв`язку із поданою заявою про добровільну відмову від такого права.

Проте, як зазначає позивач, про наявність такого розпорядження до 2013 року він не знав, оскільки будь-яких заяв до Новоукраїнської РДА Кіровоградської області щодо добровільної відмови від свого права постійного користування земельною ділянкою не писав та повноважень на подання такої заяви нікому не надавав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р не відповідає нормам ст. 141, 142 141 Земельного кодексу України в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, оскільки відсутня заява позивача про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а тому право позивача є порушеним.

Разом з цим, суд задовольнив заяву відповідача та застосував до спірних правовідносин строк позовної давності і відмовив у позові з цих підстав, зазначивши, що про порушення свого права позивач - Фермерське господарство "Чередніченко і К" знало або повинно було знати з 05.02.2010 року, оскільки земельна ділянка площею 5,7582 га була передана голові господарства за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування ОСОБА_9 , тому останній, отримуючи земельну ділянку площею 5,7582 га за рахунок своєї земельної ділянки площею 50 га, усвідомлював підстави такої передачі земельної ділянки, й у разі незгоди із цим, навіть припускаючи той факт, що він не був обізнаний із змістом оспорюваного розпорядження міг довідатися про підстави такої передачі в разі добросовісного виконання своїх обов`язків щодо фермерського господарства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). (ст. 31 Земельного кодексу України)

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). (ст. 32 Земельного кодексу України)

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

За нормами ст. 141 Земельного кодексу України, в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, припинення права постійного користування земельною

ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, з урахуванням чинного на момент підписання розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р законодавства підставою для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, яка має бути підтверджена заявою землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує факт подання такої заяви, а відповідач не надав доказів існування такої заяви землекористувача про добровільну відмову від права постійного користування, посвідченого державним актом від 09.01.1996 № 60.

Під час огляду в судовому засіданні суду першої інстанції матеріалів справи № 396/576/14-ц, аркуш 151, том 1, господарський суд зазначив, що заява голови Фермерського господарства "Чередніченко і К" ОСОБА_9 . від 16.02.2007, не містить згоди на припинення права постійного користування, як на частину земельної ділянки, що підлягає передачі членам фермерського господарства у власність, так і на земельну ділянку загальною площею 0,2115 га, зайняту польовими дорогами до земель запасу державної власності Шишкинської сільської ради.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р не відповідає нормам ст. 141, 142 141 Земельного кодексу України в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Разом з цим, суд першої інстанції розглянувши заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, дійшов до висновку про її обґрунтованість та відмовив у позові у зв`язку із пропуском строку позовної давності (а.с. 193 т. 1).

Позивач оскаржує рішення суду саме з огляду на помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.

Колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Суд першої інстанції зазначив, що Фермерське господарство "Чередніченко і К" знало або повинно було знати про порушення свого права або про особу, яка його порушила, принаймні з 05.02.2010 року, оскільки земельна ділянка площею 5,7582 га була передана голові господарства за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування ОСОБА_9 , тому останній, отримуючи земельну ділянку площею 5,7582 га за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування, усвідомлював підстави такої передачі земельної ділянки, й у разі незгоди із цим, навіть припускаючи той факт, що він не був обізнаний із змістом оспорюваного розпорядження міг довідатися про підстави такої передачі в разі добросовісного виконання своїх обов`язків щодо фермерського господарства.

До такого висновку суд дійшов з посиланням на акти про передачу та погодження меж земельної ділянки у натурі та передачу межових знаків від 05.02.2010 року, якими голові господарства ОСОБА_9 було передано та погоджено межі земельної ділянки площею 5,7582 га в натурі із земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_9 , а також передано межові знаки в кількості 10 шт.

Колегія суддів вважає такі висновки правильними.

Аналіз стану проінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Законом України № 2059-IV Про внесення змін до Земельного кодексу України від 06.10.2004 року, який набрав чинності з 07.12.2004 року, внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, якими зазначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів першого тому цивільної справи № 396/576/14-ц, витяг з яких долучено до матеріалів справи № 912/2369/19, вбачається, що у 2007-2008 роках членами господарства, в тому числі й ОСОБА_9 , були подані письмові заяви до Новоукраїнської районної державної адміністрації про безоплатну передачу їм у приватну власність для ведення фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) за рахунок земель державної власності, наданих для ведення фермерського господарства загальною площею 50 га.

На підставі поданих головою і членами Фермерського господарства " Чередніченко і К" зазначених заяв розпорядженнями голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 22.05.2007 № 554-р та від 13.08.2008 № 876-р надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам господарства.

31.10.2007 Фермерське господарство " Чередніченко і К " звернулось до Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із заявою щодо виконання робіт по відведенню земельних ділянок у власність із земель постійного користування фермерського господарства.

Фермерським господарством " Чередніченко і К " затверджено завдання на виконання робіт щодо відведення земельних ділянок від 31.10.2007, підписано календарний план виконання робіт, кошторис і договір з інститутом землеустрою.

27.02.2009 Шишкинським сільським головою складено розрахункову відомість визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_9 на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій містяться підписи голови та всіх членів фермерського господарства.

За наслідками розпаювання земельної ділянки, наданої у постійне користування громадянину ОСОБА_9 між членами фермерського господарства " Чередніченко і К ", кожен з них, у тому числі і позивач, як голова фермерського господарства, отримали відповідну частку на праві власності, що було підтверджено як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді поясненнями сторін.

З огляду на те, що передача земельної ділянки, площею 50 га, наданої у постійне користування ОСОБА_9 у приватну власність з оформленням відповідних правовстановлюючих документів усім членам фермерського господарства неможлива без припинення права постійного користування цією земельною ділянкою, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що останній, отримуючи земельну ділянку площею 5,7582 га за рахунок земельної ділянки площею 50 га, усвідомлював підстави такої передачі земельної ділянки, та про порушення свого права позивач - Фермерське господарство " Чередніченко і К" знало або повинно було знати принаймні, з 05.02.2010 року, коли він підписав акти про передачу та погодження меж земельної ділянки у натурі та передачу межових знаків, й у разі незгоди із цим, навіть припускаючи той факт, що він не був обізнаний із змістом оспорюваного розпорядження, міг довідатися про підстави такої передачі в разі добросовісного виконання своїх обов`язків щодо фермерського господарства.

При цьому, доводи апелянта про те, що суд не дослідив ані оригінал, ані копію цих актів, а тому ці акти не є належними, допустимими та достовірними доказами, є неспроможними, оскільки вони надані суду першої інстанції відповідачем у прошитому, пронумерованому вигляді, та посвідчені належним чином.

Позивач у судовому засіданні першої інстанції не заперечував їх відповідність оригіналу і доказів на спростування не надав.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта - Фермерське господарство "Чередніченко і К".

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Чередніченко і К"- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020р. ( суддя Бестаченко О.Л.) у справі № 912/2369/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Чередніченко і К".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.05.2020року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя О.Г.Іванов