Рішення

від 27.02.2020 по справі 761/8014/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8014/17

Провадження № 2/761/1001/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Бордусенко Б.С.,

за участі:

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська до ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелт Інвест ЛТД , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Заіко Ірини Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубовенко Карини Євгенівни, третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, усунення перешкод у користування майном,-

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2017 року до Шевченківського районного суду м.Києва звернулися позивачі з позовом до ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_5 видане 04 липня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції в м.Києві на квартиру АДРЕСА_1 шляхом вилучення запису про реєстрацію № 622812 від 30 травня 2014 року з реєстру прав власності, зобов`язати ОСОБА_2 привести дах будинку АДРЕСА_1 попередній стан та забезпечити доступ до даху будинку, як конструктивного елементу будинку, а також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2. Управління будинку АДРЕСА_1 здійснює об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська . Відповідач ОСОБА_2 власник майстерні в будинку АДРЕСА_1 . Окрім цього, ОСОБА_2 самовільно здійснив захоплення даху будинку і обмежив доступ до нього, об`єднав його з власною майстернею. Таким чином, ОСОБА_2 протиправно зайняв частину приміщення будинку АДРЕСА_1 , котре перебуває у спільній власності мешканців будинку АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_2 зареєстрував право власності як на квартиру АДРЕСА_1 на своє ім`я, включивши до її складу поверхню даху будинку АДРЕСА_1 під назвою мезоніс (тераса). Жодних дозволів на привласнення місця спільного користування ані Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська ані співвласника будинку, ОСОБА_2 не давали. Таким чином, ОСОБА_2 самовільно без згоди співвласників будинку провів реконструкцію власного приміщення та зареєстрував як власне майно. У зв`язку з вище викладеним, позивачі були змушені звернутися до суду з вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2017 року, матеріли позову були передані на розгляд судді Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_7.

Ухвалою від 06 квітня 2017 року у справі було відкрито провадження.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-1139 від 22 листопада 2017 року за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Марчук М.В., протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Макаренко І.О., у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_7 .

Протокольною ухвалою від 24 липня 2018 року до участі в справі залучено третю особу - Управління державної реєстрації ГТУЮ у м.Києві.

22 листопада 2018 року ухвалою суду провадження у справі було закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 22 листопада 2018 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2019 року, матеріли позову були передані на розгляд судді Шевченківського районного суду м.Києва Фролової І.В.

Ухвалою від 05 березня 2019 року справу прийнято до провадження судді Фролової І.В. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

11 квітня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , зі змісту якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 вважає позовні вимоги позивачів безпідставними з огляду на наступне. Позивачі зазначають, що перехід права власності на спірне майно відбулося без згоди управителя майна, однак жодних доказів про те, хто є управителем будинку та/або його балансоутримувачем. Жодних договорів відповідач ОСОБА_9 з будь-якими організаціями щодо утримання на балансі його майна в будинку ніколи не укладав, тобто позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська не є балансоутримувачем будинку. Позивачами ототожнено поняття допоміжних приміщень з поняттям неподільного майна, проте дії відповідача ОСОБА_2 до допоміжних будинку жодного відношення не мають, оскільки приміщення на даху будинку взагалі відсутні, а стеля квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , є одночасно і мезоніном і покрівлею будинку. ОСОБА_2 за власний рахунок наглядав за станом стелі своєї квартири, жодних претензій від власників квартир не було. Також, позивачами не надано жодних доказів, що ремонт та зміни в квартирі ОСОБА_2 порушили права власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку або порушили санітарно-технічні вимоги в правила експлуатації будинку. Таким чином, ОСОБА_2 , здійснюючи капітальний ремонт та зміни в квартирі АДРЕСА_1 діяв у відповідності до чинного законодавства, що як наслідок обґрунтовує безпідставність позовних вимог позивачів. З огляду на вище зазначене, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою від 03 липня 2019 року було задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_10 про зміну предмета позову.

Ухвалою від 03 липня 2019 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелт Інвест ЛТД , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Заіко Ірину Володимирівну, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубовенко Карину Євгенівну в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська до ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, усунення перешкод у користування майном.

20 серпня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову.

16 жовтня 2019 року ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивачів - ОСОБА_10 у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні, заперечував, щодо задоволення позову та просив суд відмовити.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнов проти України , вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 листопада 2003 року було зареєстровано юридичну особу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська та його взято на облік до державних установ.

Відповідно до статуту вказаного ОСББ, який затверджено протоколом № 78 загальних зборів співвласників ОСББ від 30 листопада 2016 року, а саме за п.1.1 його створено власниками квартир та житлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 , є власником майстерні в будинку АДРЕСА_3, площею 291, 9 м.кв.

30 травня 2014 року відбулася реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_2 , на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 399826780000, квартира, загальною площею 375, 7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , включивши до її складу поверхню даху будинку АДРЕСА_1 під назвою мезоніс (тераса), номер запису про право власності - 6228122. Підставою набуття права власності стало свідоцтво про право власності, серія та номер - НОМЕР_5, видане 04 липня 2014 року, видавник Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 14226681 від 04 липня 2017 року.

Позивачі вважають, що підстава набуття права власності є недійсною, оскільки відповідач ОСОБА_2 самовільно та без згоди співвласників будинку провів реконструкцію, змінив призначення та збільшив площу нежитлового приміщення за рахунок неподільного майна житлового будинку, а саме даху мбудинку та провів незаконну реєстрацію як особисте майно-квартиру з терасою.

17 серпня 2017 року відбулась реєстрація права власності за ТОВ Ріелт Інвест ЛТД , на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 399826780000 (квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 375,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ).

17 серпня 2017 року відбулась реєстрація права власності за ОСОБА_5 , на об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 399826780000 (квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 375,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ).

18 серпня 2017 року вказаний об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 399826780000 (квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 375,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ) було передано в іпотеку ОСОБА_6 .

Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності . Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч.2 ст. 326 ЦК України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно із ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Згідно до ст. 6 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до ч.3ст. 10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 18 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно до ст.22 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ст. 37-1 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

Частиною 1,2,3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України,у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст. 17 ЦК України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Згідно із ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів того, що спірні приміщення перебували у власності територіальної громади м. Києва.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушеного права, що має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних дій, рішень або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні рішення або дії суб`єкта владних повноважень впливають на їх правове становище.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивачів з боку відповідачів, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивачів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, при зверненні до суду позивачам необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Позивачі не навели обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на їх конкретні права чи інтереси в зв`язку з вчиненими відповідачами реєстраційних дій, а судом не встановлено порушення його прав, свобод та законних інтересів спірними рішеннями відповідачів.

Таким чином, підстави для задоволення заявлених вимог ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відсутні. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню, оскільки права позивачів при вчиненні відповідачами оспорюваних реєстраційних дій не порушено,

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська до ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелт Інвест ЛТД , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Заіко Ірини Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубовенко Карини Євгенівни, третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, усунення перешкод у користування майном - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ,

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Золотоворітська 01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 13, ідентифікаційний код - 32775593,

ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , іпн. НОМЕР_2 ,

Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15,

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелт Інвест ЛТД , 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд.25, прим.1, оф.2, ідентифікаційний код - 41440576,

ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , ін.. - НОМЕР_3 ,

ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 , іпн. - НОМЕР_4 ,

Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Заіко Ірина Володимирівна, 03151, м.Київ, вул..Євгена Сверстюка, 15,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубовенко Карина Євгенівна, 01034, м.Київ, вул. Прорізна, 3, оф.36,

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження - 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15.

Повний текст рішення складено 04 травня 2020 року.

Суддя: