Постанова

від 20.05.2020 по справі 378/338/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 378/338/18

провадження № 61-944св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест ,

представники позивача: Бойко Віта Олександрівна, Голуб Оксана Василівна , Верховець Олексій Володимирович , Якименко Ігор Васильович ,

відповідач-1 - ОСОБА_4 ,

відповідач-2 - ОСОБА_5 ,

представник відповідача-2 - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Ігнатенко Н. В., Приходька К. П. від 11 грудня 2018 року ,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (далі - ТОВ Інтерагроінвест ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів оренди землі поновленими.

Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договори оренди землі № № 464а та 464б площами по 1,2435 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, терміном на 5 років. Умовами договорів передбачено, що орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

25 серпня 2017 року на адресу позивача надійшли заяви від відповідачів про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договорів оренди землі. ТОВ Інтерагроінвест , маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк, 15 вересня 2017 року направило листи-повідомлення з додатковими угодами відповідачам з пропозицією продовжити дію договорів на умовах визначених у направленій додатковій угоді. Вказані листи відповідачі отримали 26 вересня 2017 року, але жодних заперечень на них не надіслали, як і звернень щодо повернення земельних ділянок, тому позивач і надалі використовує вказані земельні ділянки за їх цільовим призначенням та добросовісно виконує свої обов`язки за вказаними договорами оренди.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати поновленими договори оренди землі № № 464а, 464б від 18 липня 2012 року, укладені між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 кадастровий номер земельної ділянки 3224284400:02:002:0037.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у задоволенні позову ТОВ Інтерагроінвест відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази укладення відповідачами договорів оренди із новим орендарем, а відповідачі виявили бажання самостійно обробляти належні їм земельні ділянки, про що належним чином повідомили орендаря, то право на поновлення договору фактичновідсутнє, тому права орендаря ТОВ Інтерагроінвест не підлягають захисту у спосіб, передбачений статтею 33 Закону України Про оренду землі . Продовжуючи користуватися спірними земельними ділянками відповідачів без погодження останніми додаткових угод на поновлення орендних правовідносин, позивач порушив право відповідачів мирно володіти своїм майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Інтерагроінвест задоволено. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки № 464 а від 18 липня 2012 року, укладений між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_5 , кадастровий номер земельної ділянки 3224284400:02:002:0037, площею 1,2435 га, зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів за № 322420004003576 від 17 грудня 2012 року, номер запису про інше речове право (право оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21454947 від 14 липня 2017 року.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки № 464 б від 18 липня 2012 року, укладений між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 3224284400:02:002:0037, площею 1,2433 га, зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів за № 322420004002960 від 15 листопада 2012 року, номер запису про інше речове право (право оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21454947 від 14 липня 2017 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладені між сторонами договори оренди землі № № 464а, 464б від 18 липня 2012 року відповідно до положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі є поновленими, оскільки позивач продовжив користуватися належними відповідачам земельними ділянками після закінчення строків дії договорів оренди, а відповідачі протягом одного місяця після закінчення їх строків не надіслали орендодавцю заперечення у поновленні строків дії договорів оренди землі.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що встановлене у статті 33 Закону України Про оренду землі переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі після закінчення строку, на який було укладено договір, поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. Оскільки відповідачі прийняли рішення самостійно обробляти належні їм земельні ділянки, тому надіслані орендарем додаткові угоди до договорів оренди землі не були ними підписані. Проігнорувавши волевиявлення відповідачів на власний обробіток належної їм землі, ТОВ Інтерагроінвест продовжує користуватися земельною ділянкою відповідачів, тим самим порушує право власності останніх.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

ТОВ Інтерагроінвест подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що відповідачі не надали відповіді на пропозицію орендаря на поновлення дії договорів оренди землі в порядку встановленому частинами першою-п 'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі та протягом місяця після закінчення терміну дії договорів оренди землі, не зверталися про повернення їм належних земельних ділянок як того вимагає частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі , що дало позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення договорів оренди. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 378/338/18 з Ставищенського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки під кадастровим номером 3224284400:02:002:0037, загальною площею 2,4869 га.

18 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки № 464 а, кадастровий № 3224284400:02:002:0037, площею 1,2435 га, терміном на 5 років, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київській області 17 грудня 2012 року.

Цього ж дня, між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки № 464 б, кадастровий № 3224284400:02:002:0037, площею 1,2435 га, терміном на 5 років, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київській області 15 листопада 2012 року.

Відповідно до пунктів 3.4. договорів оренди землі від 18 липня 2012 року №№ 464а, 464б якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

25 серпня 2017 року на адресу ТОВ Інтерагроінвест надійшли заяви від відповідачів про припинення договірних відносин у зв`язку з закінченням терміну дії договорів оренди землі та їх наміру самостійно обробляти належні їм земельні ділянки.

15 вересня 2017 року ТОВ Інтерагроінвест направило відповідачам листи-повідомлення з пропозицією поновлення договірних відносин на нових умовах з проектами додаткових угод.

ТОВ Інтерагроінвест надалі продовжує користуватись земельною ділянкою відповідачів, на якій в даний час засіяно культуру соняшника, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24 травня 2018 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законоавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов 'язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

25 серпня 2017 року орендодавці листами повідомили позивача про те, що вони не мають наміру поновлювати дію договору оренди землі та залишають за собою право самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.

Установивши, що сторони за договорами не досягли згоди щодо умов договорів оренди на новий строк, орендарем не надано договорів з умовами, які б були погоджені орендодавцями, що власники земельних ділянок-орендодавці у своїх листах вказували на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, маючи намір самостійно обробляти належні їм землі, то такі обставини беззаперечно свідчать про відсутність волевиявлення на поновлення договорів оренди землі від 18 липня 2012 року на певних умовах, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право позивача порушено й підлягає відновленню в обраний ним спосіб.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору.

Наявність обгрунтованих заперечень зі сторони орендодавців стосовно поновлення договорів з орендарем дає підстави для висновку, що право орендаря, яке передбачено частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі і може підлягати захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає як правильно встановив суд першої інстанції.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено, скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, тому відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати, рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест на користь ОСОБА_4 3524,00 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест на користь ОСОБА_5 3524,00 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун