Рішення

від 03.09.2008 по справі 2-1784/08

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2 -1784/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2008 року Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді:                              Музичук Н.Ю.

при секретарі: Морозюк К.О.

за участю адвокатів ОСОБА_1та ОСОБА_2

представника позивачки ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», ТОВ «ОСОБА_7 молодіжний житловий комплекс» про визнання другим позичальником в кредитній угоді і договорі про дольову участь в будівництві, -

встановив:

В грудні 2007 року  в Рівненський міський суд надійшов позов ОСОБА_5 до ОСОБА_5

В.І., ОСОБА_7 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової    установи

«Державний   фонд   сприяння   молодіжному   житловому   будівництву»,   ТОВ   «ОСОБА_7

молодіжний житловий комплекс» про визнання другим позичальником в кредитній угоді  від

04 грудня 203 року №41, укладеній між ОСОБА_7 регіональним відділенням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і позичальником ОСОБА_6 про надання кредиту 51018 грн. і договорі від 04 грудня 2003 року №10-41, укладеному між ОСОБА_7 регіональним відділенням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», ОСОБА_6 та ТОВ «ОСОБА_7 молодіжний житловий комплекс» на дольову участь в будівництві квартири АДРЕСА_1, визнання права на отримання у власність 1/2 квартири АДРЕСА_2.

В позовній заяві зазначала, що під час перебування в шлюбі з відповідачем, від якого є неповнолітня дитина, 04.12.2003 року відповідач від імені усієї сім»ї та в інтересах сім»ї уклав вищевказану кредитну угоду, згідно до якої для сім»ї надано пільговий кредит на будівництво двохкімнатної квартири в сумі 51018 грн. та вищевказаний договір про дольову участь у будівництві квартири загальною площею 51, 88 кв.м., вартістю 68948 грн. На виконання договорів ними був внесений перший внесок вартості квартири в сумі 19268 грн. Вважає, що квартира має бути спільним майном подружжя із рівними частками у власності, оскільки кредит був наданий в інтересах усієї сім»ї та перший внесок був зроблений за спільні кошти подружжя. Оскільки кредит не виплачений та його виплата не розпочата, вважає, що сума зобов'язань за кредитом повинна бути поділена між нею та ОСОБА_6 і вона має бути визнана другим позичальником в кредитній угоді на підставі 60, 68.69, 70 СК України.

Згідно доповнень обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на «Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким громадянам на будівництво /реконструкцію/ і придбання житла», затвердженого постановою KM України від 29.05.2001 року №584, яким визначене поняття кандидата сторони такого договору - «молода сім»я», яку представляють чоловік або дружина. Оскільки сім»я розпалася, зобов'язання мають бути розділені між подружжям, вона має представляти інтереси неповнолітньої дитини.

Письмових заперечень відповідача ОСОБА_6 та його представника суду не надано.

В своїх письмових запереченнях Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» вимоги не визнає, вважає його безпідставним, виходячи з наступного. Позивачка фактично просить змінити умови кредитної угоди №41, зокрема суб'єктивний склад сторін, що не ґрунтується на вимогах законодавства та Положення, затвердженого постановою KM України від 29.05.2001 року №584. Абзацом 8 п.2 Положення передбачено кандидат - молода сім»я, яку в правовідносинах представляє чоловік чи дружина або одинокий молодий громадянин, які виявили бажання отримати кредит, які згідно із законодавством мають право на отримання кредиту і подали відповідні документи консультаційному центру. Згідно п.20 Положення, розмір кредиту визначається, виходячи з норми 21 кв. м. загальної площі житла на одного члена сім»їта додатково 20 кв. м. на сім»ю. З розрахунку розміру кредиту /додаток №1/ видно, що склад сім»ї позичальника встановлено в кількості 3-х осіб, розрахунок розміру кредиту відповідно здійснювався на весь склад сім»ї. Підписавши 04.12.2003 року угоду №41, сім»я ОСОБА_6 набула статусу позичальника у відповідності до абз.11. п.2 Положення. 26Травня 2005 року шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_6 розірвано, що не створює обов'язку для відповідача вносити зміни до кредитної угоди №41, оскільки така угода за своєю правовою природою є кредитним договором. Зміна або розірвання такого договору, згідно вимог ст..651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або за рішенням суду на вимогу одної із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною, та в інших випадках

встановлених договором або законом, жодних порушень виконання кредитної угоди зі сторони ОСОБА_6 на даний час не встановлено. З урахуванням визначення згідно Положення одного позичальника, як «молода сім»я», залучення другого позичальника неможливе. Щодо позовної вимоги про визнання права власності на новостворене майно, то таке виникає з моменту завершення будівництва, житловий будинок, в якому має бути квартира, знаходиться на стадії будівництва, і свідоцтво про право власності на збудоване житло, згідно п.6.1 Кредитного договору, видається Позичальнику тільки після укладення ним договору про іпотеку збудованого житла.

Згідно письмового заперечення, відповідач ОСОБА_8 ОСОБА_7 МЖК вимоги не визнає, оскільки права, свободи, інтереси позивачки управлінням не порушені, а, згідно вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, та в разі істотного порушення договору другою стороною, або інших випадках встановлених договором чи законом. Позивачка не є стороною договору, передбачених законом підстав для визнання позивачки другим позичальником договору не наведено. Житловий будинок, в якому знаходиться спірна квартира в експлуатацію не введений, відтак вимога про визнання за позивачкою права на отримання у власність 1/2 частини спірної квартири є передчасною.

Представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримала позовні вимоги в суді. Додатково пояснила, що відповідач ОСОБА_6 шляхом обману, посилаючись на свої зв'язки працівника СБУ, оформив квитанцію першого внеску та кредитну угоду на своє ім»я, скористався при цьому позивачкою, її міською припискою і квартирним обліком у міськвиконкомі. Із січня 2006 року відповідач переведений по службі в місто Сарни, квартира на яку претендує по угоді йому не потрібна, так як в місті не проживає і не працює. Позивачка у спільній частковій власності має 1/4 частку квартири загальною площею 36.8 кв. м.. де проживає з дитиною, потребує покращення житлових умов. Через неправомірну поведінку відповідача, позивачка вимушено звернулась із позовом про розірвання шлюбу, який був розірваний в судовому порядку. В задоволенні позову про переведення прав і обов'язків позичальника за кредитною угодою рішенням суду позивачці відмовлено. Просить задовольнити заявлені позивачкою вимоги в даній справі в повному обсязі відповідно до положень СК України та ст..ст.51, 652 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вважає їх незрозумілими та безпідставними, оскільки посилання на норми чинного СК України до правовідносин неможливо, а на визнання права власності на частину внесених коштів позивачка не претендує. Крім того, в справі 2-288/07 між тими ж сторонами про переведення права прав і обов'язків позичальника за тими ж угодами рішення суду вступило в законну силу, фактично позовні вимоги відповідні за змістом, регулюється тим же законодавством, а висловлені апеляційною та касаційною інстанцією пропозиції повинні бути прийняті до уваги при розгляді даної справи. Довіритель, відповідач, в добровільному порядку не бажає внести зміни до кредитної угоди та договору про дольову участь в будівництві в частині визнання позивачки другим позичальником, в позасудовому порядку позивачкою вирішення цього питання відповідачу не пропонувалось. Угода була укладена в інтересах сім»ї, станом на даний час внесений перший внесок, будинок знаходиться на стадії будівництва, тому питання отримання права власності та проживання в майбутній квартирі не може бути вирішене. Чи вносились інші кредитні платежі достовірно невідомо. Відповідач не має та потребує житла, по службі переводиться в місто Рівне. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю за відсутністю та недоведеністю правових підстав для його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_7 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» не визнав позовні вимоги в суді, підтримав надані суду письмові заперечення. Додатково пояснив, що вищезазначеним Положенням чи іншими нормативними актами не передбачено множинність замовлення довготермінового кредиту молодим сім'ям, позичальником є молода сім»я, яку представляє один член сім»ї, в даному випадку угода відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення позовних вимог не передбачені чинним законодавством.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_7 МЖК не визнав позовні вимоги в суді, підтримав надані суду письмові заперечення. Додатково пояснив, що права відповідача при умові задоволення позовних вимог порушені не були б, проте передбачених чинним законодавством підстав для їх задоволення не вбачає. Просить відмовити в задоволенні позову.

Оцінюючи пояснення представників сторін, досліджені надані в справі докази і встановлені обставини в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають до задоволення за таких підстав.

На підставі досліджених судом пояснень та доказів встановлено, 04 грудня 2003 року на умовах, відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво /реконструкцію/та придбання житла, затвердженого Постановою КМУ від 29.05.2001 року №584, на підставі рішення правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву /далі Фонду/ від 03.04.2003 року №6, укладена кредитна угода №41 між ОСОБА_7 регіональним відділенням Державної

спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і позичальником, молодою сім'єю в особі ОСОБА_6, про надання прямого адресного цільового кредиту у сумі 51018 грн. на 20 років з дати укладення угоди на будівництво житла загальною площею 51, 88 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 м. Рівне. Відповідно, 04 грудня 2003 року між ОСОБА_7 регіональним відділенням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», позичальником ОСОБА_6 та ТОВ «ОСОБА_7 молодіжний житловий комплекс» укладено договір №10-41 на дольову участь в будівництві квартири АДРЕСА_1.

За змістом кредитної угоди №41 та додатку №1 до неї встановлено, що така угода про надання пільгового кредиту укладена на виконання Державної програми в інтересах молодої сім»ї для покращення умов проживання такої сім»ї та неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Так, розрахунок розміру кредиту, сум внесків позичальника та коштів на період страхування в період будівництва /додаток №1 до угоди/ проведений на склад сім»ї позичальника, зокрема позивача, відповідача та їх сина, п.п.2.7 п.2 угоди передбачене звільнення від сплати за користування кредитом у розмірі трьох відсотків річних Позичальників, які мають дітей, а п.п. 4.2.5 п.4 передбачений обов'язок позичальника у місячний термін з моменту виникнення змін у статусі та складі сім»ї, в тому числі розлучення, подавати Фонду відомості про такі зміни, а також про зміну місця свого постійного проживання.

З матеріалів цивільної справи №2-3422/05 встановлено, що рішенням суду від 15 квітня 2005 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 21 червня 2002 року за а/з № 643, неповнолітній син ОСОБА_9 залишений з матір'ю. Докази неправомірної поведінки будь-кого із подружжя в судовому розгляді справи сторонами не надавались. 26 Травня 2005 року розірвання шлюбу зареєстроване позивачкою відділом РАЦС ОСОБА_7 міського управління юстиції.

Після розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_5 звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_6 про переведення прав і обов'язків позичальника. Рішенням суду від 19 березня 2007 року в справі №2-288/2007 в задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про переведення на неї прав і обов'язків позичальника в кредитній угоді №41 від 04.12.2003 року між ОСОБА_7 регіональним відділенням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і позичальником, молодою сім'єю в особі ОСОБА_6, про надання прямого адресного цільового кредиту відмовлено. Цим рішенням суду встановлено, що будинок не побудований, квартира не передана у власність відповідачу, а тому не може бути спільним майном подружжя, договір, у відповідності до ст. 651 ЦК України, може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із сторін, а оскільки позивач не є стороною угоди, її позовні вимоги задоволенню не підлягають. Рішення суду вступило в законну силу. За ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2007 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена із вказівкою на те, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства, а вимог щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя одержаного за укладеною в інтересах сім»ї угодою грошей, майна та його розподіл позивачка не заявляла, доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини регулюються нормами сімейного законодавства не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного, встановлених одних і тих же осіб та предмету спору в даній справі та справі Рівненського міського суду №2-288/2007, суд прийшов до висновку, що вказівки ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 12.06.2007 року стосуються даного позову ОСОБА_5 про зміну договору, тієї ж кредитної угоди №41 від 04.12.2003 року та договору від 04 грудня 2003 року №10-41, що витікає із кредитної угоди, шляхом залучення її на стороні боржника і покликання позивача на норми чинного сімейного законодавство не заслуговують на увагу суду. Встановлено, що ОСОБА_5 не є стороною оспорених нею угод, як фізична особа, дійсність даних угод позивачкою під сумнів не ставилась.

У відповідності до положень ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, також договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

На підставі досліджених доказів суд вважає, що сторони договору кредитної угоди №41 від 04.12.2003 року та договору від 04 грудня 2003 року №10-41 не давали згоди на зміну даної угоди і будь-яких істотних порушень договору позичальником /боржником/ не доведено і не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладення договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання. Положеннями ч.ч. 2, 4 ст.652 ЦК України передбачена сукупність умов, які у виняткових випадках можуть бути

підставою для зміни договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, у зв'язку із істотною зміною обставин, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Посилання представника позивача в судових дебатах на норми ст.ст.510, 652 ЦК України не доведені доказами в справі, як достатні підстави для зміни договорів шляхом залучення кількох осіб на стороні боржника, у зв'язку з істотною зміною обставин. Оцінкою досліджених доказів в сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність належних допустимих доказів, які б підтверджували сукупність передбачених ст.652 ЦК України умов, істотної зміни обставин та передбачені даною нормою підстави для задоволення вимог ОСОБА_5

Вимога ОСОБА_5 про визнання права на отримання у власність 1/2 квартири АДРЕСА_2 є передчасною і безпідставною за відсутністю об'єкта права власності, оскільки із пояснень сторін та наданих доказів встановлено, що вказані будинок та квартира знаходяться на стадії будівництва і в експлуатацію не здавались.

На підставі викладеного, ст.ст.626, 651, 652ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання другим позичальником в кредитній угоді від 04 грудня 2003 року №41, укладеній між ОСОБА_7 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_6 про надання суми кредиту 51018 грн., про визнання другим позичальником в договорі від 04 грудня 2003 року №10-41 між ОСОБА_7 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», ОСОБА_6 та ТОВ «ОСОБА_7 молодіжний житловий комплекс» про дольову участь в будівництві квартири АДРЕСА_4, про визнання її права на отримання у власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.