Постанова

від 26.05.2020 по справі 908/3051/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3051/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 , повне рішення складено 11.02.2020, суддя Топчій О.А., у справі №908/3051/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 149)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Баха, буд. 42; поштова адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Короленко, буд. 84, кв. 26)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" 19789 грн 68 коп. боргу за недовраховану електроенергію.

Позов обґрунтований посиланням на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.20, 174, 175, 193 ГК України, "Правила користування електричною енергією", затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, "Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією", затверджену постановою НКРЕ від 4 травня 2006р. № 562.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 позов задоволено.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж суму боргу за недораховану електроенергію в розмірі 19 789,68 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на те, що доказів скасування рішення комісії від 06.09.2018, оформленого проколом, на час розгляду справи суду не надано, отже воно є чинним та підлягає виконанню. Докази повної або часткової оплати відповідачем нарахованої по Акту суми вартості недорахованої електроенергії також відсутні.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із згаданим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати у повному обсязі, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №28 від 31.07.1996року втратили свою чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії , ще 11.06.2018 року.

Також скаржник зазначає, що судом не було враховано вимоги ст. 275 ГК, якою встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції.

Доводи інших учасників провадження по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивачем зазначені наступні обставини:

- Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р. зі змінами та доповненнями (далі - ПКЕЕ). втратили чинність 11.06.2018р. На момент, складання Акту про порушення № 00000984 від 23.05.2018р. ще діяли ПКЕЕ.;

- Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджена Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006р. втратила чинність 27.07.2019р.

27.07.2019р. набула чинності Постанова № 1525 НКРЕКП Про затвердження змін до Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії . Цією постановою ПРРЕЕ були доповнені п. 8.4 Визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил .

- лист НКРЕКП від 14.01.2020р. №520/20/7-20 та лист від 07.02.2020р. №1515/20/7-20 носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не породжує правових наслідків;

- 24.05.2018р. по багатоквартирному житловому будинку за адресою місто Бердянськ, вулиця Баха .42 представниками Позивача було проведено технічний огляд та складені: Акт технічного огляду електроустановок; Акти прийняття розрахункового засобу обліку ( на освітлення та на ліфти ); Акти про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії до 100В та встановлення індикаторів ( на освітлення та на ліфти);Акти технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000В. ( на освітлення та на ліфти).

З 08.06.2018р. вузли обліку за адресами вулиця Баха будинок №40, вулиця Баха будинок №42, вулиця Короленко будинок 84 були опломбовані.

- позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відповідача про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про постачання електричної енергії № 1547 від 08.06.2018. 15.11.2018р. господарським судом Запорізької області було відкрито провадження по справі № 908/2005/18 за позовом Позивача до Відповідача про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про постачання електричної енергії № 1547 від 08.06.2018. У зв`язку зі змінами в законодавстві про електроенергетику Позивач звернувся з заявою про закриття провадження у справі № 908/2005/18. Ухвалою господарського суду Запорізької області було закрито провадження по справі №908/2005/18.

- ніяких актів про порушення з 08.06.2018р. по теперішній час не складалося та нарахувань по актам за період з 08.06.2018р. по 04.06.2019р. не проводилося.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

23.05.2018 представниками Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (позивач у справі) проведено перевірку електроустановок багатоквартирного житлового будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АЗОВ" (відповідач у справі) за адресою вул. Баха, 42.

Під час проведення перевірки електроустановок відповідача представниками позивача було виявлено порушення п. 5.1 та п. 3.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ), а саме самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення електропроводки напруги ліфтів житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутністю договору про постачання електричної енергії.

За результатом проведеної перевірки представниками позивача складено акт про порушення № 00000984 від 23.05.2018 за адресою м. Бердянськ, вул. Баха, буд. 42.

Засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ відбулося 06.09.2018. За результатами розгляду членами комісії складено протокол № 42/3 від 06.09.2018, у якому зазначено, що акт є правомірним, формулювання виду порушення відповідає Методиці визначення обсягу вартості електричної енергії, що дає підстави для її застосування. Виконати розрахунок недоврахованої електричної енергії по акту згідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006, зі змінами і доповненнями Постанови НКРЕ № 154 від 08.02.2007, № 1384 від 18.12.2008, № 1338 від 14.10.2010 (далі - Методика), по пп. 2.6 за порушення зазначене у підпункті 5 пункту 2.1 (самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення електропроводки напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії) за період: з 18.07.2017 по 23.05.2018; час роботи 12 годин; кількість недорахованої електричної енергії складає 11785 кВт.год., на суму 19 789,68 грн.

Примірник протоколу №42/3 засідання комісії з розгляду актів про порушення від 06.09.2018, разом з рахунком № 4005 від 06.09.2018 за недовраховану електроенергію по акту про порушення № 00000984 від 23.05.2018 та розрахунком обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії по акту про порушення №00000984 від 23.05.2018, позивачем 11.09.2019 направлено на адресу відповідача супровідним листом за вих№ 7043 від 10.09.2018.

Доказів скасування протоколів засідання комісії суду не надано.

Відповідачем не надано доказів оскарження та скасування у встановленому законодавством України порядку прийнятого ПАТ "Запоріжжяобленерго" рішення, оформленого протоколом №42/3 від 06.09.2018.

Невиконання відповідачем в добровільному порядку рішення засідання комісії з розгляду Актів про порушення, оформленого протоколом № 42/3 від 06.09.2019, а саме несплата обсягу вартості недорахованої електричної енергії по Акту № 00000984 від 23.05.2018 про порушення споживачем ОСББ "АЗОВ" Правил користування електричною енергією стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Правовідносини у сфері електроенергетики (станом на момент виникнення спірних відносин) регулювались Законом України "Про електроенергетику" (далі - Закон), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.08.1996 за № 417/1442, (ПКЕЕ), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006 №562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656, (далі - Методика).

За змістом ст. 1 Закону споживачі енергії - це суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Статтею 26 Закону встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Статтею 27 Закону визначено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Пунктом 1.2. ПКЕЕ також визначено споживача електричної енергії як особу, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

У пункті 1.3. ПКЕЕ установлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Підпунктом 1 п. 10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Термін споживач електричної енергії необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що вбачається зі змісту положень підпункту 1 пункту 10.2 Правил (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10).

Отже, для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення Правил та Методики.

За змістом наведених вище норм користуватися електричною енергією допускається виключно на підставі договору. В той же час, станом на момент розгляду спору, договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладено.

Положеннями статей 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження власником належним йому майном, які власник реалізує на власний розсуд; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 2 ст. 382 та ст. 385 ЦК України вбачається, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

Аналіз статей 1, 4, 16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку дозволяє дійти висновку, що основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 916/782/17.

Слід зазначити, що при зміні форми управління багатоквартирним житловим будинком договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої, правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах, позивач цілком обґрунтовано заявив позов на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Разом з тим, термін споживач електричної енергії необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Обов`язок споживача оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства (п.п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ чинних на момент виникнення спірних правовідносин), навіть, якщо такий споживач взагалі використовує електричну енергію без укладення договору на електропостачання (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 06.05.2011 по справі № 15/147/10).

З урахуванням вищезазначеного ОСББ Азов , як споживач електричної енергії , навіть без укладення договору на електропостачання все одно зобов`язане оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а за для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення ПКЕЕ та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 904/3692/18, від 15.08.2018 по справі № 911/1694/17, від 10.05.2018 по справі № 906/857/16.

Згідно з п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Пункт 6.42. Правил передбачає, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.

Згідно з п.6.43. Правил споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Крім того, відповідачем не оскаржено у встановленому законом порядку протокол засідання комісії про застосування фінансових санкцій, складеного за результатом розгляду акта про порушення ПКЕЕ, про що йшлося вище.

Доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд у своєму рішенні керувався нормами ПКЕЕ № 28 від 31.07.1996 та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, які втратили свою чинність на момент, як складання акту про порушення так і його розгляду на засіданні комісії, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, акт про виявлене відповідачем порушення № 00000984 складено представниками позивача 23.05.2018. Разом з тим постанова НКРЕ від 31.07.1996 № 28 Про затвердження Правил користування електричною енергією (із змінами) втратила свою чинність 11.06.2018 на підставі прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постанови № 312 від 14.03.2018 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії . Тобто, на момент складання представниками позивача акту про виявлене відповідачем порушення ПКЕЕ в редакції постанови НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (зі змінами від 14.05.2017), позивач керувався діючими ПКЕЕ.

Крім того, Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ від 04.05.2006 № 562, на підставі якої комісія з розгляду акта про порушення ПКЕЕ здійснила нарахування вартості електричної енергії, втратила чинність 27.07.2019.

Отже, як на дату виявлення та фіксації порушення 23.05.2018 (акт про порушення № 00000984) так і на дату засідання комісії з розгляду акта про порушення ПКЕЕ 06.09.2018 (протокол № 42/3), позивач керувався чинними ПКЕЕ та Методикою.

Посилання апелянта на те, що постачання електричної енергії позивачем на адресу відповідача здійснювалось за відсутності будь-яких на те правових підстав, а судом першої інстанції не враховано приписи ст. 275 ГК України, якими встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, колегія суддів відхиляє з підстав наведених вище.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договір на постачання електричної енергії, укладений з попереднім управителем, не спростовує факт бездоговірного використання електричної енергії відповідачем у даній справі, оскільки з 2005 року житловий будинок за вказаною адресою переданий у господарське відання ОСББ Азов .

Таким чином, відповідно до вимог ЦК України, ДКП Житлосервіс-3 втратило право володіти, користуватися та розпоряджатися майном (житловим будинком АДРЕСА_1 ), а обов`язок щодо утримання, управління та використання спільного майна вищезазначеного будинку перейшло до ОСББ Азов .

Крім того, відповідно до інформації зазначеної у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДКП Житлосервіс-3 припинило свою діяльність з 19.03.2010.

Враховуючи наведене, НКРЕКП вбачає, що користувачем об`єктів, розташованих за вказаними адресами, з 2005 року є ОСББ "Азов", а тому, як користувач, ОСББ "Азов" має здійснювати оплату за спожиту електричну енергію.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, покладених в основу судового рішення у цій справі, а тому колегією суддів відхиляються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" і частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Азов -залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 у справі №908/3051/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.05.2020р..

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв