Постанова

від 20.05.2020 по справі 640/5010/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5010/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Яковенка Д.А.;

представника апелянта ТОВ ЖОК : Білошук О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК , ОСОБА_1 (заінтересовані особи) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Смарт Пауер до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, скасування дозволу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява, Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Смарт Пауер до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій просить визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України з надання замовнику будівництва ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019 та скасувати (анулювати) дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 24.09.2019 № ІУ 113192671057 (далі - Дозвіл).

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019, накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 та заборони будь-яким юридичним та фізичним особам здійснювати будівельні роботи за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Смарт Пауер про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019. Заборонено генеральному підряднику (підряднику) Товариству з обмеженою відповідальністю ЖОК здійснювати будівельні роботи за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Смарт Пауер про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК , ОСОБА_1 подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає інституту забезпечення адміністративного позову, оскільки задоволення такої заяви є рівнозначним задоволенню позовних вимог. Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе або може призвести до докладання ним значних зусиль та витрат для відновлення його прав та законних інтересів. Позивач не має відношення до будівництва згідно Дозволу і не має права втручатися чи брати участь у будь-яких роботах на належній ОСОБА_1 земельній ділянці. Вжиття заходів забезпечення позову після початку будівництва не призведе до належного захисту прав позивача.

ТОВ ЖОК стверджує, що правомірність видачі Дозволу на будівництво має вирішуватися під час розгляду справи по суті. Судом першої інстанції не зазначено, а позивачем не наведено очевидності ознак протиправності виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцію України Дозволу на виконання будівельних робіт від 24.09.2019 № ІУ 113192671057. Вважає, що заявлені позивачем та вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на створення перешкод у господарській діяльності особи, що отримала оскаржуваний дозвіл, та осіб, залучених до будівництва об`єкта, якими є, зокрема, ТОВ ЖОК з метою недопущення потенційного конкурента на цій території.

В судовому засіданні представник ТОВ ЖОК підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Апелянт, представник відповідача - Білик Олена Михайлівна в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи або заяви про розгляд справи без її участі подано не було.

Заслухавши думку сторін в судовому засіданні, порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про відсутність перешкод для подальшого розгляду справи без їх участі.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову, оскільки наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення.

На думку представника позивача вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та дозволить уникнути непередбачуваних негативних наслідків, як для нього, так і для невизначеного кола осіб, які перебувають біля Об`єкта, і такий захід відповідає предмету позову та, водночас, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті до закінчення розгляду справи.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019, накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 та заборони будь-яким юридичним та фізичним особам здійснювати будівельні роботи за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 до набрання рішенням законної сили обґрунтована тим, що згідно договору оренди від 18.11.2019 № 13, позивач є орендарем нерухомого майна, а саме автозаправного комплексу (АЗК), що складається з операторської АЗС та магазину загальною площею 60 кв. м, навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінового табло за адресою АДРЕСА_1, в притул до якого, здійснюється будівництво, відповідно до оскаржуваного Дозволу.

Заявник вказує, що відповідачем в порушення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Державних будівельних норм України В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.09.2015 № 234 (далі - ДБН В.2.3-4:2015) надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019 з будівництва автомобільного газозаправного пункту за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила (далі - Об`єкт).

Крім того зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову створюватиме загрозу життю та здоров`ю осіб, які постійно або періодично перебувають біля Об`єкта, у зв`язку з його розташуванням ближче 500 метрів від суміжних об`єктів, а саме: на сході АЗС "UPG" та на заході - АЗК БРСМ .

Тому зважаючи, на виконання робіт з будівництва автомобільного газозаправного пункту на суміжній земельній ділянці, позивач вважає, що буде унеможливлено виконання рішення у разі задоволення позову, у зв`язку з чим застосування заходів забезпечення позову є необхідним.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви ТОВ Євро Смарт Пауер , суд першої інстанції виходив із співмірності заявлених вимог, а також із того, що в цілому правомірність й обґрунтованість оскаржуваного Дозволу підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання останнього може призвести до заподіяння значної шкоди правам, свободам та законним інтересам позивача, що є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Дозволу та заборони генеральному підряднику (підряднику) Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖОК" здійснювати будівельні роботи за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442. В іншій частині заяву залишив без задоволення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має прав вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкт владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотне ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, з яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведенння позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019, накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 та заборони будь-яким юридичним та фізичним особам здійснювати будівельні роботи за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила на земельній ділянці кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 до набрання рішенням законної сили обґрунтована тим, що згідно договору оренди від 18.11.2019 № 13, позивач є орендарем нерухомого майна, а саме автозаправного комплексу (АЗК), що складається операторської АЗС та магазину загальною площею 60 кв. м, навісу, резервуарів, палив роздавальних колонок, цінового табло за адресою АДРЕСА_1, в притул до якого, здійснюється будівництво відповідно до оскаржуваного Дозволу.

Заявник вказує, що відповідачем в порушення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Державних будівельних норм України В.2.3-4:2 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.09.2015 № 234 (далі - ДБН В.2.3-4:2015) надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019 з будівництва автомобільного газозаправного пункту за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила (далі - Об`єкт), що свідчить про очевидну протиправність вказаного рішення, оскільки замовниками будівництва до реєстрації подано завідомо неправдиві документи.

Крім того зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову створюватиме загрозу життю та здоров`ю осіб, які постійно або періодично перебувають біля Об`єкта, у зв`язку з його розташуванням ближче 500 метрів від суміжних об`єктів, а саме, на сході АЗС UPG та на заході АЗК БРСМ .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або, які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Приписами ч. 6 ст. 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва. Об`єкту присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за одним із критеріїв, встановлених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ч. 5 зазначеної статті встановлено, що до значних наслідків (ССЗ) відносяться, зокрема об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки .

Ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки та класифікація об`єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 9 Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки ).

Відповідно до пункту 5 Порядку ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956, потенційно небезпечними об`єктами систем постачання скрапленого вуглеводневого газу є газонаповнювальні станції та пункти, проміжні склади балонів, автомобільні газозаправні станції та пункти, резервуарні установки, групові газобалонні установки.

Статтею 1 Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки визначено термін потенційно небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що здійснення будівництва потенційно небезпечного об`єкту без додержання будівельних норм та правил може створити реальну загрозу для життя та здоров`я осіб, які постійно або тимчасово перебувають на території позивача.

Крім того, відповідно п. 14.1.4. ДБН В.2.3-4:2015 забороняється розміщувати об`єкти дорожнього сервісу та перехідно-швидкісні смуги, які розташовані на підходах до них ближче від 500 метрів один від одного.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства та складено акт від 31.01.2020 № 69-ДК/42/АП/09/01/20, в якому встановлено здійснення будівництва автозаправного комплексу на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 в притул між двома іншими автозаправними комплексами, які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222484400:09:005:0001 та 3222484400:09:005:5265, із зняттям та перенесенням ґрунтового покриву без спеціального дозволу.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер виконуваних робіт з будівництва автомобільного газозаправного пункту без додержання будівельних норм несе високий ризик унеможливленім виконання рішення у разі задоволення позову, тобто необхідність для вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою.

Крім того, порушення норм розміщення об`єктів дорожнього сервісу стосується безпосередньо позивача, тому останній для відновлення порушеного правоохоронюваного інтересу, що виявився у наданні дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва автомобільного газозаправного пункту з порушенням будівельних норм має право на звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, судом враховано правову природу Дозволу, що є предметом оскарження, виконання якого створює комплекс правових наслідків, тому для відновлення порушених прав знадобиться докласти значних зусиль.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008] Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наведений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційні скарги без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243 , 244 , 250 , 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК , ОСОБА_1 (заінтересовані особи) залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко

Повний текст ухвали виготовлено 25.05.2020 р.