Постанова

від 30.09.2020 по справі 640/5010/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5010/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.

суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Яковенка Д.А.;

представник відповідача: не з`явися;

представників третіх осіб: Груєнка С.О. (ОСОБА_3, ТОВ ЖОК ),

Ніколаєва О.С. (ОСОБА_3, ТОВ ЖОК ), Назаренка Є.О. (ОСОБА_3)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Смарт Пауер до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю ЖОК про визнання протиправними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Євро Смарт Пауер (далі - позивач, Товариство, ТОВ Євро Смарт Пауер ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України, Держархбудінспекція) з вимогами про визнання протиправними дій відповідача з надання Замовнику будівництва - ОСОБА_3 дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24 вересня 2019 року та скасування зазначеного дозволу.

Позов обґрунтовано протиправними діями відповідача щодо видачі дозволу на будівництво автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 р. позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України з надання дозволу на виконання будівельних робіт від 24 вересня 2019 року № ІУ 113192671057 ОСОБА_3 - Замовнику будівництва ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖОК" - Генеральному підряднику (01042, м. Київ, вул..І. Кудрі, 37-А, нежиле приміщення №1, код ЄДРПОУ 39105605), місце розташування об`єкту будівництва - Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила. Скасовано (анульовано) дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 24 вересня 2019 року № ІУ 113192671057, виданий ОСОБА_3 - Замовнику будівництва ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та Товариству з обмеженою відповідальністю ЖОК - Генеральному підряднику (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 37-А, нежиле приміщення №1, код ЄДРПОУ 39105605), місце розташування об`єкту будівництва - Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, третіми особами було подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції прийнято рішення без повного з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, не встановлено, що дозвіл ДАБІ України на виконання будівельних робіт від 24.09.2019 р. № ІУ113192671057 не є по відношенню до позивача актом індивідуальної дії, не застосовується до позивача у межах спірних правовідносин, не впливає на обсяг прав та інтересів, гарантованих позивачеві чинним законодавством, а тому є таким, що не порушує права позивача.

Судом першої інстанції не застосовано положення ч. 6 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які безпосередньо визначають підстави та порядок анулювання дозволу на виконання будівельних робіт.

Окрім того, задоволення позовних вимог не буде мати на меті поновлення прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт вичерпав свою дію фактом виконання.

Позивачем та відповідачем відзиву на апеляційні скарги в установлений судом строк подано не було.

В судовому засіданні представники третіх осіб підтримали апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Зважаючи на те, що явку відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавали, колегія суддів, заслухавши думку присутніх учасників у справі, ухвалила подальший розгляд справи здійснювати без його участі.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2019 р. Державною архітектурно-будівельною інспекцію України замовнику будівництва ОСОБА_3 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 на будівництво автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Мила.

Згідно із даними Реєстру в розділі Реєстр дозвільних документів розміщена інформація, що вищевказаний дозвіл від 24.09.2019 р. № ІУ 113192671057 видано на будівництво автозаправного комплексу.

10.09.2019 р. ТОВ Інститут експертно-технічних рішень у будівництві затверджено експертний звіт № 86/05/19 щодо розгляду проектної документації за проектом Будівництво автозаправного комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Мила . В додатку до експертного звіту № 86/05/19 зазначено, що проектними рішеннями передбачається на відведеній земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 будівництво багатопаливного АЗК з розміщенням: будівлі операторської з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, комбінованих паливозаправних колонок для газу та рідкого моторного палива (ГПРК) - 3 шт., колонок заправних зрідженим вуглеводневим газом (ГРК) - 2 шт., паливо-роздавальної колонки для заправки вантажівок (ПРК) - 1 шт, резервуару для газу в підземному виконанні.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо видачі ОСОБА_3 дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019 року протиправними, звернувся до суду із позовом.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку від 23.04.2020 року будівельно-технічної експертизи об`єкту за адресою: с. Мила Києво-Святошинського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442, будівництво якого здійснюється на підставі дозволу ДАБІ від 24 вересня 2019 року № ІУ 113192671057 виявлено ряд порушень вимог будівельного та містобудівного законодавства, зокрема, що проектне рішення не відповідає вимогам пункту 14.1.4 ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги", автозаправний комплекс будується в зоні розташування перехідно-швидкісної смуги, на території АЗК БРСМ розташовано газовий модуль з об`ємом резервуару 20 м.куб., при цьому відстань між резервуарами з різними видами палива становить менше 80 м. (фактично менше 20 м.), що є порушенням пункту 11.150 табл.22 ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання", відстань від резервуарів з рідким паливом до трансформаторної підстанції становить близько 10 м, тоді як потрібно від 80 до 100 м., робочий проект "проїзду-виїзду" до автозаправного комплексу біля автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп виконано з порушеннями ст. 37 Закону України "Про автомобільні дороги", а також ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги", а також положень Земельного кодексу України.

Разом з тим, у дозволі зазначено, що клас наслідків об`єкту будівництва відноситься до значних наслідків (СС3), а отже, з урахуванням класу наслідків об`єкту та у зв`язку з порушенням пункту 14.1.4 ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги" у сукупності з недотриманням відстані між існуючими об`єктами, а також порушень вимог Земельного кодексу України, створено потенційну небезпеку для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебувають на об`єкті та біля нього.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

ДАБІ України надає громадянам дозвільні та реєстраційні послуги, а також консультації щодо будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об`єктів, зокрема, видає дозволи на виконання будівельних робіт (щодо об`єктів з середнім (СС2) та значним (СС3) класом наслідків), відмовляє у видачі цих дозволів та у визначених законодавством випадках їх анулює.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3038- VI).

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону № 3038-VI надано визначення поняття планування і забудови території, зокрема, як Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ Євро Смарт Пауер згідно з договором оренди від 18.11.2019 року №13 (наявний в матеріалах справи) є орендарем нерухомого майна, а саме: автозаправного комплексу (АЗК), що складається з операторської АЗС та магазину, загальною площею 60 кв.м., навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінового табло за адресою: АДРЕСА_2 , упритул до якого здійснюється будівництво об`єкту - іншого автозаправного комплексу, замовником якого є ОСОБА_3

18.02.2020 року до позивача звернувся громадянин ОСОБА_4 , який повідомив, що є клієнтом АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та упритул до АЗС, де він заправляє своє авто, здійснюється нове будівництво, що призводить до утворення заторів та створює перешкоди для заїзду на АЗС. Окрім іншого заявник повідомив, що звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, яким відкрито кримінальне провадження за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоуправство).

У цьому зв`язку судом встановлено, що 24.09.2019 року ДАБІ України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 на будівництво автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила Замовнику будівництва - ОСОБА_3 .

Відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, держателем якого є ДАБІ, зазначений дозвіл від 24.09.2019 року видано на будівництво автозаправного комплексу, замість газозаправного пункту, як зазначено у дозволі на виконання будівельних робіт.

З викладеного вбачаються невідповідності у зазначенні об`єкта будівництва у виданому дозволі від 24.09.2019 року та у відомостях, внесених до Реєстру.

Окрім цього, ТОВ "Інститут експертно-технічних рішень у будівництві" 10.09.2019 року затверджено експертний звіт №86/05/19 щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво автозаправного комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила".

З експертного звіту вбачається, що за проектними рішеннями передбачається на відведеній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 будівництво багатопаливного АЗК з розміщенням: будівлі операторської з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв і пасажирів, комбінованих паливозаправних колонок для газу та рідкого моторного палива (ГПРК) - 3 шт., колонок заправних зрідженим вуглеводним газом (ГРК) - 2 шт., паливо-роздавальної колонки для заправки вантажівок (ПРК) - 1 шт., резервуару для газу в підземному виконанні.

Проектні документи, подані Замовником будівництва відповідачу 18.09.2019 року, також вказують на те, що заплановано будівництво автозаправного комплексу, замість газозаправного пункту, на який видано дозвіл від 24.09.2019 року. При цьому, в Реєстрі за наслідками видачі дозволу на будівництво газозаправного пункту відповідачем розміщено дані щодо надання дозволу на будівництво автозаправного комплексу від 24.09.2019 року № ІУ 113192671057.

Згідно з Правилами безпеки системи газопостачання, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 року за № 674/27119, автомобільний газозаправний пункт зріджених вуглеводневих газів - це стаціонарний або пересувний комплекс, призначений для заправлення паливних балонів зріджених вуглеводневих газів автомобільного транспорту із стаціонарних резервуарів або з автоцистерн.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарств, затвердженої Наказом Держкомстату від 24.10.2005 року N 327 автозаправна станція (АЗС) - різновид об`єкта напівстаціонарної роздрібної торгівлі з продажу пального для автотранспортних засобів з використанням спеціального обладнання, а також супутніх товарів.

Стаціонарний автомобільний газозаправний пункт зрідженого вуглеводневого газу (далі - АГЗП-стаціонарний) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із стаціонарних резервуарів ємністю відповідно до Державних будівельних норм "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання" (далі - ДБН В.2.5-20-2018).

Як встановлено судом, одним із документів, який є підставою для видання дозволу на будівництво, є Висновок оцінки впливу на довкілля за № 20192252933 від 29.07.2019 року, який є публічною інформацією, розміщений в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля: http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-2933. Зміст висновку вказує на те, що вся проектна документація, подана Замовником будівництва ОСОБА_3 до ДАБІ України, розроблена з урахуванням будівництва багатопаливного автозаправного комплексу.

Також судом встановлено, що згідно з Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442 (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила) від 31 січня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Київській області встановлені порушення вимог земельного законодавства, а саме: не дотримано відстань при будівництві автозаправного комплексу, оскільки останній будується упритул між двома іншими автозаправними комплексами, які розташовані на земельних ділянках з кадастровим номером 3222484400:09:005:001 та 3222484400:09:005:5265, що є порушенням пункту 14.1.4 ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги", відповідно до якого забороняється розміщувати об`єкти дорожнього сервісу та перехідно-швидкісні смуги, які розташовані на підходах до них ближче ніж 500 метрів один від одного. Також перевіркою встановлені обставини зняття та перенесення ґрунтового покриття без спеціального дозволу, що є порушенням ч. 2 ст. 168 Земельного кодексу України.

Також, згідно рецензії ТОВ "Водбуд-України" (рецензент - архітектор ОСОБА_5 , кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, серії НОМЕР_3, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Національної спілки архітекторів України 28 грудня 2017 року) на детальний план території автозаправного комплексу в м. Мила Києво-Святошинського району Київської області графічні матеріали (проектний план детального плану території автозаправного комплексу в с. Мила Києво-Святошинського району Київської області) не відповідають вимогам нормативної бази у сфері містобудування, встановлені численні порушення вимог законодавства, зокрема, не враховані існуючі суміжні об`єкти, не відображено графічно межі існуючих земельних ділянок, розміщення резервуарів АГЗП з урахуванням нормативних відстаней неможливе, не дотримано мінімальної відстані від резервуарів до будинків та споруд.

За висновком рецензії, представлені матеріали детального плану території автозаправного комплексу в с. Мила Києво-Святошинського району Київської області потребують доопрацювання відповідно до зазначених у ній зауважень та рекомендацій з метою приведення містобудівної документації до нормативної бази у сфері містобудування.

Також, позивачем надано суду висновок від 23.04.2020 року будівельно-технічної експертизи об`єкту за адресою: с. Мила Києво-Святошинського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:09:005:5442, будівництво якого здійснюється на підставі дозволу ДАБІ від 24.09.2019 року № ІУ 113192671057. Згідно висновку експертом виявлено ряд порушень вимог будівельного та містобудівного законодавства, зокрема, що проектне рішення не відповідає вимогам пункту 14.1.4 ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги", автозаправний комплекс будується в зоні розташування перехідно-швидкісної смуги, на території АЗК БРСМ розташовано газовий модуль з об`ємом резервуару 20 м.куб., при цьому відстань між резервуарами з різними видами палива становить менше 80 м. (фактично менше 20 м.), що є порушенням пункту 11.150 табл.22 ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання", відстань від резервуарів з рідким паливом до трансформаторної підстанції становить близько 10 м, тоді як потрібно від 80 до 100 м, робочий проект "проїзду-виїзду" до автозаправного комплексу біля автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп виконано з порушеннями ст. 37 Закону України "Про автомобільні дороги", а також ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги", а також положень Земельного кодексу України.

Отже, експертні висновки від 23.04.2020 року фактично повторюють висновки експертного звіту №86/05/19 щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво автозаправного комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила", виконаних ТОВ "Інститут експертно-технічних рішень у будівництві" 10.09.2019 року.

Разом з тим, у дозволі зазначено, що клас наслідків об`єкту будівництва відноситься до значних наслідків (СС3), а отже, з урахуванням класу наслідків об`єкту та у зв`язку з порушенням пункту 14.1.4 ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги" у сукупності з недотриманням відстані між існуючими об`єктами, а також порушень вимог Земельного кодексу України, вочевидь, створено потенційну небезпеку для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебувають на об`єкті та біля нього.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак протиправності у діях відповідача щодо надання Замовнику будівництва ОСОБА_3 дозволу на виконання будівельних робіт від 24.09.2019 року № ІУ 113192671057 за умов наявної невідповідності зазначення об`єкту будівництва у поданих Замовником будівництва документах для отримання дозволу від 24.09.2019 року та даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також виявлення ряду порушень вимог будівельного та містобудівного законодавства, які потребують відповідної перевірки та оцінки.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 246 КАС України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

За змістом ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушення права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Таким чином, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 9901/351/19.

Виходячи із вищевикладеного, слід дійти висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Виходячи із вищевикладеного, а також аналізу приписів п. 3 ч. 1 ст. 34 ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону № 3038-VI вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт, який видається органом державного архітектурно-будівельного контролю, не містить обов`язкових правил поведінки, а є правовим актом індивідуальної дії, який своїми приписами породжує права та обов`язки конкретних осіб, на яких вона спрямована їх дія, а саме надає замовнику та генеральному підряднику чи підряднику право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт, видалення зелених насаджень підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Дозвіл на виконання будівельних робіт не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після завершення будівництва. При цьому, дозвіл на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії, а тому такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки тих суб`єктів, яким його адресовано.

Судом першої інстанції встановлено, що дозволом на виконання будівельних робіт від 24.09.2019 р. № ІУ113192671057 та договором оренди № 13 від 18.11.2019 р., разом з актом приймання-передачі об`єкту оренди від 26.12.2019 р., підтверджується, що позивач у справі не має ні статусу замовника будівництва, ні статусу генерального підрядника чи підрядника об`єкта будівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила, на який було видано оскаржуваний дозвіл, а є лише орендарем сусіднього автозаправного комплексу (АЗС БРСМ ) за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний в рамках даної справи дозвіл Державної архітектурно -будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 24.09.2019 р. №ІУ 113192671057 є актом індивідуальної дії, який стосується виключно визначених у ньому суб`єктів - замовника будівництва - ОСОБА_3 та генерального підрядника - ТОВ ЖОК , а тому у позивача відсутні права та обов`язки за оскаржуваним дозволом та відповідно право звернення до суду із відповідним позовом.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування наявності порушених прав позивач вказує на недотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури при видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт, що свідчить про можливість настання у зв`язку із цим негативних наслідків для невизначеного кола осіб.

Позивачем зазначено, що ТОВ Євро Смарт Пауер згідно з договором оренди від 18.11.2019 року №13 є орендарем нерухомого майна, а саме: автозаправного комплексу (АЗК), що складається з операторської АЗС та магазину, загальною площею 60 кв.м., навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінового табло за адресою: АДРЕСА_2 , упритул до якого здійснюється будівництво об`єкту - іншого автозаправного комплексу, замовником якого є ОСОБА_3

18.02.2020 року до позивача звернувся громадянин ОСОБА_4 , який повідомив, що є клієнтом АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та упритул до АЗС, де він заправляє своє авто, здійснюється нове будівництво, що призводить до утворення заторів та створює перешкоди для заїзду на АЗС. Окрім іншого заявник повідомив, що звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, яким відкрито кримінальне провадження за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоуправство).

Позивач вказує на потенційну загрозу життю і здоров`ю людей через будівництво на підставі оскаржуваного дозволу об`єкту наслідків СС3.

В той же час, жодних доказів того, що оскаржуване рішення стосується безпосередньо його прав матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Колегія суддів також зазначає, що вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги, суд першої інстанції не застосував положення ч. 6 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які безпосередньо визначають підстави та порядок анулювання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 3038-VI для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (частина третя статті 37 Закону №3038- VI).

Такі ж вимоги щодо отримання та відмови у видачі дозволу на будівництво містить Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 "Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (далі - Порядок №466).

Відповідно до п. 27 Порядку № 466 дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 10 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

Підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (п. 30 Порядку №466).

Наведеною нормою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на будівництво. Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для такої відмови.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року NQ 3- рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У будь-якому разі, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Так, в рамках даного спору позивачем було заявлено вимогу про визнання протиправними дії ДАБІ щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт та вимогу про скасування такого дозволу.

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, при розгляді даної справи в межах позовних вимог судом, окрім іншого, досліджувалися також дані Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про проведення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, держателем якого є ДАБІ. Суд дійшов висновку про невідповідність у зазначенні об`єкта будівництва у виданому дозволі від 24.09.2019 року та у відомостях, внесених до реєстру.

Разом із тим, на час прийняття рішення по суті, в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про проведення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів вже було розміщено відомості про видачу Державною архітектурно-будівельною інспекцією у квітні 2020 року Сертифікату серії ІУ NQ 163201140921 про засвідчення відповідність закінченого 6удівництвом об`єкту проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, по об`єкту: Будівництво автозаправного комплексу за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, село Мила , генеральний підрядник ТОВ ЖОК .

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року NQ 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Частиною 2 ст. 34 Закону № 3038-VI передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю, є чинним до завершення будівництва.

Так, 21.05.2020 року право власності на введений в експлуатацію автозаправний комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, село Мила, було зареєстровано за замовником будівництва - ОСОБА_3 (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - 36590057; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2085284032224).

26.05.2020 року вказаний автозаправний комплекс був переданий у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Пантера Плюс Лтд (ідентифікаційний код 40855149) згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. за реєстровим NQ 588 від 26 травня 2020 р.

Таким чином, з огляду на викладене та в силу положень ч. 2 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , визнання протиправними дії ДАБІ з надання ОСОБА_3 дозволу на виконання будівельних робіт NQ ІУ 113192671057 від 24.09.2019 р. та скасування (анулювання) вказаного дозволу у спірних правовідносинах не буде мати на меті поновлення прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки останнє, є актом одноразового застосування, яке на час розгляду справи в суді першої інстанції вичерпало свою дію фактом його виконання (проведення будівельних робіт, закінчення 6удівництва та введення об`єкта в експлуатацію), а відтак не буде мати на меті відновлення прав та інтересів позивача через неналежно обраний спосіб судового захисту.

Відповідно до ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (пункт б абзацу б статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та абзац 8 пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. NQ 553, котрий діяв на час звернення Позивача до суду).

Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VI та п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю посадові особи органів державного архітектурно -будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим законом.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553).

Проте в матеріалах даної справи відсутні докази подання позивачем звернення до органу державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному ст. 41 Закону № 3038-VI, яке б передувало зверненню позивача до суду із даним адміністративним позовом.

Слід зазначити, що позивач надав відповідачу всі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва автозаправного комплексу. Подані документи відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак, замовником будівництва у заяві на отримання дозволу від 18.09.2019 року було допущено описку (технічну помилку) у найменуванні об`єкту будівництва, а саме замість вірного найменування, яке відповідає проектній документації - будівництво автозаправного комплексу , було помилкового зазначено - будівництво автомобільного газозаправного пункту . У подальшому це слугувало тому, що вказана описка (технічна помилка) знайшла своє відображення у дозволі на виконання будівельних робіт.

Тобто, зазначення у дозволі на виконання будівельних робіт від 24 вересня 2019 року NQ ІУ 113192671057 найменування об`єкта будівництва Будівництво автомобільного газозаправного пункту за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, село Мила є результатом очевидної описки (помилки в написаному тексті), що чітко вбачається зі змісту всієї проектної документації, стосовно якої видавався цей дозвіл і в подальшому здійснювалися будівельні роботи.

Така описка не вплинула на дійсність/достовірність (зміст) інформації про об`єкт будівництва та його характеристики, які містяться у проектній документації.

08.11.2019 року замовником будівництва ОСОБА_3 було подано до ДАБІ заяву на виправлення технічної помилки в дозволі на виконання будівельних робіт NQ ІУ 113192671057 від 24.09.2019 року, а саме замінити найменування об`єкта будівництва з Будівництво автомобільного газозаправного пункту за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила на Будівництво автозаправного комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила . Копія заяви наявна в матеріалах судової справи.

За результатами розгляду заяви технічну помилку в оскаржуваному дозволі на виконання будівельних робіт було виправлено шляхом ручного закреслення на ньому службовою особою ДАБІ - головним інспектором ОСОБА_6 слів автомобільного газозаправного пункту та додавання слів автозаправного комплексу з проставленням напису виправленому вірити .

Разом з тим, судом першої інстанції помилково не взято до уваги вказану обставину.

Окрім того, колегія суддів вважає помилковим врахування судом першої інстанції під час прийняття рішення Висновку будівельно - технічної експертизи об`єкту від 23.04.2020 р. NQ 11/20, оскільки його було зроблено за результатами експертизи, проведеної з порушеннями процедури.

Зокрема, у Висновку проаналізовано 7 документів, обраних на розсуд позивача, включаючи дозвіл ДАБІ на виконання будівельних робіт NQ ІУ 113192671057 від 24 вересня 2019 року і ще деякі з документів, що були подані заявником Відповідачу при зверненні.

Вибірковість документів, поданих на дослідження експерту, призводить до виникнення сумнівів щодо повноти та достовірності дослідження, проведеного експертом, та достовірності висновків, зроблених за результатами такого дослідження.

Висновок експерта, який зроблений на неповних доказах не може відповідати вимогам щодо достатності доказу в контексті ст. 74 КАС України.

До того ж експертне дослідження згідно Висновку проведене із порушеннями встановлених процедур та вимог щодо висновків експерта згідно ст.ст. 101-111 КАС України та відповідних законодавчих і нормативних актів, а саме: висновок був складений не тільки на підставі наданих експерту замовником документів, на момент замовлення експертизи. Він, поміж іншим, базується на результатах обстеження об`єкта - АЗК Авантаж , що проводилось 11.04.2020 р. (ст. 27-28 Висновку) експертом разом із представником позивача, шляхом проникнення на територію приватної власності ОСОБА_3 , фотографування належного їй об`єкту, без погодження таких дій із власником відповідної земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкту, які на той час не були територією, відкритою для загального доступу стороннім третім особам, тобто всупереч встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно, Висновок було підготовлено на підставі доказів, отриманих та наданих для експертизи з порушенням встановленого порядку.

Також, серед документів, що були надані експерту на дослідження, отримана невстановленим шляхом копія акту перевірки дотримання вимог чинного законодавства щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки від 18.03.2020 р. NQ 461- ДК/280/АП/09/01/-20, про що власнику ділянки не було нічого відомо.

Отже, висновок експерта, який базується на недопустимих доказах, сам є недопустимим доказом і на цій підставі не може бути покладений судом в основу висновків та прийнятого рішення по суті спору.

Варто звернути увагу і на ту обставину, у Висновку викладені обставини, які стосуються будівництва на земельній ділянці кадастровим номером 3222484400:09:005:5442, будівництво на якій здійснювалося відповідно до дозволу.

В контексті вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України діяла у відповідності до положень чинного законодавства, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені законом та Конституцією України, а відтак підстави для визнання протиправними дій відповідача з надання Замовнику будівництва - ОСОБА_3 дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671057 від 24.09.2019 року та скасування зазначеного дозволу відсутні.

Суд визнає, що неповне з`ясування всіх обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 317 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2020 р.