Постанова

від 19.05.2020 по справі 826/15038/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15038/17 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В ., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 у справі за адміністративним позовом громадської організації Енергійна країна до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У 2017 році громадська організація Енергійна країна звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2016 № 289;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

24.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що 09.01.2020 його представником засобами поштового зв`язку отримано постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18, якою задоволено позов ОСОБА_2 до Верховної Ради України та яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.01.2020. Вказаною постановою Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України редакцію статті 11 Закону України Про природні монополії (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до чинної з 13.03.2014 редакції статті 11 Закону України Про природні монополії повноваження у Президента України утворювати національні комісії відсутні, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.07.2008 № 14-рп/2008. За таких обставин, оскільки в основу судового рішення від 07.11.2018, яке підлягає перегляду, на думку заявника, покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, однак нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону. При цьому, заявник зазначає, що незаконність створення Комісії тягне за собою нелегітимність усіх постанов НКРЕКП. Тобто, заявник посилається на положення пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наведена заявником обставина не відповідає ознакам та критеріям, а тому не є нововиявленою у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України і не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання і помилкового висновку про нову обставину.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При цьому нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі № 809/824/17, від 22.11.2018 у справі № 826/14224/15, від 06.02.2019 у справі № 822/862/15.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 у задоволенні позовних вимог громадської організації Енергійна країна до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Предметом розгляду у даній справі була перевірка правомірності бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2016 № 289 та зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018, позовні вимоги були мотивовані тим, що формула розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, яку встановлено на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2016 № 289 Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії , є необґрунтованою, оскільки вугілля в Україні виробники електроенергії - ТЕС не закуповують на основі середніх індексів АРІ2 на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам - Роттердам - Антверпен, а закуповується на внутрішньому ринку та на ринках сусідніх держав, де вартість вугілля значно менша. Громадська організація Енергійна країна вважала, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні змін до формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2016 № 289.

З рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 вбачається, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2016 № 289 Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії встановлено формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії.

Суд першої інстанції спростовуючи доводи громадської організації Енергійна країна по суті справи зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 у справі № 826/13858/16, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного багатопрофільного підприємства Вимал , Представництва Громадської організації Об`єднання Самопоміч у м. Києві до НКРЕКП про визнання незаконною та скасування постанови НКРЕКП від 03.03.2016 року № 289 відмовлено повністю. При цьому, НКРЕКП має законодавчо визначені повноваження затверджувати Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, а постанову НКРЕКП від 03.03.2016 № 289 Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії прийнято відповідачем обґрунтовано та у межах повноважень. Отже, судовим рішенням у справі № 826/13858/16 встановлено, що оскаржувану постанову прийнято НКРЕКП в межах повноважень, що під час розгляду справи № 826/15038/17 не спростовано позивачем. Щодо твердження позивача, що формула розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії є необґрунтованою, суд зазначив, що з аналізу матеріалів справи та викладеного висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.08.2018 № 1998/18-45/7301/18-53/16336/16338/18-72/16339/16340/18-71 суд дійшов висновку, що формула визначення ціни енергетичного вугілля при розрахунку прогнозованої ціни та платежу виробникам, які працюють за ціновими заявками, яка міститься в постанові НКРЕКП від 03.03.2016 № 289 Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії є економічно обґрунтованою та, водночас, відповідач не зобов`язаний затверджувати нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробникам, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, у заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину для перегляду судового рішення, вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019, якою зобов`язано Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20.04.2000 року № 682-ІІІ "Про природні монополії" відповідно до редакції, чинної станом на 07.10.2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23.02.2014 року №763-VІІ Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України у редакції Закону України від 27.02.2014 року №798-VII Про внесення змін до статті 2 Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України та яка була прийнята після ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву.

Отже, колегія суддів вважає, що викладені у заяві обставини є новими аргументами та доказами у справі, свідченням намагання заявника повторно переглянути справу за допомогою даних доказів.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведена заявником обставина не відповідає вищенаведеним ознакам та критеріям, а тому не є нововиявленою у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України і не може бути підставою для перегляду судового рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в пункті 40 рішення справи Пономарьов проти України (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення .

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що із заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 звернулась ОСОБА_1 , яка не брала участі у розгляді справи № 826/15038/17.

Водночас, оскаржувана у цій справі бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо неперегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2016 № 289, стосується формування оптової ціни електричної енергії та, що є очевидним, не стосується формування роздрібної ціни електричної енергії для цілей постачання кінцевим споживачам, одним з яких, як зазначає сам заявник, є і заявник.

Таким чином, із заявою про перегляд рішення суду звернулася особа, яка не є учасником справи та якої оскаржувана бездіяльність жодним чином не стосується і жодним чином не зачіпає права чи інтереси заявника, як власне і рішення суду першої інстанції, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звернення заявника із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 є безпідставним.

При цьому, аргументи апеляційної скарги необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241-244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 25.05.2020.