Постанова

від 20.10.2020 по справі 826/15038/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15038/17

адміністративне провадження № К/9901/14833/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом громадської організації Енергійна країна до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У 2017 році громадська організація Енергійна країна звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року.

В обґрунтування заяви заявницею зазначено, що 09 січня 2020 року її представником засобами поштового зв`язку отримано постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, якою задоволено позов ОСОБА_2 до Верховної Ради України та яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 січня 2020 року. Вказаною постановою Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України редакцію статті 11 Закону України Про природні монополії (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до чинної з 13 березня 2014 року редакції статті 11 Закону України Про природні монополії повноваження у Президента України утворювати національні комісії відсутні, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно з рішенням Конституційного суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008. За таких обставин, оскільки в основу судового рішення від 07 листопада 2018 року, яке підлягає перегляду, на думку заявника, покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, однак нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону. При цьому, заявниця зазначає, що незаконність створення Комісії тягне за собою нелегітимність усіх постанов НКРЕКП. Тобто, заявник посилається на положення пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що наведена заявницею обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України і не може бути підставою для перегляду судового рішення. Із заявою про перегляд рішення суду звернулася особа, яка не є учасником справи та якої оскаржувана бездіяльність жодним чином не стосується і жодним чином не зачіпає права чи інтереси заявниці, як власне і рішення суду першої інстанції, яке заявниця просить переглянути за нововиявленими обставинами. За таких обставин, суди дійшли висновку, що звернення заявника із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року є безпідставним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На переконання скаржниці, суд та учасники справи могли при вирішення справи керуватися саме такими джерелами інформації, з яких, як встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, неможливо зрозуміти чинність тієї чи іншої редакції статті 11 Закону № 1682-ІІІ. А відтак обставина нечинності застосованої судом редакції статті 11 Закону N6 1682-ІІІ не могла бути відомою суду та учасникам справи в умовах правової невизначеності. Таким чином, обставина нечинності застосованої судом редакції статті 11 Закону № 1682-ІІІ існувала на час вирішення справи (не є новою), не могла бути відомою суду та учасникам справи при використанні офіційних джерел інформації, отже є нововиявленою обставиною.

Крім того скаржниця зазначила, що поширення постанов відповідача НКРЕКП на неї, як споживача електричної енергії, підтверджується загальнодоступною в ЄДРСР постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 826/7300/16. Отже, судовим рішенням в цій справі зачіпляються її законні права та інтереси, а також це впливає на вирішення інших справ за її участі.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог громадської організації Енергійна країна до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Предметом розгляду у даній справі була перевірка правомірності бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289 та зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні.

З матеріалів адміністративної справи та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року вбачається, що позовні вимоги були мотивовані тим, що формула розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, яку встановлено на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289 Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії , є необґрунтованою, оскільки вугілля в Україні виробники електроенергії - ТЕС не закуповують на основі середніх індексів АРІ2 на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам - Роттердам - Антверпен, а закуповується на внутрішньому ринку та на ринках сусідніх держав, де вартість вугілля значно менша. Громадська організація Енергійна країна вважала, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні змін до формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289 Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії встановлено формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Водночас, нововиявленими слід уважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.

Отже, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.

Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 мотивувала свою заяву тим, що в основу судового рішення від 07 листопада 2018 року, яке підлягає перегляду покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, однак нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі № 9901/988/18, на яку посилається ОСОБА_1 вирішено справу де предметом позову була протиправна бездіяльність ВРУ щодо не оприлюднення на її офіційному веб-сайті статті 11 Закону України "Про природні монополії" № 1682-ІІІ у чинній редакції, з урахуванням позиції Конституційного Суду України.

У вказаній постанові встановлено, що станом на час подання ОСОБА_2 цього позову, а саме 24 грудня 2018 року, ВРУ не оприлюднила на її офіційному веб-сайті статтю 11 Закону України "Про природні монополії" № 1682-ІІІ у чинній редакції, з урахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 8 липня 2008 року від № 14-рп/2008.

Тому, обставини встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі № 9901/988/18 не є істотними для цієї справи обставини, оскільки в контексті спірних правовідносин, з огляду на їх предмет, судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовувалось виключно правомірність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31 березня 2015 року "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг", що у розумінні КАС України не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, з якою ОСОБА_1 пов`язує виникнення нововиявлених обставин, прийнята пізніше ухвалення рішення у даній справі.

Заявниця, з посиланням на вказану постанову, ставить під сумнів правильність правозастосування при вирішенні судами первісного спору, припускаючи можливу помилку при цьому.

Вказане свідчить не про нововиявлені обставини, а про намагання повторно перевірити правильність застосування судами норм права.

Доводи щодо законності утворення Указом Президента України №694/2014 від 27 серпня 2014 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг також не є нововиявленими обставинами, а можуть бути оцінені, як нові підстави позову.

Процедура створення НКРЕКП не була підставою та предметом спору у межах даної справи і судами не досліджувалась, тому посилання на це ОСОБА_1 є недоречними.

Крім того, Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694 про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) і Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 у встановленому порядку неконституційними не визнавались.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звернення заявниці із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року є безпідставним.

Колегія суддів наголошує, що звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, заявницею не зазначені нововиявлені обставини в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі "Pravednaya v. Russia" (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі "Popov v. Moldova" № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Ryabykh v. Russia" (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").

Аналогічна правова позиція щодо застосування судової практики Європейського суду з прав людини була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а.

Посилання скаржниці на відступлення судами від правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 1-07/07 про застосування доктрини "плодів отруєного дерева" при дослідженні повноважень НКРЕКП є безпідставним, оскільки зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до "плодів отруєного дерева" є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року звернулась ОСОБА_1 , яка не брала участі у розгляді справи № 826/15038/17.

Водночас, оскаржувана у цій справі бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289, стосується формування оптової ціни електричної енергії та, що є очевидним, не стосується формування роздрібної ціни електричної енергії для цілей постачання кінцевим споживачам, одним з яких, як зазначає сама заявниця, є і заявник.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, із заявою про перегляд рішення суду звернулася особа, яка не є учасником справи та якої оскаржувана бездіяльність жодним чином не стосується і жодним чином не зачіпає права чи інтереси заявника, як власне і рішення суду першої інстанції, яке заявниця просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов