Ухвала

від 27.05.2020 по справі 461/3399/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3399/20

Провадження № 2/461/987/20

У Х В А Л А

27.05.2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальності ЛЕОПОЛІС МЕДІЯ ГРУП про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

в провадження судді Галицького районною суду м. Львова Волоско І.Р. надійшли матеріали цивільної справи №461/3399/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальності ЛЕОПОЛІС МЕДІЯ ГРУП про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020 року, суддею обрано Волоско І.Р.

Вивченням матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що позивач ОСОБА_1 , в період з листопада 2017 року по березень 2020 року, брала участь у розгляді справ Галицького районного суду міста Львова у якості присяжного.

Ухвалою Львівської міської ради №2666 від 16.11.2017 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.03.2017 року № 1580 Про затвердження списку присяжних районних судів м. Львова , внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року № 1580 Про затвердження списку присяжних районних судів м. Львова та ОСОБА_1 було включено до списку присяжних Галицького району м. Львова.

Відповідно до Розпорядження Галицького районного суду міста Львова №11 від 12.03.2020 року ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків присяжного.

Відповідно до статті 63 Закону України Про судоустрій і статус суддів , присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.34 ЦПК України, у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

За даних обставин, з метою усунення усіх сумнівів щодо неупередженості судді, головуючим заявлено про самовідвід від участі у розгляді даної цивільної справи.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України визначено, порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу . Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України Про судоустрій і статус суддів , судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Відповідно до ст. 63 цього ж закону, присяжним є особа, яка у випадках, визначених законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 вказаного Закону.

Відтак, статус присяжного фактично прирівнюється до статусу судді, а тому обмеження, які встановлені чинним ЦПК України, до суддів, в частині, поширюють свою дію і на присяжних.

Відповідно до статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду . Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного . У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими .

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 фактично входила до складу суду при розгляді інших цивільних та кримінальних справ, які перебували у провадженні Галицького районного суду м. Львова та виконувала обов`язки присяжного при здійсненні правосуддя, відтак вважаю, що є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Виходячи із вищезазначеного, з метою забезпечення об`єктивного розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості судді у результатах її вирішення, його упередженості чи необ`єктивності, дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, приходжу до висновку, що самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, -

у х в а л и в:

самовідвід головуючого судді Волоско І.Р. від участі у розгляді цивільної справи №461/3399/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальності ЛЕОПОЛІС МЕДІЯ ГРУП про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди- задовольнити .

Відвести суддю Волоско І.Р. від участі у розгляді цивільної справи №461/3399/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальності ЛЕОПОЛІС МЕДІЯ ГРУП про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.Р.Волоско.