Постанова

від 26.05.2020 по справі 431/6902/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 431/6902/19

Провадження № 22-ц/810/172/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Єрмакова Ю.В.,

суддів Авалян Н.М., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

заінтересована особа - Старобільська державна нотаріальна контора

скаржник - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2019 року, постановлене суддею Воронкіним О.А.

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, заінтересована особа Старобільська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування заяви зазначила,що вона мешкала однією сім`єю з ОСОБА_3 з 28 листопада 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Оскільки вона мешкала з ОСОБА_3 однією сім`єю більш ніж 5 років та є спадкоємцем четвертої черги за законом, а інші спадкоємці відсутні, вона звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про вступ до спадщини, однак їй в усній формі було відмовлено. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - земельна ділянка (пай), тому факт сумісного проживання з померлим ОСОБА_3 має для заявника юридичне значення. У зв`язку з наведеним заявник вимушена була звернутися до суду, оскільки інші спадкоємці, які претендують на спадщину - відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 28 листопада 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення та дослідивши письмові докази по справі та інші матеріали справи, вивчивши всі наявні докази щодо заявлених вимог, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2019 року ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України звернулась до суду з апеляційною скаргою та просила рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2019 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч.6 ст. 296 ЦПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вказала на те, що вона є дочкою померлого ОСОБА_3 та є спадкоємцем першої черги. Спадщину нею було прийнято шляхом звернення з відповідною заявою до приватного нотаріуса Старобільського районного територіального округу Луганської області Басової О.В. 23 грудня 2019 року, що підтверджується витягом зі спадкової справи.

Також зазначила, що ОСОБА_1 свідомо приховала факт того, що після смерті ОСОБА_3 є спадкоємець першої черги за законом.

Вважає, що дана цивільна справа не може розглядатися в окремому проваджені й повинна розглядатися в позовному провадженні, оскільки вимога ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу пов`язана з доведенням виникнення у заявниці права на спадкування майна померлого, на яке можуть мати права інші спадкоємці або міська рада в порядку прийняття від померлого спадщини.

Зазначає, що суд під час судового розгляду справи на з`ясовував коло осіб, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, заінтересованою особою по даній категорії справ не може бути Старобільська державна нотаріальна контора.

Після спливу (2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 19 березня 2020 року відкрито провадження по справі, сторонам по справі роз`яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, де вона зазначила, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки прийняте рішення ніяким чином не порушує права ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року справу було призначено до апеляційного розгляду.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, скаржника та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви суд першої інстанції посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення та дослідивши письмові докази по справі та інші матеріали справи, вивчивши всі наявні докази щодо заявлених вимог, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Водночас, як передбачено у п. 7 цієї постанови , суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану. Разом з цим для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутись до суду з відповідним позовом.

При цьому, із роз`яснень, які містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що […] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечує щодо розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 , отже між нею та заявницею існує спір щодо спадкового майна, оскільки вона є дочкою спадкодавця, а отже спадкоємицею першої черги.

Вказані обставини підтверджуються її свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу ОСОБА_4 ), витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Сама заявниця у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує, що ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_3 та є спадкоємицею першої черги.

Згідно ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скаржником надано до апеляційного суду копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, з якого вбачається, що 23 грудня 2019 року приватним нотаріусом Босовою О.В. була заведена спадкова справа №217/2019 яка знаходиться на зберіганні у приватного нотаріуса Босової О.В.

Наведені обставини свідчать про те, що вказаним рішенням суду дійсно порушуються права скаржника, оскільки вона не залучалась при розгляді справи, але зверталась з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим була заведена спадкова справа, проте ці обставини не з`ясовувались судом першої інстанції при розгляді справи в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 5, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, передбачені ст.143 ЦПК ( 1502-06 ), зокрема, з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва. Судам слід мати на увазі що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому главою 37 ЦПК ( 1502-06 ), за участю заявників і заінтересованих осіб. Заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії, передбачені статтями 99, 103 ЦПК ( 1501-06 ).

Судом першої інстанції при розгляді даної справи не було виконано вказані вимоги, як то зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення та не з`ясовано які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають залученню до участі у справі і виклику в судове засідання.

Отже з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі наявний спір про право (право на спадкування), який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, оскільки визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне, в даному випадку про спадкове право.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України ).

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Ураховуючи, що у зазначеній справі вбачається спір про право, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин без розгляду відповідно до положень частини 6 статті 294 ЦПК України.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

При цьому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки скаржник просив скасувати рішення суду та закрити провадження по справі, що не передбачено положеннями ч. 6 статті 294 ЦПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2019 року необхідно скасувати і прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 28 листопада 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без розгляду.

Також колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.

В апеляційній скарзі скаржник просить постановити окрему ухвалу щодо допущення процесуальних порушень під час розгляду даної справи суддею Старобільського районного суду Луганської області Воронкіним О.А.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 385 ЦПК України передбачено, що суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком.

Керуючись ст. 367 , п. 2 ч. 1 ст. 374 , ст. 376 , 384 , 441 ЦПК України ,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2019 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 28 листопада 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України цей строк продовжується до закінчення дії такого карантину.

Дата складення повного тексту постанови 26 травня 2020 року.

Судді: Ю.В. Єрмаков

Н.М. Авалян

В.А. Коновалова