Ухвала

від 21.05.2020 по справі 522/617/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/617/20

Провадження по справі №1-кс/522/6933/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , заявника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_6 ,- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_6 ,- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2020р.

В обґрунтування клопотання особа, яка його подала, зазначила, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2020р. задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна квартиру (реєстраційний номер: 1514308551101) за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено відчуження та здійснення реєстраційних дій на нерухоме майно квартиру (реєстраційний номер: 1514308551101) за адресою: АДРЕСА_1 .

Адвокат ОСОБА_5 вважає, що арешт накладено незаконно та необґрунтовано, з тих підстав, що відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що сума збитків, завданих державі протягом березня грудня місяців 2019 року та січня 2020 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , направлених на заволодіння коштами державного бюджету, виділеними на оплату праці ОСОБА_9 , фіктивно працевлаштованої у Департаменті на посаду провідного консультанта відділу міжнародного, міжрегіонального та транскордонного співробітництва управління міжнародного та міжрегіонального співробітництва, становить 118 511,25 грн.

Проте, відповідно до угоди про відступлення паю від 05.03.2018р. визначено, що вартість майнових прав на квартиру (на первинному ринку) складає 741907, 25 грн.

Таким чином, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, не є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 192617741 від 11.12.2019, підозрювані у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на праві приватної власності належав об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, фактичним і тривалий час юридичним власником арештованої квартири завжди, ще за період створення цього майна, була ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 31.12.2015 р. уклала договір № 26 про пайову участь у будівництві житлового будинку, у якому в подальшому їй була виділена відповідна квартира. Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 26, укладеною 05.03.2018 р. ще ОСОБА_6 , квартира вже була ідентифікована. Саме ОСОБА_6 завжди фактично здійснювала належні за договором платежі з метою набуття права власності на квартиру - відповідно до квитанцій від 04.01.2016 р„ 05.01.2016 р„ 25.01.2016 р„ 24.02.2016 р„ 25.04.2016 р, 25.07.2016 р„ 25.08.2016 р„ 23.09.2016 р 05 08 0018 р та прибуткового касового ордеру від 05.03.2018 р.

Коли майно вже було створено як об`єкт права власності 05.03.2018р. ОСОБА_6 за угодою формально відступила своїй онуці ОСОБА_8 пай (права та обовязки) за договором №26 про пайову участь в будівництві. Остання на підставі акту приймання передачі від 05.03.2018р. набула майнове право на квартиру АДРЕСА_2 , що стало підставою для реєстрації за неї права власності. Таке формальне тимчасове наділення власністю було повязане з певними сімейними обставинами, що не мають відношення до кримінального провадження.

01.02.2020р. в умовах відсутності жодних фактичних та юридичних перешкод, задовго до повідомлення ОСОБА_8 про підозру, вона через механізм дарування відновила статус -кво та поновила реального власника ОСОБА_6 в правах власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Органом досудового розслідування підозра стосовно власника майна, ОСОБА_6 не пред`явлена. ОСОБА_6 не має жодного відношення до вчинення будь-яких злочинів, не несе відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, або неосудної особи, яка вчинили суспільно небезпечне діяння.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав вимоги, викладені у клопотанні про скасування арешту з майна та просив їх задовольнити.

Так, адвокатом було зазначено, що на момент повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України власником квартири АДРЕСА_3 , являлась ОСОБА_6 , яка не є учасником кримінального провадження № 42019160000000727 від 27.11.2019р. та стосовно якої не може бути застосовано конфіскація її належного майна, або спеціальна конфіскація. Позовна заява стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні,- відсутній.

Прокурор, слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог, викладених у клопотанні посилаючись на той факт, що доводи адвоката є необґрунтовані.

Так, прокурор зазначив, що вищезазначена квартира підозрюваною ОСОБА_8 була переоформлена на її бабусю, ОСОБА_6 , після проведення органом досудового розслідування обшуків в рамках кримінального провадження №42019160000000727 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а позовна заява буде вручена стороні захисту з обвинувальним актом.

Вивчивши клопотання та долучені до нього документи, дослідивши матеріали провадження, приходжу до наступного висновку.

З наданих матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділу УСБУ в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №42019160000000727 від 27.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2020р. задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 , про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна квартиру (реєстраційний номер: 1514308551101) за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено відчуження та здійснення реєстраційних дій на нерухоме майно квартиру (реєстраційний номер: 1514308551101) за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено в ухвалі слідчого судді від 01.04.2020р. метою накладення арешту є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При даному судовому розгляді, прокурором чи слідчим у кримінальному провадженні не було спростовано зазначених обставин, дані про які надані при даному розгляді слідчому судді, також відсутні відомості про те, що в ході досудового розслідування після арешту встановлено обставини та одержано на їх підтвердження докази достатні дані, за яких арештоване майно було одержано внаслідок кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні.

Зокрема, прокурором чи слідчим у кримінальному провадженні не зазначено та не доведено суду, за яких саме обставин вчинення кримінального правопорушення, які встановлені за час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, арештоване майно має відношення до вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, станом на 01.04.2020р., спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_3 , належала на праві власності ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , немає жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.

Так, власнику майна, а саме ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого злочину.

Таким чином, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 132, ч. 3 ст. 174 КПК України, та виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, та приходить до висновку, що володільцем речей та предметів на підставі наданих в обґрунтування клопотання документів доведено відсутність підстав для їх арешту, а тому вважає наявними підстави згідно ст.174 КПК України для його скасування.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника ОСОБА_6 ,- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2020р. у кримінальному провадженні № 42019160000000727 від 27.11.2019р.,- задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2020р. в рамках кримінального провадження № 42019160000000727 від 27.11.2019р. про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна квартиру (реєстраційний номер: 1514308551101), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1

21.05.2020