Ухвала

від 14.09.2020 по справі 522/617/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/617/20

Провадження по справі № 1-кс/522/10728/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_3 ,-адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020р. задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у тому числі на тимчасово вилучене в ході обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020р. на вказане майно.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_4 посилається на той факт, що зазначене вилучене майно, на даний час, оглянуто та слідством не встановлено наявності в ньому доказової бази для кримінального провадження, в зв`язку з чим арешт з майна може бути скасовано та майно повернуто власнику.

В судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з`явився, згідно наданої заяви, підтримав вимоги, зазначені у клопотанні про скасування арешту майна та просив розглянути клопотання за його відсутності.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився.

Дослідивши клопотання та матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ УСБУ в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 27.11.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019160000000727, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020р. задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у тому числі на тимчасово вилучене в ході обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Арешт було накладено обґрунтовано, однак, на цей час правові підстави для арешту вказаного майна відпали, так як, відповідно до повідомлення прокурора, усі необхідні для кримінального провадження слідчі та процесуальні дії щодо арештованого майна, вилученого за адресою: АДРЕСА_1 , органом досудового розслідування на даний час виконані.

З огляду на приписи п.18 ч.1 ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

З огляду на викладене суд приймає клопотання адвоката ОСОБА_4 до розгляду та приходить до висновку що воно підлягає задоволенню з наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_3 ,- адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 03.02.2020р. задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020р. на майно вилучене в ході обшуку за вилучене в ході обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , а саме:

- Жорсткий диск «SEAGATE» чорного кольору s/n: NA87LH1Z з наліпкою з написом «КП Бюро регіонального розвитку, інвентарний номер 34»;

- Ноутбук «MacBook Pro» Serial No: НОМЕР_42 сірого кольору з зарядним пристроєм;

- Мобільний телефон «Iphone» чорного кольору «Model A1661 FCCID: BCG-E3087A IC:579C-E3087A» з сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 ;

- Планшет «Ipad» сірого з чорним кольорів Model A1475 FCC ID: BCGA1475 IC:579C-A1475 Serial: НОМЕР_41 в чохлі чорного кольору.

Зобов`язати слідчого СВ УСБУ в Одеській області в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №42019160000000727 від 27.11.2019р. негайно повернути ОСОБА_3 вищевказане тимчасово вилучене майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1

14.09.2020