Ухвала

від 28.05.2020 по справі 440/2170/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 травня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/2170/20

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2020 року позивачі звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

27 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони Кибинській сільській раді Миргородського району включати земельну ділянку з кадастровим номером 5323282801:01:001:1088 до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги та відповідно виставляти права на неї на земельні торги.

В обгрунтування клопотання зазначено, що на даний час, з офіційних даних Публічної кадастрової карти, земельний масив, дозвіл на розробку проекту землеустрою в межах якого заявлено представниками малолітнього, є сформованою земельною ділянкою із визначеним кадастровим номером 5323282801:01:001:1088. Станом на 27 травня 2020 року жодного рішення про задоволення клопотання ОСОБА_2 чи про відмову у його задоволенні, законними представниками не отримано. Невжиття заходів забезпечення позову не забезпечить ефективного захисту прав та інтересів малолітньої особи у правовідносинах з суб`єктом владних повноважень. Формування земельної ділянки та її державна реєстрація є етапами підготовки лоту до проведення земельних торгів. Таким чином, відповідачу закон не перешкоджає відчужити сформовану земельну ділянку, шляхом виставлення її на земельні торги. Отже, потенційне включення земельної ділянки з кадастровим номсером 5323282801:01:001:1088 знівелює позовні вимоги.

Розглянувши заяву представників ОСОБА_2 , суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, приписи частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони вчинення дій. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року Європейський суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявники лише допускають, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення за результатами розгляду справи і ефективному захисту прав ОСОБА_2 та припускають можливе виставлення земельної ділянки на земельні торги.

При цьому, заявниками не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.

Доводи заявників про те, що відповідач при наявності судового спору про надання дозволів на виготовлення проекту землеустрою на спірні земельні ділянки, може включити їх до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, окрім, що на даний час земельна ділянка сформована та їй присвоєно кадастровий номер.

Варто також зазначити, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №766/6141/16-а, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року № 420/3397/19.

Також, у постанові від 30 травня 2018 року, прийнятою у справі №826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу відповідними органами на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обгрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає подану заяву про забезпечення позову необґрунтованою, що свідчить про наявність підстав для постановлення ухвали про відмову у її задоволенні.

Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову у справі № 440/2170/20.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.О. Удовіченко