Постанова

від 17.09.2020 по справі 440/2170/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 р. Справа № 440/2170/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Донець Л.О. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 28.05.20 року у справі № 440/2170/20

за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року позивачі, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району надати ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргород;ського району надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку п;роекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району надати малолітньому ОСОБА_3 в особі його законних представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- встановити судовий контроль.

Також, 27 травня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 подали до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Кибинській сільській раді Миргородського району включати земельну ділянку з кадастровим номером 5323282801:01:001:1088 до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги та відповідно виставляти права на неї на земельні торги.

Зазначена заява обґрунтована тим, що на даний час, з офіційних даних Публічної кадастрової карти, земельний масив, дозвіл на розробку проекту землеустрою в межах якого заявлено представниками малолітнього, є сформованою земельною ділянкою із визначеним кадастровим номером 5323282801:01:001:1088. Станом на 27 травня 2020 року жодного рішення про задоволення клопотання ОСОБА_3 чи про відмову у його задоволенні законними представниками не отримано. На думку заявників, невжиття заходів забезпечення позову не забезпечить ефективного захисту прав та інтересів малолітньої особи у правовідносинах з суб`єктом владних повноважень. Апелянти вказують, що формування земельної ділянки та її державна реєстрація є етапами підготовки лоту до проведення земельних торгів. Таким чином, відповідачу закон не перешкоджає відчужити сформовану земельну ділянку шляхом виставлення її на земельні торги. Отже, потенційне включення земельної ділянки з кадастровим номером 5323282801:01:001:1088 до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, знівелює позовні вимоги.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі № 440/2170/20 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність її вимогам ст. 150 КАС України, просять ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачі зазначають, що надати інші докази, зокрема, документи, які б свідчили про намір відповідача включити спільну земельну ділянку до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, надати немає можливості з огляду на те, що ані проекти рішень, ані самі рішення відповідача не публікуються. Також заявник вважає, що судом першої інстанції не враховано особливості здійснення доказування за умов пандемії, так як на засідання сесії не допускаються заінтересовані особи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Поряд з тим, згідно з ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, системний аналіз наведених вище норм діючого законодавства дозволяє дійти висновку про те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.

З аналізу вищезазначеного слід зазначити, що приписи ст.150 КАС України передбачають, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є саме обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача). А під час розгляду клопотання щодо вжиття заходів для забезпечення позову суд, в свою чергу, повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявники лише допускають, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення за результатами розгляду справи і ефективний захист прав ОСОБА_3 та припускають можливе виставлення земельної ділянки на земельні торги.

Наведені заявником обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам малолітнього позивача. до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів зазначає, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Так, доводи заявників про те, що відповідач, може включити земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, окрім тому, що на даний час земельна ділянка сформована та їй присвоєно кадастровий номер.

Варто також зазначити, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №766/6141/16-а, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року № 420/3397/19.

Також, у постанові від 30 травня 2018 року, прийнятою у справі №826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу відповідними органами на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі № 440/2170/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року у справі № 440/2170/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Л.О. Донець О.І. Сіренко Постанова складена в повному обсязі 21.09.20 р.