Постанова

від 27.05.2020 по справі 826/970/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/970/14 Суддя (судді) першої інстанції: Кротюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко Ірини Володимирівни, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД , про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення останньої № 7897732 від 13.11.2013 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 за ТОВ Сілтек ЛТД (номер 38454814).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Заіко Ірини Володимирівни Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 13 листопада 2013 року № 7897732 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 за ТОВ Сілтек ЛТД податковий номер 38454814.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ Сілтек ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 провадження у даній справі зупинено до набрання чинності рішенням у справі № 910/1941/14.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду дану справу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ Сілтек ЛТД на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 27.05.2020.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.07.2009 між Українською студією телевізійних фільмів та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 07/08-1к.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, Українська студія телевізійних фільмів продала, а ОСОБА_2 купила майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

Повна оплата майнових прав на квартиру за вищезазначеним договором підтверджується квитанцією від 12.08.2009 року.

01.10.2013 між Українською студією телевізійних фільмів та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав № 07/08-1к від 28.07.2009.

У п. 1 даної додаткової угоди, зазначено, що у зв`язку із здійсненням технічної інвентаризації квартири та отриманням технічного паспорту встановлено, що квартира будівельний АДРЕСА_1 за даними технічного паспорту має загальну площу 56,2 кв.м та номер квартири 126.

02.10.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого, ОСОБА_1 набув право вимоги і став покупцем за договором купівлі-продажу майнових прав № 07/08-Ік від 28.07.2009.

03.10.2013 відповідно до акту приймання-передачі, ОСОБА_1 передано квартиру в житловому будинку. В п. 3 акта приймання-передачі квартири зазначено, що сторони свідчать про те, ж ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Також, було передано копію акта готовності об`єкта в експлуатацію від 05.04.2012, сертифіката серії КВ № 164120062060 від 23.04.2012 відповідності закінченого будівництвом об`єкта та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

23.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.

07.11.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Пилипчук В .А. прийняв рішення № 7714069 про відмову у державній реєстрації.

27.11.2013 ОСОБА_1 подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві повторну заяву про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.

06.12.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Бродюк І.Ю. прийняла рішення № 8730927 про відмову у державній реєстрації за мною права власності спірну квартиру на тій підставі, що заявлене право вже зареєстровано за іншим суб`єктом, адже 13.11.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Заіко Іриною Володимирівною було винесено рішення № 7897732 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Сілтек ЛТД , податковий номер 38454814.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду, просив скасувати оскаржуване рішення, оскільки, на його думку, воно прийнято без належних на те підстав. Так, позивач зазначив, що лише у нього були всі належні документи для реєстрації спірної квартири, в тому числі технічний паспорт на квартиру, з огляду на що, вказане виключає можливість володіння такими документами третьою особою - ТОВ Сілтек ЛТД , відповідно, здійснення нею реєстрації прав на квартиру.

На противагу доводам позивача третьою особою вказано на те, що майнові права на квартиру перебували під обтяженням - іпотекою, де іпотекодавцем був ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс , а іпотекодержателем - АКБ Форум , а тому, за таких обставин, передача ДП Українська студія телевізійних фільмів майнових прав на квартиру ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу майнових прав № 07/08-1к від 28.07.2009 не створила жодних юридичних наслідків для вказаного майна.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- рішенням від 26.03.2014 у справі № 910/1941/14 Господарського суду міста Києва, суд постановив: Позов задовольнити. Визнати недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 разом з усіма додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД та Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , з моменту укладання. Визнати недійсною передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД майнових прав на об`єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013, що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД та Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на виконання умов інвестиційного договору №1 від 17.06.2013. Визнати довіреність № б/н від 12.06.2013 недійсною в частині уповноваження Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів ;

- таким чином, оскільки, право власності на квартиру ТОВ Сілтек ЛТД ґрунтується на Інвестиційному договорі № 1 від 17 червня 2013 року та на підставі вказаного договору державним реєстратором приймалося оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині та скасування оскаржуване рішення, адже в силу рішенням суду від 26.03.2014, яке набрало законної сили, було визнано недійсним, як інвестиційний договір №1 від 17.06.2013 разом з усіма додатками, так і передачу за ним майнових прав на об`єкти нерухомості.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV (Закон № 1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Нормами ст. 4 Закону № 1952-IV, визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами ч. 2 ст. 15 Закону №1952-IV, визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов`язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться зокрема на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін`юст.

Згідно з п. 23 Порядку № 703, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України від 01.07.2004 № 1952-IV.

При цьому, однією з підстав для відмови в державній реєстрації права, згідно пункту 4 частини 1 статті 24 названого Закону, є подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Також, п. 27 Порядку, визначено перелік документів для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідні для виникнення, переходу або припинення права власності.

Відповідно до п. 42 Порядку, державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 46 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

При цьому, абзацом 8 названого пункту, закріплено, що у разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав документ, яким визначено окрему частину об`єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна у зв`язку з набуттям права спільної власності на такий об`єкт.

Абзацом 9 п. 46 Порядку № 703, передбачено, що у разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

Під час дослідження матеріалів справи та встановлення обставин справи, слідує, що 30 січня 2004 року між Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи.

За умовами вказаного договору, проведено будівництво адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1

Водночас, на виконання підпункту 2.1.4. рішення Київської міської ради від 26 червня 2003 року № 547/707 Про погодження місць розташування об`єктів , яким погоджено УСТФ Укртелефільм місце розташування адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 31 березня 1959 року №484 Про відвод земельної ділянки комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР під будівництво кінозйомочного комплексу в Дарницькому районі , орієнтовною площею 0,93 га, 15 листопада 2010 року між УСТФ Укртелефільм та Головним управлінням житлового забезпечення підписано акт № 196 про передачу 28 квартир в рахунок 5% відрахувань за житлове будівництво по АДРЕСА_1

Однак, 24 лютого 2009 року, між сторонами договору про спільну діяльність було підписано акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 який є додатком до названого договору.

До суду першої інстанції під час розгляду спору по суті, стороною позивача було подано клопотання про доручення до матеріалів справи копію рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1941/14 від 26.03.2014 за позовом Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм до ТОВ Сілтек ЛТД , ПрАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна реєстраційна служба України про визнання договору недійсним, яке залишено в силі Київським апеляційним господарським судом згідно постанови від 10 червня 2014 року.

Так, рішенням 26.03.2014 у справі № 910/1941/14 Господарського суду міста Києва, суд постановив: Позов задовольнити. Визнати недійсним інвестиційний договір №1 від 17.06.2013 року разом з усіма додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД (03039, м. Київ, вул. Байкова, будинок 7, код 38454814) та Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс (73042, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Ціолковського, будинок 50, код 25400551), з моменту укладання. Визнати недійсною передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД (03039, м. Київ, вул. Байкова, будинок 7, код 38454814) майнових прав на об`єкти нерухомості відповідно до Актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013, що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД (03039, м. Київ, вул. Байкова, будинок 7, код 38454814) та Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс (73042, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Ціолковського, будинок 50, код 25400551) на виконання умов інвестиційного договору №1 від 17.06.2013 року. Визнати довіреність № б/н від 12.06.2013 року недійсною в частині уповноваження Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс (73042, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Ціолковського, будинок 50, код 25400551) на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 року інвестиційних договорів .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 у справі № 910/1941/14 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 касаційні скарги Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у справі № 910/1941/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надалі, рішенням Господарського суду м. Києві від 21.04.2015 позов Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від 12.06.2013 в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів. Визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД та Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та додатки до нього з моменту укладання. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД та Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/1941/14 залишено без змін.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/1941/14 в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 в частині уповноваження ПрАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів, та визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013, укладеного між ТОВ Сілтек ЛТД та ПрАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , та додатків до нього з моменту укладання, скасован, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині відмови у задоволенні позову рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у справі № 910/1941/14 залишено без змін.

Надалі, рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2016 позов Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм задоволено. Визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД та Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та додатки до нього з моменту укладання. Визнано недійсною довіреність від 12.06.2013 в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 13.04.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі № 910/1941/14 скасовано Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2016 касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/1941/14 - залишено в силі .

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, вжитий термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Такі ж правила визначення предметної юрисдикції адміністративних судів закріплені у ст. 19 КАС України.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Водночас, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, який за договором відступлення права вимоги набув право вимоги і став покупцем за договором купівлі продажу майнових прав № 07/08-1к від 28.07.2009, оспорює рішення відповідача - державного реєстратора, прийняте ним, яке стосуються проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за третьою особою - ТОВ Сілтек ЛТД .

Отже, зміст заявлених позовних вимог у цій справі зводиться до захисту права власності або іншого речового права позивача, з огляду на що, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, не здійснював жодних владних управлінських функцій щодо позивача.

За змістом статей 15-16, 21 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або.

Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, є способом захисту саме цивільних прав та інтересів .

Також, підлягає врахуванню й те, що позивач не був заявником стосовно оскарженої ним реєстраційної дії, яка була вчинені за заявою іншої особи - ТОВ Сілтек ЛТД , такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства/процедури.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17, від 07.08.2019 у справі № 826/15145/16, від 06.11.2019 у справі № 826/3731/18.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

За практикою Європейського Суду з прав людини " фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Важливо наголосити, що нормами ч. 1 ст. 319 КАС України, визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 239 та частини 1 ст. 319 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що враховуючи суб`єктний складу учасників спору, розгляд цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із закриттям провадження у цій справі.

Керуючись ст. ст. 243, 228, 239, 315, 319, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД - задовольнити частково .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 - скасувати.

Провадження у справі № 826/970/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко Ірини Володимирівни, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю Сілтек ЛТД , про визнання протиправним та скасування рішення - закрити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Ю. Коротких

Є.О. Сорочко