Рішення

від 25.05.2020 по справі 201/5731/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5731/19

Провадження № 2/201/619/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.

за участі :

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Каминіної В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , третя особа ОСОБА_4 про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення і поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 травня 2019 року звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Дніпропетровської обласної ради, КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , третя особа ОСОБА_4 про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення і поновлення на посаді, в якому з урахуванням уточнень просила суд:

- зобов`язати КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро як уповноваженого обласною радою на здійснення виплат, відшкодувати 330 847,88 грн. за час затримки розрахунку при звільнення (з утриманням обов`язкових платежів, податків і уточненням суми за бухгалтерськими підрахунками);

- визнати незаконним та скасувати п.2 Розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 року і призначення обласною радою т.в.о. директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро ОСОБА_5 .М. за сумісництвом за період з 25 листопада 2016 року по 28 жовтня 2017 року;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну раду відшкодувати ОСОБА_1 9 6050 грн. моральної шкоди;

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро через недотримання умов угоди сторін і поновити її на посаді директора на умовах, діючих до звільнення.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилалась на те, що перебувала у трудових відносинах із КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , працюючи на посаді директора даного комунального закладу з 29 червня 1993 року. 05 вересня 2002 року між нею та ліцеєм був укладений безстроковий трудовий договір. Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 року у зв`язку з проведенням службового розслідування за фактом порушення вимог статті 28 Закону України Про запобігання корупції ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 25 листопада 2016 року відповідно до статті 46 КЗпП України на два місяці без збереження заробітної плати та призначено ОСОБА_4 тимчасово виконуючою обов`язки директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (за сумісництвом) з 28 листопада 2016 року на період відсторонення ОСОБА_1 .. Це розпорядження стало для позивачки потрясінням, через яке вона опинилася на лікарняному з 25 листопада 2016 року.

З посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро Журавель Т.О. було звільнено з 24 квітня 2017 року на підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 26-КП від 21 квітня 2017 року. При звільнені з позивачкою не був проведений розрахунок із заробітної плати, вона не була ознайомлена із сумами, належними їй до виплати при звільненні.

Судовим рішенням від 11 грудня 2017 року визнаний незаконним та скасований пункт 1 розпорядження Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 року Про відсторонення від роботи директора Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро .

За викладених обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом і просила його задовольнити.

17 травня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення і поновлення на посаді, яка згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2019 року була передана для розгляду судді Ткаченко Н.В.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21 травня 2019 року у зазначеній цивільній справі було заявлено самовідвід(т. 1 а.с.49).

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2019 року справа за указаним позовом передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т.1 а.с. 50)

Ухвалою судді від 24 травня 2019 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків. У встановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті позивачем (т. 1 а.с. 51).

27 травня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення і поновлення на посаді (т. 1 а.с. 56-57).

Ухвалою суду від 21 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 (т. 1 а.с.178-179)

У відзиві на позовну заяву представник КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро просив позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на те, що з дня відсторонення позивачки від роботи. Тобто з 25 листопада 2016 року, вона безперервно перебувала на лікарняних. 20 квітня 2017 року голові Дніпропетровської обласної ради позивачем була подана заява про звільнення з посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро з 24 квітня 2017 року за згодою сторін, у зв`язку із чим головою Дніпропетровської обласної ради 24 квітня 2017 року було видано розпорядження № 26-КП про звільнення ОСОБА_1 , директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Таким чином, перебуваючи на робочому місці та одноособово виконуючи посадові обов`язки директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , ОСОБА_1 мала діяти у відповідності до норм ст. 47, 116 КЗпП України та здійснити певні дії як керівника закладу у зв`язку зі своїм звільненням в якості працівника, зокрема видати відповідні накази та/або розпорядження щодо проведення відповідних розрахунків у зв`язку зі звільненням. Однак, попри те, що позивач не повідомила відповідні підрозділи КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро про факт свого звільнення (заява про звільнення була подана до обласної ради), власне нею ж в порушення положень статуту, трудового договору та положень ст. 47, 116 КЗпП України протиправно не було вжито певних дій, направлених на здійснення розрахунку при звільненні. Наказ департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 156-к/тр про виплату ОСОБА_1 за рахунок коштів КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро компенсації за 47 календарних днів невикористаної відпустки у зв`язку з її звільненням був отриманий КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро 26 квітня 2017 року, тому відповідне відрахування було здійснено 27 квітня 2017 року в загальному розмірі 21 618,34 грн. та з відрахуванням обов`язкових податків та зборів на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 17 186,58 грн., що відбулося 28 квітня 2017 року. Таким чином затримка розрахунку при звільненні викликана діями і поведінкою самої позивачки. Позивачем не було надано доказів на підтвердження її звернення до виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. При цьому з шостого дня тимчасової непрацездатності застрахована особа отримує суми компенсації матеріального забезпечення з тимчасової непрацездатності від Фонду і за рахунок коштів Фонду, тому вина КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро в порушенні положень ст. ст. 47, 116 КЗпП України відсутня. В лютому 2019 року КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 лютого 2019 року про здійснення виплат належної їй допомоги по тимчасовій непрацездатності за період її перебування на лікарняних, а також з урахуванням судового рішення від 11 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 23 січня 2019 року, здійснило виплату ОСОБА_1 належних сум в загальному розмірі 8 693,86 грн. Рішенням загальних зборів первинної профспілкової організації КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро від 23 січня 2017 року та від 07 квітня 2017 року було прийнято рішення щодо виплати позивачу матеріальної допомоги у збільшених розмірах у порівнянні з іншими працівниками ліцею у якості компенсації за неотриману заробітну плату у зв`язку з дією розпорядження Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 року та втрати компенсації допомоги по тимчасовій непрацездатності, в розмірах 24 390,24 грн. та 19 390,24 грн. Також позивачці була виплачена матеріальна допомога в розмірі 1 500 грн. тобто, загальна сума усіх виплат позивачу матеріальних допомог за період з січня по квітень 2017 року становила 45 280,48 грн., що становить 105,88 % від суми належної позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 22 січня 2017 року по 21 квітня 2017 року, яка дорівнює 42 776,98 грн. Представник КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро звертає увагу суду на те, що відсторонення позивача від роботи відбулося за поданням департаменту захисту економіки національної поліції України за фактом протиправного призначення директором ліцею особисто собі премій, без наявності необхідних погоджень з боку уповноваженого органу. За актом інспекційного відвідування головного управління держпраці у Дніпропетровській області у період з 17 січня 2018 року по 30 січня 2018 року встановлено порушення ст. 98 КЗпП України в частині нарахування та виплат премій директору КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро ОСОБА_1 в період 2014-2016 років у більших розмірах, ніж встановлено вище стоячим органом управління на 150 645,50 грн., а також в частині роботи директора за сумісництвом на 0,5 ставки на іншій керівній посаді (т.1 а.с. 83-89).

Представник Дніпропетровської обласної ради у відзиві на позовну заяву зазначив про безпідставність позовних вимог оскільки розпорядження про призначення Апоненко І.М ОСОБА_6 в.о. директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро затверджені на сесіях обласної ради, винесені законно і скасуванню не підлягають. Звільнення ж позивача відбулось на підставі власноруч написаної нею заяви про звільнення за угодою сторін. Розпорядження про звільнення відповідача на підставі її відповідної заяви також затверджено на сесії обласної ради. Таким чином Дніпропетровською обласною радою не порушено вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим представник Дніпропетровської обласної ради просив відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с. 158-162).

Також представником Дніпропетровської обласної ради до суду подано заява про застосування строків позовної давності до вимог позивача про поновлення на роботі, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів поважності причин пропуску встановленого положеннями ст. 233 КЗпП України місячного строку на звернення до суду з такими вимогами (т.1 а.с. 155-156).

ОСОБА_1 у відповіді на відзиви відповідачів зазначає про неправомірність призначення Апоненко ОСОБА_7 т ОСОБА_6 в.о. директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , оскільки позивачем не були передані їй справи і печатка закладу, а ліцей з 25 по 28 листопада взагалі перебував без керівництва. Також позивачка вказує на те, що обов`язок з проведення розрахунку з працівником при звільненні покладається на підприємство, в якому працює такий працівник, тому дії Дніпропетровської обласної ради Журавель Т.О. вважає доказом не законності її звільнення (т.1 а.с. 194-204).

Заперечуючи проти відповіді на відзив представник КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро зазначає про те, що ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, у зв`язку з чим фондом соціального страхування в особі управління виконавчої дирекції Фонду у Дніпропетровській області було відмовлено позивачу у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності. При цьому, в рішенні суду від 11 грудня 2017 року у справі №201/11365/17 судом відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання за необхідне виплатити позивачу допомогу по тимчасовій непрацездатності за наданими лікарняними з 25 листопада 2016 року по 21 квітня 2017 року та встановлення належним виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тому що такі вимоги заявлені передчасно, оскільки підставою для невиплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності було відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати, розпорядження відповідача про було скасовано даним судовим рішенням, у зв`язку із чим ОСОБА_1 для отримання такої допомоги не позбавлена можливості на звернення до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у разі набрання даним судовим рішенням законної сили. У листопаді 2018 року Дніпропетровським відділенням управління виконавчої дирекції фонд в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування було відмовлено КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро у задоволенні заяви-розрахунку на фінансування матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 з посиланнями на те, що на момент подачі заяви-розрахунку рішення суду не набрало законної сили. Після набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року, 18 лютого 2019 року Фондом соціального страхування було прийнято заяву-розрахунок на фінансування позивачу матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності. Виплата належних ОСОБА_1 сум від фонду соціального страхування у розмірі 51 069,97 грн. з нарахованих 61 440,94 грн. була здійснена 02 квітня 2019 року, одразу після отримання коштів від фонду соціального страхування. Грошові кошти у розмірі 8 693,86 грн. були перераховані позивачу після переоформлення нею карткового рахунку - 01 березня 2019 року (т.1 а.с. 233-238).

У судовому засіданні позивач і її представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву і в запереченнях проти відзивів на позов.

Суд, вислухавши позивача і представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 25 листопада 2016 року за номером 88-КП за підписом виконувача обов`язків голови обласної ради було видано розпорядження голови обласної ради Про відсторонення від роботи директора Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , відповідно до якого у зв`язку з проведенням службового розслідування за фактом порушення вимог статті 28 Закону України Про запобігання корупції ОСОБА_1 , директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , відсторонено від роботи з 25 листопада 2016 року відповідно до статті 46 КЗпП України на два місяці без збереження заробітної плати та призначено ОСОБА_4 тимчасово виконуючою обов`язки директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (за сумісництвом) з 28 листопада 2016 року на період відсторонення ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 11-11 зворот).

20 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала до Дніпропетровської обласної ради заяву про звільнення її з посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (т.1 а.с. 43), у зв`язку з чим за розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради № 26-КП від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро з 24 квітня 2017 року відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, яким передбачено, що підставою припинення трудового договору є угода сторін (т.1 а.с. 33).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року у справі № 201/11365/17 було визнати незаконним та скасовано пункт 1 розпорядження Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 року Про відсторонення від роботи директора Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (т.1 а.с. 12-14).

Це рішення суду підлягало апеляційному перегляду та постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишено без змін (т. 1 а.с. 15-19).

Судовим рішенням від 11 грудня 2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за необхідне виплатити позивачу допомогу по тимчасовій непрацездатності за наданими лікарняними з 25 листопада 2016 року по 21 квітня 2017 року та встановлення належним виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тому що такі вимоги заявлені передчасно, оскільки підставою для невиплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності було відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати, розпорядження відповідача було скасовано даним судовим рішенням, у зв`язку із чим ОСОБА_1 для отримання такої допомоги не позбавлена можливості на звернення до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у разі набрання даним судовим рішенням законної сили.

Наказом Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 156-к/пр від 24 квітня 2017 року Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 директору КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 47 днів щорічної основної відпустки за 2016/2017 навчальний рік (т.1 а.с. 97).

Відповідно до довідки КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро про виплату ОСОБА_1 у 2019 році після отримання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року було нараховано перші п`ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів установи у сумі 4 596,50 грн. та зроблено перерахунок раніше виплаченої компенсації при звільненні у сумі 6 203,33 грн. (різниця виникла через нарахування вище визначеної виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності). Загалом нараховано 10 799,83 грн. (перерахунок компенсації та лікарняні за рахунок ліцею). Відправлено в Приватбанк 26 лютого 2019 року, на картку ОСОБА_1 зараховано 8 693,86 грн. - 01 березня 2019 року після відкриття отримувачем картки (т. 1 а.с. 98, 101 зворот).

Посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 24 квітня 2017 року склав 4 800 грн. + 480 грн. = 5280 грн. (т. 1 а.с. 99).

Згідно з пояснювальною запискою головного бухгалтера КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро наказ Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 156-к/пр від 24 квітня 2017 року Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 отримано відповідачем 26 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 100).

28 квітня 2017 року ОСОБА_1 перераховано КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро заробітна платня в розмірі 17 186,58 грн. (т. 1 а.с. 102-102 зворот).

З відомості на перерахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за лютий 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 перераховано до виплати 51 069,97 грн. (т. 1 а.с. 103).

Згідно із статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги.

Статтею 24 Закону України Про відпуски та статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник мав на час її проведення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку.

Визначення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Як передбачено п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

В силу п.п. 5, 7 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до п. 8 Постанови № 100 від 08 лютого 1995 року середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Беручи до уваги, що в порушення діючих норм КЗпП України КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро був проведений з ОСОБА_1 повний розрахунок при її звільненні лише 02 квітня 2019 року, тоді як факт звільнення відбувся 24 квітня 2017 року, про що КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро було відомо 26 квітня 2017 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і можливість їх частково задоволення в розмірі 59 763,83 грн.

При цьому суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 була звільнена з посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро 24 квітня 2017 року, про що закладу стало відомо лише 26 квітня 2017 року, у зв`язку з чим 26 квітня 2017 року з позивачем мав бути проведений розрахунок. Таким чином початком періоду затримки розрахунку є 26 квітня 2017 року.

Повний фактичний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 був проведений КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро 02 квітня 2019 року сплатою заборгованості у розмірі 51 069,97 грн. Таким чином кінцевою датою період затримки розрахунку при звільненні є 02 квітня 2019 року.

Кількість робочих днів у період з 26 квітня 2017 року по 02 квітня 2019 року становить 483 дні (з 26 квітня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 170 дня; з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 250 дня; з 01 січня 2019 року по 02 квітня 2019 року - 63 дні. Загальна кількість днів в цей період - 707, робочих - 483, вихідних - НОМЕР_1 , святкових - 28).

КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро були надані суду відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_1 лише за квітень 2016 року, тоді як ОСОБА_1 20 квітня 2017 року була написана заява про її звільнення з 24 квітня 2017 року, тобто квітень 2017 року не можна вважати повним фактично відпрацьованим ОСОБА_1 місяцем.

З урахуванням викладеного суд вимушений керуватися даними, наданими позивачем щодо розміру її заробітної плати у вересні 2016 року - 13 123,40 грн., і у жовтні 2016 року - 16 270,05 грн., оскільки саме ці місяці є фактично відпрацьованими нею повними робочими місяцями.

Таким чином середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить 699,84 грн., який вирахуваний наступним чином: (13 123,40 грн. + 16 270,05 грн.) : (22 робочих дня у вересні 2016 року + 20 робочих дня у жовтні 2016 року).

Оскільки середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 699,84 грн., кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 483 дні, розмір компенсації дорівнює 338 022,72 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує роз`яснення Верховного Суду України, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року, відповідно до якого у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Суд вважає, що при визначенні розміру відшкодування слід врахували розмір спірної суми та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком і застосувати принцип співмірності та справедливості.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 59 763,83 грн. що дорівнює загальному розміру заборгованості (51 069,97 грн. та 8 693,86 грн.).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, Суд дійшов висновку про те, що положення зазначених статей слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В даному випадку ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні 17 травня 2019 року, тобто в межах тримісячного строку після сплати їй належних при звільненні сум - 02 квітня 2019 року.

Між тим, щодо позовних вимог в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро через недотримання умов угоди сторін і поновлення її на посаді директора на умовах, діючих до звільнення суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного , районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про пропущення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Копію розпорядження голови обласної ради від 21 квітня 2017 року № 26-КП Про кадрові питання КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей - інтернат Дніпро позивач отримала 24 квітня 2017 року особисто про що засвідчила своїм підписом. До суду з даною вимогою звернулася через два роки.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказі поважності пропущення місячного строку на звернення до суду, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цих вимог з огляду на пропуск ОСОБА_1 передбаченого ст. 233 КЗпП України строку на звернення до суду з цими вимогами. Крім того, судом враховано, що звільнення позивача відбулось на підставі її заяви (т. 1 а.с. 43), доказів примусу її до написання такої заяви з боку відповідачів, про що зазначає позивака у позовній заяві, суду надано не було.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 2 Розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №88-КП від 25 листопада 2016 року суд виходить з наступного.

Згідно з Законом України Про вищу освіту законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України Про освіту , Про науку і науково - технічну діяльність цього Закону та інших нормативно правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Права науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників вищого навчального закладу визначені ст.57 Закону України „Про вищу освіту» . Крім того, частиною 2 цієї статті встановлюється, що науково- педагогічні, наукові та педагогічні працівники вищого навчального закладу мають також права, передбачені законодавством і статутом вищого навчального закладу. На науково-педагогічних і наукових працівників вищих навчальних закладів поширюються всі права, передбачені законодавством для наукових працівників наукових установ.

У свою чергу частиною 3 ст.6 Закону України „Про наукову і науково- технічну діяльність» науковим працівникам надано право працювати за сумісництвом.

Оскільки ОСОБА_4 на момент призначення її т.в.о. директора КЗО перебувала на посаді науково-педагогічного працівника у ДЗ „Дніпровська медична академія МОЗ України» , відповідно до вищенаведених нормативних актів мала право на роботу за сумісництвом.

Розпорядження голови обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 стосовно призначення тимчасово виконуючою обов`язки директора КЗО Апоненко ОСОБА_9 .М., відповідно до вимог чинного законодавства було затверджено рішенням сесій обласної ради (т.1 а.с.169)

Враховуючи вищенаведене суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасувати п.2 Розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада 2016 року та призначення обласною радою т.в.о. директора КЗО Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро ОСОБА_5 .М. за сумісництвом за період з 25 листопада 2016 року по 28 жовтня 2017 року

Вирішуючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, необхідно зазначити наступне.

За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4).

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року, з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 810 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують спричинення їй моральних страждань та в чому полягали її моральні страждання. Також позивачем не надано доказів на підтвердження зміни способу її життя.

Окрім того, позивачем зазначено, що спричинену їй моральну шкоду вона оцінює в 96 050 грн. В той же час, в своєму позові позивач не зазначила з яких міркувань та критеріїв вона виходила оцінивши свої моральні страждання саме в таку суму.

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на правничу допомогу, 01 лютого 2019 року уклала договір № 01/02-2019 про надання правової допомоги з адвокатом Біленьким І.М., згідно з яким їй надана правнича допомога щодо захисту її прав та інтересів в судах загальної, адміністративної та господарської юрисдикції першої та адміністративної інстанцій, органах виконавчої служби та внутрішніх справ, прокуратурі, Державної фіскальної служби, СБУ та інших органах державної влади з кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ ( т. 1 а.с. 46).

Як зазначено в додатковій угоді №1 від 01 лютого 2019 року до вказаного договору правова допомога полягає в обробці законодавчої бази, консультуванні, складанні позову (т.1 а.с. 47).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (РішенняЄСПЛ у справі East/WestAllianceLimited проти України ).

Виходячи з принципу розумності, враховуючи відсутність заяви відповідачів про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на сплату судового збору, понесених позивачем при зверненні до суду з даним позовом, беручи до уваги результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 768,40 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Позовні вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро , третя особа ОСОБА_4 про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення і поновлення на посаді задовольнити частково .

Стягнути з Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (код ЄДРПОУ 21929668, м.Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 17, корпус 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2017 року по 02 квітня 2019 року в розмірі 59 763 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 83 коп.

Стягнути з Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (код ЄДРПОУ 21929668, м.Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 17, корпус 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з Комунального закладу освіти Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат Дніпро (код ЄДРПОУ 21929668, м.Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 17, корпус 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2020 року.

Суддя С.О. Демидова