Постанова

від 20.05.2020 по справі 759/9379/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 759/9379/17

провадження № 61-15605 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: державне підприємство Житлоінбуд , товариство з обмеженою відповідальністю Проект К ;

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Форум-Інвест , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю ДС Проект ;

представник товариства з обмеженою відповідальністю ДС Проект - Сахно Олександр Віталійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства Житлоінбуд (далі - ДП Житлоінбуд ), товариства з обмеженою відповідальністю Проект К (далі - ТОВ Проект К ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Форум-Інвест (далі - ТОВ Форум-Інвест ) про визнання правочину недійсним, скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2004 року між нею та ТОВ Форум-Інвест укладено договір № К19/50 про залучення інвестицій в будівництво житла, об`єктом інвестування якого є квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.1.4. вказаного договору організація прийняла на себе зобов`язання не укладати договорів про залучення інвестицій в будівництво об`єкта, зазначеного в пункті 1.2., з третіми особами, окрім того, гарантувала цільове використання інвестованих коштів саме у будівництво вказаного у договорі об`єкту.

Вказувала, що на виконання умов договору вона здійснювала відповідні платежі, згідно картки розрахунків, нею було здійснено інвестування в обсязі 45,26 кв. м квартири. Пізніше їй стало відомо, що у квартирі, яку вона інвестувала та до якої мала безперешкодний доступ (мала ключі від вхідних дверей), в якій знаходились її речі, було змінено замки від вхідних дверей іншим власником. Як стало їй відомо, право власності на зазначену у договорі квартиру було зареєстровано за ТОВ Проект К . В подальшому вона дізналась, що 01 вересня 2005 року між ТОВ Форум-Інвест та ДП Житлоінбуд укладено договір № 27-09/05-1, за яким ТОВ Форум-Інвест набуло прав інвестора у будівництві житлового будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями, автостоянками по АДРЕСА_2 . Крім того, 14 березня 2011 року між ДП Житлоінбуд , ТОВ Форум-Інвест та ТОВ Проект К укладено договір № 2-01/11, згідно з яким ТОВ Проект К отримало статус інвестора та відповідні права і обов`язки, які належать інвестору щодо об`єкту інвестування. Відповідно до внесених до вказаного договору змін і доповнень до об`єкту інвестування включено і квартиру, яку вона інвестувала та на яку в подальшому було оформлено право власності за ТОВ Проект К .

Вважала, що її права порушені, відповідачами не додержано вимоги частини першої статті 203 ЦК України при укладанні вказаних договорів, тому просила суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсним правочин, вчинений ДП Житлоінбуд , ТОВ Проект К та ТОВ Форум Інвест та спрямований на залучення інвестицій від ТОВ Проект К й набуття за останнім прав власності на квартиру АДРЕСА_3 , опосередкований договором від 14 березня 2011 року № 2-01/11 (з наступними змінами та доповненнями), а саме: визнати недійсним положення (умови) додатку № 1 до додаткового договору від 12 грудня 2012 року до договору від 14 березня 2011 року № 2-01/11 про включення до адресного переліку об`єкту інвестування квартири АДРЕСА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обмежень (з відкриттям розділу) індексний номер 31769952 від 07 жовтня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року до участі у розгляді справи третьою особою залучено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради.

04 липня 2018 року до участі у розгляді справи третьою особою залучено товариство з обмеженою відповідальністю ДС Проект (далі - ТОВ ДС Проект ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір від 09 листопада 2004 року № K19/50 про залучення інвестицій в будівництво житла, укладений між ТОВ Форум-Інвест та ОСОБА_1 , було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, а тому посилання ОСОБА_1 на те, що укладання оспорюваного правочину порушує її права, не знайшло підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору районним судом правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у справі доказам, зроблено обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 759/9379/17 із Святошинського районного суду м. Києва.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення законодавства, яке регулює відносини у сфері інвестиційної діяльності, положення ЦК України, яке регулює питання розірвання договору (частини четвертої статті 653 ЦК України), а також вимоги статей 4, 16 ЦК України. Зазначала, що до моменту розірвання договору від 09 листопада 2004 року № К19/50 про залучення інвестицій в будівництво житла на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, позивач здійснила інвестиції у вигляді (формі) оплати площі в квартирі в конкретному обсязі (розмірі) - 45,26 кв. м. Закон жодним чином не пов`язує розірвання договору про інвестування з припиненням у особи, яка здійснила інвестування, правомочностей інвестора відносно здійснених нею інвестицій. Крім того, при розірванні договору від 09 листопада 2004 року № К19/50 судом не було вирішено питання про правові наслідки його розірвання. Вважала, що не дивлячись на те, що внаслідок розірвання договору від 09 листопада 2004 року № К19/50 кінцевий результат інвестицій нею не був отриманий, кошти у розмірі 156 070 грн, вкладені в об`єкт інвестування (квартиру) в обсязі 45,26 кв. м, в будь-якому випадку залишаються інвестиціями та не втрачають такого правового статусу. Вказувала, що здійснення інвестування квартири АДРЕСА_3 декількома інвесторами, зокрема, позивачем та ТОВ Проект К , проведено у порушення вимог частини третьої статті 9 Закону України Про інвестування , оскільки договорів про визначення частки кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції, між сторонами не укладалось, частки в предметі інвестування не визначались. За таких обставин, правочин, опосередкований укладеним 26 вересня 2016 року між ДП Житлоінбуд , ТОВ Форум-Інвест та ТОВ Проект К додатковим договором до договору від 14 березня 2011 року № 2-01/11 та спрямований на залучення інвестицій у квартиру АДРЕСА_3 не можна вважати дійсним.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 09 листопада 2004 року між ТОВ Форум-Інвест та ОСОБА_1 та укладено договір № K19/50 про залучення інвестицій в будівництво житла, згідно умов якого об`єктом інвестування є житлове приміщення - квартира АДРЕСА_4 (а. с. 8-10, т. 1).

01 вересня 2005 року між ДП Житлоінбуд та ТОВ Форум-Інвест укладено договір № 27-09/05-1, згідно з яким ТОВ Форум-Інвест набуло прав інвестора у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, автостоянками по АДРЕСА_2 , за умовами якого ТОВ Форум-Інвест передало ДП Житлоінбуд грошові кошти у вигляді інвестицій для будівництва вказаного будинку на визначену договором кількість об`єктів нерухомого майна (а. с. 66, т. 1).

14 березня 2011 року між ДП Житлоінбуд , ТОВ Форум-Інвест та ТОВ Проект К було укладено договір № 2-01/11, яким до договору від 01 вересня 2005 року № 27-09/05-1 внесено зміни, згідно з якими для фінансування будівництва частини об`єктів нерухомого майна в будинку АДРЕСА_2 було введено в якості додаткового інвестора ТОВ Проект К (а. с. 67, т. 1).

12 грудня 2012 року між ДП Житлоінбуд , ТОВ Форум-Інвест та ТОВ Проект К укладено додатковий договір до договору від 14 березня 2011 року № 2-01/11, яким за ТОВ Проект К було закріплено перелік об`єктів, які інвестує дане товариство (а. с. 68, т. 1).

26 вересня 2016 року між ДП Житлоінбуд , ТОВ Форум-Інвест та ТОВ Проект К укладено додатковий договір до договору від 14 березня 2011 року № 2-01/11, згідно якого збільшено кількість об`єктів інвестування ТОВ Проект К та включено квартиру АДРЕСА_3 до цих об`єктів (а. с. 69, т. 1).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, позов ТОВ Форум-Інвест задоволено, розірвано договір від 09 листопада 2004 року К19/50 про залучення інвестицій в будівництво житла, укладений між ТОВ Форум-Інвест та ОСОБА_1 ; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання виконати умови пункту 6.1. розділу 6 вказаного договору про залучення інвестицій в будівництво житла відмовлено (а. с. 27-32, 33-35, 36-42, т.1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша

статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваним правочином, укладеним між ДП Житлоінбуд , ТОВ Проект К та ТОВ Форум Інвест та спрямованим на залучення інвестицій від ТОВ Проект К й набуття за останнім прав власності на квартиру АДРЕСА_3 , опосередкованим договором від 14 березня 2011 року № 2-01/11 (з наступними змінами та доповненнями), були порушені її права та інтереси.

Судами попередніх інстанцій враховано, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, договір від 09 листопада 2004 року № K19/50 про залучення інвестицій в будівництво житла, укладений між ТОВ Форум-Інвест та ОСОБА_1 , було розірвано.

Також судами враховано, що 01 вересня 2005 року між ДП Житлоінбуд та ТОВ Форум-Інвест укладено договір № 27-09/05-1, згідно з яким ТОВ Форум-Інвест набуло прав інвестора у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, автостоянками по АДРЕСА_2 . Крім того, 14 березня 2011 року між ДП Житлоінбуд , ТОВ Форум-Інвест та ТОВ Проект К укладено договір № 2-01/11, яким внесено зміни до договору від 01 вересня 2005 року № 27-09/05-1. Також 12 грудня 2012 року та 26 вересня 2016 року між цими ж сторонами укладено додаткові договори до договору 14 березня 2011 року № 2-01/11, стороною яких ОСОБА_1 не була, а посилання позивача на те, що укладання додаткового договору від 26 вересня 2016 року до договору від 14 березня 2011 року № 2-01/11 порушує її права, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, пояснення свідків і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович