Постанова

від 20.05.2020 по справі 127/20291/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 127/20291/16-ц

провадження № 61-15206 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року у складі судді Федчишена С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 квітня 1998 року вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 жовтня 2013 року розірвано. Від шлюбу вони мають двох дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишились проживати з нею та знаходяться на її утриманні.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дочок у розмірі по 3 500 грн на кожну дитину.

Будь якої іншої матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надавав і не надає, не спілкується з дітьми, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено частиною першою статті 12 Закону України Про охорону дитинства .

Станом на 01 квітня 2017 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становила 119 230 грн, а тому наявні підстави для стягнення з нього з неустойки за несвоєчасну сплату аліментів.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів у розмірі 141 650 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 27 560 грн 52 коп. за період з 07 вересня 2015 року по 31 березня 2017 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 36 626 грн 20 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. З урахуванням суми заборгованості за відповідний період та вини боржника, визначаючись з розміром неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, судом першої інстанції враховано правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі у справі №572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), відповідно до якої неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дочок за період з 07 вересня 2015 року по 31 березня 2017 року включно становить 141 650 грн. Проте, враховуючи, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а позивачем збільшувались позовні вимоги лише на суму 36 626 грн 20 коп., суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів саме у вказаному розмірі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 119 230 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, згідно з якою вона просила стягнути з відповідача на її користь 141 650 грн пені за несплату аліментів.

Також, при цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), на яку послався при ухваленні оскаржуваного рішення суду, помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення слати аліментів, аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, яку і слід застосувати до спірних правовідносин. Розмір пені судом апеляційної інстанції визначено за період з 07 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року включно та з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року включно (без врахування 85 днів, періоду з 22 квітня 2016 року по 15 липня 2016 року, так як вина ОСОБА_2 щодо утворення заборгованості за несплату аліментів за рішенням суду була відсутня) у розмірі 237 637 грн 04 коп.

Ураховуючи положення частини першої статті 196 СК України, за якими одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважав, що з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню у якості відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати (неустойки) у розмірі загальної суми заборгованості по аліментам станом за період з 01 вересня 2015 року по 01 квітня 2017 року, що складає 119 230 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 127/20291/16-ц із Вінницького міського суду Вінницької області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2019 року підготовче засідання у справі було закрито та справу було призначено до судового розгляду по суті.

Отже, позивачка мала право подати заяву про збільшення позовних вимог до 20 лютого 2019 року. Проте, після закінчення підготовчого засідання позивачкою 12 квітня 2019 року було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила стягнути з нього пеню за несплату аліментів в сумі 141 650 грн за період з 07 вересня 2015 року по 01 жовтня 2016 року. Таким чином, заява позивачки про уточнення позовних вимог від 12 квітня 2019 року не підлягала розгляду, оскільки вона була подана після закінчення підготовчого засідання з порушенням процесуальних строків визначених пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з позовних вимог, заявлених позивачкою в заяві про збільшення позовних вимог від 07 квітня 2017 року, в якій позивач просила суд стягнути на її користь пеню у розмірі 32 626 грн 20 коп., та не брав до уваги заяву про уточнення позовних вимог від 12 квітня 2019 року, як таку, що подана з порушенням процесуальних строків, і яку прийняв до уваги суд апеляційної інстанції. Апеляційний суд, взявши до уваги позовні вимоги зазначені в заяві про уточнення позовних вимог від 12 квітня 2019 року, здійснив нарахування пені за період з 07 вересня 2015 року по 31 березня 2017 року. Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в заяві про уточнення позовних вимог від 12 квітня 2019 року ставилась вимога про стягнення пені за період з 07 вересня 2015 року по 01 жовтня 2016 року.

Вказував, що обов`язок по сплаті аліментів в сумі 7 тис. грн щомісячно був визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року у справі № 127/21214/15-ц, що набрало законної сили лише 22 березня 2016 року. Таким чином, обов`язок сплачувати аліменти в такому розмірі виник у нього 22 березня 2016 року.

При цьому, вказаним рішенням суду було визначено необхідність сплачувати вказаний розмір аліментів з 07 вересня 2015 року.

У зв`язку з цим, на момент набрання рішенням суду законної сили в нього автоматично виникла заборгованість зі сплати аліментів за період шести місяців з 07 вересня 2015 року по 22 березня 2016 року в сумі 42 тис. грн (7 тис. грн х 6 місяців). Однак, у виникненні такого розміру заборгованості відсутня його вина, оскільки він не знав і не міг знати про розмір необхідних до сплати аліментів до моменту їх визначення судом. При цьому послався на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 25 квітня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 жовтня 2013 року розірвано.

Від шлюбу вони мають двох дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 07 вересня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 07 вересня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4-9, т. 1).

ОСОБА_2 частково здійснювалась сплата аліментів, стягнутих з останнього відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року.

Заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01 квітня 2017 року складала 119 230 грн (а.с. 162, т. 1).

З розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, убачається, що за період з 07 вересня 2015 року по 01 квітня 2017 року розмір пені складає 36 626 грн 20 коп. (а. с. 169, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі

№ 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення частково позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин статтю 196 СК України, однак неустойку (пеню) обчислив за період з 07 вересня 2015 року по 22 березня 2016 року, коли набрало законної сили рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року у справі № 127/21214/15-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 233 ЦПК України 2004 року встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Враховуючи те, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року було оскаржене відповідачем у апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року залишено без змін, відтак, передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів, тобто з 22 березня 2016 року, що апеляційний суд не врахував.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц (провадження № 61-29262св18).

Крім того, у період з 22 квітня 2016 року по 15 липня 2016 року вина ОСОБА_2 щодо виникнення заборгованості за несплату аліментів за рішенням суду відсутня, оскільки 22 квітня 2016 року було оприлюднено ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2016 року про зупинення виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі про стягнення аліментів до закінчення касаційного провадження у справі та 15 липня 2016 року було оприлюднено ухвалу суду касаційної інстанції про відмову у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 . Відтак, останній відповідно до Закону України Про доступ до судових рішень мав доступ до даних рішень та мав вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.

Обчислюючи розмір неустойки (пені), Верховний Суд виходить із розміру заборгованості, який був визначений державним виконавцем у розрахунку станом на 01 квітня 2017 року і який не спростований відповідачем.

Ураховуючи викладене, колегія судів визначає розмір пені за період прострочення сплати аліментів з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року, в який встановлено вину відповідача у несплаті аліментів, яка складає:

нарахована сума аліментів у вересні 2015 року у розмірі 5 424 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 13 126 грн 08 коп.;

нарахована сума аліментів у жовтні 2015 року у розмірі 7 000 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 16 940 грн;

нарахована сума аліментів у листопаді 2015 року у розмірі 7 000 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 16 940 грн;

нарахована сума аліментів у грудні 2015 року у розмірі 7 000 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 16 940 грн;

нарахована сума аліментів у січні 2016 року у розмірі 7 000 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 16 940 грн;

нарахована сума аліментів у лютому 2016 року у розмірі 7 000 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 16 940 грн;

нарахована сума аліментів за березень 2016 року у розмірі 7 000 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 16 940 грн;

нарахована сума аліментів за квітень 2016 року у розмірі 4 900 грн х 1% (пені) х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 11 858 грн;

сума неустойки (пені) за липень 2016 року: нарахована сума аліментів 3 838,71 грн х 242 дні (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 9 289 грн 68 коп.

сума неустойки (пені) за серпень 2016 року: нарахована сума аліментів 7 000 грн х 1% (пені) х 211 днів (01 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 14 770 грн;

сума неустойки (пені) за вересень 2016 року: нарахована сума аліментів 5 000 грн (7 000 грн - 2 000 грн сплачено) х 1% (пені) х 181 день (01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 9 050 грн;

сума неустойки (пені) за жовтень 2016 року: нарахована сума аліментів 6 000 грн (7 000 грн - 1 000 грн сплачено) х 1% (пені) х 150 днів (01 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року) = 9 000 грн;

сума неустойки (пені) за листопад 2016 року: нарахована сума аліментів 6 000 грн (7 000 грн - 1 000 грн сплачено) х 1% (пені) х 120 днів (01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 7 200 грн;

сума неустойки (пені) за грудень 2016 року: нарахована сума аліментів 6 000 грн (7 000 грн - 1 000 грн сплачено) х 1% (пені) х 89 днів (01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року) = 5 340 грн;

сума неустойки (пені) за січень 2017 року: нарахована сума аліментів 5 306 грн х 1% (пені) х 58 днів (01 лютого 2017 року по 31 березня 2017 року) = 3 077 грн 48 коп.;

сума неустойки (пені) за лютий 2017 року: нарахована сума аліментів 2 500 грн (3 500 грн - 1 000 грн сплачено) х 1% (пені) х 30 днів (01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року) = 750 грн.

Сума неустойки (пені) за липень 2016 року не нараховується, оскільки строк сплати аліментів за липень 2016 року настає у серпні 2016 року. Сума неустойки (пені) за березень 2017 року не нараховується, оскільки строк сплати аліментів за березень 2017 року настає у квітні 2017 року. Крім того, сума до сплати за березень була 3 500 грн, сплачено 2 000 грн, а в квітні сума до сплати була 3 500 грн, сплачено 5 000 грн, зараховується у погашення аліментів за березень 2017 року, тобто заборгованість за березень 2017 року відсутня.

Всього сума нарахованої пені за період з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року включно складає 185 101 грн 24 коп.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі загальної суми заборгованості по аліментам, що складає 119 230 грн.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович