Рішення

від 26.05.2020 по справі 755/6117/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6117/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_5 з урахуванням уточненої позовної заяви звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя в якому просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser, 2006 року випуску. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства ВІ-САН і Ко сумі 600000 грн.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства ВІ-САН сумі 25 грн.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства Бліц Строй в сумі 25 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05 квітня 1991 року ОСОБА_5 , уклала шлюб з ОСОБА_3 , який вони розірвали рішенням Дніпровського районного суду м Києва від 01 грудня 2017 року. За період спільного подружнього життя нами нажите наступне майно, яке під час розгляду цивільної справи про поділ майна подружжя за ініціативою ОСОБА_3 залишилося поза увагою. Сторонами було набуте у спільну сумісну власність автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, 2006 року випуску, автомобіль TOYOTA AVENSIS, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_3 протягом спільного життя заснував декілька юридичних осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю Бліц строй , Приватне підприємство ВІ-САН і Ко , Приватне підприємство ВІ- САН , і зробив внески до статутних капіталів за рахунок спільних коштів у розмірі 50000 гри., 1 200 000 грн. та 50 грн. відповідно. Таким чином, статутні капітали ТОВ Бліц-строй , ПП ВІ-САН і Ко та ПП ВІ-САН є об`єктами спільної сумісної власності.

12 червня 2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву в якій позовні вимоги в частині поділу автомобіля визнав в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні вимоги про поділ ТОВ Бліц строй повністю, а також частково відмовити в задоволенні вимог про поділ ПП Ві-Сан Ко . Стосовно ТОВ БЛІЦ СТРОЙ відповідач може зазначити таке. 24.02.2016 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі . Відповідно до п. 1.1. Продавець передає належну йому частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ СТРОЙ розміром 10% у власність Покупця, а Покупець приймає частку та зобов`язується оплатити її вартість в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 1.2.3. договору статутний капітал: 1000 грн 00 коп. А згідно з п. 1.3.1. договору розмір частки: 10% , що становить 100 грн. 00 коп. Копія договору купівлі-продажу частки майна додається. Також 24.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Капітал-Інвест та ОСОБА_3 уклали договір-купівлі продажу частки в статутному капіталі. Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає належну йому частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ СТРОЙ розміром 90% у власність Покупця, а Покупець приймає частку та зобов`язується оплатити її вартість в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 1.2.3. Договору статутний капітал: 1000 грн 00 коп. А згідно з п. 1.3.1. Договору розмір частки: 90% , що становить 900 грн. 00 коп. Договір купівлі-продажу частки майна додається. 24.02.2016 статутний капітал товариства було збільшено з 1 000 грн до 50 000 грн. Проте, 06.07.2017 ОСОБА_3 відчужив свою частку в товаристві ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ СТРОЙ . В лютому 2016 року позивач вніс кошти до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ СТРОЙ , які були його особистою власністю. Коштів для вкладу до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ СТРОЙ позивач не надавала. А тому статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю станом на момент його придбання та збільшення статутного капіталу до 50 000 грн є особистою приватною власністю відповідача. Приватне підприємство ВІ-САН і КО було створено 10.07.1999. Це засвідчується рішенням №1 від 10.07.1999. Копія рішення додається. Відповідач дійсно вклав в підприємство майна та коштів на суму 1 173 439 грн. Протягом 1999-2009 років був сформований статутний капітал підприємства за рахунок коштів та майна (ігрові автомати та оргтехніка). За період з 01.01.2006 до 10.02.2006 засновник ПП ВІ-САН і КО вклав до статутного капіталу товариства 597 000 грн 00 коп. у вигляді ігрових автоматів. Відповідач звертає увагу суду на те, що вказані гральні автомати були подаровані відповідачу за договором дарування майна від 06.06.2005. Щодо інших коштів, що були внесені відповідачем до статутного капіталу ПП ВІ-САН І КО , то відповідач не заперечує можливість компенсувати вартість відповідних вкладів до статутного капіталу товариства на загальну суму 288 219 грн 50 коп.

Представники позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі, наполягали на її задоволенні з підстав викладених у позові та наявних доказах в матеріалах справи.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково, а саме в частині поділу автомобілів та фактично частково визнав щодо поділу статутного капіталу ПП Ві-Сан і Ко . В іншій частині позову заперечував. Доводи викладені у відзиві на позовну заяву підтримали.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. Також витребувано з Дніпровської РДА відомості щодо юридичних осіб.

27 вересня 2019 року Дніпровська РДА на виконання вимогу ухвали суду від 29 липня 2019 року надала копію документів реєстраційної справи ПП Ві-Сан і Ко .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

04 березня 2020 року на виконання ухвали суду від 18 грудня 2019 року Маріупольська міська рада направила належним чином завірену копію документів з реєстраційної справи ТОВ Бліц Строй .

Суд, вислухавши позивача та його представника, відповідача та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріал справи, приходить до наступного.

У п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.04.1991 року, який було розірвано рішення Дніпровського районного суду міста Києва 01.12.2017 року (т.1 а.с.104).

Згідно ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто.

Як роз`яснено у п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

У відповідності до положень ст. 57 СК України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

За період спільного проживання подружжям набуто два автомобілі: автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль Toyota Land Cruiser, 2006 року випуску. Крім цього, протягом спільного життя відповідачем було засновано наступні юридичні особи: ТОВ Бліц строй , ПП ВІ-САН і Ко та ПП ВІ-САН

В частині поділу автомобілів відповідач визнав позов, що суд приймає до уваги.

Що стосується стягнення компенсації вартості корпоративних прав ТОВ Бліц-Строй .

24.02.2016 року за договором купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , останні набув у власність 10 % частки ТОВ Бліц строй (т.1 а.с.63). Крім цього, в той же день ОСОБА_3 набуває у власність 90% частки ТОВ Бліц строй відповідно до договору купівлі-продажу (т.1 а.с.64). На момент набуття у власність корпоративних прав на ТОВ Бліц строй статутний капітал становив 1000 грн.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Бліц строй від 24.02.2016 року статутний капітал збільшено до 50000 грн. (т.1 а.с.66)

06.07.2017 року ОСОБА_3 відчужив 100 % частки ТОВ Бліц строй ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав (т.1 а.с.111).

Заперечуючи проти стягнення з нього компенсації вартості корпоративних прав ТОВ Бліц строй відповідача пояснив, що корпоративні права він набув за кошти, набуті ним під час окремого проживання. Починаючи з 2014 року він з позивачем проживали окремо та не вели спільного господарства.

Відповідно до ч.6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

В рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року вказано, що з 2016 року шлюбні відносини сторони не підтримують, хоч і проживають разом в одному домоволодінні, відповідач протягом останніх п`яти років має іншу сім`ю, в якій народилась дитина.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановленого законом.

Частиною 5 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.022019 року у справі № 157/33/16-ц.

Як вбачається з тексту рішення відповідача не приймав участі під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Крім цього, як вбачається з журналу судового засідання по справі про розірвання шлюбу, судом не встановлювалися обставини фактичного припинення шлюбних відносин між подружжям.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою пояснила, що починаючи з кінця 2013 року позивач та відповідача хоч і жили в одному домоволодіння, але в різних будиночках. В той час відповідач хворів, а позивач його не доглядала та не допомагала. Подружжя жили окремо один від одного.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_9 , якій перебував в дружніх стосунках з відповідачем.

На спростування факту окремого проживання з відповідачем з 2013 року позивачем не надано жодного доказу.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що факт окремого проживання позивача та відповідача з кінця 2013 року вважається встановленим.

Оскільки судом встановлено факт окремого проживання подружжя з кінця 2013 року, а корпоративні права на ТОВ Бліц строй були придбані відповідачем 24.02.2016 року, в той же час і було збільшено статутний капітал, суд відмовляє в стягненні компенсації частини корпоративних прав.

Що стосується компенсації за частину корпоративних прав ПП ВІ-САН , то статний капітала становить 10 грн., на стягнення 1.2 частини якого позивача повністю погоджується.

Що стосується компенсації за частину корпоративних прав ПП ВІ-САН і Ко .

Заперечуючи проти позову відповідач наполягає на тому, що статутний капітал ПП ВІ-САН і Ко в розмірі 700 000 грн. було сформовано за рахунок гральних автоматів, які отримані ним у власність за договором дарування.

Рішенням засновника № 1 10.07.1999 року було створено ПП ВІ-САН і Ко з статутним капіталом 30000 грн. (т.1 а.с.59). Дані кошти були внесені за спільні кошти подружжя, що визнається відповідачем.

08.01.2002 року були внесені зміни до статуту ПП ВІ-САН і Ко , відповідно до яких статутний капітал ПП збільшився до 100 000 грн., який створено за рахунок коштів та майна (оргтехніка, гральні автомати, меблі). Відповідач визнає, що дане збільшення статутного капіталу відбулося за рахунок спільних коштів подружжя.

Відповідно до договору дарування майна від 06.06.2007 року ОСОБА_10 , дарувальник, безоплатно передав ОСОБА_3 , обдарованому, власне майно, що належить дарувальнику на праві власності, а саме : Гральні автомати з грошовим виграшем у кількості 45 штук. (т.1 а.с.69).

Рішенням засновника № 1 від 13.01.2006 року збільшено статутний фонд підприємства на 350 000 грн. (т.1. а.с.206). Збільшення статутного фонду відбулося за рахунок внесення до статного фонду гральних автоматів, які отримані позивачем за договором дарування від 07.06.2005 року (т.1 а.с.64,69).

Рішенням засновника від 16.03.2006 року збільшено статутний фонд на 700 000 грн.(т.1 а.с.67). Збільшення статутного фонду відбулося за рахунок внесення до статного фонду гральних автоматів, які отримані позивачем за договором дарування від 06.06.2005 року (т.1 а.с.66,69).

Рішенням № 1 про внесення змін до статуту від 16.02.2009 року засновником ОСОБА_3. збільшено статутний капітал ПП ВІ-САН і Ко та сформовано в розмірі 1 200 000 грн. (т.1 а.с.187). В судовому засіданні відповідач визнає, що останнє збільшення статного капіталу відбулося за спільні кошти подружжя.

Рішенням № 3 від 22.08.2013 року власника ПП ВІ-САН і Ко на підставі зави про вихід зі складу засновників ПП ВІ-САН і Ко про відступлення (відчуження) корпоративних прав ОСОБА_3 в розмірі 100% від статного капіталу ПП ВІ-САН і Ко , що становить 1 200 000 грн. на користь ОСОБА_13 (т.1 а.с.175).

Рішенням № 4 від 24.03.2015 року власника ПП ВІ-САН і Ко на підставі зави про вихід зі складу засновників ПП ВІ-САН і Ко про відступлення (відчуження) корпоративних прав ОСОБА_13 в розмірі 100% від статного капіталу ПП ВІ-САН і Ко , що становить 1 200 000 грн. на користь ОСОБА_3 (т.1 а.с.163).

Рішенням № 6 від 13.04.2017 року власника ПП ВІ-САН і Ко на підставі зави про вихід зі складу засновників ПП ВІ-САН і Ко про відступлення (відчуження) корпоративних прав ОСОБА_3 в розмірі 100% від статного капіталу ПП ВІ-САН і Ко , що становить 1 200 000 грн. на користь ОСОБА_14 (т.1 а.с.150).

З довідки від 06.06.2019 року вбачається, що станом на 06.06.2019 року статутний капітал ПП ВІ-САН і Ко , який відповідно до Статуту становить 1 200 000 грн. , сформований не в повному обсязі. Зокрема, несформований Статутний капітал складає 26560 грн. 32 коп. Даний доказ суд не бере до уваги, оскільки розмір статного капіталу зазначений в Статуті ПП ВІ-САН і Ко , що є офіційним документом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення містить стаття 368 ЦК України.

Згідно із ст. 61 Сімейного Кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно з ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 при укладенні договору дарування, належних подружжю, корпоративних прав письмової згоди своєї дружини не отримував.

Корпоративні права відчужені не в інтересах сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , оскільки не надано доказів на підтвердження даної обставини. Але суд враховує, ту обставину, що 597 000 грн. статутного капіталу ПП ВІ-САН і Ко створена за власні кошти відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У пункті 30 (абз.2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

В контексті вказаних норм матеріального права, фактичні обставини справи свідчать про правомірність вимог ОСОБА_5 в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільному сумісному майні подружжя, вибуття якого із спільної сумісної власності подружжя відбулося поза волею позивача та не в інтересах сім`ї.

Частиною першою статті 70 Сімейного Кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи-підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної власності.

Зокрема вказано, що статутний капітал приватного підприємства, сформований за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Частка у статутному капіталі пропорційна частці у майні підприємства.

Статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 182/8664/13-ц (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, номер справи зазначено №182/8564/13-ц).

Отже з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розмір грошової компенсації вартості частини корпоративних прав ПП ВІ-САН і Ко становить 301500 грн. Одночасно із цим, розмір грошової компенсації вартості частини корпоративних прав ПП ВІ-САН становить 5 грн.

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, а в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право власності на автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства ВІ-САН і Ко сумі 301500 грн. та грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства ВІ-САН сумі 5 грн. За відповідачем визнать прав власності на автомобіль Toyota Land Cruiser, 2006 року випуску

В порядку ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8810 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 328, 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ст.ст. ст.ст. 10, 12, 13, 76-80, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser, 2006 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства ВІ-САН і Ко сумі 301500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частини корпоративних прав Приватного підприємства ВІ-САН сумі 5 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8810 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2020 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.О.Яровенко