Рішення

від 22.05.2020 по справі 404/8938/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8938/15-ц

Номер провадження 2/404/1796/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі : головуючого судді - Бершадської О.В

за участі секретаря - Коноваленко К.О.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 , представник позивача- ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

інші учасники, не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Міської ради міста Кропивницького, Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва та договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом, яким після остаточних вимог просила: - визнати незаконним та скасувати п. 162 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 р.; -визнати незаконним та скасувати п. 4.121 рішення Кіровоградської міської ради №405 від 28.12.2007 р.; -визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Кіровоградської міської ради за №1181 від 28.07.2008 р. ; -визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Кіровоградської міської ради № 226 від 09.02.2009 р.; -визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежиле приміщення, загальною площею 271,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , від 11.03.2009 року , видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та зареєстроване на ім"я ОСОБА_5 , в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 12.03.2009 року, номер запису 10 в книзі 1; -визнати недійсним договір дарування нежилого приміщення, загальною площею 271,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.01.2011 року (серія ВРЕ в„– 177812), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., складений гр. ОСОБА_5 на користь гр. ОСОБА_3 ; - стягнути із ОСОБА_3 на її користь понесені нею судові витрати у вигляді судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням будівельно-технічного дослідження.

Позов мотивує тим, що вона є одним із співвласників багатоповерхового будинку і власником квартири за АДРЕСА_1 .

20.01.2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О. було посвідчено договір дарування нежилого приміщення, на умовах викладених у цьому договорі дарувальник гр. ОСОБА_5 передає у власність обдаровуваної гр. ОСОБА_3 безоплатно нежиле приміщення загальною площею 271,0 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення було добудоване гр. ОСОБА_5 до існуючого магазину Світ меблів , який розташований в цьому багатоповерховому житловому будинку В 2011 році гр. ОСОБА_5 Померла.

Про існування такого договору їй стало відомо лише в лютому місяці 2014 року під час розгляду в Кіровському районному суді м. Кіровограда адміністративної справи №404/10807/13-а. Вважає, що договір дарування повинен бути визнаний недійсним, оскільки на момент укладення договору дарувальник не мав права розпоряджатись цим майном, зокрема вона не мала права укладати договір дарування. Факт протиправного зайняття та утримання земельної ділянки підтверджується листами інспекції ДАБК на її скарги та заяви, в яких зазначається, що було проведено перевірку і виявлені порушення чинного законодавства у сфері містобудування, гр. ОСОБА_5 , і її направлено припис. Також вона була неодноразово притягнута до адміністративної відповідальності за таке порушення.

Крім того, вважає рішення Кіровоградської міської ради № 112 від 26.09.2006 року та пункт 4.121 рішення Кіровоградської міської ради № 405 від 28.12.2007 року незаконними. Рішення міської ради прийняті без врахування всіх обставин щодо статусу земельної ділянки, яка передана в оренду, зокрема, того факту, що на цій земельній ділянці розташований житловий багатоповерховий будинок та з огляду на те, що було прийнято за відсутності згоди співвласників допоміжних приміщень будинку по вказаній адресі, що є порушенням ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 358 ЦК України, п. 2 ст. 10 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду .

Рішення міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду для будівництва об`єкта має відповідати законодавству в галузі містобудування та наявній містобудівній документації. Спірна земельна ділянка знаходиться під багатоповерховим житловим будинком і є його прибудинковою територією.

Вважає, що договір укладений між ФОП ОСОБА_5 та Кіровоградською міською радою за № 28 від 20.05.2008 року (державна реєстрація відбулася 17.06.2008 року № 040838700010) на підставі незаконних рішень КМР є також недійсним, оскільки укладений за відсутності згоди співвласників допоміжних приміщень будинку по АДРЕСА_1 та враховуючи, що відсутня також згода співвласників будинку з добудовою та опорної конструкції будинку і порушено ст. 42 Земельного кодексу України, відповідно з наданням земельної ділянки в оренду під розміщення магазину та добудови.

Все це разом суперечить ст. 41 Конституції України, п. 34, ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Крім того, були порушені права власників квартир, що перешкоджає їм у праві володіння, користування та розпорядження своєю власністю, орган місцевого самоврядування не мали права без згоди співвласників багатоквартирного будинку - власників приватизованих квартир продавати, здавати в оренду або вирішувати інші питання. Відомості про наявність згоди власників житлових квартир 2-го та 3-го поверхів при отриманні замовником дозволу на виконання будівельних робіт та ведення об`єкту в експлуатацію в управління містобудування та архітектури не надавалися. Договір оренди землі було припинено у зв"язку з переходом права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування та смертю ОСОБА_5 .

Щодо укладеного між гр. ОСОБА_3 та Кіровоградською міською радою договору оренди земельної ділянки від 27.03.2013 року №13 по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0175 га строком на 5 років, на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 24.04.2013 року №1675, то рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2014 року було визнано незаконним та скасовано , а рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2014 року було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.02.2013 року №13 для розміщення добудови по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0175 га.

Судового рішення про визнання права власності за гр. ОСОБА_5 , яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети не існує.

Враховуючи це, виконком Кіровоградської міської ради не мав права приймати рішення, яким затвердив акт введення в експлуатацію даного об`єкту та прийняв у подальшому рішення за №226 від 09.02.2009 року про оформлення права власності на нежитлове приміщення , в такий спосіб порушивши право позивача на належне користування її квартирою, допоміжним приміщенням та прибудинковою земельною ділянкою.

Вважає, що ОСОБА_5 здійснила незаконне будівництво, а виконком Кіровоградської міської ради незаконно узаконив це, а тому всі наступні дії, які були вчинені міською радою також є незаконними, в зв`язку з чим повинні бути визнані незаконними та скасовані.

Крім того, існує порушення прав позивача цим самочинним будівництвом, а саме: здійснивши будівництво прибудови з порушенням державних будівельних норм п. 2.54 ДБН В.2.2-15-2005, рівень покрівлі прибудови перевищує позначку підлоги вище розташованого її житлового приміщення, покрівлею прибудови гр. ОСОБА_5 незаконно захопила частину балкону, що включено до складу вище розташованої квартири, з її приватною власністю; нахил даху на вказаній прибудові відсутній, тому дощові води попадають на стіни кухні та балкону. Роботи по улаштуванню рулонної покрівлі виконані з порушенням вимог ДБН В.2.6.-14-97 Покриття будинків і споруд , зокрема, незначний ухил покрівлі та наявні дефекти /гористість/ не забезпечують належне відведення атмосферних опадів, /допустимий ухил для даної покрівлі становить 10-25% або 5.5 %/, здійснене примикання рулонної покрівлі до площини зовнішньої стіни виконано з порушенням норм державних будівельних норм та технології виконання.

Також існують ще інші порушення її права, як співвласника будинку та власника квартири, а саме порушився фасад будинку, на даху добудови постійно накопичується сміття, порушилася безпека її квартири, так як одразу полегшувалось проникнення до її квартири сторонніх осіб через цю добудову. Внаслідок цієї добудови їй створюються перешкоди у користуванні та розпорядженні житловою квартирою, оскільки: при атмосферних опадах та поривах вітру із-за металевої покрівлі виникає підвищений шум, торохтіння, замокає нижня частина лоджії; на покрівлі накопичується пил, бруд, які при поривах вітру потрапляють і розповсюджують сморід по всій квартирі; у спекотну погоду із-за високої температури металевої покрівлі створюється задуха, що цілодобово унеможливлює провітрювання квартири; їй самотужки приходиться організовувати прибирання покрівлі; не може привести до себе родичів, гостей, в квартирі частий сморід та задуха; за рахунок цих погіршених умов зменшилась цінність належного їй житла, яким не може розпорядитись - продати за ринковою вартістю. Взимку, в період снігопадів, почала сиріти зовнішня стіна її квартири над прибудовою, в зв`язку з чим вона пенсіонерка змушена чистити сніг з цієї прибудови для зменшення проникнення вологи до стін, в квартирі з`явилися тріщини, власникам квартир їх будинку неможливо вільно користуватися допоміжним приміщенням підвалом будинку, доступ до якого можливий тільки через цю добудову.

Таким чином, вважає, що діями гр. ОСОБА_5 , які пов`язані з будівництвом добудови та з подальшим її використовуванням вже і ОСОБА_3 було порушено конституційне право (неможливість користуватися прибудинковою територією, земельною ділянкою під їх вікнами, належним чином використовувати свою власність квартиру для нормального існування в ній, що потягло за собою значне зниження цінності її майна і неможливість використовувати його за призначенням. З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю (т. 1, а.с. 2-10, т. 2, а.с. 12-21,78-79, 198-207).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 січня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору по справі за її позовом до ОСОБА_3 , Кіровоградської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва та договору дарування - відмовлено. Позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, які позивач усунула. Згідно ухвали від 18 січня 2016 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (т. 1, а.с. 212).

За клопотанням позивача, її представника ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2016 року витребувано з Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_5 під розміщення магазину (добудови до існуючого) за адресою: АДРЕСА_1 ; технічну документацію, замовником якої була ОСОБА_3 щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання договору оренди землі для розміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано з Кіровоградського обласного об"єднаного бюро технічної інвентаризації: інвентаризаційну справу щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення добудову до існуючого магазину " Світ меблів " за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване на гр. ОСОБА_5 ; інвентаризаційну справу щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення добудову до існуючого магазину " Світ меблів " за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване на гр. ОСОБА_3 ; витребувано у приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Новицької І.О. належним чином посвідчені копії документів, на підставі яких посвідчувався 20 січня 2011 року договір дарування: нежилого приміщення добудови до існуючого магазину " Світ меблів " за адресою: АДРЕСА_1 (серія ВРЕ в„–177812 ), складений гр. ОСОБА_5 на користь гр. ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 37, 39, 40).

23 серпня 2016 року отримано від в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області на виконання вимог ухвали суду від 12 липня 2016 року копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення магазину (добудова до існуючого) за адресою: АДРЕСА_1 , завірену належним чином. Стосовно технічної документації, замовником якої була ОСОБА_3 щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання договору оренди землі для розміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив, що зазначена документація із землеустрою в Управлінні відсутня (т. 2, а.с. 61-а-77).

Представником позивача 27 вересня 2016 року до суду надано висновок експертного будівельно-технічного дослідження №67 від 27 вересня 2016 року, проведеного за заявою ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 84-100).

На виконання вимог ухвали суду від 12 липня 2016 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новицькою І.О. на адресу суду направлено витребувані належним чином посвідчені копії документів (т. 2, а.с. 158-190).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 грудня 2016 року, за клопотанням представника позивача, залучено до участі в справі, як співвідповідача - виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Новицьку І.О. (т. 2, а.с. 211).

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2017 року, ухваленому у справі, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Кіровоградської міської ради, Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва та договору дарування, задоволено( т. 2, а.с. 223, 225-228).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18.01.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Вказав, що ОСОБА_3 не знала і не могла знати навіть про існування позову про позбавлення її права власності. Текст заочного рішення суду у даній справі ОСОБА_3 не отримувала, а на примірнику поштового відправлення, який міститься в матеріалах справи стоїть підпис іншої особи. Повний текст судового рішення отримано 12 січня 2018 року. Крім того, вказує, що помилково позбавлено відповідача права власності на нерухоме майно на підставі необґрунтованих позовних вимог позивача. З приводу визнання недійсним договору дарування, суд не вправі позбавляти особу права власності в будь-якому випадку (т.3, а.с. 1-5).

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано заяву про перегляд заочного рішення судді Бершадській О.В.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 10 січня 2017 року по справі №404/8938/15-ц (номер провадження 2/404/140/17) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, які 02 лютого 2018 року представником ОСОБА_3 усунуто (т. 3, а.с. 8, 11-26).

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2018 року поновлено відповідачу ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2017 року. Прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання (т. 3, а.с.27).

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2018 року заяву - задоволено. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Кіровоградської міської ради, Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва та договору дарування - скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання(т. 3, а.с. 53-54).

12 березня 2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Зазначив, що виходячи з викладених підстав та самого змісту вимог, зокрема з приводу визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради № 112 від 26.09.2006 року та визнання незаконним та скасування пункт 4.121 рішення Кіровоградської міської ради № 405 від 28.12.2007 року не можуть розглядатись за правилами ЦПК України. Позивач в 2009 році зверталась до суду з вимогою визнання незаконним та скасування рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 28.07.2008 року за № 1181 (справа №2а-1568/09/1111) і отримавши відмову не оскаржила ухвалене судом судове рішення.

Вважає, що слід взяти до уваги той факт, що КАС України містять чіткі норми з приводу строків на звернення до суду і порушення цих строків є безумовною підставою для залишення позову без розгляду. Виходячи з викладених обставин, дії позивача є ні чим іншим як зловживання позивачем своїми процесуальними правами (ст.44 ЦПК України).

Крім того, позивач при пред`явленні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно (добудову до існуючого магазину Світ меблів ) за адресою: АДРЕСА_1 посилається на статті 203 та 215 ЦК України. Вказані норми регулюють питання стосовно дійсності (недійсності) правочинів. Звертає увагу суду на те, що оскаржуваний документ не є правочином і втрачає свою чинність з моменту визнання недійсним правочину (рішення) на підставі якого було видано зазначений документ (ВСУ Узагальнення від 24.11.2008 Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними ). Отже зазначена вимога не може бути розглянута по суті.

Крім того, рішення Кіровоградської міської ради № 112 від 26.09.2006 року; пункт 4.121 рішення Кіровоградської міської ради № 405 від 28.12.2007 року; рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 28.07.2008 року за № 1181; рішення виконкому Кіровоградської міської ради № 226 від 09.02.2009 року на момент подання позову не є документами, які посвідчують певне право відповідача, реалізовані та втратили чинність шляхом їх виконання.

Рішення виконкому Кіровоградської міської ради №1181 від 28 липня 2008 року було реалізовано та втратило свою чинність після прийняття виконкомом рішення №226 від 09.02.2009 року. В свою чергу Рішення виконкому Кіровоградської міської ради №226 від 09.02.2009 року втратило свою чинність у зв`язку із переходом права власності на об`єкт нерухомого майна до іншої особи.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері містобудування та архітектури відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про затвердження актів, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника, оскільки у нього виникло право власності, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Крім того, позивач знала про прийняті міською радою та виконкомом оскаржувані рішення ще в 2009 році, (справа №2а-1568/09/1111). Звернувшись до суду з такими вимогами в 2015 році позивач порушила строки позовної давності.

При цьому, позивач звернулась з позовом до суду вказавши на те, що вона є співвласником житлового будинку і земельної ділянки під зазначеним будинком, пославшись на норми ст. 382 ЦК України та на норми ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду . Виходячи з такої позиції позивач вказала про те, що відповідачі незаконно вилучили з користування мешканців будинку частину земельної ділянки і громадянка ОСОБА_5 незаконно використовуючи земельну ділянку самовільно збудувала об`єкт нерухомого майна.

Оскаржувані позивачем рішення, на її думку, підтверджують факти самовільного використання землі та самовільного будівництва з боку громадянки ОСОБА_5 . Наголошує на тому, що громадянка ОСОБА_5 діяла правомірно і здійснювала свої дії на законних підставах.

Рішення виконкому, міської ради та укладені на їх підставі договори надавали громадянці ОСОБА_5 право використовувати на умовах оренди відведену для цих цілей земельну ділянку і здійснювати реконструкцію свого майна. Під час виконання зазначених робіт всі ці документи були чинними і не оскаржувались. ОСОБА_3 взагалі не має жодного відношення до вимог заявлених позивачем. Тобто мова тут знову ж таки іде про питання які висвітлені у ст.44 ЦПК України. Позивач свідомо, зловживаючи своїми процесуальними правами, залучає співвідповідача у справі з метою зміни підсудності даної справи. Окремо відмічає той факт, що самі по собі порушення закону з боку органу державної влади не можуть бути підставою для позбавлення особи права власності.

Крім того, позивач невірно застосувала норми закону на які вона посилається, оскільки ці норми не гарантують співвласникам житлового будинку права на користування земельною ділянкою. Встановлення права користування земельною ділянкою має здійснюватись виходячи з наявних у справі доказів із комплексним застосуванням, в даному випадку, норм ст.ст. 182, 384,792 ЦК України, ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , ЗУ Про об єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст.41, 79, 79-1, 86, 87, 88, 116, 118, 123, 124, 125 ЗК України, ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно . Виходячи з вище вказаних норм та доказів, які свідчать про перебування земельної ділянки під будинком на балансі комунального підприємства та відсутності доказів які б свідчили про створення юридичної особи співвласників житлового будинку та державної реєстрації за цією особою відповідного права на землю, позовні вимоги є безпідставними у зв`язку із відсутністю спору про право як такого.

З приводу законності дій відповідачів вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_6 продав громадянці ОСОБА_5 нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ,що складається з 59/2000 житлового будинку та має такі характеристики - з вбудованими нежитловими приміщеннями пл. 122,45 кв.м. Відповідно до ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає (Позиція ВСУ від 20.09.2017 року у справі 460/2530/13-ц).

За рішенням власника нерухомого майна ОСОБА_5 було вирішено провести реконструкцію нерухомого майна. На підставі оскаржуваного рішення міської ради громадянка ОСОБА_5 уклала договір оренди землі під своїм нежитловим приміщенням (яке є самостійним об`єктом цивільних прав). Власником приміщення було отримано відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт. Розроблений проект будівництва пройшов комплексну державну експертизу (висновок №78К/07-П від 05.02.2008 року). На підставі договору підряду на капітальне будівництво, реконструкція здійснювалась генеральним підрядчиком ПП`Буд-Сан . Генеральний підрядчик закінчив будівельні роботи та передав готовий до експлуатації об`єкт нерухомого майна в квітні 2008 року. Рішенням виконкому №576 від 15 квітня 2008 року було створено комісію по прийняттю в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт будівництва. Рішенням виконкому Кіровоградської міської ради №1181 від 28 липня 2008 року було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію добудови до магазину по АДРЕСА_1 . За результатами реконструкції нежитлового приміщення його площа збільшилась до 271,0 кв.м. Після проведеної реконструкції, у зв`язку зі створенням нового нерухомого майна, на підставі рішення виконкому Кіровоградської міської ради №226 від 09.02.2009 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності, з видачею відповідного свідоцтва на право власності, на нерухоме майно по АДРЕСА_1 площею 271, кв.м. За даними бюро технічної інвентаризації нерухоме майно зареєстровано за номером РПВН 26684795. За нормами ч.2 ст.331 ОСОБА_5 набула право власності на новостворене майно. Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції №99 від 27.06.2008 року Про скасування дозволу на виконання будівельних робіт жодним чином не вплинув на законність прийнятих виконкомом рішень у зв`язку із тим, що будівельні роботи було закінчено ще в квітні 2008 року, тобто під час дії дозволу.

20 січня 2011 року, за договором дарування, ОСОБА_3 набула право власності на зазначене нерухоме майно, є на сьогодні власником цього майна і за нормами ст.120 ЗК України має право користування земельною ділянкою в розмірах та на умовах попереднього власника.

Крім того, вважає, що посилаючись на самочинне будівництво як на підставу позову позивач невірно обрав відповідний спосіб захисту свого права порушивши норму ст.5 ЦПК України. Невірно обраний позивачем спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Позивачем надано висновок експерта, який свідчить про те, що в результаті будівництва: рівень покрівлі прибудови перевищує позначку підлоги вище розташованого житлового приміщення позивачки, покрівлею прибудови гр. Гонопко незаконно захопила частину балкону, що включено до складу вище розташованої квартири, що є її приватною власністю . Крім того, нахил даху на вказаній прибудові відсутній, тому дощові води попадають на стіни кухні та балкону. Роботи по улаштуванню рулонної покрівлі виконані з порушенням вимог ДБН В.2.6.-14-97 Покриття будинків і споруд , зокрема, незначний ухил покрівлі та наявні дефекти /горбистість/ не забезпечують належне відведення атмосферних опадів, /допустимий ухил для даної покрівлі становить 10-25% або 5.5 14%, здійснене примикання рулонної покрівлі до площини зовнішньої стіни виконано з порушенням норм державних будівельних норм та технології виконання.

З цими обставинами ОСОБА_3 не згодна, але це жодним чином не може бути підставою для позбавлення права власності ОСОБА_3 .

Також, клопотав стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, витрати за результатом ухвалення заочного рішення, загалом на суму 33 000,00 грн. (т. 3, а.с. 62-68).

Від позивача 22 березня 2018 року до суду поштою надійшла відповідь на відзив, якою просить її позовні вимоги задовольнити (т. 3, а.с. 78-95).

29 листопада 2018 року представником позивача, через канцелярію суду подано клопотання (т. 3, а.с. 199-200, 201-202, 203, 204-205).

18 квітня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 , через канцелярію суду, подав заяву, якою просив у задоволенні клопотань сторони позивача щодо витребування доказів відмовити (т. 3, а.с. 250).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 червня 2019 року клопотання сторони позивача про витребування доказів - задоволено. Забезпечено докази по справі у спосіб витребування зазначений у клопотанні та закрито підготовче провадження , справу призначено до судового розгляду по суті (т. 4, а.с. 36-40).

20 листопада 2019 року від позивачки ОСОБА_1 , через канцелярію суду, надійшли додаткові письмові пояснення (т. 4, а.с. 89-108).

В судовому засіданні, при розгляді справи після скасування заочного рішення, позивач та її представники вимоги підтримали, просили задовольнити, на їх обґрунтування послались на обставини викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, з врахуванням заперечень викладених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання відповідачі Міська рада міста Кропивницького, Виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького, їх представники не з`явилися, правом подачі відзиву на позов не скористались.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька І. О. в судове засідання не з`явилась, письмових пояснень не подала.

Заслухавши виступи позивача, її представників, представника відповідача ОСОБА_3 , експерта, показання свідка , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, із наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири за АДРЕСА_1 .

В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення загальною площею 271,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування нежилого приміщення, посвідченого 20.01.2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., та зареєстрованого в реєстрі за АДРЕСА_1 . Відповідно оспорюваного позивачем даного договору , він був укладений на умовах викладених у цьому договорі, зокрема, дарувальник гр. ОСОБА_5 передає у власність обдаровуваної гр. ОСОБА_3 безоплатно нежиле приміщення загальною площею 271, 0 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Згадане нежиле приміщення, що є предметом цього договору, належить дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2009 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 12.03.2009 року, номер запису 10 в книзі 1 (т. 2, а.с. 165, 166).

Згідно з Довідкою про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, виданою Управлінням Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області 13.01.2011 року, номер витягу 9/1, земельній ділянці площею 160,04 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільового призначення: для розміщення магазину присвоєно кадастровий номер 3510100000:34:280:0029 (т. 2, а.с. 169).

Крім того, згідно довідки про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, виданою Управлінням Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області 13.01.2011 року, земельній ділянці площею 174,71 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільового призначення: для розміщення магазину (добудова до існуючого) присвоєно кадастровий номер 3510100000:34:280:0038 (т. 2, а.с. 168).

Дарувальник свідчить, що земельна ділянка, на якій знаходиться нежиле приміщення, не приватизована, державний акт не видався, рішення про приватизацію не виносилось, що підтверджується довідкою №46/1, виданою 19.01.2011 року Управлінням Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області. Щодо земельної ділянки, на якій знаходиться нежиле приміщення, що відчужується за цим договором, укладено договори оренди землі від 17.11.2006 року за №323 та від 20.05.2008 року за №28 з Кіровоградською міською радою (т. 2, а.с. 167, 170-174, 175-178).

До 20.01.2011 року спірне нежиле приміщення належало дарувальнику ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2009 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.

Оспорюване також позивачем Свідоцтво про право власності видавалось ОСОБА_5 відповідно до оспорюваних рішень виконкому Кіровоградської міської ради від 09.02.2009 року №226, якому передували рішення Кіровоградської міської ради від 26.09.2006 року №112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин", та яким на замовлення ПП ОСОБА_5 , розроблено архітектурно-планувальне завдання на будівництво добудови до магазину по АДРЕСА_1 , та у зв"язку із закінченням будівельних робіт (дозвіл на виконання робіт від 14.12.2007 року №106) об"єкт містобудування-магазин прийнято в експлуатацію та акт введення в експлуатацію затверджено оспорюваним позивачем рішенням виконкому Кіровоградської міської ради від 28.07.2008 року №1181.

При цьому, пунктом 4.121 рішення Кіровоградської міської ради №405 від 28.12.2007 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення ПП Гонопко М.І в оренду терміном на 5 років земельної ділянки площею 0,017 га по АДРЕСА_1 .

В 2011 році гр. ОСОБА_5 , померла.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що оспорюваний нею договір дарування слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, так як при його укладенні порушені вимоги ч.1 ст.203 ЦК України, вимоги ч.1 ст.658 ЦК України та визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (добудову до магазину" Світ меблів"), яке є незаконним в силу того, що видане на підставі незаконного рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 09.02.2009 р. за № 226, у зв"язку з тим, що ОСОБА_5 здійснила самочинне будівництво згідно ст. 376 ч.2 ЦК України та не набуває права власності на даний об"єкт , та не мала права його відчужувати.

На підтвердження заявлених вимог посилається на письмові доказі, висновки експертизи на замовлення по заяві та покази свідка.

Так, згідно актів комісії у складі мешканців АДРЕСА_1 ) від 14.12.2011 року, 13.09.2012 року, 27.09.2012 року, 10.02.2014 року, 25.06.2014 року, встановлено, що дійсно на зовнішніх стінах приватизованої квартири АДРЕСА_1 , власники добудови до магазину Світ меблів облаштували сигнальний кабель від вивіски добудови і антену, із-за чого ОСОБА_1 не може належним чином користуватися і розпоряджатися своєю частиною квартири і своєчасно, до настання морозів, утеплити її. Крім того, встановлено, що дозвіл на їх облаштування на своїй території ОСОБА_1 не надавала. У зимовий період покрівля добудови до магазину утворює сніговий покров біля стін квартири і балкону, що приводить до їх замкнення. Дах добудови знаходиться в антисанітарному стані. Провели 14 квітня 2015 року обстеження пішохідної зони з бокового фасаду будинку вздовж добудови до магазину Світ меблів та 25 червня 2014 року обстеження входу у підвальне приміщення. Комісія пропонує власнику добудови ОСОБА_7 демонтувати зі стін чужої власності сигнальний кабель і антену, розмістити її на стінах своєї власності - добудови до магазину; відремонтувати водостічну трубу, замінивши керамічну на металеву трубу; звільнити вхід у підвальне приміщення, зробивши його вільним всім мешканцям будинку. Комісія вирішила зробити фотозйомку на даху добудови для подальшого подання до суду; фотозйомку робити кожні два тижні; продовжити кожні два місяці складати акти дотримання санітарних вимог на даху добудови (т. 1, а.с. 127, 201-210).

Крім того, 17 березня 2015 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради розглянуто скаргу стосовно доступності підвального приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 ) для можливості тимчасового укриття в ньому населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій та мешканцю даного будинку ОСОБА_8 повідомлено, що копію скарги направлено до балансоутримувача житлового будинку по АДРЕСА_1 , Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація №3 Кіровоградської міської ради для проведення робіт відповідно до рекомендацій щодо підготовки підвальних приміщень для укриття населення за сигналами цивільного захисту, а також для зустрічі з мешканцями житлового будинку з проведення роз`яснень щодо фактів, які викладені у скарзі. Висновки по експертизі проектної документації щодо будівництва добудови до магазину по АДРЕСА_1 з ДП Укрінвестекспертиза у виконавчих органах Кіровоградської міської ради , відсутні (т. 1, а.с. 75-76).

Згідно висновків експерта Петрова М.С. будівельно-технічного дослідження №67 від 27 вересня 2016 року та №28/18 від 27 червня 2018 року , які проведені на замовлення позивача ОСОБА_1 , було встановлено, що при зведені прибудови до існуючого магазину Світ меблів , який розташовується в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були допущені порушення вимог нормативно-правових актів, так як будівництво об`єкта нерухомого майна здійснено з істотними порушеннями будівельних норм і правил; пунктів 2.11, 4.19, ДБН В.2.2-9-99 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення . Забудовником не витримано вимоги в частині забезпечення відстані не менше як 8 м по вертикалі над покрівлею і не менше як 4 м по горизонталі від стін прилеглої частини будинку при розміщенні вікон з ненормованими межами вогнестійкості; забудовником не витримано вимоги в частині забезпечення межі вогнестійкості вузлів кріплення будівельних конструкцій прибудови та місцем її прилягання до конструкцій житлового будинку не нижче за нормовану межу вогнестійкості самого житлового будинку; забудовником не витримано вимоги в частині забезпечення прорізів у протипожежній перешкоді (стіні прибудови) протипожежними вікнами. За результатами проведення візуального обстеження об`єктів дослідження в натурі, виконаного під час здійснення експертного будівельно-технічного дослідження, встановлено, що демонтаж прибудови до існуючого магазину Світ меблів без нанесення шкоди несучим конструкціям житлового будинку до якого вона прибудована, є технічно можливим, так як конструкція зовнішніх несучих стін прибудови дозволяє їх вільне переміщення (осідання) відносно фундаментів та зовнішніх несучих стін житлового будинку, відтак конструкція вказаної прибудови не є зв`язаною будь-якими конструктивними елементам з несучими та огороджувальними конструкціями житлового будинку. Наявність зазначеного факту дозволяє, при застосуванні відповідних технологічних операцій та дотриманні заходів із забезпечення техніки безпеки, провести демонтаж несучих і огороджувальних конструкції прибудови до існуючого магазину Світ меблів ( т.2 а.с. 84-100 , т.3 а.с. 236-244).

Зазначені висновки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні при допиті експерта, за клопотанням позивача.

Допитана судом свідок ОСОБА_9 в суді також пояснила, що із появою прибудови до магазину Світ меблів погіршилось життя мешканців багатоповерхового будинку, оскільки в несучій стіні будинку монтовано арку, порушуючи цілісність будинку; закритий вхід до підвалу, де знаходиться комірка, всі комунікації; ключ від входу в підвал знаходиться у прибиральника магазину; вимощення навколо прибудови непридатне для мобільних груп населення; покрівля виконана із блискучого профілю, який нагрівається; на покрівлі смітник, який прибирається раз в рік та може стати причиною пожежі, але пожежна машина не зможе проїхати до будинку; утеплення квартир неможливо виконати. Як співвласник даного багатоповерхового будинку та власник квартири згоди на виготовлення документації щодо розташування даної прибудови не давала. Громадські слухання не проводились, ніхто зазделегіть не повідомляв щодо початку будівництва прибудови. Знає, що прибудова побудована незаконно, скасований дозвіл, здана в експлуатацію без дозволу, а тому експлуатується без дозволу.

Відповідно до правил статей 15, 16 ЦК України, а також норм процесуального права кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Разом з тим, однією із засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. З цього слідує, що при вирішенні позову про визнання недійсним договору дарування суди повинні виходити із відповідних норм Цивільного кодексу України, якими регулюється вчинення саме цього виду договорів.

Договір дарування є особливою формою договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна в власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдарованого).

Згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Згідно роз`яснення п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом ст.215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В правових позиціях, що викладені у постановах від 10 червня 2015 року у справах № 6-301цс15 та № 6-449цс15, Верховний Суд України зазначив, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до приписів ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_11 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою.

Статтею 386 ЦК Українипередбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як зазначає ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З врахуванням зазначеного , суд приходить до висновку, що договір дарування нежилого приміщення загальною площею 271,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який посвідчено 20.01.2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., та зареєстрований в реєстрі за АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не порушує права позивача, оскільки не встановлює і не змінює правовідносини з права власності на спірне приміщення. Позивач , звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, скасування свідоцтва про право власності та рішень Кіровоградської міської ради не надала відомостей про те, які ж саме вимоги правочину не були дотримані під час його укладення, і які дійсні підстави недійсності вона доводить . Не надано доказів, які свідчать про перебування земельної ділянки під будинком на балансі комунального підприємства та відсутні докази, які б свідчили про створення юридичної особи співвласників житлового будинку та державної реєстрації за цією особою відповідного права на землю. Не надано доказів того , що порушено її права самочинним будівництвом, як вона стверджує , в пункті 4 свого позову , оскільки проведена нею на її заяву експертиза надала висновок порушень добудови загалом житловому будинку , а не зазначила причинно-наслідковий зв"язок встановлених порушень нанесення шкоди власнику квартири. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог в цілому.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, заявлених стороною відповідача, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог.

Суд звертає увагу на той факт, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється

При цьому, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю позовних вимог. За таких обставин, посилання сторони відповідача на те, що позивачка пропустила строк позовної давності є зайвим, так як у задоволенні позову судом відмовлено через відсутність правових підстав для його задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим за рахунок відповідачів не відшкодовуються.

Щодо стягнення витрат відповідача ОСОБА_3 на правничу допомогу в сумі 33 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2,3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. (ст. 60 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження витрат на правову допомогу стороною відповідача не надано відповідних документів, оформлених у встановленому законом порядку, а також детального розрахунку таких витрат, акту виконаних робіт, тощо.

Тому, оскільки витрати на правничу допомогу відповідачем не доведені, а відтак підстави для відшкодування таких відсутні.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 6 липня 2015 року у справі Заїченко проти України ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Міської ради міста Кропивницького, Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна про: визнання незаконним та скасування п. 162 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 р.;

визнання незаконним та скасування п. 4.121 рішення Кіровоградської міської ради №405 від 28.12.2007 р.;

визнання незаконним та скасування рішення виконкому Кіровоградської міської ради за №1181 від 28.07.2008 р.;

визнання незаконним та скасування рішення виконкому Кіровоградської міської ради № 226 від 09.02.2009 р.;

визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно -на нежиле приміщення, загальною площею 271,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , від 11.03.2009 року , виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та зареєстроване на ім"я ОСОБА_5 , в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 12.03.2009 року, номер запису 10 в книзі 1;

визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення, загальною площею 271,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.01.2011 року (серія ВРЕ в„– 177812), посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., складений гр. ОСОБА_5 на користь гр. ОСОБА_3 ;

стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді судового збору та витрат пов`язаних з проведенням будівельно-технічного дослідження - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;;

відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач: Міська рада міста Кропивницького, місцезнаходження: вул.. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 26241020;

співвідповідач: Виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 26241020;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна, місце здійснення нотаріальної діяльності: АДРЕСА_10 .

Повне судове рішення складено 29.05.2020 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда