Постанова

від 24.09.2020 по справі 404/8938/15-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

24 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 404/8938/15-ц

провадження № 22-ц/4809/1125/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Міська рада міста Кропивницького, Виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2020 року ускладі судді Бершадської О.В .,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Міської ради міста Кропивницького, Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Новицька Ірина Олександрівна , про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору дарування.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона є одним із співвласників багатоповерхового будинку і власником квартири за АДРЕСА_1 . 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О. було посвідчено договір дарування нежилого приміщення, за яким дарувальник ОСОБА_4 передає у власність обдаровуваної ОСОБА_2 безоплатно нежиле приміщення загальною площею 271,0 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Вказане нежитлове приміщення було добудоване ОСОБА_4 до існуючого магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований в цьому багатоповерховому житловому будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 році ОСОБА_4 померла. Про існування такого договору позивачці стало відомо лише у лютому 2014 року. Вважає, що договір дарування повинен бути визнаний недійсним, оскільки на момент укладення договору дарувальник не мав права розпоряджатись цим майном, зокрема вона не мала права укладати договір дарування. Факт протиправного зайняття та утримання земельної ділянки підтверджується листами інспекції ДАБК на її скарги та заяви, в яких зазначається, що було проведено перевірку і виявлені порушення чинного законодавства у сфері містобудування, ОСОБА_4 була неодноразово притягнута до адміністративної відповідальності за таке порушення, а тому не мала права на набуття права власності і на збудоване нежитлове приміщення.

Крім того, вважає рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року №112 та пункт 4.121 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року №405 незаконними та такими, що прийняті без врахування всіх обставин щодо статусу земельної ділянки, яка передана в оренду, зокрема, того факту, що на цій земельній ділянці розташований житловий багатоповерховий будинок та з огляду на те, що було прийнято за відсутності згоди співвласників допоміжних приміщень будинку за вказаною адресою, що є порушенням ч.2 ст.382, ч.1 ст.355, ч.1 ст.358 ЦК України, п.2 ст.10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Крім того, вважає, що договір, укладений між ФОП ОСОБА_4 та Кіровоградською міською радою 20 травня 2008 року за №28 на підставі вказаних незаконних рішень Кіровоградської міської ради, є також недійсним, оскільки укладений за відсутності згоди співвласників допоміжних приміщень будинку по АДРЕСА_2 .

Посилається на те, що Виконком Кіровоградської міської ради не мав права приймати рішення, яким затвердив акт введення в експлуатацію даного об`єкту, а у подальшому прийняв рішення від 09 лютого 2009 року за №226 про оформлення права власності на нежитлове приміщення, в такий спосіб порушивши право позивачки на належне користування своєю квартирою, допоміжним приміщенням та прибудинковою земельною ділянкою.

Вважає, що ОСОБА_4 здійснила незаконне самочинне будівництво, а Виконком Кіровоградської міської ради у порушення вимог чинного законодавства узаконив спірне приміщення добудови, тому всі наступні дії, які були вчинені Кіровоградською міською радою, мають бути визнані незаконними та скасовані.

Вважає, що діями ОСОБА_4 , а у подальшому ОСОБА_2 , було порушено її конституційне право, яке полягає у неможливості користуватися прибудинковою територією, земельною ділянкою під своїми вікнами та балконом, належним чином використовувати свою квартиру для нормального існування в ній, що потягло за собою значне зниження цінності її майна і неможливість використовувати його за призначенням.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням доповнень до позовних вимог, просила суд визнати незаконним та скасувати п.162 рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року №112; визнати незаконним та скасувати п.4.121 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року №405; визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 28 липня 2008 року №1181; визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 09 лютого 2009 року №226; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежиле приміщення загальною площею 271,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , від 11 березня 2009 року, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації від 12 березня 2009 року, номер запису 10 в книзі 1; визнати недійсним договір дарування нежилого приміщення, загальною площею 271,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , від 20 січня 2011 року (серія ВРЕ №177812), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2020 року у задоволенні позовувідмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити.

ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 є власником квартири за АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування нежилого приміщення, посвідченого 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., зареєстрованого в реєстрі за №51, дарувальник ОСОБА_4 передала обдаровуваній ОСОБА_2 у власність безоплатно нежиле приміщення загальною площею 271,00 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14-16).

Зазначене нежиле приміщення, що є предметом договору дарування від 20 січня 2011 року, належить дарувальнику ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11 березня 2009 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 12 березня 2009 року (т.2 а.с.165-166).

Згідно з довідкою про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, виданою Управлінням Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області 13 cічня 2011 року, номер витягу 9/1, земельній ділянці площею 160,04 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для розміщення магазину, присвоєно кадастровий номер 3510100000:34:280:0029 (т.2 а.с.169).

Відповідно до довідки про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, виданою Управлінням Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області 13 cічня 2011 року, земельній ділянці площею 174,71 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для розміщення магазину (добудова до існуючого), присвоєно кадастровий номер 3510100000:34:280:0038 (т.2 а.с.168).

Дарувальник свідчить, що земельна ділянка, на якій знаходиться нежиле приміщення, не приватизована, державний акт не видався, рішення про приватизацію не виносилось, що підтверджується довідкою №46/1, виданою 19 січня 2011 року Управлінням Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області. Щодо земельної ділянки, на якій знаходиться нежиле приміщення, що відчужується за цим договором, укладено договори оренди землі від 17 листопада 2006 року за №323 та від 20 травня 2008 року за №28 з Кіровоградською міською радою (т. 2 а.с.167, 170-174, 175-178).

Судом першої інстанції встановлено, що до 20 січня 2011 року спірне нежиле приміщення належало дарувальнику - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11 березня 2009 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, на підставі рішень Виконкому Кіровоградської міської ради від 09 лютого 2009 року №226, та якому передували рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року №112 Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин , яким на замовлення ПП ОСОБА_4 розроблено архітектурно-планувальне завдання на будівництво добудови до магазину по АДРЕСА_2 , та у зв`язку із закінченням будівельних робіт (дозвіл на виконання робіт від 14 грудня 2007 року №106) об`єкт містобудування-магазин прийнято в експлуатацію та акт введення в експлуатацію затверджено оспорюваним позивачем рішенням Виконкому Кіровоградської міської ради від 28 липня 2008 року №1181 (т.1 а.с.23-24, т.2 а.с.165).

Згідно з пунктом 4.121 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року №405 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ПП ОСОБА_4 в оренду терміном на 5 років земельної ділянки площею 0,017 га по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.21-22).

Судом також встановлено, що у 2011 році ОСОБА_4 померла.

Згідно з висновками експерта ОСОБА_6 будівельно-технічного дослідження від 27 вересня 2016 року №67 та від 27 червня 2018 року №28/18, які проведені на замовлення позивача ОСОБА_1 , було встановлено, що при зведені прибудови до існуючого магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташовується в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , були допущені порушення вимог нормативно-правових актів, так як будівництво об`єкта нерухомого майна здійснено з істотними порушеннями будівельних норм і правил; пунктів 2.11, 4.19, ДБН В.2.2-9-99 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення . Забудовником не витримано вимоги в частині забезпечення відстані не менше як 8 м по вертикалі над покрівлею і не менше як 4 м по горизонталі від стін прилеглої частини будинку при розміщенні вікон з ненормованими межами вогнестійкості; забудовником не витримано вимоги в частині забезпечення межі вогнестійкості вузлів кріплення будівельних конструкцій прибудови та місцем її прилягання до конструкцій житлового будинку не нижче за нормовану межу вогнестійкості самого житлового будинку; забудовником не витримано вимоги в частині забезпечення прорізів у протипожежній перешкоді (стіні прибудови) протипожежними вікнами. За результатами проведення візуального обстеження об`єктів дослідження в натурі, виконаного під час здійснення експертного будівельно-технічного дослідження, встановлено, що демонтаж прибудови до існуючого магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 без нанесення шкоди несучим конструкціям житлового будинку до якого вона прибудована, є технічно можливим, так як конструкція зовнішніх несучих стін прибудови дозволяє їх вільне переміщення (осідання) відносно фундаментів та зовнішніх несучих стін житлового будинку, відтак конструкція вказаної прибудови не є зв`язаною будь-якими конструктивними елементам з несучими та огороджувальними конструкціями житлового будинку. Наявність зазначеного факту дозволяє, при застосуванні відповідних технологічних операцій та дотриманні заходів із забезпечення техніки безпеки, провести демонтаж несучих і огороджувальних конструкції прибудови до існуючого магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.84-100 , т.3 а.с.236-244).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування нежилого приміщення загальною площею 271,00 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який посвідчено 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., та зареєстрований в реєстрі за №51, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не порушує права позивача, оскільки не встановлює і не змінює правовідносини з права власності на спірне приміщення. Також вказав, що звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, скасування свідоцтва про право власності та рішень Кіровоградської міської ради позивачка не надала відомостей про те, які ж саме вимоги правочину не були дотримані під час його укладення, і які дійсні підстави недійсності вона доводить. Не надано також доказів, які свідчили б про перебування земельної ділянки під будинком на балансі комунального підприємства та відсутні докази, які б свідчили про створення юридичної особи - об`єднання співвласників житлового будинку та державної реєстрації за цією особою відповідного права на землю. Не надано доказів того, що порушено її права самочинним будівництвом, як вона стверджує у позові, оскільки проведена нею на її заяву експертиза надала висновок порушень добудови загалом житловому будинку, а не зазначила причинно-наслідковий зв`язок встановлених порушень та нанесення шкоди позивачці, як власниці квартири у цьому будинку.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду виходячи з такого.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. З цього слідує, що при вирішенні позову про визнання недійсним договору дарування суди повинні виходити із відповідних норм Цивільного кодексу України, якими регулюється вчинення саме цього виду договорів.

Договір дарування є особливою формою договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна в власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдарованого).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом ст.215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В правових позиціях, що викладені у постановах від 10 червня 2015 року у справах №6-301цс15 та №6-449цс15, Верховний Суд України зазначив, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до приписів ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду у справі №338/180/17 від 05 червня 2018 року вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звернувшись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору дарування позивач не зазначила, яким чином у разі задоволення позовних вимог буде відновлено її порушене право.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, скасування свідоцтва про право власності та рішень Кіровоградської міської ради та її виконавчого комітету не надала відомостей про те, які ж саме вимоги правочину не були дотримані під час його укладення, і які дійсні підстави недійсності вона доводить. Не надано доказів, які свідчать про перебування земельної ділянки під будинком на балансі комунального підприємства та відсутні докази, які б свідчили про створення юридичної особи - співвласників житлового будинку та державної реєстрації за цією особою відповідного права на землю.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір дарування нежилого приміщення загальною площею 271,00 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який посвідчено 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., та зареєстрований в реєстрі за №51, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не відновить порушене право позивачки, оскільки не встановлює і не змінює правовідносини з права власності на спірне приміщення.

Крім того, слід зазначити, що за змістом пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Отже, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про затвердження актів, є за своєю природою ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав, вичерпує свою дію внаслідок його виконання. А відтак визнання незаконними та скасування рішень виконкому Кіровоградської міської ради, які оскаржуються, не поновить порушене право позивачки та не є ефективним способом захисту порушеного права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 , 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний