Рішення

від 29.05.2020 по справі 470/39/20

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/90/20

Справа № 470/39/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, територіальної громади в особі Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області Нікурадзе Тамарі Василівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом ,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2020 року позивач звернувся до суду до Березнегуватської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, територіальної громади в особі Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Березнегуватської державної нотаріальної контори Нікурадзе Т.В. з відповідним позовом у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею для 10,3 га, кадастровий номер:4821184800:05:000:0070, розташовану в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. Померлий брат одружений не був, дітей не мав, та фактично проживав по день смерті разом з їх батьком ОСОБА_3 у с.Липівка Макарівського району Київської області. На випадок смерті ОСОБА_2 склав заповіт за яким належне йому майно заповів позивачу по справі. Після смерті ОСОБА_2 їх батько в порядку ст.1241 ЦК України прийняв спадщину, однак не встиг оформити спадкових прав, оскільки помер до спливу 6 - місячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач прийняв спадщину після смерті батька, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , через те, що він пропустив строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, та через відсутність документів про місце відкриття спадщини і осіб які фактично прийняли спадщину, та рекомендовано звернутися до суду. Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року первісного відповідача Березнегуватську селищну об`єднану територіальну громаду в особі Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, було замінено належним відповідачем Озерівською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Проніна О. в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі та третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явились, до суду направили заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали, проти їх задоволення не заперечували.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи слідує, що 26 травня 2010 року ОСОБА_2 склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. 26 травня 2010 року і зареєстрований у реєстрі за № 743, за яким все належне йому на день смерті рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося заповів ОСОБА_1 своєму братові - позивачу по справі (а.с.22,26).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у с.Липівка Макарівського району Київської області (а.с.21).

Після його смерті відкрилась спадщина зокрема на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,30 га розташовану в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК в„– 089984 виданого 18 липня 2005 року на підставі розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 941 (а.с.13).

За інформацією завідувача Березнегуватською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 05.02.2020 року № 58/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась (а.с.53). На момент смерті ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебував та неповнолітніх дітей не мав ( а.с.108).

За відомостями наданими УДМС України в Херсонській області ОСОБА_2 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , однак за вказаною адресою ОСОБА_2 не проживав та складу сім`ї не мав (а.с.123 на звороті, 155). За актом обстеження складеним 26 листопада 2019 року комісією у складі голови та депутата Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, з липня 1996 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 (а.с.147). За вказаною адресою разом з ним проживав лише його батько ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Липівської сільської ради Макарівського району Київської області № 814 від 13.12.2019 року (а.с.25-26,146).

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 УК України ).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2,3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. У постанові від 10 січня 2019 року по справі № 484/747/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуприйшов до висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Матеріалами справи, а саме актом обстеження та довідками Липівської сільської ради підтверджується, що хоча спадкодавець ОСОБА_2 та спадкоємець ОСОБА_3 не були зареєстровані за однією адресою, однак проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . З огляду на зазначене, суд доходить висновку про доведення факту постійного проживання ОСОБА_3 зі ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 , та вважає можливим встановити такий факт, який необхідний позивачу для реалізації спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у с.Липівка Макарівського району Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.2010 року виконавчим комітетом Ліпівської сільської ради Макарівського району Київської області (а.с.20). З копії спадкової справи № 727/2012 року заведеної державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 убачається, що спадщину після смерті батька прийняв лише його син - позивач по справі, який 17 травня та 06 серпня 2012 року отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та 1/5 частину квартири АДРЕСА_3 (а.с.68-102).

26 грудня 2019 року державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Нікурадзе Т.В. позивачеві було відмовлено у прийнятті документів та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_2 за законом через ненадання документів підтверджуючих місце відкриття спадщини та осіб, які фактично прийняли спадщину, та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини ( а.с.9-11).

Згідно статті 1218 ЦК України - до складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (крім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України).

Стаття 1268 ЦК України визначає особливості прийняття спадщини окремими особами. Так, відповідно до частини третьої цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частина 1 статті 1241 ЦК України встановлює, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом ( обов`язкова частка).

У постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 450/328/15-ц Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у разі, якщо майно спадкується вищевказаними особами (які вважаються такими, що прийняли спадщину), порядок спадкування і набуття ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не здійснено державну реєстрацію права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

До складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховується увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального підказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Отже, слід розмежовувати поняття обов`язкова частка і майно, що входить до складу спадщини . Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.

Якщо спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , як непрацездатний батько спадкодавця мав право на обов`язкову частку у спадщині та прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав з ним на час відкриття спадщини. Відповідно до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшла і земельна ділянка належна ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,3 розташована в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, яка підлягає спадкуванню у загальному порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування згідно статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Матеріалами справи підтверджується, що у позивача відсутній оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, а отримати його дублікат неможливо (а.с.8 на звороті).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до розділу 9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року - судам потрібно враховувати, що якщо нотаріусом відмовлено особі в оформленні права на спадщину (видачі свідоцтва про право на спадщину) вона може звернутися за захистом своїх прав відповідно до ст. 16 ЦК України.

Таким чином, оскільки отримавши відмову нотаріуса позивач відповідно до ст.16 ЦК України та п.23 вказаної вище постанови Верховного суду України звернувся до суду за захистом порушеного права його вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛ И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, територіальної громади в особі Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріуса Березнегуватської державної нотаріальної контори Нікурадзе Т.В. про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт що ОСОБА_3 постійно проживав зі ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,30 га розташовану в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, кадастровий номер 4821184800:05:000:0070, що належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК в„– 089984 виданого 18 липня 2005 року на підставі розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 941, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Представник позивача - адвокат Проніна О.О., адвокатське бюро "Ольги Проніної", адреса місцезнаходження: індекс 54001, вул. Артилерійська, 24 оф.202, м.Миколаїв.

Відповідачі: Озерівська сільська рада Березнегуватського району Миколаївської області: адреса місцезнаходження: індекс 56224, вул. Шкільна, 43 с.Озерівка Березнегуватський район Миколаївська область, ЄДРПОУ 23629893.

Територіальна громада в особі Липівської сільської ради Макарівського району Київської області- адреса місцезнаходження: індекс 08014, вул. Шевченка, буд. № 48 с.Липівка Макарівського району Київської області, ЄДРПОУ 04362332.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус Березнегуватської державної нотаріальної контори Нікурадзе Т.В., адреса місцезнаходження: індекс 56203, Соборно- Миколаївська площа, 10 смт.Березнегувате Миколаївська область.

Суддя С. Ф. Орлова

Повне судове рішення складене 01 червня 2020 року.