Рішення

від 12.05.2021 по справі 470/39/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.05.21

22-з/812/70/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 470/39/20

Провадження № 22-з/812/70/21

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Проніну О.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою Фермерського господарства Південь на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2020р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, територіальної громади в особі Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області Нікурадзе Тамарі Василівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березнегуватської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, територіальної громади в особі Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Березнегуватської державної нотаріальної контори Нікурадзе Т.В. про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 постійно проживав зі ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,30 га, розташовану в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, кадастровий номер 4821184800:05:000:0070, що належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 089984, виданого 18 липня 2005 року на підставі розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 941, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ФГ Південь , яке не було учасником справи, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилалося на те, що рішення суду є незаконним, та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з грубим порушенням матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фермерського господарства Південь на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2020 року закрито, так як оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Фермерського господарства Південь не вирішувалося.

30 квітня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Проніну О.О звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Заява мотивована тим, що Миколаївським апеляційним судом в ухвалі від 28.04.2021 р. не вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що були понесені позивачем. Позивач поніс судові витрати в загальній сумі 5750,00 грн. за 7 год. 35 хв. при наданні професійної правничої допомоги, виходячи з того, що 1 година виконання доручення становить 1500,00 грн. Адвокатським бюро за договором про надання правової допомоги № 34 від 11.12.2019 р. витрачено 7 год. 35 хв. за такими видами роботи: підготовлено клопотання про повернення апеляційної скарги - 1 год. 30 хв.; ознайомлення з апеляційною скаргою ФГ Південь -1 год.; підготовлено відзив на апеляційну скаргу ФГ Південь - 2 год. 10 хв.; прийнято участь у судовому засіданні - 2 год.; підготовлено заяву про видачу судового рішення - 10 хв.; підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції -45 хв.

Посилався, що судові витрати документально підтверджуються первинними бухгалтерськими документами: звітом про надану правову допомогу від 09.04.2021 р., рахунком-фактурою № 9 від 02.04.2021 р., меморіальним ордером АБ Ольги Проніної від 09.04.2021 р., а також звітом про надану правову допомогу від 29.04.2021 р., рахунками - фактурами № 10, 11, меморіальними ордерами АБ Ольги Проніної від 22 та 29 квітня 2021 р. Дані судові витрати не є завищеними, є співмірними з часом, витраченим представником, а також з урахуванням віку та соціального статусу позивача. Його витрати були вимушеними через не правомірні процесуальні дії ФГ Південь щодо оскарження рішення.

Також вказує, що представником позивача було заявлене відповідне клопотання до закінчення судових дебатів у справі, проте, оскільки не було відомо тривалість судового засідання по справі, то розрахунки позивачем й надання остаточного звіту про надану правову допомогу від 29.04.2021 р. відбулись після закінчення засідання із розгляду апеляційної скарги, тому ці докази не були надані суду з поважних причин.

Посилаючись на викладене, просив стягнути з Фермерського господарства Південь на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в загальній сумі 5750 грн, понесені ним у зв`язку з переглядом справи в Миколаївському апеляційному суді.

Від представника Фермерського господарства Південь надійшли заперечення на заяву, в яких зазначено, що заявлена сума судових витрат є неправомірно завищеною, та такою що не відповідає засадам розумності та справедливості.

Вказує, що виходячи зі змісту ухвали Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року провадження по справі було закрито по процесуальним підставам, у зв`язку з тим, що ФГ Південь не мало підстав оскаржувати відповідне рішення суду, оскільки прийнята ОСОБА_1 спадщина не впливає на права та законні інтереси господарства. Тому розуміючи перспективи даної апеляційної скарги, тобто її наслідки, представник позивача безпідставно зазначила необґрунтовано завищений час, витрачений нею на дану справу, який фактично нічим не підтверджується.

Вважає, що готуючи позов в інтересах ОСОБА_1 до Березнегуватського районного суду Миколаївської області, представник повивача АБ Ольги Проніної вже тоді повністю володіла усією необхідною інформацією по справі, і тому додаткового часу її підготовка до участі у Миколаївському апеляційному суді, не потребувала.

Крім іншого, представник позивача посилається на Договір про надання правової допомоги, датований ще 2019 роком (Договір №34 від 11.12.2019 року), який ніякого відношення до апеляційної скарги ФГ Південь , яка була надіслана до апеляційного суду у березні 2021 року, немає. Додаткового договору, яким передбачені зазначені витрати, надано не було.

Також зазначає, що у наданих документах (квитанціях, банківських чеках, звіту про виконану роботу) не зазначено, що клієнтом ОСОБА_1 здійснювалася оплата саме за підготовку АБ Ольги Проніної до Миколаївського апеляційного суду по даній справі, а також за її участь у Миколаївському апеляційному суду.

У зв`язку з викладеним, просить відмовити у задоволені заяви щодо стягнення з ФГ Південь грошової винагороди на користь ОСОБА_1 у розмірі 5750 грн.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах питання, що підлягає судовому розгляду, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналіз змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц.

Представник апелянта в своїх запереченнях на заяву про стягнення судових витрат заявила про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, та що заявлені витрати є завищеними, та просила відмовити у задоволені заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 11 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги №34 від 11.12.2019 року, укладеної між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Ольги Проніної (т.2 а.с. 59 зв.) та ордер від 09.04.2021 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №34 від 11.12.2019 року в Миколаївському апеляційному суді - адвокатом Проніною О.О., що були надані до відзиву на апеляційну скаргу та надсилалися апелянту (т. 2 а.с. 61).

На підтвердження витрат, які сплатив ОСОБА_1 за професійну правничу допомогу під час судового провадження у суді апеляційної інстанції, надано Звіт про надання правової допомоги від 09.04.2021 року АБ Ольги Проніної , відповідно до якого здійснено: підготовку клопотання про повернення апеляційної скарги від 12.03.2021 року -1 год 30 хв.; ознайомлення з апеляційною скаргою ФГ Південь 07.04.2021 року - 1 год.; підготовку відзиву на апеляційну скаргу від 09.04.2021 року - 2год. 10 хв., а також меморіальний ордер від 09 квітня 2021 року про сплату ОСОБА_1 гонорару згідно договору про надання правової допомоги №34 від 01.12.2019 року в сумі 1500 грн та рахунок -фактура №9 від 02 квітня 2021 року на 1500 грн, де в графі призначення платежу зазначено гонорар згідно договору про надання правової допомоги №34 від 11.12.2019р. (т.2 а.с.59-60).

Також разом із заявою про ухвалення додаткового рішення було надано Звіт про надану правову допомогу від 29 квітня 2021 року АБ`Ольги Проніної згідно з яким виконано наступні роботи: прийнято участь у судовому засіданні 28.04.2021 року - 2год., підготовлено заяву про видачу судового рішення - 10 хв., підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат 29.04.2021 року - 45 хв., а також меморіальний ордер від 22 квітня 2021 року про сплату ОСОБА_1 гонорару згідно договору про надання правової допомоги №34 від 01.12.2019 року в сумі 3000 грн та меморіальний ордер від 29 квітня 2021 року про сплату ОСОБА_1 гонорару згідно договору про надання правової допомоги №34 від 01.12.2019 року в сумі 1250 грн; рахунок -фактура №10 від 22 квітня 2021 року на суму 3000 грн та рахунок -фактура №11 від 28 квітня 2021 року на суму 1250 грн., в яких в графі призначення платежу зазначено гонорар згідно договору про надання правової допомоги №34 від 11.12.2019р. (т. 2 а.с. 98-99 та 99 зворот).

З врахуванням наведеного, загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи № 470/39/20 у суді апеляційної інстанції становить 5750 грн.( 1500+3000+1250).

Про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено своєчасно.

Так, ухвала Миколаївського апеляційного суду постановлена 28 квітня 2021 року. Представник позивача до закінчення судових дебатів заявляла про те, що у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України, будуть подані додаткові докази про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. Строк для подачі таких доказів з урахуванням святкових та вихідних днів закінчувався 05 травня 2021 року включно. З матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана представником позивача 30 квітня 2021р., тобто в строк, передбачений положеннями ч.8 ст. 141 ЦПК України.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката ОСОБА_4 колегією суддів враховується пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

З наданих позивачем звітів про надання правової допомоги від 09.04.2021 року та від 29.04.2021 року, вбачається, що всі види процесуальних документів, які в них зазначені, були виконані адвокатом та знаходяться в матеріалах справи. Колегія суддів враховує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту та визначає конкретний вид документів, які необхідно скласти та подати до суду для захисту інтересів свого клієнта.

Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Доводи представника ФГ Південь про необхідність відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу через те, що позивач посилається на Договір про надання правової допомоги №34 датований ще 11.12.2019 року, який не має відношення до розгляду справи апеляційним судом, а додатковий договір, яким передбачені зазначені у заяві витрати суду не надано, спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 11 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги №34 від 11.12.2019 року, укладеної між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Ольги Проніної зі строком дії 2 роки з дня його укладення (т.2 а.с. 59 зв.).

Пунктом 3 Договору встановлено, що Клієнт здійснює оплату гонорару за цим договором у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро, при цьому порядок і розмір оплати здійснюється згідно додаткової угоди до цього договору. При цьому сторони домовились, що для взаємних розрахунків, в тому числі при достроковому розірванні даного Договору, 1година виконання доручення складає 1500 грн, включаючи роботу у вихідні та святкові дні. Цей розмір гонорару визначено сторонами на період 12 місяців з дати підписання додаткової угоди від 11.12.2020 року до договору про надання правової допомоги №34 від 11.12.2019 року.

Спростовуються зазначеними вище матеріалами справи також посилання представника ФГ Південь як на підставу для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення на те, що у наданих квитанціях, банківських чеках, звіту про виконану роботу не зазначено, що клієнтом ОСОБА_1 здійснювалася оплата саме за підготовку АБ Ольги Проніної до Миколаївського апеляційного суду по даній справі, а також за її участь у Миколаївському апеляційному суду, оскільки ці витрати збігаються у часі з періодом розгляду справи апеляційним судом. Доказів протилежного, в тому числі того, що ці витрати пов`язані з розглядом інших справ, представником ФГ Південь надано не було.

Безпідставним є також посилання на те, що оскільки представник позивача готувала позов, то вона вже тоді повністю володіла усією необхідною інформацією по справі, і тому додаткового часу її підготовка до участі у Миколаївському апеляційному суді не потребувала, оскільки в суді апеляційної інстанції досліджувалися доводи апеляційної скарги особи, яка не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції та не висловлювала свої аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, а також вирішувалися правові питання щодо того, чи вирішувалися рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Фермерського господарства Південь , що також не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, а також враховуючи те, що при винесенні ухвали про закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ФГ Південь на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5750грн.

Керуючись статтями 133, 137, 270, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства Південь на користь ОСОБА_1 5750 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді:

Повний текст ухвали складено 13 травня 2021 року