Ухвала

від 02.06.2020 по справі 380/3999/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3999/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

02 червня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС.

01.06.2020 позивач подав клопотання про забезпечення позову (вх. № 27400), у якій просить зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС про накладення штрафу передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 47230 грн та заборонити Головному управлінню Держпраці у Львівській області здійснювати стягнення за такою постановою до набрання судовим рішенням законної сили.

Клопотання обґрунтоване тим, що оскаржена постанова прийнята на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, а отже, є виконавчим документом і пред`являються до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом. Судове оскарження постанови Головного управління Держпраці у Львівській області не зупиняє її дію та примусове виконання у межах виконавчого провадження. Відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження , відкриття виконавчого провадження може призвести до накладення арешту па майно боржника та оголошення його в розшук, до накладення арешту на банківський рахунки повивача та подальше безспірне списання грошових коштів з них до розгляду питання щодл правомірності винесення оскарженої постанови. Це, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача, серед яких, але не виключно, виникає загроза перешкоджання господарській діяльності позивача шляхом накладення арешту на єдиний банківський рахунок, який використовується ТОВ ЛЯ ФАМІЛІЯ для виплати заробітної плати працівникам підприємства та виплат податків, зборів та обов`язкових платежів, і фактично являється рахунком із спеціальним режимом. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства до ухвалення рішення в адміністративній справі.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

За приписами п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом розгляду у даній справі є, вимога визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС.

Щодо доводів позивача про те, що оскарження постанови відповідача не зупиняє її виконання, а примусове виконання оскаржених постанов може призвести до значної шкоди інтересам товариства та негативних наслідків у майновому стані позивача, суд зазначає таке.

Одним із способів забезпечення позову відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 151 КАС України є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до пункту дев`ятого Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 11 цього ж Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом другим статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували ту обставину, що Головне управління Держпраці у Львівській області звернулось за примусовим виконанням оскарженої постанови до відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Суд зазначає, що позивач не надав до суду постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС.

Отже, станом на момент вирішення судом заяви про забезпечення позову відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення відповідачем активних дій щодо стягнення з позивача штрафних санкцій, накладених спірною постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

За таких обставин, у випадку відкриття виконавчого провадження на підставі спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС, позивач матиме право відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України просити суд зупинити стягнення на підставі такого виконавчого документа, що в силу вимог пункту другого частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» зумовлює зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив :

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2020.

Суддя Кедик М.В.