Постанова

від 13.01.2021 по справі 380/3999/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 рокуСправа № 380/3999/20 пров. № А/857/13571/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (суддя Кедик М.В., м.Львів, повний текст складено 28 вересня 2020 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЯ ФАМІЛІЯ до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЯ ФАМІЛІЯ (далі - ТОВ) звернулася до суду позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 №ЛВ11347/2006/АВ/ФС (далі - Постанова).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що в ході проведення інспекційного відвідування 26.02.2020 у ТОВ за місцем здійснення господарської діяльності, за виконанням трудової функції кухаря виявлено особу, з усних пояснень якого встановлено, що останній працює у ТОВ приблизно два тижні. Також, працівник повідомив, що при прийнятті на роботу не подавав трудової книжки та не підписував жодних договорів. Разом з тим, позивачем стосовно виявленого працівника не надано жодних документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), видами діяльності ТОВ є, зокрема, Код КВЕД 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Вважає, безпідставними посилання позивача на те, що у ході інспекційного відвідування інспектору праці надано договір суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2019, заяву особи, що працювала на посаді кухаря про прийняття на роботу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 25.02.2020 (далі - ФОП), повідомлення про прийняття на роботу до ФОП, оскільки такі не спростовують факт допуску ТОВ зазначеного працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, посилаючись на встановлення обставин порушення позивачем положень законодавства, не надав до суду належних доказів, які б підтверджували перебування виявленого не працевлаштованого працівника у трудових відносинах (не оформлених належним чином) із позивачем, а доводи відповідача стосовно здійснення належного фіксування такого порушення у акті інспекційного відвідування не підтверджено належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Головного управління у період з 26.02.2020 об 11:00 год по 03.03.2020 проведено інспекційне відвідування ТОВ, як юридичної особи, яка використовує найману працю, про що складено акт від 03.03.2020 №ЛВ11347/2006/АВ (далі - Акт; а.с.23-28).

У Акті зафіксовано порушення позивачем вимог частини першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413 (далі - Постанова №413). А саме у ході інспекційного відвідування встановлено, що за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ по вул.Довженка, 2 м.Львів (далі - Адреса) на робочому місці при виконанні трудових функцій кухаря знаходився працівник ОСОБА_2 , який в усних поясненнях інспекторам праці повідомив, що при прийняття на роботу не подавав трудової книжки та не підписував жодних договорів. Під час інспекційного відвідування адміністрацією ТОВ не надано жодних документів, які б підтверджували оформлення трудових відносин між ними та ОСОБА_2 .

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю контролюючим органом складений припис про усунення виявлених порушень від 03.03.2020 №ЛВ11347/2006/АВ/П (а.с.19).

22.04.2020 начальник Головного управління на підставі Акта прийняв Постанову про накладення штрафу на ТОВ у розмірі 47230 грн за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП та Постанови №413.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 259 КЗпП ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84) Головне управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно підпункту 1 пункту 3 Положення №84 завданням Головного управління є, зокрема, реалізація державної політики у сфері охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №84 Головне управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з частиною першою статті 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (абзац 2 частини другої статті 256 КЗпП).

Частиною третьою статті 265 КЗпП визначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 265 КЗпП).

Згідно з пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Підставою для винесення оскарженої Постанови стали висновки, викладені в Акті про те, що трудові відносини позивача та ОСОБА_2 не були оформлені належним чином, тому позивачем порушено вимоги частин першої та третьої статті 24 КЗпП та Постанови №413.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з Акта та спірної Постанови, в ході перевірки інспекторами праці встановлено, що за Адресою на робочому місці при виконанні трудових функцій кухаря (піцайоло) знаходився працівник ОСОБА_2 .

Разом з тим, позивачем надано заперечення до Акта, у якому зазначено, що директором ТОВ , відразу після початку перевірки та пред`явлення направлення, інспектору праці повідомлено, що суб`єкт перевірки - ТОВ, господарської діяльності не провадить та надано підтверджуючі документи. Директором ТОВ також повідомлено, що працівник ОСОБА_2 жодного відношення до ТОВ не має і він працевлаштований іншим суб`єктом господарювання, а саме ФОП. Зазначено, що ТОВ не здійснює господарської діяльності за основним Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями, з грудня 2019 року. Іншої господарської діяльності, як-то роздрібна торгівля, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування ТОВ не провадить. 20.12.2019 розпорядженням в.о начальника Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУДПС) №371-р, за заявою суб`єкта господарювання анульовано ліцензію на права роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та повідомлено ТОВ в установленому порядку. 22.00.2019 припинено дію фіскального реєстратора, який знаходиться в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за Адресою, знято дані фіскальним чеком. Нездійснення господарської діяльності підтверджено і податковою звітністю за грудень 2013 року, січень 2020 року.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: витяг з реєстру ЄДР щодо ТОВ; витяг з ЄДР щодо ФОП; повідомлення ГУДПС від 20.12.2019 №17563/10/32.3-07; розпорядження від 20.12.2019 №371-р; витяг з додатку до розпорядження; ліцензія №39462700; додаток до ліцензії №13500308201901492; заява ТОВ від 04.11.2019 №1/11 та фіскальні чеки; квитанція від 15.01.2020 № 2; декларація акцизного податку за грудень 2019 року та розрахунок суми акцизного податку; квитанція від 16.12.2019 №2; декларація акцизного податку за листопад 2019 рік, та розрахунок суми акцизного податку; вимога про надання документів; договір суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2019; заява ОСОБА_2 від 25.02 2020 про прийняття на роботу; повідомлення про прийняття на роботу грапівника, від 20.02.2020; квитанція від 26.02.2020 №2; наказ (розпорядження) №3-0000000007 про прийняття на роботу; табель обліку використання робочого часу (а.с.29-54).

У той же час, відповідно укладеного між ТОВ (орендар) та ФОП (суборендар) договору суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2019, орендар передає, а суборендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення розташоване за Адресою (а.с.48).

Згідно з актом приймання-передачі від 05.10.2019 нежиле приміщення (розташоване за Адресою передано орендарем у суборендару (а.с.49).

Відтак, в розглядуваному випадку матеріали справи свідчать, що на момент інспекційного відвідування ТОВ, приміщення за Адресою перебувало у користуванні ФОП, що спростовує твердження відповідача про ведення позивачем за вказаною Адресою господарської діяльності.

Крім того, копією наказу від 26.02.2020 №3-0000000007 підтверджується наявність трудових відносин між ФОП та ОСОБА_2 (а.с.53).

Водночас, апелянт, посилаючись на встановлення обставин порушення позивачем положень законодавства, не надав до суду належних доказів, які б підтверджували перебування вказаної особи у трудових відносинах (не оформлених належним чином) із позивачем, а доводи стосовно здійснення належного фіксування такого порушення у Акті спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Тому, висновки відповідача про порушення ТОВ законодавства про працю є безпідставними, необґрунтованими, зробленими без об`єктивного дослідження документів наданих позивачем в ході розгляду справи про накладення штрафу.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року.