Ухвала

від 22.06.2020 по справі 380/3999/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3999/20

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

22 червня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС.

19.06.2020 позивач подав клопотання про забезпечення позову (вх. № 30753), у якій просить зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС про накладення штрафу передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 47230 грн та заборонити Головному управлінню Держпраці у Львівській області здійснювати стягнення за такою постановою до набрання судовим рішенням законної сили.

Клопотання обґрунтоване тим, що оскаржена постанова прийнята на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, а отже, є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом. Судове оскарження постанови Головного управління Держпраці у Львівській області не зупиняє її дію та примусове виконання у межах виконавчого провадження. 12.06.2020 на адресу позивача надійшли постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2020, постанова про стягнення виконавчого збору від 10.06.2020, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про арешт майна боржника від 10.06.2020 та постанова про арешт майна коштів від 10.06.2020. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , відкриття виконавчого провадження може призвести до накладення арешту па майно боржника та оголошення його в розшук, до накладення арешту на банківський рахунок повивача та подальше безспірне списання грошових коштів з нього до розгляду питання щодо правомірності винесення оскарженої постанови. Це, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача, серед яких, але не виключно, виникає загроза перешкоджання господарській діяльності позивача шляхом накладення арешту на єдиний банківський рахунок, який використовується ТОВ «ЛЯ ФАМІЛІЯ» для виплати заробітної плати працівникам підприємства та виплат податків, зборів та обов`язкових платежів, і фактично являється рахунком із спеціальним режимом. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

За приписами п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом розгляду у даній справі є, вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС.

Оскаржена постанова прийнята за наслідками встановлення порушення законодавства про працю, на підставі Кодексу законів про працю України, а отже згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.

Постановою від 10.06.2020 державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрив виконавче провадження № 62296523, з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. В межах вказаного виконавчого провадження державний виконавець виніс постанови від 10.06.2020 про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника та про арешт майна коштів боржника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження» ) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 вказаного Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи той факт, що державний виконавець розпочав примусове виконання постанови про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" штрафу та вчиняються дії зі стягнення з позивача боргу у розмірі 47230 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання чинності рішенням у справі, внаслідок вчинення державними виконавцями виконавчих дій на підставі оскарженої постанови відповідача, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд при розгляді заяви враховує норми ст. 8 КАС України. відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд також враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989, в якій міститься заклик до компетентних судових органів у разі, якщо виконання адміністративного рішення може завдати значної шкоди приватним особам, на яких воно спрямоване, ужити належні заходи тимчасового захисту.

Застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас суд вважає обґрунтованою заяву лише в частині зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" штрафу, оскільки саме дії з примусового виконання постанови про накладення штрафу до розгляду справи по суті можуть спричинити негативні наслідки для позивача.

Щодо співмірності та адекватності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб обраний судом необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржену постанову Головного управління Держпраці у Львівській області, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Водночас невжиття таких заходів, може спричинити для позивача негативні наслідки щодо втрати активів Товариства та необхідності вжиття ряду заходів із метою їх повернення. Отже, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи вищевикладене, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив :

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 62296523 на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.04.2020 № ЛВ11347/2006/АВ/ФС, до набрання законної сили рішення суду у справі № 380/3999/20.

У решті клопотання про забезпечення позову - відмовити.

Для звернення даної ухвали до виконання стягувачем є товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯ ФАМІЛІЯ" (вул. Довженка, 2, м. Львів, 79066, ЄДРПОУ 39427378), боржником є Головне управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, код ЄДРПОУ 39778297).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Кедик М.В.