Рішення

від 01.06.2020 по справі 420/987/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/987/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області від 28.12.2019 року №№0011700509, 0011710509, 0011720509, 0011730509, 0011740509, 0011750509, 0010923307, 0010933307, 0010943307.

Підстава звернення до суду позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 12.02.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

24.02.2020 року (вх. №8273/20) від ТОВ ВЕСТА до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із додатками, згідно переліку, який у ній зазначено, в тому числі, із платіжним дорученням про сплату судового збору у розмірі 21020,00 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року судом відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

26.03.2020 року (вх. №13402/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками.

22.04.2020 року (вх. №ЕП/5658/20) від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі. Разом із вказаною заявою позивачем надано докази, згідно переліку, який у ній наведено.

Крім того, у вказаній заяві представником позивача заявлено клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу.

28.04.2020 року (вх. №ЕП/6054/20) від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 28.04.2019 року долучено до матеріалів справи відзив Головного управління ДПС в Одеській області, який надійшов до суду 26.03.2020 року вх. №13402/20 разом із доданими документами та заяву товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА , яка надійшла до суду 22.04.2020 року за вх. №ЕП/5658/20. Крім того, вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладена в Акті перевірки інформація не вказує на наявність порушень позивачем ані податкового, ані іншого законодавства. Крім того, доводи податкового органу про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, на думку позивача, не ґрунтуються на відповідних доказах та є необґрунтованими і безпідставними.

В свою чергу, представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а відтак представник відповідача вказує на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 01.06.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що у період з 30.10.2019 року по 19.11.2019 рік, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.10.2019 №939 та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.11.2019 №1514 про продовження термінуперевірки, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ВЕСТА" код за ЄДРПОУ 25423138, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2017 по 30.06.2019 роки.

За результатом вищезазначеної перевірки був складений акт про результати перевірки від 26.11.2019 року за №000083/15-32-05-09/25, за висновками якого, позивачем порушено:

пп. 134.1.1. п.134.1.п. 134.1. ст. 134,пп. 140.4.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового Кодексу України п. 5, п.7, п.10, п.11 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29 листопада 1999 № 290 зареєстрованого у Мінюсті України 14 грудня 1999 р. за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.21, п.27, п.28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 199 №87 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за № 397/3690, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (зі змінами та доповненнями), п.7, п.9, п.10, п.11 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12,1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), п.3 П(С)БО 31 Фінансові витрати , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.04.2006 № 415 зареєстрованого у Мінюсті України від 26.05.2006 за №601/12484, п. 1 ст., п 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлено завищення від`ємного значення з податку на прибуток станом на 30.06.2019 у сумі 5 309 753,00 грн. та заниження податку па прибуток на загальну суму 10 499 697,00 грн.;

п.44.4, п.44.6, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198. п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 1596871 грн.;

п. 14.1.185. ст. 14, п.44.4. п.44.6. п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. п. 198.2 п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2019 року на 324 713 грн.;

п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням терміну реєстрації в сумі 500,00 грн. (з порушенням терміну реєстрації до 15 днів на суму ПДВ 500,00 грн.), та встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ на суму ПДВ 55 259 грн.;

порядку заповнення Розділу 1 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, ст. 51 та п.119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку надавалася за період, що перевірявся, надавалася з недостовірними даними та помилками;

п.п, 14.1.48 п.14.1 ст.14., п.п. 164.2.17. п.п.164.5 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п. 168.1, п.п. 168.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 72779,69 грн.;

п.п.1.3., п.п.1.4., п.п.1.5 п.16 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, п.п. 164.2.2., п. 164.2 ст.164, п.п. 168.1.1., п.п.168.1.5. п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, донараховано військового збору у розмірі 4 973,33 грн.

Не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки, ТОВ Веста було подано заперечення від 17.12.2019 року за №205.

Листом Головного управління ДПС в Одеській області за №6883/10/15- 32-05-09-12 від 26.12.2019 року, висновки акту перевірки від 26.11.2019 року №000083/15-32-05-09/25 залишені без змін.

28.12.2019 року на підставі акту перевірки від 26.11.2019 року №000083/15-32-05-09/25 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0011700509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 13 124 621 грн., з яких 10 499 697 грн. - податкові зобов`язання; 2 624 924 грн. - штрафні санкції;

№0011710509, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 309 753 грн. (податкова декларація з податку на прибуток за півріччя 2019 року);

№0011720509, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі - 1 996 809 грн. , з яких 1 596 871 грн. - податкові зобов`язання; 399 218 грн. - штрафні санкції;

№0011730509, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324 713 грн. (податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2019 року);

№0011740509, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ - 55 259 грн. застосовано штраф у розмірі 50% у сумі - 27 629 грн. 50 коп.;

№0011750509, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за звітній період - лютий 2017 року на суму ПДВ - 500 грн., застосовано штраф у розмірі 10% у сумі - 50 грн.;

№0010933307, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 126 615 грн. 57 коп., з яких 72 779,69 грн. - податкові зобов`язання; 53 835,88 грн. - штрафні санкції;

№0010943307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір з підприємницької діяльності у розмірі 8 652 грн. 15 коп. , з яких 4 973,33 грн. - податкові зобов`язання; З 678, 82 грн. --штрафні санкції;

№0010923307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. за платежем доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно абз. 5, 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Так, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, п.2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п.п. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Щодо заниження суми інших операційних доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку в частині несплачених відсотків за кредитною угодою, на загальну суму 51 846 271 грн. суд зазначає, що згідно акту перевірки зазначено про те, що ТОВ Веста було отримано безповоротну фінансову допомогу у вигляді операцій із заборгованості, яка рахується по позикодавцю FRENAR INTERNATIONAL LIMITED станом на 31.12.2018 р., а саме основну суму кредиту та суму несплачених відсотків за кредитною угодою на загальну суму 51 846 271 грн., в тому числі 2018 рік - 51 846 271 грн.

Відповідачем зазначено, що в порушення пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового Кодексу України, п.5, п.7 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290, зареєстрованого у Мінюсті України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, п.21, п.27, п.28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 199 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 за №397/3690, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за №85/4306, п.1, п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТОВ Веста занижено суми інших операційних доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку, а саме кредиторська заборгованість, яка рахується по позикодавцю FRENAR INTERNATIONAL LIMITED , Республіка Кіпр станом на 31.12.2018 р., позикодавець припинив свою діяльність 14.11.2018 р.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ Веста (Позичальник) було укладено Договір позики №10/01 від 10.01.2013 р. з DECERPO LIMITED , Республіка Кіпр (Позикодавець), відповідно до якого Позикодавцем надано Позичальнику позику в сумі 25000000 дол. США на строк до 31.12.2020 року зі стягненням плати за користування позиковими ресурсами у розмірі 11 відсотків річних. Вказаний договір зареєстровано в Управлінні Національного банку України в Одеській області 29.01.2013 р. №5.

В подальшому до Договору позики було внесено зміни, шляхом підписання між сторонами додаткових угод до Договору позики та реєстрації відповідних змін в Управлінні Національного банку України в Одеській області, а саме Додаткова угода №1 від 15.03.2013 р., згідно якого змінені реквізити Позикодавця - DECERPO LIMITED ; Додаткова угода №2 від 15.09.2014 р., , згідно якого змінено реквізитів Позичальника; Додаткова угода №3 від 31.10.2014 р., згідно якого змінено первісного позикодавця DECERPO LIMITED на нових позикодавців: FRENAR INTERNATIONAL LIMITED та MEDKEY HOLDINGS LIMITED ; Додаткова угода № 4 від 22.05.2017 р., згідно якого змінено реквізити Позичальника; Додаткова угода №5 від 06.05.2018 р., згідно якого передано права та обов`язки від первісних позикодавців до нового позикодавця; Додаткова угода №6 від 30.04.2018 р. згідно якої було анульовано Додаткову угоду №5 до Договору позики та відбулася зміна первісних позикодавців на нового позикодавця внаслідок передання прав та обов`язків у межах суми зобов`язання за Договором позики №10/01 від 10.01.2013 р., а саме права та обов`язки первісних позикодавців ТОВ FRENAR INTERNATIONAL LIMITED , ТОВ MEDKEY HOLDINGS LIMITED у повному обсязі перейшли до нового позикодавця (ТОВ DECERPO LIMITED .

Суд вказує на те, що Додаткова угода №6 щодо заміни сторони в Договорі позики укладена 30.04.2018 року в свою чергу FRENAR INTERNATIONAL LIMITED припинено 14.11.2018 р. В свою чергу ТОВ Веста має зобов`язання з повернення суми позики та сплати процентів за зазначеним Договором позики саме ТОВ DECERPO LIMITED .

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді операцій із заборгованості, яка рахується по позикодавцю FRENAR INTERNATIONAL LIMITED та завищення суми інших витрат, а саме відсотки за користування кредитами, наданими нерезидентами, що відображені в складі витрат, та що впливають на формування рядку 02 Декларації фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у зв`язку з відображенням відсотків за користування кредитом, наданим нерезидентом FRENAR INTERNATIONAL LIMITED .

Щодо встановлення відповідачем заниження суми інших доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку, а саме кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої сплинув станом на 31.12.2018р. та 30.06.2019р. суд зазначає, що згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення пп.134.1.1. п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України п.5., п.7 П(С)БО 15 Дохід , п.21, п.27, п.28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , п.1, п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТОВ Веста занижено суми інших доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку, а саме кредиторська заборгованість, термін позовної давності якої сплинув станом на 31.12.2018 р. та 30.06.2019 р., у тому числі в розрізі періодів звітності: 2018 р.-2 295 645 грн.; п/р 2019 - 3 552 073 грн.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ Веста (Новий кредитор) та ТОВ Зебестов (Первісний кредитор) було укладено Договір №ВПВ-ЛЕ-Вес -03/2015 про відступлення права вимоги від 31.03.2015 р. відповідно до умов якого первісним кредитором було передано новому кредитору право вимоги до боржника - ТОВ Лотос-Енергія (код ЄДРПОУ 39042048) зі сплати заборгованості з орендної плати та експлуатаційних послуг в сумі 1 564 804,16 грн. Відповідно до п. 1.6. Договору про відступлення права вимоги було передбачено, що у зв`язку з набуттям новим кредитором права вимоги до боржника, новий кредитор зобов`язаний відшкодувати первісному кредитору вартість такого права вимоги в сумі 1 564 804, 16 грн. в строк до 31.12.2015 р

01 грудня 2015 р. ТОВ Веста було направлено ТОВ Зебестов листа вих №127/1 щодо неможливості виконати відповідні грошові зобов`язання та щодо погодження ТОВ Зебестов додаткового строку на виконання ТОВ Веста зобов`язань.

Згідно листа ТОВ Зебестов від 19.12.2015 р., ТОВ Зебестов було погоджено продовжити строки відшкодування ТОВ Веста вартості права вимоги ТОВ Зебестов в сумі 1 564 804, 16 грн., а саме в строк до 31 березня 2019 р., про що сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 25.12.2015 р. до Договору про відступлення права вимоги. 16.04.2019 р. ТОВ Веста було отримано від ТОВ Зебестов претензію щодо порушення ТОВ Веста строків проведення розрахунків за Договором про відступлення права вимоги та виконання зобов`язань в місячний строк з дати отримання зазначеної претензії. У зв`язку з відсутністю можливості ТОВ Веста виконати зазначені зобов`язання сторонами було погоджено додатковий строк для проведення розрахунків ТОВ Веста за Договором про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим Сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про відступлення права вимоги, відповідно до якої передбачено, що ТОВ Веста здійснить відшкодування ТОВ Зебестов вартість права вимоги в сумі 1 564 804, 16 грн. в строк до 01 червня 2020 р.

Крім того, між ТОВ СК Петроліум (Продавець) та ТОВ Веста (Покупець) укладено Договір поставки №21/07/16 від 21.07.2016 р., відповідно до умов якого було ТОВ СК Петроліум було поставлено ТОВ Веста окремими партіями товар, згідно поданих Покупцем заявок. Загальна вартість поставленого товару за зазначеним договором склала 3 552 072,57 грн. Відповідно до п. 5.1. зазначеного Договору поставки передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. 28.02.2017 року ТОВ Веста було отримано претензію від ТОВ СК Петроліум щодо існуючої заборгованості ТОВ Веста перед ТОВ СК Петроліум за поставлений товар в розмірі 3552072,57 грн. щодо необхідності сплати боргу. В подальшому ТОВ СК Петроліум було погоджено відповідні строки виконання ТОВ Веста зобов`язань зі сплати заборгованості за Договором поставки за поставлений товар, про що укладено відповідну Додаткову угоду №1 від 27.03.2017 року, згідно якої строк погашення боргу продовжено до 01.03.2020 року.

Також судом встановлено, що між ТОВ СК Петроліум (Поручитель) та Акціонерним банком Південний (Кредитор) було укладено ряд договорів, а саме: Договір поруки від 29.08.2013 р., відповідно до якого Поручителем прийняті зобов`язання перед Кредитором за порушення ТОВ Веста його зобов`язань перед Кредитором, що виникли із кредитного договору №365/1 від 23.11.2007 р. та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому; Договір поруки від 29.08.2013 р., відповідно до якого Поручителем прийняті зобов`язання і перед Кредитором за порушення ТОВ Веста зобов`язань перед Кредитором, що виникли із кредитного договору №325/1 від 08.10.2007 р. та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому; Договір поруки від 29.08.2013 р., відповідно до якого Поручителем прийняті зобов`язання перед Кредитором за порушення ТОВ Веста зобов`язань перед Кредитором, що виникли із кредитного договору №277/1 від 29.08.2007 р. та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому. За вказаними договорами з рахунків ТОВ СК Петроліум було списано відповідні кошти в результаті чого, ТОВ СК Петроліум та позивачем було погоджено строк сплати зобов`язання ТОВ Веста до 31.12.2020 року.

Відтак, під час розгляду справи судом не встановлено правомірність твердження відповідача про заниження суми інших доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку, а саме кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої сплинув станом на 31.12.2018р. та 30.06.2019р. оскільки терміни виконання ТОВ Веста зобов`язань з погашення заборгованості за вище переліченими договорами на момент проведення перевірки не сплинули.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44 та пп. 134.1.1. п.134.1. ст. 134 Податкового Кодексу України, з урахуванням п.7, п.18 П(С)БО 16 Витрати , п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТОВ ВЕСТА включило до рядку 2180 "Інші операційні витрати", суму витрат, пов`язаних з консультаційними (інформаційними) послугами без належним чином підтвердженими первинними документами (Дт.92 Кт.631) в сумі 1 731 080 тис. грн. по контрагентам-постачальникам ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суд зазначає, що ТОВ Веста укладено ряд договорів про надання послуг з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , а саме:

- Договір №1 про надання послуг від 10.01.2013 р.;

- Договір про надання послуг від 01.02.2019 р.;

- Договір про надання послуг №01/04/В-Р від 01.04.2018 р.;

- Договір про надання послуг №01/04/В-Х від 01.04.2018 р.;

- Договір №03/09/18/В про надання послуг від 03.09.2018 р.

Відповідно до умов укладених між ТОВ Веста та зазначеними суб`єктами господарювання, ТОВ Веста були надані та надаються інформаційні (консультаційні) послуги з ряду питань, згідно умов укладених між сторонами договорів.

За результатами наданих послуг суб`єктами господарювання, між сторонами підписуються акти здачі - приймання (надання послуг) та додатково до кожного акту надається в якості додатку більш детальна інформація з приводу переліку послуг, які були надані суб`єктом господарювання в конкретному звітному періоді.

Відповідач вказує на те, що акти здачі - приймання робіт (надання послуг) мають лише типовий зміст, загальну назву послуги та не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості та не надано підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності ТОВ Веста . Як зазначає представник позивача, вартість послуг визначалася виходячи зі складності питання, по якому потрібно надати консультацію та роз`яснення; складності документа, який необхідно підготувати (договори, скарги, звернення, позови, тощо); виходячи з тематики семінарів, тренінгів, що проводилися; виходячи з необхідної участі у перемовах з контрагентами в інших містах, тощо. В додатках до актів приймання - передачі виконаних робіт зазначено детальний перелік послуг, які були надані зазначеними суб`єктами господарювання в певному звітному періоді. Також, представник позивача вказує на те, що у зв`язку зі здійсненням ТОВ Веста діяльності у різних напрямках, а також у зв`язку розвитком підприємства в нових сферах, надання відповідних консультацій, висновків, рекомендацій, виходячи з відповідних цілей, є необхідною складовою з метою прийняття вірних рішень, а також участь відповідних спеціалістів у перемовах між представниками інших підприємств з ряду питань щодо можливої співпраці, відтак з цією метою підприємство залучає відповідних спеціалістів щодо організації та проведення відповідних тренінгів та семінарів. В свою чергу сторонами не заперечувалось, що відповідні договори та акти здачі - приймання робіт (надання послуг) з додатками були надані в повному обсязі посадовим особам відповідача та відповідні пояснення.

В свою чергу суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. В свою чергу суд вказує на те, що позивачем було надано, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді актів здачі - приймання (надання послуг) та додатково до кожного акту надано детальну інформацію з переліком послуг, які були надані суб`єктом господарювання в конкретному звітному періоді.

Щодо твердження відповідача про завищення Рядка 2180 "Інші операційні витрати", при здійсненні операцій з придбання та подальшого використання ТМЦ за первинними документами, які не доводять їх використання в господарській діяльності підприємства, а саме придбання палива у вихідні дні та неробочій час на загальну суму - 276 296,00 грн., суд зазначає, що згідно матеріалів справи ТОВ Веста є власником ряду транспортних засобів, які, як зазначає позивач використовуються підприємствам в господарській діяльності. Як було встановлено судом вище ТОВ Веста було укладено договори на надання послуг з наступними суб`єктами господарювання: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Відповідно до умов укладених між сторонами договорів, зазначеними суб`єктами господарювання надавалося та надається ТОВ Веста ряд послуг: участь в переговорах з контрагентами ТОВ Веста , представлення інтересів підприємства; подача/отримання документів в різних органах державної влади, органах місцевого самоврядування; організація та проведення тренінгів та семінарів з метою підвищення кваліфікації працівників ТОВ Веста , тощо. Як пояснив позивач, з метою оперативного вирішення питань та завдань, які поступають в роботу зазначеним суб`єктам господарювання, між ТОВ Веста та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відповідно, було укладено угоди до зазначених договорів про надання послуг щодо можливості зазначеними суб`єктами господарювання користуватися транспортними засобами, що належать ТОВ Веста на праві власності.

Як пояснив представник позивача зазначені суб`єкти господарювання приймають участь в переговорах, зустрічах, які відбуваються як в місті Одесі, так і в інших регіонах країни як в робочі, так і у вихідні дні. В залежності від часу, дати проведення зустрічей, в залежності від того, коли певні документи з питань діяльності підприємства повинні бути надані до певних органів для вирішення питань саме зазначеними суб`єктами господарювання приймались рішення щодо того, коли саме здійснювати виїзд на зустріч (в вечірню/ранню годину) та саме зазначеними суб`єктами господарювання здійснюється заправка палива транспортних засобів з метою можливості здійснити відповідну поїздку.

Відтак суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що в даному випадку, у зв`язку в використанням транспортних засобів зазначеними суб`єктами господарювання, у ТОВ Веста відсутні підстави для нарахування на фонд оплати праці у вигляді доплат за вихідні дні, вечірній та нічний час.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів виходу саме працівників ТОВ Веста на роботу у вихідні та неробочий час та здійснення заправки транспортних засобів саме ними, відтак дохід у вигляді палива у вихідні дні та неробочий час за рахунок коштів підприємства у негрошовій формі не є додатковим благом та не має включатись до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Враховуючи наведене судом вище, суд також критично оцінює доводи відповідача щодо порушення позивачем п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних з порушенням терміну реєстрації/відсутності реєстрації в сумі 500,00 грн. та 55259 грн., порушення п.п. 14.1.48 п.14.1., п.п. І 164.2.17, п.п. 164.5 ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 168.1.1. п. 168.1. п.п. 168.2. ст. 168, п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 72 779, 69 грн. та порушення п.п.13, п.п.1.4, п.1.5., п.1.6. підрозділу 10 розділу XX ст. 163, п.п. 164.2.2. п.164,2 ст. 164, п.п.168.1.1., п.п.168.1.5.; п.168.1. ст. 168, п. 171.2 ст.171 Податкового кодексу України щодо донарахування військового збору у розмірі 4 973, 33 грн.

Щодо встановлення під час проведення перевірки заниження бази оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з відшкодування витрат по сплаті орендної плати та/або земельного податку у розмірі 657 636 грн. суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує на те, що ТОВ Веста , в порушення вимог пп.п.14.1.185, ст. 14, п.185.1. ст. 185, п.187.1. ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України занижено базу оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з відшкодування витрат по сплаті орендної плати та/або земельного податку у розмірі 657 636 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ Веста та ТОВ Торговий Дім Сан Ойл укладено договори, відповідно до яких ТОВ Веста передано в строкове платне користування (оренду) об`єкти нерухомого майна - АЗС, що перебувають у власності ТОВ Веста . В зазначених договорах передбачено, що ТОВ Торговий Дім Сан Ойл здійснюється як сплата орендної плати, так і здійснюється компенсація експлуатаційних витрат, що включають в себе витрати на утримання земельної ділянки (податок на землю, орендну плату). АЗС розташовуються на земельних ділянках, що перебувають як у власності підприємства, так і в оренді, на підставі укладених між ТОВ Веста та міськими радами/сільськими радами, тощо, договорів оренди, в залежності від місця розташування об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Тобто орендна плата за землю - це відшкодування (компенсація) отриманої (або яка буде отримана) послуги з оренди землі (плата за можливість користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі).

Отже, операція з надання земельної ділянки в оренду згідно з договором оренди землі для орендодавця є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Разом з тим підпунктом 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового Кодексу України встановлено, що звільняється від оподаткування податком на додану вартість орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів укладення між ТОВ Веста та ТОВ ТД Сан Ойл саме оренди/суборенди земельних ділянок.

В свою чергу, оскільки компенсація орендної плати за земельну ділянку відбувається ТОВ "ТД "Сан Ойл" не на підставі окремо укладених договорів оренди/суборенди земельних ділянок, а саме на підставі укладених між сторонами Договорів оренди нерухомого майна (АЗС), зазначена операція не підлягає оподаткуванню.

Щодо встановлення відповідачем під час проведення перевірки завищення собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), у зв`язку з не підтвердженими належним чином оформленими первинними документами по контрагенту позивача - ТОВ "Свєтстрой" та встановлення відсутності у зазначеного контрагента необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Так, згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України урахуванням вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (зі змінами доповненнями), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме ТОВ "Веста" завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), у зв`язку не підтвердженими належним чином оформленими первинними документами щодо отримання ремонтних робіт від ТОВ Свєтстрой (код ЄДРПОУ 41373175), що призвело до заниження рядку 02 Декларації фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 5 120 347 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ Веста та ТОВ Свєтстрой укладено ряд договорів підряду щодо проведення ремонтних робіт на об`єктах, що перебувають у власності у ТОВ Веста проведення поточного ремонту навісів, покрівлі операторних, ремонту будівлі АЗС. В матеріалах справи наявні відповідні договори підряду, акти прийняття виконаних робіт, локальні кошториси щодо здійснення поточного ремонту будівель АЗС.

В свою чергу суд зазначає, що виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит відповідно є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об`єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Доказів того, що укладені угоди позивача із ТОВ Свєтстрой визнані у встановленому законом порядку нечинними чи фіктивними, відповідачем не надано.

Суд вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Така правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №813/4079/15.

Крім того, суд вказує на презумпція добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що досліджені первинні документи по господарським операціям, які становили предмет перевірки, податковим органом не було зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів, що підлягають складанню вимогам чинного законодавства, також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов`язковою для складання під час здійснення господарської діяльності. В акті перевірки не заперечується факт укладання відповідних правових угод та проведення оплати за такими угодами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп. 134.1.1. п.134.1.п. 134.1. ст. 134,пп. 140.4.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового Кодексу України п. 5, п.7, п.10, п.11 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29 листопада 1999 № 290 зареєстрованого у Мінюсті України 14 грудня 1999 р. за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.21, п.27, п.28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 199 №87 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за № 397/3690, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (зі змінами та доповненнями), п.7, п.9, п.10, п.11 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12,1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), п.3 П(С)БО 31 Фінансові витрати , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.04.2006 № 415 зареєстрованого у Мінюсті України від 26.05.2006 за №601/12484, п. 1 ст., п 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлено завищення від`ємного значення з податку на прибуток станом на 30.06.2019 у сумі 5 309 753,00 грн. та заниження податку па прибуток на загальну суму 10 499 697,00 грн.; п.44.4, п.44.6, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198. п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 1596871 грн.; п. 14.1.185. ст. 14, п.44.4. п.44.6. п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. п. 198.2 п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2019 року на 324 713 грн.; п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням терміну реєстрації в сумі 500,00 грн. (з порушенням терміну реєстрації до 15 днів на суму ПДВ 500,00 грн ), та встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ на суму ПДВ 55 259 грн.; порядку заповнення Розділу 1 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, ст. 51 та п.119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку надавалася за період, що перевірявся, надавалася з недостовірними даними та помилками; п.п, 14.1.48 п.14.1 ст.14., п.п. 164.2.17. п.п.164.5 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п. 168.1, п.п. 168.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 72779,69 грн.; п.п.1.3., п.п.1.4., п.п.1.5 п.16 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, п.п. 164.2.2., п. 164.2 ст.164, п.п. 168.1.1., п.п.168.1.5. п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, донараховано військового збору у розмірі 4 973,33 грн., та як наслідок правомірність прийняття 28.12.2019 року оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, доводи позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2019 року №№0011700509, 0011710509, 0011720509, 0011730509, 0011740509, 0011750509, 0010923307, 0010933307, 0010943307 є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн., що підтверджується платіжним дорученням № VTA 2340 від 12.02.2020 року.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення даного адміністративного позову суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 21020 грн.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд вказує на те, що до вказаного клопотання не додано доказів його направлення відповідачу, відтак враховуючи приписи ст. 134 КАС України, відповідач позбавлений можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд вказує на те, що позивач не позбавлений можливості заявити клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу із наданням доказів направлення її відповідачу, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду оскільки фактично позивачем до закінчення судових дебатів у справі заявлено про відповідний розподіл витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.12.2019 року №№0011700509, 0011710509, 0011720509, 0011730509, 0011740509, 0011750509, 0010923307, 0010933307, 0010943307.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА судові витрати у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТА (вул.Тираспольська, буд.5/1, м.Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 25423138).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя Корой С.М.

.