Постанова

від 02.06.2020 по справі 280/5324/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5324/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсервіс центр на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (суддя Максименко Л.Я.) про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерсервіс центр про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ Інтерсервіс центр про визнання протиправною бездіяльності інспекції з благоустрою Запорізької міської ради щодо проведення перевірки об`єкту благоустрою за адресою АДРЕСА_1.

Про зобов`язання Виконавчого комітету Запорізької міської ради на найближчому засіданні ухвалити рішення щодо негайного звільнення прибудинкової території житлового будинку від тимчасової споруди що включає в себе металеві опори, навіс та огорожу за адресою АДРЕСА_1 та використовується як місце для ведення господарської діяльності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ Інтерсервіс центр було подано заяву про ухвалення у справі додаткового судового рішення про розподіл судових витрат. Просили суд судові витрати понесені товариством в сумі 4 751 грн. (4700 грн. правова допомога та 51 грн. витрати на поштове пересилання) стягнути з ОСОБА_1 .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020року було відмовлено ТОВ Інтерсервіс центр у прийнятті додаткового рішення у справі.

ТОВ Інтерсервіс центр подана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції від 03 березня 2020 року, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнити в повному обсязі вимоги про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, судом першої інстанції було допущено надмірний формалізм при тлумаченні сторони та учасники справи , не враховуючи зміст ст. 139 КАС України.

Представник ТОВ Інтерсервіс центр апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники справи не з`явились, матеріали справи місять докази вручення судових повісток.

Позивач направив заперечення проти апеляційної скарги.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є учасником справи, але не стороною, то у неї відсутні підстави для використання положень ч. 7 ст. 139 КАС України з метою підтвердження понесених нею судових витрат.

За висновками суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору має подати всі докази, що підтверджують понесені нею судові витрати лише до закінчення судових дебатів у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно з ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Судом першої інстанції вірно було враховано вимоги ст. 139 КАС України та зроблено висновки, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору має право на відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відтак судом першої інстанції вірно було зазначено, що право на подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, надається лише стороні у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною 1 ст. 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є учасником справи, але не стороною, то у неї відсутні підстави для використання положень ч. 7 ст. 139 КАС України з метою підтвердження понесених нею судових витрат.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору має подати всі докази, що підтверджують понесені нею судові витрати лише до закінчення судових дебатів у справі.

Враховуючи те, що такі докази у справі станом на момент ухвалення судом рішення у справі 17.02.2020 були відсутні, судом першої інстанції вірно було встановлено відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсервіс центр залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерсервіс центр про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 02 червня 2020 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш