Постанова

від 02.06.2020 по справі 420/4537/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4537/19 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А :

31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 року №662/0/16-07 в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення житлового будинку за адресою розташування: АДРЕСА_1 , як пам`ятки архітектури та містобудування (охоронний №-4-Од).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що внесення відомостей про об`єкт культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України має обов`язковою передумовою складання документації, що визначена Порядком визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760. Однак, на звернення позивачки до Міністерства їй було надано документацію, обсяг якої не відповідає встановленому Порядком переліку, що свідчить про фактичну відсутність необхідних для прийняття оскаржуваного наказу документів.

Оскаржуваним наказом до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесений житловий будинок за адресою розташування: АДРЕСА_1 , як пам`ятка архітектури та містобудування, однак наказ не містить будь - яких даних щодо багатоквартирного жилого будинку, який розташований в АДРЕСА_1 як об`єкта культурної спадщини.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що фактично будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить до об`єктів культурної спадщини - житловий будинок, споруджений у 1824-1826 роках за проектом архітектора Ф . Фраполі - П -подібна двоповерхова будівля, що чільним фасадом виходить на червону лінію провулку Воронцовського та має адресу: АДРЕСА_1 , яка включає частину будівлі за поштовою адресою: АДРЕСА_4 та занесена до Реєстру оскаржуваним наказом Мінкультури.

Облікова документація на пам`ятку архітектури та містобудування по АДРЕСА_1, у повному обсязі затверджена на засіданні Експертної комісії згідно Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760, а після цього відомості про об`єкт були внесені до Реєстру. Тобто, законодавчо встановлений порядок винесення наказу відповідачем дотримано. Крім того, наведені позивачем доводи не є підставою для вилучення відомостей щодо об`єкта з Реєстру.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру відбулось за відсутності обов`язкової облікової документації - короткої історичної довідки, акту технічного стану та довідки про майнову цінність об`єкта культурної спадщини. Апелянт зазначає, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_6 є окремими об`єктами, з окремими адресами та різною державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із тим, що у Реєстрі відсутні відомості щодо об`єкта культурної спадщини за адресою АДРЕСА_4 вона вважала що цей будинок визнано таким, що не підлягає занесенню до реєстру та вона має конституційне право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю без обмежень, встановлених законодавством для об`єктів культурної спадщини.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року замінено відповідача правонаступником - Міністерством культури та інформаційної політики України.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 06.07.1979 року № 442 доповнено затверджений постановою Ради Міністрів РСР від 24.08.1963 року № 970 список пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, а саме, за охоронним номером пам`ятки 1458/3 занесено до списку пам`яток архітектури Української СРСР, що перебувають під охороною держави, жилий будинок за адресою: Місто Одеса, Приморський бульвар 3.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.07.1979 року №442, листа Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року № 39-1178/98 рішенням Одеського Облвиконкому від 17.04.1987 року № 167 (пункт 153 додаткового списку додатку до рішення) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , під охорону держави прийнятий як пам`ятка архітектури місцевого значення (а.с.90-91).

Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальної власності, на підставі рішення Воднотранспортної районної ради міста Одеси від 22.11.1948 року № 159 (копія листа комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 16.05.2019 року № 3324-26/9 - а.с.47), що також підтверджується розпорядженням Одеського міського голови Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємством Дирекція єдиного замовника від 28.01.2003 року № 97-01р (пункт № 208 додатку № 25) (а.с.88).

27.10.2004 року зареєстровано свідоцтво про право власності домоволодіння за об`єктом за адресою АДРЕСА_1 квартири під номерами 1, 2 , 3 , 11, 12, 13 та нежилого підвального приміщення лицевого двоповерхового флігелю за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках (а.с.48-49).

05.10.2005 року за № 05-10/А-1 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини по АДРЕСА_1 , між управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.55-56).

Договір укладений щодо охорони будівлі - пам`ятки (загальною площею 454.1 кв.м.) по АДРЕСА_1 , а саме, житловий будинок, споруджений у 1824-1826 роках, під охорону держави прийнятий рішенням Одеського облвиконкому від 17.04.1987 року № 167 як пам`ятка архітектури місцевого значення.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 року № 662/0/16-07 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесений житловий будинок за адресою розташування; АДРЕСА_1 , як пам`ятка архітектури та містобудування (охоронний №4-Од) (а.с.61-62).

07.11.2017 року позивачка змінила ім`я з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (а.с.57).

08.04.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з пропозицією щодо розірвання охоронного договору від 05 жовтня 2005 року за № 05-10/А-1 на пам`ятку культурної спадщини по АДРЕСА_1 , укладеного між управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з тих підстав, що на момент звернення відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини та інших нормативно-правових актів у сфері охорони культурної спадщини жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не є пам`яткою культурної спадщині (а.с.24-25).

Листом управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 17.04.2019 року №КО-32/01-18/57 повідомлено, що управління вважає вимогу розірвання охоронного договору безпідставною та зазначено, що П-подібна двоповерхова будівля, яка чільним фасадом виходить на червону лінію провулку Воронцовського та має адресу: АДРЕСА_4 , 5, яка включає частину будівлі за поштовою адресою: АДРЕСА_1 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером №4-Од (а.с.26). Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за п.4 Додатку 2 до Наказу МКТ України від 16.06.2007 р. №662/0/16-07 включено об`єкт за АДРЕСА_4 , який взятий під охорону рішенням Одеського Облвиконкому від 17.04.1987 року №167. Подальші зміни у праві власності на частину первинного об`єкту або надання цій частині нової адреси не мають наслідком позбавлення її статусу пам`ятки архітектури. До реєстру включено і відомості щодо будівлі за адресою АДРЕСА_4 , адже станом на 1987 рік ця будівля мала адресу Воронцовський провулок, 5.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Закон України Про охорону культурної спадщини № 1805-III від 08.06.2000 року (в редакції, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постанови від 08.11.2006 року № 1566 "Про затвердження Положення про Міністерство культури і туризму України", на момент виникнення спірних правовідносин Міністерство культури і туризму України, правонаступником якого стало Міністерство культури України, згодом - Міністерство культури, молоді та спорту України, а на даний час - Міністерством культури та інформаційної політики України.

Приписами ст. 5 Закону № 1805-III визначені повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення; забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення до нього змін.

З наведеного вбачається, що саме до повноважень Мінкультури України віднесено питання занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щодо пам`яток місцевого значення.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1805-III для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим створюють науково-методичні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Склад науково-методичних рад і положення про них затверджуються відповідно центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та органом охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Витрати на роботу цих рад здійснюються зазначеними органами охорони культурної спадщини.

Для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

За приписами ч.1 ст. 13 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно п. б ч. 1 ст. 14 Закону № 1805-III, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки - пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760 (у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу).

За приписами п. 1 Порядку №1760, положення якого кореспондуються з приписами п. б ч.1 ст.14 Закону, об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об`єктів місцевого значення.

Відповідно п.2 Порядку №1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

При цьому, за правилами п.3 Порядку №1760 облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

З наведеного вбачається, що законодавець імперативно визначив неможливість занесення до Реєстру об`єкта культурної спадщини за відсутності облікової документації, яка повинна складатися з: 1) облікової картки; 2) паспорту; 3) короткої історичної довідки; 4) акту технічного стану; 5) довідки про майнову цінність об`єкта.

Положення п. п. 4-6, 9 Порядку №1760 визначають, що облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Паспорт об`єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об`єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об`єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам`ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам`ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, поповерхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби).

Облікова картка і паспорт об`єкта складаються у чотирьох примірниках, один з яких передається до відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, другий зберігається в органі охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної чи Київської, Севастопольської міської держадміністрації, третій - в іншому уповноваженому органі охорони культурної спадщини, четвертий - в органі місцевого самоврядування.

У разі отримання додаткових даних про об`єкт до облікової картки і паспорта вносяться зміни (доповнення).

Відповідно до п. 11 Порядку №1760 об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Згідно п.п.12-13 Порядку №1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа відповіді Міністерства культури України від 10.05.2019 року № 477/10-4/55-19, облікова документація на об`єкт культурної спадщини місто Одеса, Воронцовський провулок (Краснофлотський) 5 включає в себе: облікову картку та паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини.

Як вірно зазначено апелянтом, в обліковій документації об`єкта відсутні коротка історична довідка, акт технічного стану та довідка про майнову цінність об`єкта, що є порушенням п. 3 Порядку №1760.

З матеріалів справи вбачається, що з 11.10.2004 року лицьовий флігель по АДРЕСА_1 має нову адресу - АДРЕСА_1 та статус домоволодіння, яке складається в цілому з одного жилого будинку, власником якого є позивачі в рівних частках (реєстраційний номер об`єкта 8106589 від 27.10.2004 року), а лівобічний та правобічний флігелі мають стару адресу пров.Воронцовський 5 (т.1 а.с.47-49).

З вищевикладеного слідує, що на момент складення облікової документації на Воронцовський провулок 5 у м.Одесі, як Міністерству культури України та і науково-методичній раді з охорони культурної спадщини було достеменно відомо, що адреса зазначеної пам`ятки архітектури зазнала змін, однак жодних даних щодо АДРЕСА_1, ані оскаржуваний наказ 2007 року, ані облікова документація не містять.

Крім того, надана облікова документація не відповідає вимогам наказу Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини" від 13.05.2004 року № 295/104 та Методичним рекомендаціям щодо заповнення облікової картки та паспорту об`єкта культурної спадщини, схвалених наказом Державної служби охорони культурної спадщини від 03.06.2004 року № 11, а саме зазначена неповна інформація про адресу, не заповнений охоронний № пам`ятки, відсутні відомості про сучасний стан об`єкта в тощо.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку відбулось занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без належним чином оформленої облікової документації, що суперечить приписам п.2 Порядку № 1760 та свідчить про незаконність оскаржуваного наказу.

У справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

По справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що включення будинку за адресою м .Одеса, Воронцовський провулок 5 до Реєстру як об`єкта культурної спадщини без належної облікової документації та без будь яких відомостей щодо Воронцовського провулку 5А свідчить про порушення державою самостійно запроваджених процедур, наслідком чого стало безпідставне втручання у вільне розпорядження належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності майна.

Судова колегія звертає увагу, що статус пам`ятки архітектури місцевого значення наданий будинку за адресою м .Одеса, Воронцовський провулок 5 рішенням Одеського облвиконкому від 17.04.1987 року № 167 та відповідно до п. 3 Перехідних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" цей будинок і на даний час не втрачає такий статус (т.1 а.с.90).

Скасування оскаржуваного наказу не призведе до втрати статусу пам`ятки архітектури будинком, а лише зобов`яже відповідача привести облікову документацію у відповідність до вимог чинного законодавства.

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, судова колегія також вважає за важливе зазначити, що про оскаржуваний наказ Міністерства культури України позивачу стало відомо 22 квітня 2019 року, з листа управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 17.04.2019 року № КО-32/01-18/57, отже звертаючись з цим позовом позивачем дотримано строки звернення до суду, встановлені ст.122 КАС України (т.1 а.с.26).

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та помилково прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328, 329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 року №662/0/16-07 в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення житлового будинку за адресою розташування: місто Одеса АДРЕСА_1 , як пам`ятки архітектури та містобудування (охоронний №-4-Од).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко